Сценарій вечора-зустрічі випускників "Злітайтеся до школи, журавлята!"

Опис документу:
Сценарій вечора-зустрічі випускників підійде для роботи класного керівника, педагога-організатора та заступника директора з виховної роботи. Для організації заходи можна залучати різні вікові категорії дітей.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Сценарій вечора-зустрічі випускників 2019 рік

Заходять двоє діток і дзвонять дзвінком

Учень1 
Це дзвенить шкільний дзвінок,

Який вас кликав на урок,
Під який ви кожен раз 
Йшли у школу з класу в клас. 


Учень2 
Це дзвенить шкільний дзвінок 
І ці звуки милозвучні 
Вас зворушили, напевно, 
Бо були колись й ви учні. 

Учень 3

На світі безліч тягнеться доріг
Одні – як мудрість, інші – в терен-цвіті.
А поміж них крізь промені проліг
До школи шлях, що найкоротший в світі.

Учень 4
Відбились тут і ваші десь сліди,
Десь тут найкращі весни відшуміли,
На скронях сніг густий вже сивини,
А ви йдете, йдете сюди несміло.

Учень 1
Йдете, бо ваші тут любов і біль,
Солодких мрій і спогадів причали.
О, як це добре, що шляхи до шкіл
Забудь-травою не позаростали.

(Показ відеопрезентації з фотографіями «Старі фотографії»)

(учні сходять під музику виходять ведучі)

Ведучий  1. 

Роки-кілометри відлічує доля

На трасі життя, що у даль пролягла.

Ви знову у рідній зібралися школі.

Вона вам і храмом, і домом була.

Ведучий 2. 

І час, що спішить у прискоренні вічнім

Секундами-кроками міряє дні,

Опоєний вечора чаром магічним,

Засне ненадовго у тиші на дні.

Ведучий 3.

 Нехай відпочинуть дороги і траси,

Стежки і доріжки, шляхи і путі.

Ви – сестри й брати по навчальному класу,

Хоч ви й не рідня між собою в житті.

Ведучий 4. 

Цю дружбу і теплі стосунки родинні

Нехай не зруйнують вітри перемін.

Гостей дорогих ми стрічаємо нині

І шлемо низький та сердечний уклін!

Ведучий 1.

Добрий день, дорогі випускники, вчителі, гості свята! Ми щиро раді бачити вас в рідній школі! Нехай сьогодні всім вам буде тепло, затишно і радісно від зустрічей один з одним і нашими вчителями.

Ведучий 2.

Нехай це свято пожвавить в серцях приємні спогади дитинства і, повертаючи вас до витоків, дарує сили йти вперед.

Ведучий 3. З давніх-давен в Україні

Гостей частують хлібом-сіллю

І ми традиції шануєм

Вас короваєм почастуєм!

(Виходять учні з короваєм до гостей)

  1. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Від серця до серця хай пісня летить,

Любов’ю і ніжністю, щастям і миром,

Обійме весь простір і неба блакить.

 

  1. Із хлібом і сіллю, як завжди ведеться,

Ми зичим достатку усім і добра.

Хай сонце всміхнеться, життя удається,

І доля завжди щоб привітна була.

  1. Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,

Привітним гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові,

Як вияв нашої безмежної любові!

(Під пісню «Зелене жито» вручають хліб одному з гостей свята)

Ведучий 4. Шкільні роки. Дзвінки на уроки та перерви, дорога до школи і додому, п’ятірки, двійки, потім дванадцяти й п’ятірки, радощі й печалі.

Ведучий 1. Так. А ще зауваження й подяки в щоденнику, шкільні друзі, перше кохання, надії.

Ведучий 2. Шкільні роки дитинства й юності летять так швидко й непомітно.

Ведучий 3. І ось за порогом школи відкривається новий світ, незвіданий, цікавий. Але ще довго згадуватиметься клас, вчителі, шкільні парти, сторінки підручників, друзі.

Ведучий 4. І як приємно знову взяти квиток до міста дитинства, де вас любили, де ви вчилися жити, думати, шукати.

