Сценарій виховного заходу "Я полюбив її...". Жінки в долі Кобзаря

Українська література

Для кого: 9 Клас

23.05.2021

65

0

0

Опис документу:
Мета : продемонструвати учням прекрасний світ інтимної лірики Кобзаря; формувати загальнолюдські цінності; розвивати навички самостійної роботи з довідковою літературою; виховувати культуру почуттів учнів.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Мета : продемонструвати учням прекрасний світ інтимної лірики Кобзаря; формувати загальнолюдські цінності; розвивати навички самостійної роботи з довідковою літературою; виховувати культуру почуттів учнів.

Обладнання: портрети Т.Шевченка, Г.Закревської, О.Коваленко, В.Рєпніної, К.Піунової, Л.Полусмакової, А.Ускової ; тексти творів Кобзаря, учнівські повідомлення; проектор

Епіграф :

Перебіг заходу:

1 ведучий

Любов…це золота сторінка в житті кожної людини. Стільки ніжних і ласкавих слів придумали поети, щоб висловити свою палку любов до рідного краю, до матері, нареченої. Кохання- це внутрішній світ, який окриляє людину, це казка, світлий сон, це тихе сяйво, яке лишається на усе життя.

2 ведучий

Тому тисячі сторінок написано, сотні архівів вивчено,щоб відтворити образи тих, кого кохав Пушкін і Міцкевич, Гете і Байрон, Леся Українка і Тарас Шевченко.

1 ведучий

Мало кому в коханні так не щастило, як геніальному українському поетові та художнику Тарасові Шевченку. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалося б, був приречений на успіх у жінок. Натура творча і вродлива, Кобзар часто закохувався. Закохувалися й у нього. Та особисте життя великого українця так і не склалося. Не судилося Тарасові Шевченку продовжити свій родовід у наступних поколіннях.

2 ведучий

Кохання Шевченка і його любовна лірика допоможуть нам глибше розкрити сутність поета. Слова з його «Молитви» :

Мені ж, дай Боже, на землі

Подай любов, сердечний рай!

І більш нічого не давай

виражають його найсокровенніші мрії та бажання, стали життєвим кредо поета.

1 ведучий

Наше ставлення до жінок багато в чому визначається тим, як батько ставився до матері, матір до сина, а сестра до брата. Стійкість цих перших дитячих вражень цілком зрозуміла, адже найсильніші емоції дорослого життя не можуть конкурувати з першими безпосередніми враженнями дитини, яка пізнає світ. Отож, сьогодні про тих перших жінок, які багато в чому зумовили долю Тараса Шевченка.

Проектна робота І групи

Біограф 1.

Мама. Катерина Шевченко (Бойко). Вийшла заміж за кріпака Григорія Грушівського - Шевченка в 1802 році. Її тато був козаком, але життя склалося так, що волю було втрачено, а дочка народилась кріпачкою. Не має сумнівів, що батькова туга за втраченою свободою вплинула на формування цієї жінки в дитинстві, роздмухуючи найнеймовірніші романтичні фантазії та мрії.

Звісно ж, мрії ті доволі рано були пригнічені суворими реаліями: атьки не мали своєї землі, а тому змушені були відпрацьовувати панщину переважно за самі харчі. В 19 років вона вийшла заміж за Григорія, який і грамоти не знав і був порівняно заможнішим.

Але 6 дітей – то 6 дітей. І якщо дочку Катерину та старшого сина Микиту Катерина з Григорієм ще встигли коли не «поставити на ноги», то в основному підготувати до життя, то Тарас і менші Йосип, Ярина та сліпенька Марія зазнали і знущань мачухи, і гіркого сирітства.

Але ще за життя мама дала майбутньому поетові головне – любов та материнську ніжність, без відчуття яких так легко озлобитися на весь світ і ніколи не зазнати кохання. Родина Катерини та Григорія Шевченків була не найбіднішою, але всього треба було досягати кривавою та важкою працею Дуже дошкуляли родині й управителі поміщика, генерал- лейтенанта Василя Енгельгардта, що засвідчують і архівні документи, з яких відомо, що кирилівські кріпаки нерідко втікали з села, роками не повертаючись додому.

