Оповідання Шолом-Алейхема «Пасха на селі» (1910) — це гімн щирій дружбі та толерантності. Твір змальовує життя єврейської родини Нахмена Вербівського та їхні теплі стосунки з українськими сусідами, зокрема дружбу сина Файтла з українським хлопчиком Хведьком, попри соціальні та релігійні відмінності.
Основні деталі твору:
Тема: Зображення дружби між українським та єврейським дітьми, гармонійне співіснування двох культур.
Ідея: Утвердження загальнолюдських цінностей (повага, взаємодопомога, щирість), засудження національної ворожнечі та релігійної нетерпимості.
Місце дії: Українське село Вербівка.
Головні герої:
Файтл та Хведько — хлопчики, які разом бавляться, діляться дитячими радощами.
Нахмен Вербівський — батько Файтла, багатий та поважний єврей, якого односельці-українці вважають «розумною головою».
Курочка — місцевий підбурювач та антисеміт, який намагається посіяти ворожнечу між сусідами.
У творі органічно переплітаються традиції обох народів. Хведько разом з єврейською родиною святкує Песах і смакує мацу, а згодом вони разом відзначатимуть Великдень. Шолом-Алейхем показує, що прості люди, які живуть на одній землі, здатні розуміти та поважати традиції одне одного, якщо їх не роз'їдають штучно створені упередження.