Сценарій виступу шкільного театру до Дня Чорнобильської трагедії

Опис документу:
Матеріал розраховано на учнів 5-7 класів. Під час виступу демонструються відео та фотоматеріали, що розкривають подробиці Чорнобильської трагедії, наголошують про недопустимість повторення жахливої катастрофи.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

1-й День пам'яті трагедіїї Чорнобиля

У світі з болем в серці відмічають

Хай ні одна країна, ні один народ

Такого жаху у своїй історії не знають.

2-й День катастроф, болю пам’ятна дата….

Квітень буяв, світ надіями цвів.

Навіть і зараз ще страшно згадати

Вибух, що навпіл життя розділив.

3-й Розійшовся планетою хижий потік радіації

І зливаються тисячі лих у одне горе нації.

4-й І смертельні ренгени в повітрі розпилені,

І хворіють усі континенти хворобою спільною.

5-й Помирає від променів зла авіатор

Радіація всюди – в повітрі, у голосі птАхів.

6-й Ніби рак по планеті ця пляма смертей розповзається

Як же жити тепер, як тепер рятуватися?

7-й Опромінений ліс, опромінені квіти й плоди

Обпікає Чорнобиль, лишає болючі сліди.

8-й І у соку беріз вже отрута тече нерослинна

І вмира від розпаду планети велика частина .

( Виконання композиції «Есть только миг» на трубі )

1-й Життя не завжди і прекрасне й чудове

Є чорне безжальне забарвлення в ньому.

2-й У чорнім диму, у пожежнім полоні

Зловісно виблискують фарби червоні.

3-й І жовтим трикутник кричить і вражає -

Про радіацію попереджає.

4-й Скільки ж в біді цій скінчилось життів?

Не на війні, а за мирних часів?

5-й А скільки дітей не змогли народитись

Позбавлені щастя побачити світ

Могли б вони з нами поруч учитись,

І їм було б стільки ж, як нам зараз, літ.

(ангели)

1-й Ну скільки можна, досить про це!

2-й Але це наше життя!

3-й Не можна жити тим, що вже не змінити. Це наше життя і воно так, яке є, і іншого у нас не буде!

4-й Вірно, жити треба тим, що попереду, а не тим, що позаду.

5-й Ти пропонуєш просто забути, забути і все?

6-й Забути про Чорнобиль?

3-й Ні, я пропоную думати про те, що треба робити, щоби не було у майбутньому подібних катастроф, а не гадати що було б, якби не стався вибух на атомній станції.

4-й Добре, а що ми будемо робити?

5-й А давайте підемо у похід?

6-й У похід?

5-й Так, у ліс, вогнище розпалимо..

(Давайте, гарна думка, давайте)

5-й Так, ти візьмеш палатку, сокиру, дівчата візьмуть поїсти.

(дівчата) – Так

2-й А консерви треба брати?

3-й А я нічого збирати не буду!

4-й Ні, ну ми ж всі разом, в похід, вогнище, шашлики…

3-й Який похід, які шашлики?

2-й Як наші батьки ходили в похід, так і ми підемо….

3-й Як ми підемо, куди? Ви що, забули хто ми є? Ось, прочитай, це про мого батька.

2-й У мене теж є така.

3-й Ну так візьми і прочитай, якщо в тебе пам’ять відбило..

( фон)

2-й Загинув, 28 років від опіків на пожежі.

1-й Мій батько гасив реакторну залу, де був максимальний рівень радіації

3-й А мій тато льотчик скидував з вертоліта свинець на пошкоджений реактор

4-й Помер від гостро-променевої хвороби

5-й Загинув як герой під час гасіння пожежі. Виніс з вогню і врятував трьої людей, які втратили свідомість від високого рівня радіації

6-й Загинув

1-й Це все – про них, бо ми ненароджені діти батьків, що загинули.

2-й Не можна змінити того, що вже відбулося, але можна не допустити цього в майбутньому.