Цілком ймовірно, що й Григорієве чумакування було різновидом «втечі», хоча, з іншого боку, воно ж відкривало світ, додавало певної фінансової та психологічної стабільності. Для Тараса ж це означало зростання під переважним впливом матері, яка його любила і – поволі – згасала. Це згасання, безперечно, відбилося на всьому подальшому поетовому житті, бо хіба можна вважати справедливим світ, який тяжкою працею зводить у могилу матір. Першу і найдорожчу його Катерину, яка виявилася беззахисною перед наругою світу.

Біограф 2.

Протилежністю матері стала мачуха – Оксана Терещенко, яку батько Тарасів взяв за жінку після смерті дружини. Вдова з трьома дітьми, життя якої було дуже важким, вона до того ж мала жорсткий і неврівноважений характер. Коли стали жити в одній хаті, в Тараса не склалися взаємини з її сином Степаном, якого він інколи добряче лупцював . Звісно, що в таких конфліктах мачуха ставала на бік рідного сина. Пізніше поет напише : « Кто видел хоть здали мачуху и так называемых сведенных детей, тот… ад в самом его отвратительном торжестве»

Біограф 3.

Проте світлих жіночих образів в житті малого Тараса було таки більше. Один із найніжніших споминів пов΄язаний із сестрою Катериною, «терплячою та ніжною нянькою», яку з теплотою та ніжністю згадував поет в повісті «Княжна». Через рік після смерті матері вона вийшла заміж за кріпака Антона Красицького в сусіднє село Зелена Діброва, до хати яких часто тікав Тарас, коли йому ставало нестерпно. Можна припустити, що сестра Катерина стала першою берегинею Тараса, яка могла прихистити і зрозуміти не схожого ні на кого хлопця.

Біограф 4.

По-особливому ставився Тарас Григорович до сестри Ярини. Почуття ніжної любові до неї зберіг поет до кінця свого життя. Недаремно навесні 1859 року Шевченко здійснив давню мрію – відвідати рідні місця. У квітні поет приїжджає до рідного села Кирилівки. З братами залишився ненадовго, але із сестрою своєю, Яриною, пробув кілька днів.

1 ведучий

Змалку у Тарасовому житті була ще одна дівчина – сусідка Оксана Коваленко.

Ще малими дітьми вони гралися біля хатин, а їхні матері жартома заводили мову про майбутнє одруження

Декламатор 1 читає вірш «Ми вкупочці колись росли»

2 ведучий

Цей дитячий роман тривав не один рік, але був нагло перерваний кріпацькою неволею. У вірші «Мені тринадцятий минало» Тарас Шевченко змальовує зворушливий епізод, що трапився в житті голодного і самотнього сироти, який змушений був пасти худобу за харчі. Несправедливість і розпач , з якими не завжди можуть справитися дорослі, з особливою гостротою переживалися маленьким пастушком. І то переживалося так гостро, що на очі навернулися сльози. І тоді з’явилася вона – Оксана, яка витерла сльози цілунком.

Декламатор 2. Вірш «Мені тринадцятий минало»

1 ведучий

І хоча в цьому вірші немає безпосередніх свідчень, що юною Беатріче була саме Оксана, проте ці свідчення є в поемі «Мар’яна Черниця», присвяченій «Оксані К-о»

Декламатор 3.

Чи правда, Оксано?

Чужа чорнобрива !

І ти не згадаєш того сироту,

Що в сірій свитині,

бувало , щасливий,

Як побачить диво –

Твою красоту.

Кого ти без мови,

Без слова навчила

Очима , душею,

Серцем розмовлять.

З ким ти усміхалась,

Плакала, журилась,

Кому ти любила

Петруся співать…

2 ведучий

Оксана Коваленко була на 3 роки старшою від Тараса. Дитяча симпатія не переросла у справжнє почуття. Забракло часу. Поміщик забрав Тараса з села, а Оксана вийшла заміж за кріпака Сороку.

