Шевченкові березини. Свято до дня народження Т.Г. Шевченка

Опис документу:
Пропоную розробку заходу до дня народження Т.Г. Шевченка проведеного в початкових класах Шенгурівської загальноосвітньої школи. В сценарії задіяно більше двадцяти дітей. Це усний журнал , який познайомить учнів з життєвим і творчим шляхом ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Шевченкові березини

(усний журнал, 1-2 класи)

Звучить пісня «Думи мої, думи…». На тлі мелодії звучать слова.

Дитина.

Гомін лине по країні

Сонячно, крилато.

Гомонить Дніпро із степом

Про велике свято.

Дитина.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Вчитель.

– Сьогодні свій усний журнал ми присвячуємо вивченню життєвого і творчого шляху Т.Г.Шевченка. А зібралися ми з вами для того, щоб відзначити День народження великого українського поета.

1-а сторінка «Біографічна». (показ слайдів життя поета та його картин )

Вчитель.

- Життя нашого поета таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда. Мені хотілося б розпочати розповідь про поета, як починаються казки.

За широкими морями, за лісами дрімучими, був колись веселий край, розкішний і багатий, заворожений злими людьми, знедолений двома неволями. Одна неволя – панська, а друга – царська. Світ їм було завязано, говорити – заказано, ходили німі.

Україна… В одному тільки цьому слові бринить ціла музика смутку і жалю…. Україна – країна смутку і краси, країна де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, герої боротьби за волю, в результаті якої – велетенське кладовище і високі могили в степу, руїна та прекрасна на весь світ пісня…

Тяжкий сон, подвійна неволя і темна ніч, як ворон. Тільки Дніпро з очеретами, тільки вітер з степовими могилами шепотіли ночами: гай, гай … умер прекрасний край.

Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, степи золотої пшениці. Україна – це змучені, обшарпані, голодні люди…. Поема жалю і смутку…

Так було колись… Так писав про все це С. Васильченко у «Широкому шляху».

- Отже, одна з найсмутніших сторінок у цій поемі належить найславетнішому у всі часи, великому і легендарному поетові казкового країни… Великому борцеві за волю свого рідного краю і народу, невмирущому Кобзарю – Тарасу Григоровичу Шевченку.

2 –а сторінка. Дитячі роки Т.Г.Шевченка.

Дитина

У старій хатині,

В кріпака колись,

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас,

Він не вчився в школі

Він ягнята пас.

Вчитель.

- Т.Г.Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Ріс Тарасик лагідною, чуйною дитиною. Найбільше він любив свою матінку.

Радість і втіха хлопчика потьмарилась горем: померла мама коли йому було 9 років. І почалося страшне сирітське життя при мачусі.

Коли Тарасу виповнилося 11 років, помер і батько. Від тяжкого життя хлопець залишає свою домівку і оселяється у дяка в школі – як школяр і дяків помічник.

- Тарас відчував потяг до поезії, малювання. В 14 років його забирають працювати до поміщицького маєтку як кріпацького сина. Він жив у пана Енгельдгардта. Дуже важкими були його дитячі роки.

Дитина

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

В похилій, хаті, край села

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

Інсценізація

Мати

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою.

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіти,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово - і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди, з краю в край

Панує рабство ненависне.

О любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі.

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі…

Тарас.

- Переді мною наша бідна старенька хата з потемнілою соломяною стріхою і чорним димарем. А біля хати на причілку – яблуня з червонобокими яблуками. А навколо яблуні – квітник. Біля дверей стара гілляста верба. А за вербою – клуня, а за клунею – сад, а за садом – долина, а в долині – тихий, прозорий струмочок.

- Не сумуйте, мамо. Ходімо в сад.

Вчитель.

– З самого малку у Тараса виявилися не аби які здібності до малювання. Прагнення навчитися малювати водило сироту по селах у пошуках учителя.

Поневіряючись по наймах Тарас дечому навчився. Захоплення малюванням дорого коштувало хлопцеві. Він був змушений займатися улюбленою справою таємно від пана. Коли злочин викривали, доводилося зносити жорстоку кару.

