Рухова активність на уроках фізичного виховання відіграє значну роль у підготовці всебічно розвиненої молодої людини, здатної успішно трудитися в різних галузях господарства і соціально-культурної сфери, захищати Батьківщину. Отож завдання школи – не тільки в підготовці високоосвіченої, висококультурної молодої людини, а й у створенні необхідних передумов для її всебічного розвитку.
Найпершими вихователями дітей є батьки, сім’я. Від рівня їхньої культури залежить рівень сформованості людяності, духовності, гідності дітей, у яких закладається основи багатьох умінь і навичок, звичок, виробляються оцінні судження і певною мірою визначається подальша життєва позиція з огляду на спосіб життя батьків. Тому актуальним залишається питання про співпрацю школи і сім’ї щодо рухової активності у фізичному вихованні і, зокрема, таких його аспектів, як зміцнення здоров’я. Поставивши перед собою мету забезпечити всебічний, гармонійний фізичний розвиток дітей, створити передумови для успішного навчання в школі, я найперше, детально проаналізувала стан фізичного виховання. Багато працюю над проблемою забезпечення взаємозв’язку фізичного і розумового виховання школярів, намагаюсь не забувати і про формування у хлопчиків і дівчаток моральних якостей.
У рухливих іграх, спортивних діях колективного характеру виховую почуття дружби, готовності до взаємодопомоги. Ускладнення завдань викликає у дітей бажання долати труднощі. Досягнення успіхів у дітей, бажання долати труднощі у складних ситуаціях дає їм позитивні емоції і розвиває наполегливість.
Основним видом навчання рухів усе ж таки є уроки. Нетрадиційно, творчо підходжу до цієї справи. Свої уроки проводжу з високою моторною щільністю. Чітко визначаю завдання і зміст уроків з урахуванням віку дітей, їхньої підготовленості, індивідуальних і психолого-педагогічних особливостей, самопочуття, допомагаю їм оволодіти основними рухами, розвиваю інтерес школярів до систематичного фізичного удосконалення, дбаю про формування таких вольових якостей, як само організованість, старанність.
Рухова активність на свіжому повітрі відбувається ще цікавіше, вона дає ще більший простір фантазії.
Багаторічні спостереження за режимом навчання й відпочинку учнів і вчителів початкових класів показують, що вони ведуть малорухливий спосіб життя, а часто і в напружених психоемоційних умовах. Тривала недостатня (порівняно з біологічною потребою) рухова активність (гіподинамія), низька м’язова діяльність призводить до значних негативних наслідків. Зокрема, в їхньому організмі спостерігається поступове зниження інтенсивності обмінних процесів, погіршення забезпечення організму кров’ю і киснем, порушення регулярних функцій центральної нервової системи, швидка нервово-фізична втомлюваність. Очевидні негативні зміни і в роботі опорно-рухового апарату; в учнів недостатньо розвиваються кістково-м’язова та інші системи організму; в учителів відбуваються атрофія м’язів, розростання жирової тканини, відкладання солей у суглобах і хребті; вимивання з кісток кальцію, зниження їх міцності тощо. В учнів і вчителів, які мало рухаються, помітні: послаблення роботи серцевих м’язів, збільшення частоти серцевих скорочень, зменшення хвилинного об’єму крові, підвищення частоти дихання, поява задишки навіть за незначних фізичних і емоційних навантажень. У вчителів також погіршується пам’ять, увага, вміння аналізувати, узагальнювати; послаблюється зір, слух, знижується імунітет до захворювань.
Запобігти гіподинамії можна лише активним заняттям фізичними вправами від 8 до 10 годин і більше на тиждень, тобто не менше 1,5 години з фізичними навантаженнями, які відбуваються в розвивальному режимі, тобто пульс для вчителів має бути 110-140 і більше ударів за хвилину; для учнів – 140-160 уд/хв.
Два уроки фізкультури на тиждень забезпечують лише 6-9% біологічної потреби організму школярів, що розвиваються у рухах. Інші форми організованої фізкультурно-масової роботи, якими б активно займались вчителі з учнями, на сьогодні через низьку оплату праці за позакласну роботу в більшості шкіл не діють.
Останній час у суспільстві в цілому, а серед учнів особливо, не спостерігається зацікавленість до занять фізичними вправами. І, як результат, прогресування захворювань і рухового апарату. Молоді люди не відвідують стадіони, басейни, спортивні майданчики, а надають перевагу малорухомому способу життя. Вважають за краще паління, вживання спиртного, а інколи наркотиків. Їм подобається сидіти за комп’ютером, телевізором, вони ведуть сидячий спосіб життя.
Таким чином, на порядок денний виходить питання рухливої активності. Суспільство недооцінює користі фізичних вправ, і ми звертаємось до фізичної культури тільки тоді, коли захворюємо або недобре себе почуваємо. І хоча учні – молоді люди, вони можуть з’явитись серед хворих. І тоді доведеться витрачати великі гроші на лікування, санаторії, профілактику захворювання. Але ж без цього можна обійтись, необхідно займатись фізичними вправами і поки є здоров’я, його треба зміцнювати. В своїй роботі я роблю спроби активізувати рухливу активність учнів. Які ж форми роботи я використовую?
Перш за все – це урок фізичної культури, а також заняття в спортивних секціях та гуртках, самостійні, індивідуальні домашні завдання, участь у спортивних змаганнях.
