Сценарій свята "Країна ввічливості і доброти"

Опис документу:
Сценарій свята "Країна ввічливості і доброти" призначений для учнів 3-4-х класів та стане у нагоді для вчителів при вивченні творчості великого педагога та письменника Василя Сухомлинського. Діти пригадають біографію письменника, його твори, розіграють сценку з творчості педагога та багато іншого.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

СЦЕНАРІЙ СВЯТА « КРАЇНА ВВІЧЛИВОСТІ І ДОБРОТИ»

Мета: на прикладах змісту казок та оповідань В.Сухомлинського донести до свідомості учнів, що доброта — найкраща риса характеру людини; ознайомити з поняттями «добро» та «доброта», ввічливість; викликати захоплення красою доброго вчинку; розширювати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями у художніх творах та у власному житті; виховувати потребу в самовдосконаленні та самовихованні; прагнення творити добро і цінувати його; бажання самовдосконалюватись, об’єктивно оцінювати свої вчинки і вчинки людей, які тебе оточують; допомогти учням усвідомити, що добро потрібне кожній людині.

Обладнання: оформлення залу, малюнки до казок. оповідань; костюми героїв казок, декорації, відео.

Попередня робота: читання казок, оповідань В.Сухомлинського.

(Макет телевізора. Відео – заставка ТСН (1 + 1) Україна)

Ведуча 1: В ефірі дитяча телепередача « Казки школи під голубим небом». Ми раді вітати всіх присутніх у студії.

Ведуча 2: Доброго ранку!

Ведуча 1: Доброго дня!

2: Доброго вечора, Сьогодні, щодня!

1: Хай не псується годинник на вежі.

2: Хай буде все на землі як належить.

1: Сонце – як сонце, літо – як літо.

2: Дощик – як дощик, діти – як діти.

1: Кожному дому щастя бажаєм.

2: Маку – цвітіння, житу – врожаю.

1: Небові – миру, голубу неба.

2: Кожній дитині – всього що треба.

1: Хай усміхаються діти щодня.

2: Доброго ранку! Доброго дня!

Звучить пісня у виконанні учнів «Свято казки» (на екрані презентація)

Ведуча 1: Слухайте всі! Слухайте!

Ведуча 2: У нас сьогодні радісна подія у школі.

Разом: «Свято країни ввічливості і доброти»

Учень: Скоріше малята в «Країну чудес»

Вас кличуть книжкові герої!

Залиште всі ігри, покиньте усе.

Дивіться виставі чудові!

Учень: Країна дитинства – країна казкова.

І часто дорослих вона вабить знову,

І часто дорослі літають у мріях,

Вернутись в дитинство живе в них надія.

Учениця: Із казкою любі не розлучайтесь,

Вам казка чарівна підкаже пораду,

В ній знайдете завжди утіху й відраду,

Давайте на хвильку заглянемо в казку.

Ведуча 1: Наша передача монтуватиметься у різних студіях:

«ІНФОРМАЦІЙНІЙ»

«ТЕАТРАЛЬНІЙ»

«ЕСТЕТИЧНІЙ»

Ведуча 2: І розпочинаємо ми свою програму з першої студії

«ІНФОРМАЦІЙНОЇ»

(На фоні мелодії «Одинокий пастух», на екрані слайди з життя В. Сухомлинського)

Ведучі разом: Що таке Школа під Голубим небом? Дівчина – Осінь. Теплий літній вечір, На голубому небі спалахує перша зірка. Щодня до мене приходять діти. Дошкільники, першокласники, другокласники. Ми сідаємо під столітнім дубом. Замовкає село, Засинає степ, із саду долинають таємничі звуки, Спить озеро. Увесь світ навколо нас спить. Це і є наша Школа під Голубим Небом. Діти Приходять у світ казки. У ці прекрасні літні Вечори ми стаємо поетами – складаємо казки. Все, що ми бачимо, здається нам у ці дивовижні години казкою. Школа під Голубим Небом – це джерело живої думки й слова, до якого я щодня привожу вас, щоб ви стали людьми великої душі, розумними і сердечними, мудрими мислителями.

