Система світової колективної безпеки. Система національної безпеки України

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Система світової колективної безпеки. Система національної безпеки України

  1. Світова колективна безпека

Країни світу в цілому зацікавлені у збереженні миру й правопорядку, що сприяло створенню системи колективної безпеки.

Колективна безпека – сукупність спільних заходів держав задля підтримання миру, запобігання війні, припинення актів агресії і надання колективної допомоги.

Колективна безпека базується на положенні, що мир є неподільним і що кожний член повинен прийти на допомогу іншим дипломатичними засобами, економічними акціями і в екстремальних випадках — військовими засобами. Заходи в рамках колективної безпеки можуть здійснюватися в рамках ООН та інших міжнародних організацій або на регіональній основі. Створення системи колективної безпеки передбачає застосування комплексу заходів політичного, економічного, правового характеру, а також військово-організаційних заходів.

Принципи колективної безпеки Колективна безпека різних держав ґрунтується на таких основних принципах:

неподільність безпеки, коли агресія проти однієї держави-учасника вважається агресією проти решти держав-учасниць;

усі держави-учасниці однаково відповідають за збереження безпеки;

невтручання у внутрішні справи і врахування інтересів усіх учасників системи колективної безпеки;

держави-учасниці гарантують колективну оборону;

рішення з принципових питань забезпечення колективної безпеки ухвалюються на основі консенсусу.

Держави-учасниці забезпечують необхідну відповідність складу збройних сил та коштів характерові військової загрози.

  1. Система національної безпеки України

Національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави в різних сферах життєдіяльності від внутрішніх та зовнішніх реальних або потенційних загроз.

Під внутрішніми загрозами розуміють ті виклики безпеці, які існують або можуть виникнути на території держави (прояви сепаратизму, загострення демографічної кризи, нераціональне, виснажливе використання природних ресурсів тощо).

Джерела зовнішніх загроз розташовані за межами держави (посягання на державний суверенітет країни та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав, розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб тощо).

Основними категоріями національної безпеки України є:

національні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності народу України як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;

загрози національній безпеці – наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України;

воєнна організація держави – сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем із боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз;

правоохоронні органи – органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Які, на вашу думку, існують загрози національній безпеці України?

На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є як у зовнішньополітичній, так і у внутрішньополітичній сферах, у воєнній, економічній, соціальній та гуманітарній, науково-технологічній і, екологічній, інформаційній та інших сферах.

Особливістю військової безпеки є те, що вона є частиною державної безпеки і водночас функціонує як самостійне явище. Військові аспекти мають усі інші види безпеки – соціальну, економічну, екологічну, інформаційну тощо.

Відповідно Статті 3. Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р. об’єктами національної безпеки є:

людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи;

суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Інструментом досягнення основної цілі функціонування системи національної безпеки України є державна політика національної безпеки.

Основними суб’єктами системи національної безпеки України є особа, суспільство, держава та її довкілля.

Держава здійснює функції у цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової влади та згідно з чинним законодавством забезпечує безпеку кожного громадянина як на території України, так і за її межами. Правову основу функціонування системи національної безпеки України складають Конституція України, Закон України «Про Раду національної безпеки», інші нормативно-правові акти, а також визнані Україною міжнародні договори та угоди.

Суб’єктами забезпечення національної безпеки також є:

Президент України;

Верховна Рада України;

Кабінет Міністрів України;

Рада національної безпеки і оборони України;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Національний банк України;

суди загальної юрисдикції;

Прокуратура України;

Національне антикорупційне бюро України;

місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

Збройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;

органи і підрозділи цивільного захисту;

громадяни України, об’єднання громадян.

Яку роль виконують Збройні Сили України у системі національної безпеки?

Збройні Сили України складають основу оборони держави і є головним елементом забезпечення його безпеки. Вони призначені для відбиття агресії, спрямованої проти нашої країни, для збройного захисту цілісності та недоторканності території України, а також для виконання завдань відповідно до міжнародних договорів України.

Що таке гібридна війна?

Гібридна війна – війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які звичайно досягаються звичайною війною.

Гібридна війна поєднує принципово різні типи і способи ведення війни, які скоординовано застосовуються задля досягнення основних цілей. Типовими компонентами гібридної війни є використання методів, що сприяють виникненню та поглибленню в державі, обраній для агресії, внутрішніх конфліктів:

створення внутрішніх суспільних протиріч через пропаганду з її переходом у інформаційну війну;

створення економічних проблем через економічне протистояння з переходом в економічну війну та протидію зв’язкам країни-жертви з сусідніми країнами;

підтримка сепаратизму та тероризму аж до актів державного тероризму;

сприяння створенню нерегулярних збройних формувань (повстанців, партизан та ін.) та їх оснащення.