Урок фізичної культури. Урок – це основна форма роботи по зміцненню здоров’я, підвищенню працездатності, профілактиці захворювань та інше. Якщо регулярно відвідувати уроки і свідомо займатись, уроки принесуть багато користі.
Спостерігаючи за учнями, які регулярно відвідують заняття, спостерігається значне покращення результатів. Рухливі можливості учнів зумовлені специфічними для кожної дитини морфофункціональними і психологічними особливостями. В процесі безперервних занять функції різних органів і систем підвищується. В різні періоди інтенсивний розвиток одних життєво необхідних органів та систем супроводжується явним відставанням в розвитку інших функцій систем. Такі легкоатлетичні вправи, як біг, стрибки, метання, в силу своєї доступності, повинні органічно входити в процес розвитку фізичних якостей. Але вони можуть принести користь лише при умові їх використання з умовою анатомо-фізіологічних та психологічних особливостей учнів.
З цією метою на початку кожного навчального року проводиться медичне обстеження учнів. В результаті нього вони поділяються на 3 медичні групи.
Основна медична група – це учні, які не мають відхилень в стані свого здоров’я та можуть виконувати всі вправи, які передбачені програмою.
До підготовчої медичної групи відносять учнів, які мають незначні вади розвитку, або легкі захворювання, травми тимчасового характеру та можуть відвідувати заняття та виконувати вправи з меншою інтенсивністю. В підготовчій групі учні займаються тимчасово, потім переводяться до основної.
До спеціальної медичної групи відносять учнів, які мають серйозні захворювання серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату. Це хворі діти, які звільняються від занять і повинні займатись під наглядом лікаря.
Оцінюючи рівні володіння технікою, а також рівнем фізичної підготовленості, які визначаються виконанням навчальних нормативів, передбачених програмою, не можна забувати про індивідуальні особливості кожного учня. Необхідно враховувати, що невиконання навчальних нормативів по незалежних від учня причинах при добрих показниках за техніку рухів та засвоєння знань не являється причиною зниження оцінок.
При індивідуальному підході до оцінки важливо врахувати не тільки рівень підготовки в даний час, але й ті зрушення, які мали місце в порівнянні з минулими показниками.
Під час вивчення впливу на організм занять спортивними іграми, а також їх значення в системі фізичного виховання, необхідно враховувати загальну характеристику ігрових дій. Рухливі навички у спортсменів, які займаються спортивними іграми, характеризуються великою рухливістю та динамічністю. Учні повинні вміти виконувати передачі, удари по воротах, кидки м’яча та інше. В різних ігрових ситуаціях дія окремих гравців різна, але вони повинні бути направлені на рішення загальних завдань. Від гравців вимагається максимум ініціативи, творчості, сміливості, щоб направити свої дії та разом із партнерами досягти успіху. Активні дії на протягом довготривалого часу часто змінюють по характеру та інтенсивності, зв’язані з великими енергетичними затратами. Рухливі дії виконуються на свіжому повітрі, вони сприяють зміцненню нервової системи, рухового апарату, поліпшенню загального обміну речовин, підвищенню діяльності всіх органів та систем організму людини.
Під час занять фізичними вправами в залежності від інтенсивності вправ для функціонування тканин збільшується необхідність у вживанні кисню у 8-10 разів. При цьому, у тренованих учнів робота серцево-судинної системи та органів дихання стає більш економною. Значні зміни спостерігаються й у роботі рухового апарату. Зміцнюється кісткова система, суглоби становляться більш рухливими, підвищується сила та еластичність м’язів, рухи набувають необхідну для діяльності невимушеність, спритність, обмін речовин покращується.
Найбільш значний вплив вправи мають на нервову систему. Швидкість виконання рухів, часта зміна її форм, зміна інтенсивності м’язової діяльності сприяє збільшенню сили та рухливості всієї нервової системи.
Заняття спортивними вправами впливають на розвиток зорового, вестибулярного, м’язового та інших аналізаторів. Під впливом систематичних занять організм учнів зміцнюється, виростає тренованість.
Від фізичної підготовки залежать і спортивні досягнення. Вона тісно пов’язана з технічною та морально-вольовою підготовкою. Без достатнього розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості неможливо досягти високих показників у підвищенні рухливої активності учнів.
Велике значення має самостійна робота. Тих 2-3 годин на тиждень, які передбачені програмою, для занять фізичною культурою недостатньо. Необхідно займатись фізичними вправами самостійно. Для цього необхідно правильно підібрати вправи. Це повинен зробити викладач.
Загально розвиваючі вправи підбираються так, щоб забезпечити різносторонню роботу основних м’язових груп та впливати на організм учня. Для покращення рухливої активності необхідно організувати заняття в спортивних секціях та гуртках. Багато учнів відвідують секції загально фізичної підготовки, аеробіки, легкої атлетики, спортивних ігор.
Зміст та спрямованість занять в секції повинні передбачити підвищення рівня різносторонньої фізичної підготовки та для підвищення рівня розвитку рухливих якостей.
Одна з форм домашніх завдань – самостійні тренування по плану, складеному викладачем фізичної культури. Така форма повинна бути запропонована тільки достатньо підготовленим учням у тому випадку, коли рівень підготовки окремих учнів значно перевищує середній рівень класу. Необхідні додаткові тренування. На таких заняттях приділяється увага на розвиток тих фізичних якостей та навичок, які необхідні в зв’язку з задачами тренування.
