Декламування байки https://youtu.be/G6YcAPdJKmw декламує вчителька української літератури Оксана Єременко
Леонід Глібов ЩУКА Байка
На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцімто вона такеє виробляла,
Що у ставу ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть, другого обідрала.
Піймали Щуку молодці
Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькі стали.
На той раз суддями були Якіїсь два Осли,
Одна нікчемна Шкапа
Та два стареньких Цапа,
— Усе народ, як бачите, такий Добрячий та плохий.
За стряпчого, як завсігди годиться,
Була приставлена Лисиця...
А чутка у гаю була така,
Що ніби Щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких...
Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (Хто ворогів не мав!),
— А все-таки катюзі, Як кажуть, буде по заслузі.
Зійшлися судді, стали розбирать: Коли, і як воно, і що їй присудити?
Як не мудруй, а правди нігде діти. Кінців не можна поховать...
Недовго думали — рішили І Щуку на вербі повісити звеліли,
— Дозвольте і мені, панове, річ держать! Тут обізвалася Лисиця.
— Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать І щоб усяк боявся так робити,
— У річці вражу Щуку утопити!
— Розумна річ! — всі зачали гукать,
Послухали Лисичку І Щуку кинули — у річку. (1858)
