Сценарій вистави "НІч перед Різдвом" (за однойменною повістю М.Гоголя)

Опис документу:
Чи не найбільш переспіваною є повість М.Гоголя "НІч перед РІздвом". Неймовірний український колорит, народознавча основа, характерні образи українського села - чи не повний перелік особливостей Гоголівської "ночі". Найкращим вивченням творів є безпосередня участь учнів у дії самого твору. У цій виставі ми змінили "політ" Вакули і відправили його по чобітки не до Петербургу, а до англійської королеви, у Лондон. Саме це є родзинкою вистави, адже дія у Лондоні перекладена на іноземну мову.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«Вечори на хуторі поблизу Диканьки»

Дійові особи

Кузнець Вакула – Іван Кримський

Чуб - Чайковський Максим

Панас – Максим Баюк

Чорт - Мулик Олексій

Пацюк - ………………………………………….

Голова - Логуш Микола

Дяк/Лучка Тарас

Ткач – Назар Кухарчук

Остап – Діма Малюта

Козак 1 – Алік Балакунець

Козак 2 –Баюк Максим

Оксана - Надя Качур

І подруга Оксани - Настя Мостовик

ІІ подруга Оксани - Софія Просинюк

Солоха - Фаїзова Настя

Ткачиха - Іванка Кутрик

Триндилиха - Маріанна Кобеля

Англійська королева - Тичковська Соломія

Мажорнетка 1 – Віка Смитанюк

Мажорнетка 2 – Колінчак Вікторія

Сценка з колядниками.

Колидник: Влада Файницька

Колядник 2: Яна

Колядник 3: Христя

Коза: Матвій Кушнір

3-Б – дівчата-коляднички

Дія1 (Чорт, Чуб, Панас, Колядники)

Звучить музика народна пісня «Ой там на горі, ой там на крутій»

(Звучить музика для появи чорта на сцену вибігає чорт і веде діалог

Чорт. Ох, і морозище довкола. Копита відмерзли, хвіст відмерз – ху-ху-хууух (потирає руки і хухає у долоні), якби лише зігрітись до чогось. (виглядає з-під долоні), о, а диви, видно вогні десь далеко. (робить вигляд, що летить). Оп, і що це за хутір? Ага! (читає). Ди –кань-ка!! О, Диканька. Тут то я нині зігріюсь. До своєї кумоньки Солохи зайду. (роздумує), але як то з порожніми руками прийду я до такої поважної газдині. (Поглядає у небо). Що б то їй принести? (роздумує і бачить у небі місяць). А може щось таке блискуче, яскраве, надзвичайно гаряче та неймовірно недосяжне! (Бачить зірки). Ого-го як їх багато. Розсипав хтось їх по небу так високо. Я за рік не визбираю оту дрібноту. Ну і зорі!!!!! Ага (потирає руки). Є у мене варіант Б – і великий і яскравий, і недосяжний, і Солосі Точно сподобається – Місяць!

(починає звучати музика) Чорт танцює і під час танцю дістає місяць. Викрадає його і втікає за куліси.

Чуб: «Що за дідько! Дивись! Дивись, Панасе!..»
Панас:«А що?»
Чуб:«Як то що? місяця нема».
Панас : «Що за лиха година! справді нема місяця».
Чуб :«То ж бо й воно, що нема! Далебі, начебто на сміх… Навмисно, сидівши в хаті, дивився у вікно: ніч — навдивовижу. Ясно; сніг виблискує проти місяця. Все було видно, як удень. Не встиг вийти за поріг, і ось, хоч око виколи!»
Чуб: То таки нема, куме, місяця?»
Панас : «Нема».
Чуб: «Дивно, далебі. А дай понюхати табаки! У тебе, куме, добряча табака! де ти береш її?»
Панас : «Де в біса добряча! Стара курка не чхне!»
Чуб: «Я пам'ятаю мені покійний шинкар Зозуля (чхає) якось привіз табаки (чхає) з Ніжина. Ех, табака була! (чхає) Добряча табака була! Та що ж, куме, що будемо робити? адже ж темно надворі».
Панас : «То, мабуть, залишимося дома»,.
Чуб: «Ні, куме, ходім! не можна, треба йти!»(Йдуть)

Виходять колядники («За вікном чорна хмара в’ється, під вікном колядничок в’ється»), водіння кози.

Колядник. Ой лишечко, коза здохла.

Колядник 2. А що ми цій козі робитимемо?

Колядник 3. Що ж робити? Треба кізоньку оживити.

Колядник. Щоб вона встала та й усім тут поскакала.

Колядник 2. Кізонько мила, кізонько люба а ось тобі шматок сала, щоб життя не покусало.

Коза лежить, піднімає лише ногу, але сама не встає.

Колядник 3. Ого, яка вередлива.

Колядник. А бубликів в’язку?(трісе в’язкою бубликів у кози над головою)

Колядник 3. Лежить, лише брикає.

Колядник 2. Що ж тут ще є? (шукає у кошику). Смачненька ковбаска (нюхає ковбаску). М-м-м-м, смачна ковбаса.

