Сценарій відкритого засідання творчої лабораторії " Історична соната "Місто і люди"

Опис документу:
Історична соната "Місто і люди" присвячена висвітленню історії і культури древнього міста на заході України - міста Дубно. Захід розроблений в літературно-музичному стилі із використанням відеоматеріалів. Автор сценарію - заступник директора з виховної роботи Дубенського коледжу РДГУ, кандидат історичних наук Семещук В.М,

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Історична соната «Місто і люди»

Дійові особи

Хронолог – Т.Флорчук (3-А)

Краєзнавець – В.Скоропляс (4-В)

Історик – І.Баковчук (1-А)

Літописець – Л.Климюк (3-А)

Археолог – Я.Лазаревський (3-А)

Біограф – Д.Рудик (1-Б)

Письменник – К.Бережнюк (1-А)

Сучасник – М.Гринява (1-В)

Поет – Н.Власюк (1-А)

https://www.youtube.com/watch?v=sctfyYmNEfk під 1. Бандура

Поет Якщо ти будеш у моїй країні,

Де котить Іква хвилі свої сині,

Де гори рвуться у блакить високу,

Де дзвонить місто над сріблом потоку,

Де квітчані конваліями луки

Біжать по схилах до міського бруку.

Як будеш там, душе моя зболіла,

Хай з променя повернена до тіла,

Згадай печаль мою, що над століттям,

Неначе янгол золотий стоїть там,

Або орлом мчить місто оглядати

І знов сіда на скелю спочивати.

Легке повітря, мов цілющу воду,

Там лив з грудей я рідному народу….

Хронолог Ці поетичні рядки великий польський поет Юліуш Словацький, уродженець м. Кременець, написав про Дубно. Саме йому, цьому вічно молодому місту, ми присвячуємо нашу історичну сонату «Місто і люди».

Місто – це наше древнє Дубно, яке і сьогодні вабить до себе істориків, краєзнавців, археологів, письменників, поетів, скульпторів, – всю творчу еліту – своїми пам’ятками.

Але місто – це не просто архітектура і скульптура. Місто – це люди, які тут жили, працювали, творили – писали історію.

І сьогодні її презентують вам студенти Дубенського коледжу РДГУ, які будуть виконувати історично орієнтовані музичні партії : краєзнавця, історика, літописця, архітектора, біографа, письменника, сучасника, поета і…хронолога.

Отож, прелюдія…

2. Шопен «Прелюдія»

Краєзнавець: Це місто багато бачило: і татарські набіги, і дзвін шабель Кривоноса, і самовпевнену ходу гітлерівських вояків, і таку ж безславну їхню втечу.

Воно дуже древнє і вічно молоде. Іноді збирає цілі майдани на велелюдні віче та на свята, шумить феєрверками і галасує разом із молоддю, запускаючи в небо повітряні кульки, і так само тихо, майже непомітно, засинає після роботи, по одному вимикаючи ліхтарики вікон.

Історик Це місто, яке притягує своїм магнетизмом, зустрічало французів де Голля і Оноре де Бальзака, ірландського садовода Міклера й італійського зодчого Доменіко Мерліні, поляків Антонія Мальчевського і Станіслава Скальського, Войцеха Богуславського і Тадеуша Чацького, гетьманів і президентів…

Краєзнавець Тут жили і творили музиканти й архітектори, ченці, співаки й композитори… А скільки із них просто приїздило, щоб познайомитися з містом, прославленим Миколою Гоголем і освяченим героїчною славою, поспілкуватися з людьми, ковтнути його свободи і впевненості, його фольклору і мови! Пригадаймо хоча б Тараса Шевченка і Григорія Сковороду, Миколу Лисенка і Миколу Костомарова, травознавців Михайла та Івана Носалів…Славетних імен – тисячі! Бо Дубно цього варте!

Історик Маючи такий потужний духовно-культурний потенціал, це місто не могло не стати осередком культури.

фотоматеріали

Саме в Дубні була перекладена отцем Віталієм з грецької «Діоптра», створене ієромонахом Арсенієм Дубенське Четвероєвангеліє, тут писав духовні настанови Іов Почаївський та полемічні статті – Іван Вишенський, тут жив і творив автор «Граматики» Мелетій Смотрицький. Тут побували і працювали сотні видатних особистостей.

Дубно нині – районний центр Рівненської області. Тут проживає понад 38 тисяч дорослих і юних дубенчан.

Про це місто пишуть книги, пісні, малюють картини. Але всіх таємниць про своє минуле воно не розповіло ще нікому. Можливо, розкаже вам?..

