«Шевченкова верба» — ліричний вірш Богдана Лепкого, у якому через образ верби осмислюється трагічне заслання Тараса Шевченка в Новопетрівському укріпленні. Посаджена поетом верба стає символом Батьківщини, пам’яті та незнищенного духовного зв’язку з рідною землею. Твір поєднує пейзажну й патріотичну лірику, пройнятий мотивами туги, любові до України та внутрішньої стійкості. Мелодійна, наспівна мова й сумний, ностальгійний настрій підсилюють ідею вірша — любов до рідного краю не зникає навіть у неволі.
ТЛ: рима, перехресне, суміжне й кільцеве римування