Дає ковбасу нюхати козі, коза зривається на ноги і відбирає ковбасу і кошик у колядників.

Колядник 3. Тепер можемо і далі іти колядувати.

Продовжують співати колядку «За вікном чорна хмара в’ється….»

Дія 2 (Оксана, Вакула, Чуб, Одарка, дівчата)

Звучить музика «Ой сивая тай зозуленька».

Оксана заходить у хату і говорить сама до себе, бере люстерко зі столу сідає на лавку і заглядає у люстерко.

(хата Чуба. Оксана чепуриться коло дзеркала)

Оксана: І чого людям надумалось розславляти, нібито я гарна? «Брешуть люди, я зовсім не гарна». «Хіба чорні брови та очі мої такі гарні, що вже подібних до них немає й на світі? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? і в щоках? і в губах? ніби гарні мої чорні коси? Ух! їх можна злякатися увечері: вони, як довгі гадюки, переплелись та обвились круг моєї голови. Я бачу тепер, що я зовсім не гарна!

(Крутить дзеркалом в руках придивляється радісно крутиться навколо себе)
Оксана: Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку радість принесу я тому, кому буду жоною!

Оксана виконує сольний уривок з народного танку.

Після танку Оксана піднімається у свою хату, сидить видивляється у дзеркальце, сама до себе усміхається.

(за вікном зявляється Вакула. )
Вакула: Чарівна дівка! і вихваляється вона мало! З годину стоїть, видивляючись у дзеркало, і не надивиться, та ще й хвалить себе вголос!» (Звертається до глядачів)

Оксана: Егеж, парубки, чи ж вам до пари я? ви погляньте на мене як я плавно виступаю; у мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки на голові! Всього цього накупив мені батько мій, щоб одружився зо мною найкращий молодець у світі!» (Хвалиться перед глядачами)
Побачила Вакулу)
Оксана: Чого ти прийшов сюди? Хіба хочеться, щоб випровадила за двері лопатою? Ви всі майстри під'їжджати до нас. Вмить пронюхаєте, коли батьків нема дома. О! я знаю вас! Що, скриня моя готова?»

Вакула: Буде готова, моє серденько, після свят буде готова. Коли б ти знала, скільки попрацював я коло неї: дві ночі не виходив з кузні; зате в жодної попівни не буде такої скрині. Залізо поклав таке, якого не клав на сотникову таратайку, коли ходив на роботу до Полтави. А як буде розмальована! Хоч усю околицю виходи своїми біленькими ніжками, не знайдеш такої! По всьому полю будуть розкидані червоні й сині квіти. Горітиме, як жар. Не сердься ж на мене! Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!
Оксана: Хто ж тобі боронить, говори й дивись
Вакула: Дозволь і мені сісти біля тебе
Оксана:Сідай.

Вакула: Чарівна, люба Оксано, дозволь поцілувати тебе!
Оксана: (встає з лавки ) Чого тобі ще хочеться? Йому як мед, то й ложку! Геть від мене, в тебе руки цупкіші за залізо. Та й сам ти пахнеш димом. Я думаю, геть мене забруднив сажею
Оксана: Чи правда, що твоя мати відьма
Вакула: Що мені мати? ти в мене і мати, і батько, і все, що тільки є найдорожчого у світі. Якби мене покликав цар і сказав: ковалю Вакуло, проси в мене всього, що тільки є найкращого в моєму царстві, усе віддам тобі.
Оксана. «Але щось дівчата не приходять… Що воно за знак? Давно б уже час колядувати. Мені стає нудно.
Вакула: Бог з ними, моя красуне!»
Оксана:Коли б не так! з ними, певно, прийдуть парубки. Ото підуть гулі! Уявляю, яких наговорять смішних історій!»
Вакула:То тобі весело з ними?»
Оксана:Та вже ж веселіше, як з тобою.(за дверима чути стукіт та сміх) Ага! хтось стукнув! певно, дівчата з парубками.


(Коло хати Чуба зявляється Чуб з кумом , віхола завиває)
Чуб:Стривай, куме! ми, здається, не туди йдемо я не бачу жодної хати. Оце-то метелиця! зверни-но ти, куме, трохи вбік, чи не натрапиш на дорогу; а я тимчасом пошукаю тут. І понесе ж нечиста сила плентатися в таку хугу! не забудь гукнути, коли знайдеш дорогу. Ач, яку купу снігу напустив у вічі сатана!
(Стукіт у двері та голос: відчини! )


Вакула: Стривай, я сам відчиню
(виходить та бачить Чуба, не впізнає)
Вакула: Чого тобі тут треба?

Чуб(на бік) Е, ні, це не моя хата до моєї хати не забреде коваль….(Вголос)
До Вакули. Це я, чоловіче добрий! прийшов вам на втіху поколядувати трохи під вікнами

Вакула: Забирайся к бісу з своїми колядками Чого ж ти стоїш? чуєш, забирайся зараз-таки геть

Чуб: Та чого це ти чоловіче добрий так розкричався?я хочу колядувати!!

