Ось і принесли птахи на своїх крилах весну. Лагідну, загадкову, тендітну, оспівану в піснях, гаптовану солов’їними трелями. А з нею – свято жінки, матері, бабусі, сестрички, донечки, а отже всієї родини. Бо жінка, як і приро-
да, це мати, це радість і любов, краса і вічність нашого життя.
Колись щаслива мати чекала немовляти
І сонечка просила: «Даруй дитині сили,
Дай їй свого добра, тепла, щоб доля світлою була!»
Благала чисті води: «Дитині дайте вроди,