Пахолівецького В.
Конспект уроку 7 клас. Всесвітня історія
Середньовічне європейське суспільство
Мета:
вивчати: основні суспільні стани, що були в Середні віки, їхні функції та обов’язки, вивчити феодальну драбину, склад суспільства, основними положеннями щодо феодалізму як середньовічного явища;
розвивати вміння працювати з візуальними джерелами, аналізувати;
виховна: зацікавлення до предмета.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: зошит, підручник, презентація.
Основні терміни та поняття: феодалізм, васалітет, феод, феодальна драбина, замок.
ХІД УРОКУ
І Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Пригадайте характерні особливості життя середньовічної людини.
Яке значення відігравала природа та ліс? Які були основні лиха? Що таке колонізація? Що її спонукало?
ІІІ. Повідомлення теми уроку
Тема сьогоднішнього заняття: "Середньовічне європейське суспільство".
ІV. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності
А ось і надійшов час дізнатися яким було суспільне життя в Середні віки. Чим воно відрізняється від сьогодення, а в чому схоже? Що таке феодалізм? Хто такі барони? Для чого будували замки? Саме про це ми говоритимемо сьогодні на уроці.
V. Вивчення нового матеріалу
Стани середньовічного суспільства
Протягом Раннього Середньовіччя в Європі сформувалася нова структура суспільства. Воно поділялося на три стани: 1) «тих, хто моляться» (духівництво), 2) «тих, хто воюють» (світські феодали (рицарі), 3) «тих, хто працюють» (міщани та селяни).
Вважалося, що суспільство розділене на три стани Богом, який визначив місце кожної людини в одному з них. Так, духівництво мало піклуватися про душі людей та молитися перед Богом за них. Обов’язком світських феодалів було воювати, захищати короля та його підданих. Третій стан був економічною основою.
Феодалізм
(2 слайд) В епоху Середньовіччя в Європі склалися особливі суспільні відносини, які називають феодальними. Як же ці відносини сформувалися?
Середньовіччя – це епоха, яка насичена постійними війнами. Кожен правитель намагався створи-
ти сильне військо, насамперед важку кінноту. Це вимагало величезних коштів, і не кожен воїн був
спроможний придбати коня і обладунок. Тоді королі, які були власниками всієї землі в державі, почали передавати найвищому прошарку знаті у довічне володіння земельні наділи (бенефіції) разом із прикріпленими до неї селянами. За це знать зобов’язувалася нести військову службу та виконувати певні обов’язки. З часом такі наділи стали спадковими і почали називатися феодами. Відповідно, власників землі, які були також представниками влади, називають феодалами.
Феод – спадкове земельне володіння в епоху Середньовіччя, надане сеньйором своєму васалові, за яке потрібно було нести службу (переважно військову).
Ще раз про феодальну драбину
(3 слайд) Виділялося три суспільні стани. Зразком станової організації суспільства була середньовічна Франція. Першим станом вважалося духівництво. На нього покладався обов'язок молитися, заступатися перед Богом за грішників. Усі світські феодали належали до другого стану — рицарства. Обов'язок рицарів полягав у тому, щоб воювати, захищати короля і його підданих від ворогів. Духівництво і рицарство мали певні привілеї, були звільнені від сплати податків королю.
Решта населення (ремісники, купці, селяни) належала до третього стану. Вони становили економічну основу суспільства.
Духівництво (4 слайд)
Вони здійснювали Церковні Таїнства (Хрещення, Вінчання, Причащання, Сповідання, Миропомазання, Священство, Єлеопомазання).
Крім цього, Церква визначала норми моралі. Церква також відігравала величезну роль в об’єднанні держави. Духівництво було звільнено від служби у війську. У період Середньовіччя духовенство переважно було освіченим, виконувало також функцію моральних наставників. Учені, художники, поети, музиканти здебільшого були представниками духовенства. Водночас вони могли займати високі державні посади, а їхній вплив поширювався на всі верстви.
Часто монастирі володіли землями. Крім цього, опікувалися бідними, хворими, немічними, роздавали милостиню, займалися освітою населення, відкривали школи і бібліотеки. Часто збирали і відроджували античну спадщину, були фундаторами мистецтва і архітектури.
Рицарство (5 слайд)
Важливу роль у середньовічному суспільстві відігравали «ті, хто воюють», тобто світські феодали. У їхньому середовищі сформувалася система відносин – васалітет, свого роду ієрархія – феодальна драбина.
На вершині феодальної драбини був король. Він вважався верховним сеньйором (або сюзереном) усіх феодалів. Нижче розмістилися найвища знать – герцоги, маркізи, графи. За службу вони отримували від короля фео-ди – земельні наділи. Вони вважалися васалами самого короля. Найвища знать своєю чергою могла надати феоди баронам, а ті – рицарям.