Вакула: «Еге! та тебе словами не вгамуєш!(штовхає Чуба …А ну геть звідси, Геть!!!(зачиняє двері)
Чуб: «Дивись, який хоробрий! ! ач який! ото велика цяця! Стривай же, бісів ковалю, щоб чорт побив і тебе, і твою кузню, ти в мене потанцюєш! бач, клятий шибеник! одначе, його тепер нема дома. Солоха, мабуть, сидить сама. Гм… воно й недалеко звідси; піти б! Час тепер такий, що нас ніхто не застане. Може, й теє буде можна… ач, як боляче побив проклятий коваль!(Іде)

(В хаті Чуба)
Оксана: І де ж то дівчата? Вже ж давно мали прийти

(Чути сміх , забігають дівчата .Одарка весело пританцьовує в нович чобітках і ще троє дівчат з Одаркою)Звучить народна музика, дівчата стають півколом, а Одарка пританцьовує. Стихає музика…. Дівчата сміються
Одарка: А погляньте , дівчата , які пречудові черевички купив мені батько на ярмарку позолочені гарні, а ще стрічок багато та новесеньку хустку (регоче )
Оксана: Ех, Одарко у тебе нові черевики. Ой, які ж хороші! і з золотом! Добре тобі, Одарко, в тебе є така людина, яка все тобі купує; а мені нема кому дістати такі гарні черевики
Вакула: «Не тужи, моя люба Оксано , я тобі дістану такі черевики, що мало яка й панночка носить».
Оксана:Ти? Подивлюся ж я, де ти дістанеш такі черевики, які могла б я надіти на свою ногу. Хіба принесеш ті самі, що носить цариця».
Дівчата усі разом: Бачиш, яких захотіла
Оксана: А так, будьте ви всі за свідків, якщо коваль Вакула принесе ті самі черевики, які носить цариця, то, от вам моє слово, що вийду зараз-таки за нього заміж. Звучить музика……

(Всі регочуть хапають Оксану за руки і втікають колядувати, вибігають із зали)

Вакула: Смійся, смійся Я й сам сміюся із себе! Думаю, і не можу надумати, куди дівся розум мій? Вона мене не любить — ну, бог з нею! ніби тільки на всьому світі й є, що Оксана. Хвалити бога, дівчат багато є хороших і без неї на селі. Та й що Оксана? з неї ніколи не буде доброї хазяйки: вона вміє тільки чепуритися. Ну, годі, час покинути ці дурощі
(Йде)

Музична заставка («сумний був то святий вечір»), мінус….

Дія 3 (Солоха, Чорт, Голова, Дяк, Чуб, Вакула)

(Нна сцену виходить Солоха та починає мести .)

Солоха:От і свято , а в хаті неметено. І Вакула десь запропастився. Певне знову заглядає за тією вертихвісткою Оксаною…(ставить мітлу присідає на лаву) Ох літа мої молоді, злетіли мов птахи.. Он і син виріс.. за дівчатами очима веде. А я сама самісінька.. От якби ж то Чуба до рук прибрати. та боюся аби та Оксана мені не завадила.

Бире мітлу і підмітає долівку. Співає пісню «Чи я не хазяйка, чи не господиня?»

Музична заставка (завірюха). У хаті появляється чорт під жартівливу музику.

Витанцьовує зі стільцем, припрошує Солоху сісти на стілець. Цілує їй руки – від одної руки позаду шиї до другої руки. Усе відбувається під музичний супровід. Танок Чорта із Солохою.

Солоха. Ох, а ти як тут узявся?

Чорт витанцьовує під музику, залицяється до Солохи, цілує її ручку від правої до лівої.

Чорт. О, напрекраснішая пані Солохо. Ваше примилосердіє, согрійте свого благодєтєля, вельмипошанованого із найглубшиг глубин прийшовшего достопочтімого Чорта.

Солоха сміється ха-ха-ха-ха. І що твоє прелюбодіяніє подарує мені? Га?

Чорт. О, вельми представітєльная Солохо! Щонайдостойніший презент я соізволив принести тобі. Ось це (витягує місяць із-за пазухи)

Солоха здивована. Ох, який же він великий та гарячий, а який яскравий. (Після здивування розгубленість). А що ж прикажеш робити з цим презентом. Куди його встромити на сохранєніє?

Чорт роздумує.

Тут у хату чується стук.

Солоха. Хто там.

Із-за дверей. Пан голова до любязной пані Солохі пожалували.

Солоха перелякано. Ану ховайся. Мерщій ховайся.

Вмикається музика

Чорт та Солоха метушаться по хаті. Лізе Чорт під лаву, намагається залізти у піч.

Солоха хапає мішок і Чорт полізає у мішок. Сама прихорошується.

Із-за дверей. Відчини!!!!!

Солоха. Іду-іду уже!!!!!

Солоха біжить відчиняє двері.
Солоха: Доброго вечора пане голова
Голова:Доброго вечора . Як ся маєте, вельмишановна панно Солохо? А чи є у вас чарка, дві?