В. О. Сухомлинський

Учитель: Сподіваюсь, що всі здогадались про кого буде мова? Багаторічний директор Павлиської середньої школи, кандидат педагогічних наук, автор багатьох книг, брошур і статей, художніх творів для дітей, заслужений учитель – Василь Олександрович Сухомлинський

.

Бібліотекар: (Виставка книг автора, дитячих малюнків до його творів).

Сьогоднішнє свято ми присвячуємо творчості відомого дитячого Письменника Василя Сухомлинського.

(Відео про життя письменника – педагога)

Учениця: «Людина, любив повторювати педагог, народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний» Ці проникливі слова можна і треба віднести і до самого Василя Олександровича.

Учениця: «Вірте в талант і сили кожного учня». Ці слова Сухомлинського можна було б поставити епіграфом до всього, що було ним написано.

Учениця: Василь Олександрович – надзвичайно скромна, цілеспрямована натура, тиха і навіть, незважаючи на знаменитість, трохи сором’язлива людина, жила в ньому титанічна сила волі й духу, невичерпна енергія, воля бійця за справедливість, за долю освіти та виховання майбутнього. Важливе місце серед цього багатства належить казці.

Учень: Перед нами двері з інтригуючою назвою « ТЕАТРАЛЬНА» Тут ми познайомимось із творчістю Василя Сухомлинського. Він говорив «Десятиріччя праці нелегкої, але радісної – переконали мене: казка, творчість – це найтонший і найніжніший дотик. Казка – дитинство думки. Вона робить світ дитинства яскравим і цікавим.

Ведуча 1: І так, до вашої уваги казка В. О. Сухомлинського «Як їжачок до зими готувався».

Автор: Був собі у лісі їжачок. Знайшов він кімнатку в дуплі старої липи. Тепло в ній і сухо. От він там і живе. Настала осінь. Падає жовте листя з дерев. Скоро й зима настане. Почав готуватися їжачок до зими. Сходив до лісу, понаколював на свої гілки сухого листя. Приніс до кімнатки, настелив, стало тепліше. Знову подався до лісу їжачок,. Назбирав грушок, яблук, шипшини. Приніс на голках до хатини, склав у бочці. А бочку зробив із березової кори. Ще раз почимчикував їжачок до лісу. Нашукав грибів, насушив їх і теж поклав у бочку. Тепло й затишно їжакові, але сумно одному. Захотілося знайти товариша. Пішов він до лісу. Зустрів зайчика.

Їжачок: Зайчику – побігайчику! Ходи до мене, в мою кімнатку жити.

Зайчик: Не хочу я до тебе, в твою кімнатку. У мене своя є.

Автор: Пішов їжачок далі та зустрів сіру мишку.

Їжачок: Мишко – шкряботушко! Ходи до мене в мою кімнатку жити.

Мишка: Дякую тобі, їжачок, за запрошення, але в мене своя нірка є. Я там буду жити.

Автор: Засмутився їжачок та й пішов далі. Зустрів він ховрашка.

Їжачок: Братику – ховрашок! А ходи-но зі мною в мою хатину жити.

Ховрашок:Вибач,їжачок, але я не можу з тобою жити. У мене своя нірка є.

Автор: Зустрів їжачок цвіркуна. Сидить цвіркун на сухій стеблині,дрижить від холоду.

Їжачок: Іди до мене жити,цвіркуне.

Цвіркун: Дякую тобі, дякую тобі, їжачок за запрошення. Я згоден.

Автор: Пострибав цвіркун у хатину до їжачка радий – радесенький. Настала зима. Їжачок цвіркунові розказує казку, а цвіркун пісню їжачкові співає.

  • Вам сподобалась казка?

  • Чого навчає нас вона?