Взаємини між різними прошарками феодалів були чітко визначені взаємним підпорядкуванням. Той, хто займав вищий щабель, називався сеньйором, а підлеглий йому феодал – васалам. Васали були зобов’язані нести військову повинність, викуповувати сеньйора з полону, виконувати його певні доручення тощо. Своєю чергою сеньйор брав васала під заступництво та захищав його від посягань ворогів. Отже, відносини між феодалами нагадували своєрідну драбину, де кожен займав певний щабель і одночасно міг бути васалом одного і сеньйором інших феодалів. Наприклад, герцог міг бути васалом короля й сеньойором котрогось барона чи рицаря. Бувало, що й король міг бути васалом папи римського чи іншого короля. Васали присягали на вірність своїм сеньойорам; проте діяло правило безпосереднього підпорядкування: «Васал мого васала – не мій васал». Це означало, що кожен сеньйор міг розраховувати лише на своїх васалів. У разі війни васали повинні були допомагати сеньйору та привести із собою загін воїнів (своїх васалів). Тобто король (як сеньйор) не втручався у стосунки між герцогами (як васалами) та маркізами (які були васалами герцога, а не короля) і т. д. Практично всі представники військового стану володіли землями. Найнижчий щабель
феодальної драбини займали рицарі, що не мали своїх васалів.
Васалітет – система відносин особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів).
Селянство (6 слайд)
Найчисленнішою верствою середньовічного суспільства були селяни. Постійні небезпеки змушували їх звертатися по захист до могутнього феодала. За це йому сплачували або частину врожаю – оброк, або працювали на його землях (відбували феодальні повинності). Феодал своєю чергою брав на себе зобов’язання захищати землі від нападів, а також чинив суд і міг втручатися в особисте життя.
Усе необхідне для життя селян та феодалів (продукти харчування, ремісничі вироби, зброю, тканини, одяг та ін.) вироблялося в їхньому господарстві, тому не було потреби щось купували чи продавати. У кожному селі були власні ремісники, зокрема ковалі, мірошники, гончарі, ткачі тощо. Лише за деякими товарами, наприклад за сіллю чи залізом, вирушали до місць, де їх добували. Там їх обмінювали на продукти своєї праці. Оскільки торгівля була слабо розвинена, то гроші були рідкістю навіть у феодалів. Тип господарства, за якого майже все необхідне виготовляється на місці, а не купується, називається натуральним.
Жителі одного чи декількох сусідніх сіл об’єднувалися в громади. На загальних зібраннях селяни розділяли земельні наділи, встановлювали порядок користування угіддями (лісом, луками, водоймами). Громада слідкувала за порядком на своїй території, обирала старосту, будувала власну церкву або капличку, мала священника, надавала допомогу бідним, удовам, сиротам. Спільними зусиллями селяни ремонтували дороги, мости, організовували своє дозвілля.
Отже, які три стани існували? Назвіть їх та охарактеризуйте. Що позитивного вони робили?
Замок феодала
(7-8 слайди) Постійні військові напади і сутички, як між сусідами, так із зовнішніми ворогами, призвели до становлення в Європі нового типу споруд – замків. Це були будівлі, що поєднували функції фортеці як оборонної споруди та повсякденного житла феодалів. Майже вся територія Європи була вкрита замками. Наприклад, на території сучасної Франції їх збереглося майже 5000. Місце для будівництва замків обирали зручне для оборони – переважно на пагорбі або на горі, інколи – на острові посеред річки чи озера. Спочатку їх будували з дерева, а з ХІ ст. – з каменю, оточували ровом з водою, обносили високими і товстими стінами. У замок можна було потрапити лише через звідний міст, який на ніч чи під час нападу ворогів підніма-
ли за допомогою спеціальних ланцюгів.
У центрі замку знаходилася головна вежа – донжон. Він слугував останнім оборонним рубежем, якщо ворог долав зовнішні укріплення. Підвали донжона використовувалися для зберігання припасів, там же був колодязь. На верхніх поверхах були приміщення, де мешкали феодал з родиною, слуги. У багатьох замках пе-
редбачався потаємний хід, що вів до лісу чи річки, по ньому захисники замку могли рятуватися втечею. Таким чином замок був надійним місцем, щоб витримати багатомісячну облогу ворога.
VI. Закріплення вивченого матеріалу
Опитування
Які три основні стани суспільства існували?
Що таке "замок"? З чого він складався?
Поясніть поняття "васалітет".
VII. Підведення підсумків. Оцінювання
VIII. Домашнє завдання
Опрацювати параграф 6. Уявіть, що ви завітали до середньовічного замку. Який він? Користуючись джерелами Інтернету ознайомтеся з кількома середньовічними замками. Опишіть його, поділіться враженнями. Складіть есе.