С о л ох а. З iз вашою поміччю, пане Голово! (підводить голову Голову до столу, саджає.) Проходьте, сiдайте, пригощайтеся.
Го л о в а. Дякую, чарiвна Солохо! Я ото збирався до дяка, та, бач знялася така заметiль, що i кроку не ступиш. Тож уявiть собi, як я зрадiв, як побачив свiтло у вашому вiкнi. То ви самi сьогоднi, панні Солохо?
Солоха. Та сама.
Гол о в а (залицяється до Солохи). То, як ваша ласка, я побуду тут, поки заметiль не стише...
Солоха: пийте пане голова ще чарчинку(наливає,лукаво посміхається)

Співаю двоє пісню Ой на горі шарварок,

Під горою ярмарок.
Дід бабі санки гне,
На ярмарок повезе.
Дід бабу продає,
Ніхто грошей не дає.

(чути стукіт в двері та голос дяка: Високопочтєнная Солохо! Отвори!!)

Голова: «Сховай мене куди-небудь. «Мені не хочеться тепер зустрітися з дяком»

Музична заставка, така, яка й для ситуації Чорт та Солоха.
(Бігають та шукають куди сховати голову.Нарешті Солоха пхає його у мішок. Йде та одчиняє двері)

Солоха: Проходьте Осипе Никифоровичу
Дяк:Здравія та благодєнствінного житія на многія та благія літа.
Солоха: Спасибі Осипу никифоровичу!
Дяк: Не ожідалі ?А?
Солоха : Ну що ви Осипу Никифоровичу
Дяк: Ко мне сьогодні должна була собратися кумпанія : Пан голова, Чуб,козак Свербеус, кум,і прочіє достойниє лица, но стихія воспрєпрятствовала тому і я полагаю шо сіє к лучшему.
( Солоха наставляє на стіл)
Дяк: А що це у вас, велiколєпная Солохо?
Солоха:. Як то що? Рука, Йосипе Никифоровичу
Д я к.:.Рука! Хе - хе-хе! «А це що у вас, дражайшая Солохо?
Солоха: Ніби не бачите, Йосипе Никифоровичу Шия, а на шиї намисто
Дяк: Гм! на шиї намисто! хе! хе! хе! Намисто то намисто , але що он там…
: Ч у б (за дверима). Вiдчиняй швидше, Солохо!
Д я к. Ой, Боже мой, сторонняя особа! Що ж це буде, як застануть особу моєго званія?.. дiйде до батюшки ( знову чується стукіт,) Стукають, їй – богу, стукають! Ой, сховайте мене куди – небудь. (Стукіт Відчини) Мать пресвятая царіца небесная спрячьте меня Чудеснейшая Солохо Ради господа Бога, спрячте…(Відчини..Стукіт) Стучат , спрячте Хріста раді(солоха пхає його у мішок)

Звучить музика Солоха та дяк метушаться…
Дяк: Акі во чрево кітове. (Говорить з мішка)


Чуб. Здорова будь Солохо! Ти, може, не чекала мене, га? Може я перебив… може, ви тут і розважалися з ким – небудь! Може, ти кого – небудь сховала вже, га! ( сміється) (Смiється.)
Солоха: Ну . що ви таке кажете пане Чуб, проходьте, будьте ласкаві.
Чуб: Не ображайся . то я так до слова. «Ну, Солохо, дай тепер випити горілки. Я думаю, в мене горло замерзло від проклятого морозу. І послав бог таку ніч перед Різдвом! Як здійнялася, чуєш, Солохо, як здійнялася… Ото задубіли руки: не розстебну кожуха! Як здійнялася метелиця…як закрутило снігом
(хоче випити аж чути стукіт в двері)
Вакула:Мамо, відчиніть!
Чуб: Та тож Вакула….слухай, Солохо: куди хочеш сховай мене; я нізащо у світі не хочу потрапити на очі цьому виродкові проклятому, бодай йому, чортовому синові, набігло під обома очима по пухиреві з копицю завбільшки!
(Солоха ховає Чуба, заходить Вакула) Знуву звучить музика,
Вакула:Мамо, а Чого лежать тут оці мішки? їх давно б час прибрати звідси. Завтра свято, а в хаті й досі валяється всякий мотлох.
Солоха:То й винеси , а то ходиш сам не знаєш чого хочеш.

Вакула. Ех-хе. Мамо, мамо. Знала б ти, як серце моє крається, коли я і дня і ночі не можу прожити без думки про оту Оксану. І що ж вона так запала у моє серце..

Солоха. То женись, як вона так люба тобі?

Вакула. Добре тобі говорити: «женись». А вона от захотіла таких черевичків, як сама Англійська королева носить..

Солоха сміється. : Ох, хіба б це була проблема!

Вакула. А хіба ні!

Солоха. А знаєш, хто тобі допоможе у цьому? Лише один козак – Пузатий Пацюк Іди ж ти до нього. (накидає хустку та виходить)
Вакула: Невже не виб'ється з голови моєї ця негідна Оксана? «не хочу думати про неї, а воно все думається, і як навмисно про неї саму тільки. Чого це так, що думка проти волі лізе в голову? (Пробує мішки підняти) Що за чорт, мішки начебто чогось поважчали! Тут, певно, накладено ще чого-небудь, крім вугілля. Дурень я! я й забув, що тепер мені все здається важчим. Скоро вже й від вітру валитимусь. Та ніщо я за баба! Не дам нікому сміятися з себе! Хоч десять таких мішків, усі підійму(Два мішки, у яких піп та голова зі сцени ставить у зал, під сцену, а той, де чорт бере на плечі і виходить) До Пацюка, так до Пацюка!!!