Ведуча 2: Написано тисячі оповідань, казок. Хто ж їх автор? Це чудова українська природа і декілька поколінь маленьких дітей – творців казок Школи під Голубим Небом.

Ведуча 1: Який дивовижний та чарівний цей театральний світ…Колего, а ви знаєте, що відбувається за оцими дверима?

Ведуча 2: Звісно, знаю. Це наступна студія в нашій телепередачі « Естетична » і панує тут дух мистецтв.

Ведуча 1: Все, що оточує нас – це чарівний світ казки. Тож давайте завітаємо до цієї студії і впевнимося, скільки прекрасного і красивого можна споглядати всюди і найбільше в природі.

(Виходить ОСІНЬ під тихе звучання мелодії Бетховена)

Осінь: Осінь….Скільки поезії в цьому слові і скільки радості й тихого смутку. Мене часто звуть чудовою, замріяною, золотою, загадковою, незбагненною. Щоразу я неповторна у своїй красі і витівках. А яка я непостійна! То ніжна і лагідна, то похмура і непривітна, то весела і життєрадісна, то мрійлива та плаксива.

Ведуча 2: Письменники і поети здавна милувалися красою осені і намагалися передати її красу словом.

Учень: Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні й розкида кругом,

Скрізь якась покора в тишині розлита,

І берізка гола мерзне під вікном.

Ведуча 1: А композитори дивовижну осінню красу зображали за допомогою мелодій.

Ведуча 2: Художники, зачаровані красою цієї пори року передавали її у творах живопису.

(Учні дарують осені прощальний вальс під мелодію « Пори року»)

Учениця: Краса природи справжнє диво!

Все неповторне і живе.

Де не поглянь, скрізь так красиво,

По небу сонечко пливе,

Навколо височіють гори,

Між горами дзюрчить вода,

А ліс зелений, наче море,

І всюди казка вигляда.

Вчитель: А зараз до вашої уваги інсценізація оповідання В. Сухомлинського « Сива волосинка»

Сива волосинка

Автор: Маленький Михайлик побачив у косі три сиві волосинки.

Хлопчик: Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, - сказав Михайлик.

Автор: Мама усміхнулася і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.

Хлопчик: Мамо, - сказав здивовано Михайлик, - у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три…Чого це посивіла ще одна волосинка?

Мама: Від болю,- відповіла мати. – Коли болить серце, тоді сивіє волосинка…

Хлопчик. А від чого у вас болідо серце?

Мама: Пам’ятаєш, ти заліз на високе – високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло й волосинка посивіла.

Автор: Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її і тихо сказав:

Хлопчик: Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

Вчитель: Чому у мами з’явились сиві волоски? Як ви думаєте, що відповість мама на останнє запитання сина? Чому?

Наші батьки – це ті найдорожчі люди, котрі все життя будуть хвилюватися за нас, навіть і тоді. Коли нам буде і десять, і двадцять, і тридцять чи сорок років. Тому ми повинні робити все можливе, щоб у скронях батьків з’являлося якомога менше сивого волосся.

Учениця: Якщо говорити між нами…

То все починається з мами.

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо,

Найперші маленькі сніжинки,

І сяюче диво – ялинка,

Від мами - і літери

Й слово

І зроблена разом обнова.

Якщо говорити між нами…

Якщо говорити між нами….

Друзі, В. Сухомлинський говорив: «Тільки тоді ти станеш людиною, коли навчишся бачити людину, відчувати її серцем.

Ведуча 1: Ось і дійшла наша передача до кінця. Який висновок можна зробити з побаченого і почутого?

Ведуча 2: Треба багато читати. Адже, як сказав Сухомлинський «Читання – це віконце, через яке ми бачимо, пізнаємо світ і самих себе»

Вчитель: Ось які поради, настанови залишив Василь Сухомлинський для вас, дорогі діти:

  • У тебе будуть діти, пам’ятай: від того як маленька дитина ставиться до птахів, квітів, дерев, залежить її ставлення до людей (« