Дієприслівник є особливою незмінною формою дієслова, функціонування якої в реченні зумовлене її подвійною граматичною природою. Дієприслівники із залежними словами утворюють звороти, що в реченні виконують роль відокремлених обставин, які можуть мати різне значення: способу дії (найчастіше), часу, мети, причини, умови, допусту. Розрізнення цих обставин становить певні труднощі для учасників освітнього процесу.
Мета нашого дослідження – з’ясувати особливості функціонування дієприслівників та дієприслівникових зворотів у мові повісті Григора Тютюнника «Климко» (1976 р.).