Дія 3а (Пацюк, Вакула)

Музична заставка (колядка) (Мінус української народної.)

Підходить до сцени із зали і сідає на сцену Пацюк. До нього під музику підходить Вакула. Пацюк сидить і їсть вареники зі сметаною!

Стихає музика.

Пацюк. Кого лиха принесла?

Вакула. Це я, Вакула! Справа є до вас! (підходить ближче і сідає). Пробач, що заважаю тобі вечерять, шановний Пацюк, но хто й може мені допомогти попасти у лондон до самої королеви, то це лише ти. Більше нема кому.

Пацюк. А щож це Кузнець забув у царському палаці?

Вакула. Черевички королеви мені потрібні. Ну… вірніше не мені, а моїй Оксані.

Пацюк. Ти, Вакула, як бачу зовсім у кузні перегрівся. А давай ми з тобою краще посидимо, вареників поїмо, а там і розберемося.

Вакула. Любезний Пацюк, ти мені обіцявся помогти.

Пацюк. Обіцяв – допоможу.

Вакула. Що ж мені робити? Як мені потрапити у Лондон до королеви?

Пацюк. У королеви охорона така, що лише верхи на Чорті туди потрапити зможеш.

Вакула. Та хоч і на Чорті. Та ти скажи, де мені знайти такого чорта, щоб мене відвіз у самісінький Лондон.

Пацюк. А хто чорта за спиною носить, тому його шукати не довго!

Пацюк встає бере макітру з варениками і виходить, а Вакула бере на плечі мішок з чортом і проходить коло (музика завірюха) і кладе на підлогу.

Дія ,4 (Вакула, Оксана, Чорт)

Вакула. Надоїло мені на своєму горбі ці важкий мішок носити. Краще піду з села. Нехай Оксана сама своє добро шукає. А я візьму один, щоб їди вистачило, поки не помру з голоду.

Зупиняється Вакула, ставить мішок на підлогу і прислухається, чути колядників.

Забігають у зал Оксана з парубками та дівчатами
Оксана: Ну що Вакула, знайшов мені черевички , які сама цариця носить?? Знайшов?? Принесеш черевички, вийду за тебе заміж..(дівчата тікають)
Вакула: Ні, не можу; несила більше… Але, боже ти мій, чому вона така з біса гарна? її погляд, і мова, і все, ну, от так і палить, так і палить… Ні, немає вже снаги перемогти себе! Час покласти край усьому: пропадай душа, піду втоплюся в ополонці, та й поминай, як звали!

Вакула. Ох, і Диканька вже далеко. Лише чути як собаки брешуть. Куди мене ноги несуть, аааа, все рівно куди, лишень би піти далеко-далеко. Може тоді і забуду її, може тоді і снитись вона мені перестане. Аше, що ж то за провіант з собою захопив? (підходить до мішка і розв’язує його) У дорозі не тільки від холоду, але й від голоду померти можна. Подивлюсь, що тут дівчата наколядували…

Із мішка появляється чорт.

Вакула. Що за чортівня?

Чорт. Дуже приємно. (подає Вакулі руку).З ким маю честь

Вакула. Шо-о-о!!!!!

Чорт. Та не шо! Як звати тебе?

Вакула. А, Я!! Вакула, кузнець! А ти хто такий будеш?

Чорт. Та так, проїздом я тут у вас біля Диканьки. (потискає руку). Так, дуже приємно (ступає крок на зад, хоче утекти).

Вакула. Ага, проїздом. Півночі на моїй спині проїздив. Ану повернись кому говорю!! Стій!!

(Чорт зупиняється)

Вакула.Та ти, шановний, не хто інший, як сам Чорт. Власною персоною. І як я тебе зразу не впізнав. Скільки разів приходилось зображувати тебе, але ти в житті ще гіршим виявився, ніж на моїх малюнках.

Чорт. Так. Зовнішність моя тут ні до чого. Головне – душа. Чесне слово, не хотів (звертається до глядачів)., але прийдеться. Я ж тобі усією душею допомогти хочу, чесно.

Вакула. Та звідкіль у Чорта душа візьметься? І чим же ти мені можеш допомогти, бісівська сило?

Чорт сміється.

Чорт. Та я все можу. Абслютно все. А от черевички королеви дістати – то раз плюнути.

Вакула. О, черевички говориш? А що ти захочеш взамін за черевички7

Чорт. Та… (сміється іронічно) найменшу дрібницю. Ти навіть не помітиш, що щось втратив.

Вакула. А як знати, що не обдуриш?

Чорт. А ми з тобою документ підпишемо. Ниньче це контракт називається. Ниньче без контракту ніяк не можна. (пчихає). Б-р-р-р-р. Правду говорю.