Проектна робота ІІ групи

Біограф І

У 1843-1847 рр. Шевченко переживає справжнє,своє єдине велике кохання. До цього він зовсім не думав про шлюб. Але після подорожі в Україну у поета з’являється те характерне для нього і вже незмінне упродовж усього життя бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Це бажання невдовзі перейде у гостру душевну потребу. На одному з балів у 80-річної поміщиці Тетяни Густавівни Волховської Шевченко познайомився з дружиною відставного полковника Ганною Закревською.

Шевченко кілька разів бував у Закревських , де написав кілька портретів членів родини. 21-річна пані полковникова пробудила у Тарасові чуттєві порухи серця.

Декламатор 1.Вірш «Г.З.»

Декламатор 2 «Якби зострілися ми знову»

Біограф 2.

З середини жовтня 1843 року Тарас Шевченко , вже відомий на той час поет і маляр, завітав до Яготина робити копії портрета князя Миколи Рєпніна. Це був шляхетний рід українських вельмож. Княгиня Рєпніна доводилась онукою самому гетьману Розумовському. Їхня донька, 35-річна княжна Варвара, була надзвичайно доброю і щирою дівчиною. Деспотична мати не дозволила їй колись побратись з князевим ад’ютантом , у якого вона закохалась.

Княжна Варвара Миколаївна загорілася несподіваним коханням до поета і запропонувала йому пожити у своєму маєтку. Проте вона була на 6 років старшою від Тараса, і той, скоріше, сприймав її як опікунку. А княжна натомість своїх почуттів не приховувала. У Яготині Тарас прожив десь із півроку, а потім знову повернувся до Петербурга. Вони залишилися добрими друзями на все життя. Їй Шевченко присвятив поему «Тризна».

Декламатор 3.

Душе с прекрасным назначеньем

Должно любить, терпеть, страдать:

И дар Господний, вдохновенье,

Должно слезами поливать.

Для вас понятно это слово!..

Для вас я радостно служил

Свои житейские оковы.

Священнодействовал я снова

И слезы в звуки перелил.

Ваш добрый ангел осенил

Меня бессмертными крылами

И тихостройными речами

Мечты о рае пробудил

Проектна робота ІІІ групи

Біограф 1

Під час десятирічної солдатчини у Тараса Шевченка зав’язався платонічний роман з дружиною коменданта форту Агатою Усковою. Вона була молода. Може, не така вже й красуня. Але приваблива й жіноча. « Це найпрекрасніша жінка для мене – справжня благодать Божа, - писав Шевченко друзям. – Я покохав її високою, чистою любов΄ю».

Але тверезий розум Тараса Григоровича , на хвилину затьмарений почуттям, побачив Ускову такою, якою вона була насправді : звичайною манірною провінційною дамою з міщанськими інтересами

Біограф 2.

10 років солдатського побуту остаточно скалічили особисте життя поета. Повертаючись до Петербурга, Шевченко на декілька місяців зупинився у Нижньому Новгороді. Саме тут поет знайшов дівчину, яка здалася йому мрією всього життя. 16-річна Катя Піунова здавалося йому ідеалом жіночої вроди.

Заради її театральної кар΄єри він викликав до Нижнього Новгорода знаменитого актора Щепкіна, і той упродовж 3 днів грав у спектаклях разом з нею. Шевченко намагався зустрічатися з Катею частіше, ввів її в коло своїх заможних знайомих. Натомість Піунова та її батьки спритно використовували захоплення поета. 30 січня 1858 року Шевченко їй освідчився і зробив формальну пропозицію. Він написав їй такий лист, який міг написати тільки 20-річний студент-романтик. Але зі згодою дівчина зволікала. Чекала конкракту з Харкова. Коли контракт був підписаний , Шевченку повідомили , що в Каті є наречений. Але то була відмовка. Шевченко тяжко прежив розрив з юною актрисою

Проектна робота ІV групи. Останні захоплення поета.

Біограф 1.