Хронолог: Ми відкриємо вам деякі таємниці…Чому – деякі? Бо всіх ніхто не знає…

А за прелюдією іде експозиція …

Історія наша розпочалася…

3. Рондо-1

Літописець: «В літо 1100-те тридцятого серпня в Уветичах зібралися в одне коло всі брати – Святополк Київський, Володимир Мономах, Олег Чернігівський.

І прийшов до них Давид із Волині, той, що осліпив Василька…

Тоді сіли брати на коней: став Святополк зі своєю дружиною, а Володимир і Олег зі своєю окремо. А Давид сидів осторонь…

І, задумавшись, послали до Давида своїх мужів – Путяту, Ратибора і Торчина.

А ті сказали Давидові:

  • Ось що говорять тобі брати: не хочемо дати тобі столу Володимирського на Волині. Бо ти кинув ніж поміж нами, чого не було ще на Руській землі… Іди і сідай у Бузьку і Острозі. А Святополк дає тобі Дубно і Чорторийськ. А Володимир Мономах дає тобі двісті і Олег з братом двісті гривень…»

(із Іпатіївського літопису)

Хронолог: Дубно – володіння багатьох знатних родів: Галицьких, Острозьких, Заславських, Сангушків, Любомирських. Родовим помістям слугував замок, який і сьогодні вражає своєю величчю і красою…

4. Скрипка+ ф-но +фото

Сучасник На берегах Ікви стоїть легендарний замок. Величний і багатий. Імператори, королі та гетьмани приїжджали сюди з офіційними та неофіційними візитами. Свого часу Дубенський замок був одним із найбагатших у Європі.

Колись він ховав у своїх неприступних стінах та потаємних підвалах величезні скарби. Родинні надбання князів Острозьких, що передавалися у спадок та дарувалися після укладання шлюбів. Вони приваблювали татар і козаків, та ніхто так і не зміг завоювати фортецю. За довгі століття вона ні разу не була взята штурмом.

Археолог Знаменитий сьогодні Дубенський замок спершу був дерев’яно-земляним укріпленням і не мав такої могутності і міцності, як новіші кам’яні вже спорудження, що збереглись до наших днів. Дерев’яний частокіл та земляні вали не давали потрібного рівня захисту і тому князь Костянтин Острозький в кінці XV століття взявся за спорудження потужного замкового укріплення – значно більшого за площею із стійкими до ворожих наступів конструкціями.

З часом замок ще укріпили двома бастіонами зі сторожовими вежами. Два глибоких рови теж були хорошою лінією оборони. У час небезпеки їх наповнювали річкові води Ікви. Великий підвісний міст, що давав дорогу через рови, щовечора піднімали.

Одним із секретів неприступності були власне й особливості самої місцевості. Багатокілометрові заплави поблизу чудово захищали замок.

----------

Літописець Гетьман Литви – відомий нам Костянтин Іванович Острозький. Він був єдиним із православних князів, хто удостоївся цього високого звання. Свого часу князь Костянтин Острозький вважався найбагатшим у Європі. У замку зберігались його трофеї, здобуті у численних битвах. У глибоких замкових підземеллях володарі замку ховали свої скарби. Більшість із них належала родині Острозьких. Для грошей і коштовностей були виготовлені спеціальні скрині, які з часом поповнювались дорогоцінними подарунками від гостей, що прибували у замок.

Краєзнавець А ви знаєте, що траплялися тут і казуси. Наприклад, коли коштовні подарунки виявлялись дешевим підробками. Були випадки, розповідають краєзнавці, коли подарована високошанованими послами коштовність у презентабельній оправі насправді була просто видана за дорогоцінність.

А ще відомо, що у 1616 році був складений реєстр скарбів замку князів Острозьких. У цьому детальному переліку були зазначені кінська збруя, оздоблена дорогоцінним камінням зброя, золотий і срібний посуд. А ще – красиві дорогі тканини, прикраси: діадеми і персні з рубінами і алмазами, намисто. Всього було 49 скринь добра.

Історик Кажуть, саме величезні князівські надбання скарбів так приваблювали ворогів, що нападали на замок. Ще більш коштовним трофеєм для татарів виглядала спадкоємиця багатств замку. Знатну наречену – дочку Костянтина Острозького – Катерину хотіли взяти у полон, штурмуючи замок у 1577 році. На щастя, у них нічого не вийшло. Та не Катерина, а племінниця князя увійшла в історію чи то в легенду, що донині обов’язково пов’язують з Дубенською фортецею. У той же рік татари нападали вже вдруге.

5. Рондо 2

Хронолог Тоді замок готувався до весілля князевої племінниці. Непрохані гості в обладунках, що підступили до оборонних стін і розклались табором, налякали усіх, тільки не наречену. 