Вакула сидить і читає контракт.

Чорт. Ніяк сере не бережу – все вам віддаю. Все лише вам. Одна сторона, нижче іменуємо Чорт (сміється) приносить іншій стороні черевички її величності королеви Англії, друга сторона, нижче іменуємо Кузнєц Вакула у свою чергу зобов’язується дати першій стороні свою єдину, безсмертну ду-шу. Найменшу дрібничку (сміється) на вічне користування. На підписуй (дає перо Вакулі). Підписуй, Вакула, підписуй і Оксанка твоя і черевички твої і в придане тобі усяку всячину понадаю.

Вакула. А чим то підписувати?

Чорт. Як чим? Кров’ю підписуй, кров’ю!!!!

Вакула. Кров’ю говориш. От лиш дістану один цвяшок, десь тут він завалявс.

Вакула витягує із-за пазухи хрестик. Чорт боїться хреста тікає від нього, а Вакула біжить за ним.

Чорт. Все… Все зроблю для тебе… Чесне чортяче, все зроблю, лише забери це від мене. І Оксана твоя буде і черевички твої будуть і до Англії тебе повезу.

Вакула. Ах так. Тоді по роках!!! (плескають руку об руку).

Чорт. Сідай мені на плечі і помчали аж до Лондона.

(Вмикається музика, Вакула і Чорт вилітають із зали)

Дія 5 (у королеви Англії) на англійській мові.

(Чорт, Вакула, Козак, Козак2, королева, мажорнетки)

Звучить музика англії, звук Біг-Бена

Забігають у зал Чорт з Вакулою.

Чорт. Oh listen! Big Ben sounds great!

Вакула. It takes the soul out! Is it really England? There are Cossacks over there. I know them. They were near Dykanka last spring.

Чорт. So, go there and talk to them and I will dance here. Ха-ха-ха-ха.

Вакула. I will dance someone now. Go to my pocket as fast as you can.

Чорт. To your pocket? Fuu, it is disgstingwell ok ok….

Чорт крутиться на місці і ховається під вікнами. Вакула постукує по кишеті своєю рукою.

Вакула. Sit there and dont move. If I need you you will help me.

Стоять недалечко троє козаків.

Вакула. Good afternoon gentlemen!

Козак. Good afternoon brother, who are you?

Вакула. I am a blacksmith Vakula from Dykanka.

Козак2. A blacksmith from the village? It is hard to believe in it(сміються).

Вакула. Why? Do you remember, how you were in Dykanka last spring?

Козак роздумує3. Sure we do. You have a nice village and beautiful girls.

Козаки регочуть….

Козак. Oh brother, what a good meeting, and where? In London. At a Queens residence

Вакула. What are you doing here in a palace?

Козак2. We come to the Queens reception. She graces us with her honour.

Вакула. Guys take me with you.

Козак. No sorry. We cant .

Вакула звертається до Чорта. Проси, проси бісівська сило.

Козак.3 Friends, maybe we can do this..

Козак 2. Why not?

Козак. Lets go

Козак2. But be careful, don’t say something wrong. It is a very important audience. I know that people from your village are very talkative.

Звучить музика класична.

Входить королева і двоє дівчат-мажорнеток супроводжують її

Козаки вклоняються королеві. Королева проходить і сідає на крісло.

Королева. Are they real Cossacks?

Мажорнетка. Yes, your majesty. The real one. They are from Zaporizhia.

Королева. And that one, the cutest of all, is he a Cossack?

Мажорнетка2. Which one, your majesty?

Мажорнетка2. А-а-а-а. He is a natural Cossack.

Королева. Cossack, come to me closer.

Вакула підходить до королеви, а козаки відходять вбік.

Вакула. With pleasure. But your beauty, I am not a Cossack, I am a blacksmith.

Королева. Oh blacksmith.

Мажорнетки з насміхом. Ха-ха-ха, blacksmith…..

Королева. So it means you can shoe horses?

Вакула. I can not only shoe horses, but I can also draw..

Королева. Have a look, what a nice guy.(Сміються із мажорнетками)

Королева. Tell me, dear what do you like most of all in your queen?

Вакула. I must confess, as soon as I saw you, I couldn’t look at your amazing shoes. I thought…

Королева. What did you think about?

Вакула. To wear these wonderful shoes your feet must be made of sugar.

Королева. А-ха-ха-ха… (Сміється і разом із нею сміються мажорнетки). Ах blacksmith, you surprised me. Ask what you want while I am good to you.

Мажорнетка. Ask Cossack, as our queen is good to you.

Вакула дивиться у зал з широко розплющеними очима, а опісля падає на коліна перед королевою.

Вакула. Let me ask your majesty to get your shoes. While looking at them I will remember our great audience.

Королева. (сміється) You are strange. Yesterday I got shoes from Holland, but they are too small (Звертається до мажорнеток. ). Bring them, please

Мажорнетка відходить в бік і приносить черевички на м’якій подушці.

Усі здивовано ахають.

Королева. It will be my souvenir to you

Вакула. Oh! There is such a beauty in the world. I am so grateful, your majesty. I cant stay I need to go now.