При цьому сторона-агресор намагається та може залишатися публічно непричетною до розв’язаного конфлікту. Якщо ці методи війни виявляються дієвими, держава агресор може досягти своїх агресивних цілей та закріпити успіх, виступили в ролі миротворця у внутрішньому конфлікті.

У випадку, якщо ці методи виявляються мало дієвими, агресор може застосувати:

інші методи ведення війни з залученням у конфлікт на своєму боці третіх країн;

класичні прийоми ведення війни з прихованим локальним обмеженим застосуванням власних збройних сил або через неприховану агресію.

  1. Воєнна організація держави

Воєнна організація держави – базовий елемент системи воєнної безпеки, сукупність органів державного управління військовим і військово-технічним будівництвом, оборонно-промислового і наукового комплексів держави, військових формувань та органів, призначених для виконання завдань воєнної безпеки воєнними методами, а також нормативно-правова база, яка визначає функції, права, обов’язки і взаємозв’язки усіх елементів Воєнної організації.

Воєнна організація створюється державою для захисту особи, суспільства і державного ладу, забезпечення зовнішньої і внутрішньої безпеки, передусім, для відбиття зовнішньої агресії, що зазіхає на суверенітет, територіальну цілісність і соціально-політичний устрій держави, а також для придушення внутрішніх протиправних виступів, що загрожують суспільному ладу і політичному режиму.

Структура Воєнної організації держави залежить від рівня розвитку суспільства, характеру політичного устрою, соціально-економічної бази, а також від розвитку засобів збройної боротьби, умов внутрішньої і зовнішньополітичної обстановки. Зокрема, у воєнний час в рамках Воєнної організації держави можуть додатково створюватися партизанські формування, народні ополчення, міліцейські (жандармські) та інші частини.

До основних елементів Воєнної організації України належать:

Верховна Рада,

Президент України,

Рада національної безпеки і оборони,

Кабінет Міністрів, • Міністерство оборони,

Генеральний Штаб ЗС України,

інші військові формування, правоохоронні органи, інші центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, окремі громадяни.

Верховним Головнокомандуючим ЗСУ є Президент України, він:

  • призначає на посади та звільняє з посад вище командування ЗСУ, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

  • очолює Раду національної безпеки і оборони України;

  • приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

  • приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

Комплексним і на вищому державному рівні вирішенням економічних, фінансових, соціальних та інших проблем, пов’язаних з забезпеченням державної цілісності національної безпеки України, має займатися Рада національної безпеки і оборони України. Відповідно до статті 107 Конституції нашої держави:

  • Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при президенті України;

  • Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України;

  • персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України;

  • до складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:

а) прем’єр міністр України;

б) міністр Оборони України;

в)голова служби безпеки України;

г) міністр внутрішніх справ України;

д) міністр закордонних справ України;

  • у засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної ради України;

  • рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України;

  • компетенція і функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Тобто, Військова організація держави це єдиний організм, який структурно складається з двох підсистем (компонентів):

органів державної влади (управлінсько-регламентуючий компонент);

військових формувань (силовий компонент).

Керівництво Воєнної організації держави:

  • Президент України — Верховний Головнокомандувач;

  • Верховна Рада України;

  • Кабінет Міністрів України;

  • Рада національної безпеки та оборони (РНБО) України;

  • Органи державної влади та місцевого самоврядування, які задіяні в управлінні та забезпеченні захисту національних інтересів України від потенційних і реальних загроз воєнного характеру.

Інститути сектору безпеки

  • Збройні Сили України;

  • Національна гвардія України;

  • Державна прикордонна служба України;

  • Служба безпеки України;

  • Державна пенітенціарна служба України;

  • Управління державної охорони;

  • Служба зовнішньої розвідки;

  • Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації;

  • Державна спеціальна служба транспорту Мінтрансу та зв’язку;

  • Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Базова складова воєнної безпеки – Збройні Сили України.

Крім них силовий компонент системи включає Державну прикордонну службу, Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ, військові підрозділи Управління державної охорони, Служби безпеки України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій інші державні військові формування.

Нормативно-правову базу воєнної організації держави як інструмента національної безпеки формують закони України «Про основи національної безпеки України», «Про оборону України», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про Збройні Сили України», а також Стратегія національної безпеки і Воєнна доктрина України, які розмежовують права та функції державних органів України як складових воєнної організації.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
1
2
дн.
1
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!