3-й Ми повинні були народитись, щоби жити у щасті і бачити світ.

Ми повинні були народитись, щоб любов пізнавати і мрії політ

Так чому ж не прийшли, так чому ж нас немає?

Хто на це запитання вірну відповідь знає?

4-й Ви погляд свій від нас не відведіть, не винуваті ми, що нам не довелося жить.

5-й Давайте ж землю нашу захищати , бо складно ще не народившись помирати.

6-й Невже вам не чутні благання відверті? Невже вам байдуже – живі ми чи мертві.

1-й У всі віки дитина – сенс життя, тож дайте шанс собі на майбуття.

Дитина:   Намалюй, мені будь-ласка, радість і красу.

Учень:      Намалюю я веселку, квітку і росу,

                  З посмішкою на обличчі дівчину в вінку

                  І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

Дитина.  Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

Учень:     Я малюю лист осінній, схилену вербу,

                 що спустила свої віти голі до землі.

                 І ключами в синім небі ринуть журавлі.

Дитина:  Намалюй мені ще ніжність.

Учень:     Тема не проста.

                  І малюю я рожеві мамині вуста,

                  І метелика, і сонце, й квітку лугову,

                  І зелену шовковисту молоду траву.

Дитина:    Намалюй мені, будь-ласка, намалюй біду.

Учень:       Як її намалювати? Спосіб не знайду.

                   Чи поранену пташину, може, ледь живу?

                   А рука сама малює чорнобиль-траву...

Дитина:   Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

Учень:         Цю траву зовуть «чорнобиль»,  ця трава гірка.

                      В ній отрута, смерть, і сльози, і брудна вода.

                      В ній хвороби, сум, неспокій.

                      Це страшна біда!

Дитина:       Краще намалюй щось гарне.

                      Намалюй життя.

                      А гірку траву чорнобиль  викинь на сміття.

Учень:         Так, дитино, намалюю я життя тобі.

                      І надії намалюю, й мрії голубі.

                      Намалюю синє небо, чисте джерело.

                      Намалюю я лелеку, поле і село.

             Намалюю, віру, розу, доброту й любов.

             Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

1-й Зупини плането свій невпинний біг

Щоби іншого почути кожен зміг.

2-й Щоб народжувались діти лиш для щастя на землі

Щоби були в них кольорові і спокійні сни.

3-й Щоб жили вони у мирі, у любові і без страху

Щоб ніколи не з’явилась тінь чорнобильського жаху.

(Н. Май Чорнобильська біда)

Чорнобилем постукала у вікна
Лиха біда й заплакала земля
І цілий світ у розпачі затихнув
Лелека в чорнім небі закружляв

І посивіла ненька Україна
У пекло посилаючи синів

Секунди рахувала як години
Сльозами постарілих матерів

Біда – біда безжалісна й не втішна
Для українських дочок і синів
Біда, біда скажи чому й навіщо
Господь від лиха нас не захистив?

І смертю дихав знавіснілий вітер
І сонця промінь заблукав в пітьмі
І хворими народжувались діти
І віру так боялись втратить ми
І посивіла ненька Україна
У пекло посилаючи синів
Секунди рахувала як години
Сльозами постарілих матерів
Біда, біда безжалісна й невпинна
Усе змітала на своїм путі
Біда, біда ридала Україна
Благала смерть, від неї відійти.


Земля моя, я знаю все здолаєм
Я сумніву не маю ні на мить
Бо тільки той, хто віри не втрачає,
Усі нещастя зможе пережить
Біда – біда безжалісна й не втішна
Для українських дочок і синів
Біда, біда скажи чому й навіщо
Господь від лиха нас не захистив?
Біда – біда безжалісна й не втішна
Для українських дочок і синів
Біда, біда скажи чому й навіщо
Господь від лиха нас не захистив?
Господь від лиха нас не захистив…

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Правове регулювання освіти осіб з особливими потребами»
Байталюк Ольга Михайлівна
24 години
490 грн