В останні роки Шевченка охопила туга за родинним теплом, жіночою ласкою. «Оженіть, будьте ласкаві, - писав він своїм друзям в Україну. – А то пропаду бурлакою на чужині». Поет мріяв про влаштування власного гнізда над Дніпром та господиню-друга в хаті. «Аж надто стало тяжко на самоті, якби не робота, то я давно одурів би, - щиро зізнавався він .- Чи сяк, чи так, а я повинен оженитися, а то проклята нудьга скине мене з світу».

Декламатор 1. Вірш «Якби з ким сісти хліба з΄їсти».

Біограф 2

Несподівано для всіх Шевченко захотів одружитися на Хариті Довгополенко, гарненькій молодій дівчині –кріпачці , що була служницею у троюрідного брата Варфоломея. Його свояк був страшенно вражений. На його заперечення, що він з Харитею не рівня, Шевченко обурився: «Забув ти ось що, а ти це добре знаєш : я по плоті й духу син і рідний брат нашого безталанного народу, та як же себе поєднати з собачою панською кров΄ю?»

Декламатор 2. Вірш «І широкую долину…»

Біограф 2

Від вересня 1859 року до кінця 1860 року в кожному листі до Вафоломія він писав про Харитю. Брат відмовчувався, а згодом відповів, що «Харитя зробилася грубіянкою, без спросу шляється, завела роман з писарем» . Таким чином поета хотіли переконати в необачності такого шлюбу. «Шкода, що ота Харитя Зледащіла, а мені луччої жінки і не треба»,- сумовито погодився поет.

Біограф 3.

Останнім коханням поета була ще одна молода, 19-річна дівчина – Ликерія Полусмакова.

Вона була кріпачкою поміщиків Макарових, залишилася сиротою. Привезена до Петербурга 1859 року й відпущена на волю. «Молода, свіжа, трохи неотесана, не дуже гарна, але по-своєму приваблива з чудовим русявим волоссям і з тою чи то гордовитою чи то спокійною статурою, що властива її племені…»

Декламатори 3,4. Вірші «Ликері», «Л».

Біограф 3.

Простакувату дівчину Шевченко зваблював дорогими подарунками. Накупив їй суконь, капелюшків, перснів, сережок і навіть Євангеліє в білій оправі із золотими краями. Але крутійка не захотіла залишати столичного життя і переїжджати в Україну. Ще й дозволила собі кинути привселюдно : «Він і старий, і скупий , здається. Така неохота йти !» Вона покинула поета і вийшла заміж за перукаря Яковлева.

1 ведучий

Це був кінець драматичним пошукам Тараса Шевченка своєї другої половинки.

2 ведучий

Барвінок цвів і зеленів,

Слався, розливався;

Та недосвіт перед світом

В садочок укрався.

Потоптав веселі квіти,

Побив… Поморозив…

Шкода того барвіночка

Й недосвітка шкода !

1 ведучий

В останні роки життя у поета особливо загострилося почуття самотності. Він мріє про сімейний затишок та тепло. У його творчості знову з΄являється омріяним ним образ своєї хатини- домівки.

2 ведучий

З усього сказаного поступово вимальовується Шевченків ідеал кохання: єдинолюбство, щирість і повна відданість у почуттях, незрадливість у стосунках і велика –превелика ніжність закоханих. А який же ідеал кханої поета? Це зовнішньо гарна дівчина, неодмінно кароока, чорнобрива, з гнучким станом, легкою ходою.

1 ведучий

У своїх творах Шевченко оспівує скромну, просту жінку: матір, дружину і дівчину. Він описує її такою, якою бачили очі, сприймали розум, серце, душа. Його жінки – нещасні, самотні, знедолені. В образі Шевченкової ідеальної жінки втілені риси сестри, матері і Оксани. Він бачив у них велику духовну красу, оожнював материнство,теплі родинні стосунки, уславлював вірність і щирість в коханні і дружбі.

2 ведучий

Тож, для Шевченка триєдина сутність жінки – у материнстві, родинності, коханні.

1 ведучий

Дякуємо за увагу !

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.