Ведучий 1. Так приємно сказати знову: «Здрастуй, школо!»

Ведучий 2. Тож сьогодні на побачення зі школою прийшли випускники різних років. Привітаймо їх гучними оплесками.

Ведучий 1.    Випускники 1979 року!

(фанфари)

Ведучий 2.    Випускники 1984 року!

(фанфари)

Ведучий 3.  Випускники 1989 року!

(фанфари)

Ведучий 3.  Випускники 2009 року!

(фанфари)

Ведучий 4.   Вітаємо наших наймолодших випускників 2014 року!

(фанфари)

Ведучий 1.    Педагогічний колектив та ветеранів освітянської ниви!

(фанфари)

Під ліричну музику ведучі говорять слова

Ведучий 2 Згадаймо тих, кого сьогодні немає поруч. Це ваші однокласники та вчителі. Вони не з нами не тому, що затримались у справах чи не сумують за улюбленими вчителями та шкільними друзями.

Ведучий 3. Вони поспішили на іншу зустріч – зустріч з Богом і вирушили у дорогу, з якої немає вороття, залишивши по собі тихий смуток непоправної втрати, світлі спогади у наших серцях.

Ведучий 4. На жаль, нема серед нас вчителів:

Андрія Архиповича,

Євдокії Костянтинівни

Уляни Петрівни

Івана Сергійовича

Олександра Лукича

Лідії Дмитрівни

Ведучий 1. А як хотіли б побачити сьогодення ваші ровесники:

Капран Богдан Леонідович

Ковальчук Ярослав Васильович

Ляшко Віктор Андрійович

Мечкало Володимир Іванович

Мечкало Володимир Леонідович

Руднік Василь Степанович

Довгун Дмитро Максимович

Ведучий 2. Ковальчук Наталія Федорівна

Ляшко Лідія Платонівна

Шевчук Микола Іванович

Шевчук Дмитро Миколайович

Павлюк Іван Максимович

Прокопчук Микола Іванович

Лірник Микола Григорович

Кулай Андрій Миколайович

Вшануймо їхню світлу пам’ять хвилиною мовчання.

( хвилина мовчання)

Ведучий 3. Дякуємо. Просимо сідати. (почекати поки сядуть). Ми всі – єдина сім’я, велика шкільна родина. У нас спільне минуле, таке приємне сьогодення і, сподіваємось, ще не одна зустріч у майбутньому.

Ведучий 4.    Впевнений, ми завжди знайдемо спільну мову – мову єднання усіх поколінь.

Танець під пісню «Мова єднання»

Ведучий 1. Школа… Це слово відгукується світлим спомином. Школа – це класні кімнати, залиті сонцем, списана крейдою дошка, загублений щоденник, перша закоханість, вимогливі вчителі, батьківські нотації…

Ведучий 2. А пам’ятаєте, як здорово лунав шкільний дзвоник з останнього уроку! Книги летіли в портфель, як птахи. Вхідні двері переможно гриміли салютом, а в шкільному парку тихо сипала золотим листям береза. Двір, самотня лава – память, згадки

Ведучий 1. Сьогодні вам належить творити диво: ви не тільки зупините час, ви повернете його назад, в ті найщасливіші роки, коли світ переливається кольорами веселки, пробуджуючи в кожному серці веселкові надії. То ж бажаємо вам приємної мандрівки в шкільні роки!

Ведучий 2.  І так уже повелося в нашій Україні, що господар завжди зустрічає гостей і запрошує їх до своєї господи. А господарем у школі є її деректор. Сьогодні господарем нашої школи є Пінчук Борис Васильович. То ж запрошуємо вас до слова.

(Виступ директора)

Ведучий 3: Школа – це пристань і гавань,

Сюди повертаєшся знов

Із мандрів далеких і плавань

Тут вічно панує любов.

Ведучий 4: Тебе тут завжди пам'ятають

Куди б не заїхав, зайшов –

На тебе постійно чекають

Увага, турбота, любов.