Письменник Із книги Ігоря Лозов’юка, краєзнавця, випускника Дубенської гімназії

«Весільний бенкет вмить змінився на готування до бою. Жінки молились по кімнатах, у церкві, ламали руки та плакали. Сміливіші з них хапали ножі та ховали за пояс.

Коли це все діялось, а татарські стріли чим раз густіше падали під ноги обложених, коли всі чекали штурму та стиха молились, - хтось збіг по сходах з палацу на подвіря, хтось у чорних шатах між людей, що там стояли, та скрикнув:

  • Стріли свистять над вами, а ви стоїте, зложивши руки!..

На ті слова, голосні серед загальної мовчанки, всі оглянулись, навіть сам князь Василь.

Хто їх вигукнув? – Наречена, княжна!

Вона заплелась, одягнула жалобну сукню, вхопила меч, десь кинутий у кімнатах, і перша з блиском в очах біжить до великої гармати зі спрямованою на долину пащею.

https://www.youtube.com/watch?v=5FrT3xzP6BM Рівненщина містична. Легенда про Беату.

Хронолог Тоді загинув рідний син хана. Війська відступили, залишившись без ватажка. Беату вони назвали відьмою. А вежа, звідки був зроблений постріл, отримала назву Беатка, або Дівоча вежа.

Літописець: Місто і його люди…

Письменник «…Того дня у Дубенськім замку появився Іван з Вишні. Схудлий, блідий, якийсь постарілий, він виглядав так, ніби переніс тяжку хворобу.

  • Що з тобою трапилось, Іваночку? – допитувалась Докійка. – Ти ж як з хреста знятий.

  • Що було, то минуло, Докійко. Живий і здоровий, слава Богу. Тільки запізнився трохи. Якби прийшов хоч на день скоріше, то, може, оберіг би тебе від нещастя. Але мене тільки вчора з вязниці випущено.

  • Ти у вязниці сидів? До короля не допустили?

  • Не дійшов я до Вільна. Та й марно було б іти, бо, як довідався, старий король уже помер. Нового й досі, кажуть, нема…

І розповів Докійці про свою нещасливу мандрівку.

Та радість зустрічі тривала недовго, Докійка вянула на очах. Кликали до неї жінок, які різні слова проти злих духів знали. Свяченою водою обливали, відварами трав напували. Та ніщо не допомагало. Через кілька днів Докійки не стало.

Нитка, яка звязувала Івана Вишенського з Дубном, обірвалась…»

Іван Савчин. Уривок з роману «Важкий шлях».

Біограф Народився в середині ХVІ століття на Львівщині. Деякий час проживав в Острозі при дворі Костянтина Острозького. У 80-х роках ХVI століття переселився на Афон. У 1604 році приїжджав в Україну, деякий час був у монастирі Чесного Хреста в Дубні, але через півтора року повернувся на Афон. Там і помер у 20-х роках ХVІІ століття.

Видатний український письменник-полеміст. Автор сімнадцяти творів, десять з яких з передмовами і змістом, обєднані в рукописну «Книжку», яку планував видати в Острозькій друкарні. При житті опублікований єдиний твір – «Писання к утекшим от православной въеры епископом» (1598 р.). Ревний захисник православ’я, борець проти католицизму та унії.

Наступна частина нашої симфонії – реприза

6. Прелюдія+ фото

Хронолог Уривок з інтерв’ю з народним артистом України Дмитро Гнатюком. «Пане Дмитре, Ваші перші враження від Дубна?

Краєзнавець Я люблю провінцію. Люблю подорожувати, зустрічатись з людьми. Я люблю Дубно, завжди при нагоді намагаюсь сюди заїжджати.

Хронолог Коли Ви вперше зустрілись з Дубном?

Краєзнавець Вперше, коли читав «Тараса Бульбу». Я переживав ті далекі події з давнини, жив героїзмом козаків, захоплювався їх відвагою. Напевне, не дивно, що пізніше я взяв участь у виставі «Тарас Бульба», співав Остапа. До речі, це мій улюблений образ. Десь років десять тому я нарешті здійснив постановку, вже як режисер, цієї пєси. Тобто, я все життя повязаний з Дубном. З його стінами, які памятають козацькі кроки. Тут виборювалась наша незалежність.

7. Рондо 3.