Звучить музика віхоли вибігають із зали Чорт, Вакула та козаки.

Королева. Oh these Cossacks! Make your head foggy, take your shoes and then clear my palace!

Встає королева та виходить зі своїми мажорнетками.

Звучить королівська музика

Дія 6 (Ткач, Остап, Ткачиха, Чуб, Дяк, Голова)

Музика віхоли звучить. Мішки починають ворушитися і поволі виходять на середину зали.

(Виходить Ткач і бачить мішки) Звучить музика козацька.
Ткач: Бач, які мішки хтось покинув на дорозі!» мабуть, тут і свинина є. Полізло ж комусь щастя наколядувати стільки всякої всячини! Які страшні мішки! нехай понабивано 'їх самими гречаниками та коржами, і то добре; хоч би були тут самі тільки паляниці, і то смак: жидівка за кожну паляницю дає восьмуху горілки. Потягти швидше, щоб хто не побачив «Ні, самому буде важко нести», «а ось, як на те, іде ткач Шапуваленко. Здоров, Остапе!»
Остап:«Доброго здоров'я
Ткач «Куди йдеш?»
Остап:«А так. Іду, куди ноги йдуть».
Ткач:Поможи, чоловіче добрий, мішки віднести! хтось колядував, та й покинув серед дороги. Добром поділимося по половині».
Остап: Мішки? а з чим мішки: з книшами чи з паляницями?»
Ткач: Та, думаю, всього є».
Остап:Куди ж понесемо його? до шинку
Ткач: Воно б і я так думав, щоб до шинку; та проклята жидівка не повірить, подумає ще, що де-небудь украли; до того ж, я тільки що з шинку. Ми віднесемо його до мене в хату. Нам ніхто не стане на заваді: жінки нема дома».
Остап: Чи справді ж нема дома?
Ткач: Слава богу, ми не зовсім ще без глузду чорт би поніс мене туди, де вона. Вона, певно, тягатиметься з бабами до світу
Ткачиха: Хто там ? (Ткачиха вибігає і застукує «на гарячому» чоловіка)
(Куми остовпіли.)
Разом: От тобі й на!»
Ткачиха: Це добре, що наколядували стільки! отак завжди роблять добрі люди. Покажіть мені зараз, чуєте, покажіть зараз-таки мішок ваш.
Остап: Лисий дідько тобі покаже, а не ми
Ткач: Тобі яке діло? ми наколядували, а не ти».
Ткачиха: Ні, ти мені покажеш, мерзенний п'янюго!»
( ткач і кум мужньо відстояли мішок і примусили її податися назад. Не встигли вони опам'ятатись, як вона вискочила в сіни вже з коцюбою в руках. Проворно луснула коцюбою чоловіка по руках, ткача по спині і вже стояла біля мішка.)
Ткач: Як же це ми допустили її?
Остап: Еге, як ми допустили! а чого ти допустив?
Ткачиха: Е, та тут лежить цілий кабан!
Ткач: Кабан! чуєш, цілий кабан! «а все ти винен!»
Остап: Що ж робити?
Ткач: Як що? чого ми стоїмо? відберімо мішок! Іди геть! геть! це наш кабан!
Остап: Геть, геть, чортова бабо! це не твоє добро
.
(Жінка взялася знову за коцюбу, але Чуб у цей час виліз з мішка й став посеред сіней),
Остап : Що ж вона, дурна, каже: кабан! це не кабан!
Ткач: Бач, якого чоловіка кинуло в мішок! хоч кажи, хоч лусни, а не обійшлося без нечистої сили. Він же не пролізе у вікно!»
Остап: Це кум!»
Чуб: А ти ж думав хто?. «Що, гарну я втяв з вами штуку? а ви, мабуть, хотіли мене з'їсти замість свинини. Хаха (одягає шапку і виходить)
Ткач. А в цьому мішку який скарб заховали.

Остап. Дивись, дивись, вовтузиться та вовтузиться.

Ткач. Розвязуй Швидше, Остапе.

Розв’язують мішок, а звідтіля виходить дяК.

Дяк. Ваше пропедолюбіє, ізвольте, як тут Господь у мішок спровадив раба Божєго! Извольтє!!! Извольтє!!!

Дяк вилізає із мішка і прожогом вилітає з зали.

Остап і Ткач регочуть.

Остап. От Солоха, так Солоха.

Ткач : От тобі і наколядували
Остап: От тобі і кабанчик.

Чуб. Дивіться, дивіться, а той мішок теж вовтузиться. Чи то вже і мені мерещиться перед очима.

Розв’язують мішок, а звідтіля виходить Голова.

Голова. Отакої, цілу ніч просдів у мішку, усе наколядоване добро у пузо пустив.

Усі регочуть.

Чуб (в бік). От Солоха, так Солоха. От наколядували!! (регоче)
Ткач: Ідемо куме до шинку
Остап : А йдемо
(усі виходять, звучить музика) Голова залишається у залі присідає на лаву. Дія твориться біля церкви.

Дія 7 (Ткачиха, Триндилиха)

Лунають церковні дзвони і спів церковний.

(біля церкви натовп людей)

Ткачиха. Утопився. Їй – Богу, утопився! От, щоб я не зійшла з цього місця, коли не втопився!

Триндичиха.: Що ж, хіба я брехуха яка ? Хіба я в кого-небудь корову вкрала, чи кому – небудь наврочила, що мені не вірять ?. От, щоб мені води не захотілось пити, коли стара Переперчила не бачила на власні очі, як повісився коваль
Ткачиха: Коваль повісився ! «Скажи краще, щоб тобі горілки не захотілося пити, стара п'янюго! треба бути такій божевільній, як ти, щоб повіситися! він утопився! утопився в ополонці! Це я так само знаю, як те, що ти була оце в шинкарки!

Тириндичиха : Соромітнице! бач, чим стала дорікати Мовчала б, негіднице! Хіба я не знаю, що до тебе дяк ходить щовечора
Ткачиха : Що дяк? до кого дяк? що ти брешеш?
Дячиха: Дяк. Я дам знати дяка! хто це каже дяк?»
Триндичиха: Та ось до кого ходить дяк!»
Дячиха: То це ти,заразо: «то це ти, відьмо, напускаєш на нього туману та напуваєш нечистим зіллям, щоб ходив до тебе!
Ткачиха : Відчепись від мене, сатано
Дячиха: Ач, проклята відьма, бодай ти не діждала діток своїх бачити, негіднице! пху!..»

( плює та попадає в пана голову той розганяє бабів)

Голова : «А, погана бабо……(розганяє усіх дрючком)….То коваль утопився! Боже ти мій! а який знаменитий маляр був! які ножі міцні, серпи, плуги умів виковувати! яка сила була! Еге ж!» провадив він далі, замислившись: «таких людей мало в нас на селі. То ж бо я, ще сидячи в проклятому мішку, примічав, що бідолаха був у дуже недоброму настрої. От тобі й коваль! був, а тепер і нема! а я збирався був підкувати свою рябу кобилу!..
( звучить передзвін Оксана зажурено виходить і всі люди теж)

Дія 8 (Оксана, Чуб, Панас,Вакула)

(Хата Чуба) Оксана сидить при печі та плаче.
Чуб : Гей, донько, та цур тобі, годі плакати. (Звертається до кума)Так випєм же за новопреставленого коваля Вакулу
Панас: Випєм за упокой.

Чуб. А все-таки добрий коваль був Вакула, і коня мені підкував і піч розмалював.

Панас. Еге ж, а якби ти дав за нього Оксану, то певно й живий би був.

Оксана. (Втирає сльози) Чуєш батьку, гамір якийсь на вулиці.

Чуб з кумом прислухаються.

Чуб. І справді гамір. (Встає з-за столу і виглядає у зал)

Заходять усі учасники дійства. Вакула несе на подушці черевички.

Остап. Господаре, зустрічай сватів.
Чуб. Чого вам.

Остап. У вас товар 0 у нас купець, у вас дівчина – у нас молодець.

Чуб. Який купець? Який молодець? Що ти несеш? Я вам так скажу, якщо ви вирішили мою єдину дочку за коваля Вакулу віддати, то я вам з порогу гарбуза дам.

Голова. От так на, ти певне нашого жениха не знаєш.

Чуб. Аякже, не знаю. В одному селі живемо (регоче).

Голова. Село селом, лише наш жених сьогодні прилетів із статного Лондона, щоб до твоєї дочки свататися. (Сміється)

Оксана здивовано виглядає Вакулу, Вакула здивований до Панаса.
Чуб: От тобі і новопреставлений….

Чуб до гостей. Ну, показуйте вашого Лондонського жениха. Подивимося, що там за принц.

(Звучить музика) Вакула пробирається крізь натовп, Чуб спускається зі сцени, Панас та Оксана теж.

Чуб, побачивши Вакулу. Ну і ну… А коваля й справді не впізнати. Його ніби й підмінили. Якби я його з дитинства не знав, то й справді прийняв би за Лондонського принца.

Усі сміються


Вакула : Шановний козак Чуб, були між нами різні негаразди, за які прошу у тебе твого прощення. А якщо простити не можеш, то от бери нагайку, і натаскай мене нею так, як сам того побажаєш своєю батьківською рукою.

Чуб. Ти Вакуло, не хлопчисько, щоб я тебе лупив, але по шиї треба було б дати…. (усі сміються). Але на це ми почекаємо. Говори для чого прийшов.

Вакула. Хочу твою дочку Оксану в жони взяти. І просити твого батьківського благословення.

Чуб. Якщо Оксана не проти, я перечити не стану.

Оксана підходить і стає перед Вакулою

Вакула. Дивись, Оксано, які гарні черевички я тобі привіз від самої королеви Англійської.

Оксана. Не потрібні мені, Вакуло, черевички королеви, лише ти мені потрібен. Буду я твоєю дружиною.

Музична заставка «Фінал мюзиклу «Вечори на хуторі »

18

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
4
міс.
0
2
дн.
2
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!