Доля розкидала вас по всьому світу. Не часто приїжджаєте в рідне село до своїх батьків, до рідних. Де б ви не були, не забувайте свою малу батьківщину.

До вашої уваги пісня «Спочивати вже пора» у виконанні Ляшко Марії.

Грає на баяні і співає

Ведучий 3. Все пам’ятає школа, багато може розповісти вона про своїх дітей, колишніх і теперішніх. Скільки їх було у неї… Але всіх вона пам’ятає.. Радіє кожній згадці, кожній зустрічі, очікуваній чи несподіваній.

Ведучий 4. Зараз для вашої уваги гумористичні шкільні мініатюри, які нагадають вам про той час, коли ви самі були школярами.

(виступ учасників)

Сценка «Урок очами учні

На сцені стоїть кілька парт, за якими смирно, дивлячись у підлогу, сидять учні. Із шумом заходить учитель.

Учитель. Встати! Сісти! Встати! Сісти! (Учні виконують накази.) Два за неуважність! (Учню, який виконував команди невлад.) Кого немає, я питаю?

Учениця (встаючи, перелякано). І… і… і…

Учитель. Іванова немає? Два Іванову!

Учениця. І… і… і…

Учитель. І тобі два, щоб не запиналася! Хто староста? (Один з учнів, тремтячи, встає.) А чому ти такий чорнявий? Не годиться! Два! Перевіряємо домашнє завдання. Ось ти, білявий, розв’язав сто п’ятдесят контрольних завдань?

Учень. Ні.

Учитель. Два! А ти, здоровило?

Учень. Ні.

Учитель. Два! А ти, старосто, розв’язав?

Учень. Так.

Учитель. Брешеш! У неї списав! (Указує на іншу ученицю.) (Погрозливо). А зараз я буду проводити опитування. Тихо, я сказав! Ось ти, з останньої парти, кроком руш до дошки!

Учень, тремтячи, виходить, стає біля дошки, піднімає руки ноги ставить на ширині плечей.

Учитель. Шпаргалки є?!

Учень. Н-ні.

Учитель. А може, все-таки є?!

Учень. Ні.

Учитель. Чи є?

Учень. Чесне слово, немає в мене шпаргалок, відпустіть із миром!

Учитель. Балачки в строю! Немає шпаргалок, кажеш? Виходить, не готувався! Два!!! До кінця уроку залишилося десять секунд. Проведемо велику контрольну роботу. Хто з десяти завдань розв’яже двадцять, отримає три. Решта — два! Роздати папірці! Зібрати папірці! Встати! Сісти! Встати! Сісти! І якщо таке повториться хоча б раз, усі до директора на виключення Зі! Шко! Ли!

По складах, що їх промовляє вчитель, учні всаджуються на місця. Один із них падає на підлогу.

Сценка «Урок очами вчителів»

На сцені стоїть кілька парт, за якими учні займаються своїми справами. До класу обережно, навшпиньках, заходить учитель.

Учитель. Кхе-кхе. (Учні не звертають уваги.) Доброго дня! Це я, ваш учитель, Семен Семенович.

Учні (хором). А-а-а, Семен Семенич… Ну заходьте, не соромтеся.

Учитель. А де в нас журнальчик?

Учні (хором). А немає в нас журнальчика.

Учитель. Ой, а що це?

Учениця дістає журнал, на якому вона сиділа, і з шумом кладе його на стіл перед учителем.

Учитель. Ой, красно дякую! А кого сьогодні немає?

Учні (хором). Багатьох немає!

Учитель. А де ж вони?

Учні (хором). У кіно пішли.

Учитель. А чому ви не пішли?

Учні (хором). А ми цей фільм уже бачили.

Учитель. Що ж, може перевіримо домашнє завдання?

Учні (хором). У-у-у. Ні-і-і! Нє-є-є!

Учитель. Добре-добре. Давайте я вас про що-небудь запитаю.

Учень з останньої парти. Ач ти, вражий сину!

На другій парті грають у карти і сваряться.

Учитель. Пробачте, панове, мені страшенно незручно вас переривати, але не могли б ви розбудити вельмишановного пана за останньою партою?