Сучасник Відомо, що найкращий спосіб визначити майбутнє – пригадати минуле: добре – примножити, а погане – забути, не повторювати. В 900-літнього Дубна минуле незабутнє і легендарне, воно ще раз переконує, що український народ невмирущий, бо свої духовні скарби, вікові традиції не розгубив на нерівних дорогах історії. Крім згадуваних нами, літописне місто бачило на своїх вулицях преподобного отця Іова Почаївського, вченого епохи середньовіччя Мелетія Смотрицького, хороброго козацького полковника Максима Кривоноса, прототипа героїні кінофільму «Гусарська балада» Надію Дурову. І не дивуйтеся, коли в цій когорті дубенчани називають…Тараса Бульбу.

https://www.youtube.com/watch?v=6BvqCAUBBT4 Дубенський замок 8.51. – 12.06.

Краєзнавець Повість про Тараса Бульбу – одна із найромантичніших сторінок історії міста.

Кохання – найпрекрасніше почуття… Хіба можна судити людину за кохання?

8. Бах

Така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум'ям згорю.
Відео «Зустріч Андрія і панночки»

https://www.youtube.com/watch?v=6PD7tOhT7Kc до 1.25 – фільм.

Історик Повість про Тараса Бульбу – одна із найтрагічніших сторінок історії міста.

Душа - це те, що возвиша.

9. Дудук

Свята, як той вербовий прутик,

Брикливогрива, як лоша.

Минуле. Суще. І майбутнє.

Неперепутнє. Не межа!

...Душа на місці має бути.

Душа - це те, що возвиша.

Відео «Смерть Андрія»

https://www.youtube.com/watch?v=BHkMR_eCdcI дума про Т.Бульбу 56.43. – 58.4

Біограф Дубно бачило і зламані людські долі, і злети перемог, і вдячність нащадків, і їх забуття. Борис Тен … Йому пощастило. Він довго жив і не змарнував свого часу. Життєлюбство і творчий настрій не покидали його ніколи. На 66-му році життя видав у своєму перекладі «Одіссею», а на 80-му – «Іліаду»…

Цей чоловік до запорізької, гоголівської, шевченківської слави Дніпра додав ще борисфенівську славу.

Борис Тен – це літературний псевдонім Миколи Хомичевського, поета і перекладача періоду ХХ ст.., який народився в літописному Дермані (колись Дубенського повіту). Ще в дитячі роки неодноразово бував у Дубні. Прекрасно знав кільканадцять мов. Його перу належить і книга оригінальних поезій «Зоряні сади». Він любив Дубно. Він був до останніх днів своїх по-юнацьки закоханий у наш край. Це засвідчує і його сонет «Дубно».

10. Шнитке

Поет То був жорстокий час – тривожний і трагічний,

Час тяжкої борні, і подвигів, і зрад, –

І ворогом ставав, бувало, й син, і брат,

І з гніву виростав любові квіт величний.

То хлопа й шляхти герць точився віковічний.

І рани потерпіть тоді був кожен рад

Не за один лише зневажений обряд, –

За волю, за життя той герць був героїчний.

Та серед мужніх серць був не лише Андрій,

І панських ласощів хіть легковажна й згубна

Зганьбила багатьох з часів облоги Дубна.

І на Остапів крик – ти чуєш, батьку мій? –

Аж нині відповідь дав батько довгождану:

«Так, чую і тобі на допомогу стану!»

Хронолог. Місто і люди…

Археолог Сивочолий, стриманий, інтелігентний чоловік… Таким пам’ятають Ігоря Кириловича Свєшнікова вдячні дубенчани, яким він відкривав сторінки епох і розповідав про літописне Дубно на останньому своєму розкопі в замку…

«Для дослідника не може бути більшої радості, як виявлення обєктивної історичної правди про подію, яку він вивчає», – говорив він.

Навчався у Дубенській гімназії. Юрист, історик, археолог. Написав кілька сотень розвідок про археологічні дослідження, особливо масштабними були праці про Козацькі Могили, Звенигород та культуру кулястих амфор, до яких належить й Іванівське поховання.

Помер І.К. Свєшніков 19 серпня 1995 року під час проведення розкопок у Державному історико-культурному заповіднику міста Дубна. В місті є вулиця його імені, меморіальна дошка вченому.

11. Паганіні

Літописець Борис Возницький – наш земляк з Ульбарова, директор Львівської галереї мистецтв. Зберіг для національних колекцій понад 20 тисяч предметів мистецтва. Нагороджуючи його за перемогу в конкурсі «Гордість країни», Президент України Віктор Ющенко назвав його життєву місію «найяскравішим проявом благородства та благодійництва», а Президент Польщі Олександр Кваснєвський, потискуючи йому руку, зауважив: «Неймовірно, але переді мною людина, яка дійсно врятувала для світу красу».

