Сітьове планування. Розрахунок, побудова сітьового графіка

Для успішної практичної роботи інженер - будівельник, який спеціалізується на промислово – цивільному будівництві, повинен гарно розбиратися в питаннях організації і планування будівництва як при розробленні проектно – кошторисної документації, так і при керуванні зведенням різних об′єктів. Відповідно до затвердженої робочої програми вивчаються такі питання: суть і основні принципи організації будівельного виробництва; склад будівельного комплексу; види й організаційні структури будівельних організацій; взаємовідносини основних учасників будівництва. Майбутній інженер повинен розбиратися в основних принципах проектування в будівництві, знати склад проектної документації, порядок узгодження, експертизи та затвердження проектно – кошторисної документації. Згідно із затвердженими нормами (ДБН А.3.1-5-96. Організація будівельного виробництва) будівництво нових, розширення і реконструкція діючих об′єктів можуть виконуватися тільки після організаційно – технічної підготовки, яка здійснюється усіма учасниками будівництва (замовником, проектними, будівельними організаціями, забудовниками, інвесторами та ін.) Основними завданнями організації будівельного виробництва є: - неухильне зниження собівартості робіт і підвищення рентабельності виробництва; - збільшення обсягів виконуваних робіт та випуску готової будівельної продукції; - усіляке підвищення продуктивності праці; - сувора економія й ощадлива витрата матеріальних ресурсів; - максимальне використання існуючих основних фондів; 5 - поліпшення умов праці й підвищення технічного та матеріального рівня робітників. Спеціаліст повинен знати: склад сітьових графіків, методи виробництва робіт, підрахунки обсягів робіт, вибір трудомісткості робіт та витрат машинного часу. Кожна форма організації навчального процесу містить у собі певне специфічне навантаження для розвитку індивідуальної особистості майбутнього фахівця, конкретизації функцій, ролі й змісту навчальної роботи в професійному становленні студентів. Призначення лекційних занять полягає в тому, щоб розвити творчий потенціал особистості студентів, не тільки озброїти системою знань, умінь і навичок, але й навчити включатися у творчу діяльність і підключати до неї свої студентів. Тому в ході лекційних занять необхідно враховувати два аспекти: одержання нової інформації й виявлення особистісного змісту навчальної інформації для студентів. Лекції слугують сполучним кінцем між теорією і практикою та передбачають здійснення цілого ряду навчальних функцій, при яких студент повинен сформувати навички застосування знань на практиці і оперувати об′єктами техніки і технології, проводити експерименти чи досліди з використанням обчислювальної техніки, методики планування та обробки експериментальних досліджень. Головне завдання викладача полягає в тому, щоб допомогти в ході заняття кожному студентові побачити особисте значення піднесених знань, зробити так, щоб кожен побачив себе у системі прийомів, форм і методів навчальної роботи. Важливо піклуватися про те, щоб включити студентів у ході заняття в діяльність, що спонукає їх сумніватися, думати, шукати рішення, спираючись на власний досвід, націлювати їх на відкриття й пошук власних варіантів.