Учень із передостанньої парти повертається і б’є його в лоба. Учень за останньою партою прокидається і хоче дати здачі.

Учитель. Це я, Семен Семенович, вас турбую.

Учень. А-а-а, Семенич.

Учитель. Скажіть мені, скільки буде 5 + 5?

Учень (замислившись, після підказки). Червонець!

Учитель. Ой мені, жартівники-економісти! Сідайте, ставлю вам «добре».

Учень з другої парти. А мені?

Учитель. І тобі «добре».

Учениці з першої парти. А нам?!

Учитель. А вам, дівчата, «відмінно». До закінчення уроку залишилось 44 хвилини. Сьогодні відпущу вас трішечки раніше. Тільки прошу вас, повз кабінет директора навшпиньках.

Учні з криком «Ура-а-а!» зриваються з місць і біжать зі сцени повз учителя, мало не звалюючи його зі стільця. Вчитель встає і йде, глядачі бачать, що до нього прикріплено папірець із написом: «Симен Сименавич — …» і смішну пику..

(після виступу виходять ведучі)

Ведучий 1. Минають роки, але ми завжди згадуємо і все життя згадуватимемо шкільного вчителя – вимогливого і, водночас, по-батьківськи доброго. Це він, шкільний учитель, навчав вас і першої літери, і вмінню розуміти прекрасне, навчав розумного, доброго, вічного! Народна мудрість каже: «Перший поклін віддай батькам своїм, вони тебе зростили. А другий – дай учителям, вони тебе навчили».

Ведучий 3. Шановні випускники, по-різному склалося життя кожного з вас. Десь там, за межами сьогоднішнього свята спогадів вирує складне життя. А тут усе залишилося незмінним, простим і зрозумілим. Ось чому попри всі негаразди, як найдорожчий скарб, пам’ять береже чарівну теплу мить, коли єднаються серця, коли вік і посада втрачають свою вагу та значення, коли живе і вічне – велике шкільне братство.

Ведучий 4. Ми зараз вам пропонуємо згадати шкільні роки, зігравши в казку-экспромт, "Лінь". Головні герої та слова:

Випускник- "А я чо? Я нічо.",
Лінь - "Ба-а-лдьож!",
Директор школи - "Що тут відбувається?"
Класний керівник - "Вони у мене хороші!"
Мати - "Куди тільки школа дивиться?!"
Батько - "Ремня отримає!"
Однокласники - «Не корч із себе дурника!» 

Текст (читає ведучий)

        Жив був Випускник...Так би він спокійно поживав, але охопила Випускника... Лінь... Першим захвилювався Директор школи... А Випускник йому... Все тому, що шепотіла йому на вушко Лінь... Директор школи... викликав Класного керівника...Класний керівник... пішов до Випускника... Да тільки йому все ще шепоче Лінь...Тоді Класний керівник... викликав Маму... Прийшла Мама.. Класний керівник... до Директора... І сказав Директор...А Класний керівник...відповів. А Мама...сказала. На що Випускник ...відповів. І все тому що шепотіла йому на вушко Лінь... Пішла Мама... по Батька... Прийшли Батько..., Мама..., Класний керівник... і Директор... до Випускника... А Випускник Їм... А Лінь йому...І рвонув Батько... по Однокласників..., тому що будь-яке рішення краще приймати колективно… Прибігли Однокласники... І хотіла б щось сказати їм Лінь..., да тільки спочатку сказав Директор... потім добавив Класний керівник... виступила Мама... Голосно крикнув Батько... Після чого в дискусію вступили Однокласники... На що Випускник відповів...

Ведучий 3. Молодці. Дякуємо! Прийміть в подарунок від нас танець.

( танець «Моя любов» )

Ведучий 1. Коли випускники зустрічаються через рік - вони цілуються і обіймаються ...


Ведучий 2. Коли зустрічаються через п'ять років - обнімаються і вигукують: «Ба, які люди!!» і тут же йдуть кудись разом.