Доля Тараса дуже змінилася у Петербурзі. Пан Енгельгардт вирішив зробити з Тараса власного художника і віддав його на навчання до майстра Ширяєва. Спочатку Шевченко малював портрети, де йому позували переважно селяни-кріпаки, потім автопортрети, перебуваючи на Кавказі, Тарас змальовував тяжке життя людей.

І тільки пізніше друзі-художники Тараса, викупивши його у пана, дарували йому волю.

3-а сторінка «Поетична». Декламування улюблених віршів Шевченка.

(на фоні тихої мелодії)

Учитель.

Далі життя Шевченка стало ще важчим. За виступи проти царя, його арештували і заслали на 10 років у солдати. Йому заборонили навіть писати і малювати, але він потайки писав у так званих «захалявних книжечках».

Там, у далекому засланні, насильно відірваний від рідної України, він часто у віршах згадував своє безрадісне дитинство, поневолене життя свого народу, чудову українську природу.

Т.Г.Шевченко написав багато чудових творів, які увійшли до відомої в усьому світі книжки «Кобзар».

(Виходить дівчинка і хлопчик, в руках у нього «Кобзар»)

Дитина.

Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.

Ані шелесне верба височенька.

Наша Оленка відкрила «Кобзар»,

В голос читає Тараса Шевченка,

Ген за рікою синіє гора,

В небі веселка розквітла казково.

Ніжно вплітається в гомін Дніпра

Добре і щире Шевченкове слово.

Дитина.

Коли окраєць житняка

Мені, було, давала мати,

Я мусив спершу показати,

Чи не брудна моя рука.

А коло хліба на столі,

На самотканій скатертині,

Лежала книга, як святиня,

Людські надії і жалі.

То був «Кобзар»…

Його ніхто не міг, не вмивши рук, узяти,

Бо він святий – казала мати.

Він смерть народу переміг.

Йог, мов хліб, у чорний час

Просили в позички сусіди,

Зціляючи серця усюди

Тим словом, що прорік Тарас.

Учитель.

  • Багато віршів Т.Г.Шевченка ви вже знаєте і зараз деякі з них учні 2 класу нам

розкажуть.

Дитина.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилі підійма.

І блідий місяць на ту пору

З-за хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще перші півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались

Та ясен раз у раз скрипів.

Дитина.

Встала й весна,

Чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила.

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї.

Землю убрану весною,

Вранці зустрічають.

Дитина

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Та соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх,

Затихло все. Тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Дитина.

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верби

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться каченяточка,

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Дитина.

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

Дитина.

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій.

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі,

Було видно, було чути,

Як реве ревучий…

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте,

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сімї великій,

В сімї вольній, новій.

Не забудьте помянути,

Незлим тихим словом.

4-а сторінка «Ми тебе незабудем, Тарасе».

Вчитель.

  • Прожив поет всього 47 років. 10 березня 1861 року після хвороби він помер.

ДитинаІ помер Тарас…

Неволя підрубала сили,

Зашуміли сумно-сумно

По Славуті хвилі.

Попливли Дніпрові хвилі

Аж у синє море,

Всьому світу гомоніли

Про велике горе.

Затужила Україна,

Плакала немало,

Як ховала свого сина,

Пісняра ховала.

Вчитель.

  • Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і велику любов його народу, визнання і шану людей усього світу.

Дитина.

Його пісні життя окраса,

Свободи нашої зоря,

Усі ми любимо Тараса,

Усі шануєм Кобзаря.

Дитина.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля,

Встає в новій красі, здобувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Дитина.

Живи, поете, в бронзі і в граніті, -

Живи, поете, в памяті людській,

Живи в піснях, живи у «Заповіті»,

У слові праведнім, у славі віковій!

Дитина.

І кожен раз, в весняний час,

Всі українські діти

Згадають: нас любив Тарас!

Йому дарують квіти.

Здійснить Тараса заповіт

Ніхто з нас не забуде.

І хоч минуло двісті літ,

Він завжди з нами буде.

Вчитель.

  • Ми перегорнули останню сторінку нашого усного журналу присвяченого пам’яті великого українського поета-пісняра Т.Г.Шевченка і поповнили свої знання про життєвий шлях і творчість невмирущого Кобзаря.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
4
міс.
1
4
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!