Сам Возницький жартував: «Сміх сміхом, але я – найбагатша людина України, бо маю аж чотири замки». П’ятий, яким постійно опікувався, був Дубенський замок.

Хронолог Воістину так: не стільки події історичні, не стільки споруди унікальні, скільки непересічні постаті, діячі науки й а ще — політики, долі яких причетні не лише до нашого славного Дубна, а й до Європи та інших місць планети. Славу міста примножують і наші випускники. До 70-річчя нашого коледжу було відкрито музей, в якому зібрано найціннішу інформацію та артефакти. Саме туди ми запрошуємо шановних гостей на заключну симфонічну частину – коду.

Екскурсоводи. Життя – це не ті дні, що пройшли, а ті, що запам’ятались. А стіни цього закладу пам’ятають події не одного десятка років. Музей історії коледжу – це зв’язок поколінь, перехрестя епох, своєрідна машина часу.

Музей коледжу містить відомості про кожен рік з початку його заснування. Ця експозиція – це шана директорам, що очолювали наш заклад у різні часи.

Тут ви можете ознайомитись з історією закладу і набільш значимими її сторінками.

Ця експозиція – це життя кожної предметно-методичної комісії з 1945 року і до сьогодні.

А сьогодні ми маємо чим гордитися. Маємо ким гордитися. Американський мільярдер Малкольм Форбс говорив: «Успіх приходить до того, хто робить те, що найбільше любить». Ми всі – і студенти, і викладачі, і працівники коледжу – справді любимо наш заклад. І саме тому тут зберігається своєрідний родинний дух, про який говорив у своїй книзі спогадів випускник 1947 року Володимир Дорофійович Гайбонюк – кандидат історичних наук, професор, який довгий час працював у РДГУ. Саме тому приїжджають до нас, як на малу батьківщину, відомі на всю Україну і за її межами наші випускники, які вписали вагомі сторінки в історію нашого міста:

  • М.Г.Жулинський - доктор філологічних наук, професор, директор інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, академік Національної академії наук України, народний депутат України. Лауреат Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка;

  • Олександр Ірванець, письменник, публіцист, перекладач,громадський діяч, є частим гостем коледжу. Книги, представлені у цій експозиції, - це подарунки автора своїй alma mater.

  • У цій шафі представлені збірки ще одного письменника, який з відзнакою закінчив Дубенське педагогічне училище, відмінника народної освіти Ростислава Тимофійовича Солоневського.

  • 1954 р. училище з відзнакою закінчила Раїса Захарчук, тепер - відомий вчений, автор докторської дисертації «Народна вишивка Західної України ХІХ-ХХ ст.: проблеми, традиції». Високий науковий професіоналізм Р. Захарчук-Чугай було відмічено і за океаном, у США. У 1990-х р.р. її декілька разів було запрошено до наукової каталогізації українського музею у Нью-Йорку. Раїса Захарчук-Чугай читає лекції в художньому училищі ім. І.Труша, у Львівській академії мистецтв.

Пам’ятаємо ми і Віталія Чернуху, згодом - архімандрита Лонгина, головного редактора «Церковної православної газети», співавтора програми, підручників, методичних вказівок до курсу «Християнська етика в українській культурі для 1-4 класів загальноосвітніх шкіл, викладача педагогіки та психології Київської духовної семінарії, який трагічно загинув у 2013 році.

Троє наших викладачів – Аркадій Вікторович Соболєв, Іван Хомич Турлюк, Раїса Лисенко - були фронтовиками Великої Вітчизняної війни. Багато наших випускників захищають Україну сьогодні… Ми низько схиляємо голови перед Дмитром Напрієнком, який 1 грудня 2015-го загинув в районі міста Красногорівка, що на Донеччині.

Наша гордість – наші випускники і наші студенти. Вони сьогодні реальні творці великої історії – вони звеличують Україну своєю працею, своїми здобутками і досягненнями. Наші студенти отримують перемоги на олімпіадах, конкурсах різного рівня. Студенти – спортсмени здобувають перемоги та медалі спартакіад. Творча молодь представляє наше Дубно на міжнародних конкурсах і фестивалях.

Хронолог І саме тому завершити нашу історичну сонату ми хочемо мелодійною, життєстверджуючою, весняною кодою у виконанні володаря ІІІ премії Міжнародного фестивалю у Польщі «Надбужанскі зустрічі», ІІ премії Всеукраїнського фестивалю «Зустрічаємо Різдво» та І премії Всеукраїнського пісенного конкурсу «Пісня буде поміж нас» - театру народної пісні «Погостини».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
4
міс.
1
5
дн.
0
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!