Ведучий 3. Через 10 років - широко посміхаються і кажуть: «Скільки літ, скільки зим!!!» і зацікавлено діляться новинами.

Ведучий 4. Через 20 років - на бігу вітаються і кажуть: "Треба якось зібратися» і розбігаються, так і не домовившись про зустріч.

Ведучий 1. Через 30 років - майже щиро кажуть: "Чудово виглядаєш" і тут же починають розмову про онуків.

Ведучий 2. Через 50 років - широко відкривають очі і у відповідь на привітання запитують : " А ти хто?"

Ведучий 3. Ми хочемо побажати Вам, щоб ви і через 100 років були раді один одному, як у перші роки після закінчення школи!

Ведучий 4. Настав час послухати наших випускників.

Ведучий 1.  Ще в дитинстві ти ходив у трави

Гомінливі, трепетні ліси,

Де дуби мовчали величаво

У краплинах ранньої роси.

Ведучий 2. З того часу сорок літ минуло,

Як останній дзвоник відлунав,

Та кохання перше не забулось –

Шкільну подругу ти дружиною назвав.

Ведучий 1.  Раді вітати в нашій залі гостей, яких востаннє називали учнями 40 років тому. Запрошуємо вас на сцену.

Звучать фанфари

Ведучий 3. Клас, який закінчив школу 35 років тому, залишив слід у серці кожного педагога.

Ведучий 4. Із жовторотих курчат виросли красуні-лебідки та хлопці-орли. Запрошуємо на сцену.

Звучать фанфари

Ведучий 1. Роки пролітають, як мить, блискавично.
Здається, недавно плив лебедем вальс.
І дзвоник останій лунав символічно,
Тривожним прощанням освячував вас.


Ведучий 2. 30 років, як розправили ви крила,

30 років, як залишили свій клас,

30 років, мов хвилина пролетіли,

І сьогодні ми вітаємо всіх вас.

Ведучий 1. Випускників 1989 року! Це перший випуск із нової Осівської ЗОШ. Просимо вас пригадати дитячі радощі і печалі.

Звучать фанфари

Катя і Настя співають пісню «Грає сонце»

Ведучий 3. 2009 рік В самостійне життя від шкільного порога вирушають 3 красиві дівчини і 14 змужнілих юнаків. З надією та найкращими сподіваннями дивляться їм у слід перша вчителька та класний керівник.

Ведучий 4.  Чи так воно було? Чи збереглись у пам’яті моменти шкільних років? Про це запитаймо у самих випускників 2009 року. Запрошуємо на сцену вас.

Звучать фанфари

Ведучий 1. Пять літ із тих пір проймануло,

П’ять літ, п’ять весен і зим …

І ви знову сюди повернулись,

Щоб зустрітися в залі оцім.

Ведучий 2. Хай не образяться інші, бо я скажу – ви сьогодні найкращі. Ви молоді, красиві, повні сил та молодечого запалу, всі живі та здорові. А це, повірте, – головне. Запрошуємо вас на сцену.

Звучать фанфари

Ведучий 3. Дорогі наші випускники, наше свято підходить до кінця. Настав час для розставання. Хтось з вас відправиться додому, хтось продовжить зустріч у вузькому колі.

Ведучий 4. Ми тепло тут зустрілись з вами,

І ще зустрінемось не раз,

Хай буде вогник наш учнівський,

Як добра пам ’ятка для вас.

Ведучий 1. А на прощання побажаєм

Хороших успіхів в труді,

В навчанні, в праці і в дерзанні,

І в особистому житті.

Ведучий 2. А пам’ятаєте, чим закінчилося ваше шкільне життя? Звичайно ж, випускним вальсом. Отож, трішки уяви, вам знову 17 років, і ви кружляєте на своєму випускному балу.

Ведучий 3. Друзі, вам пісня лунає, як згадка

Знайома мелодія лине для вас,

Полиньте в цю мить, у юнії роки,

Згадайте школярський свій вальс.

Ведучий 4. А ми прощаємось з вами до наступної зустрічі.

Разом: На все добре!

(Звучить вальс)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.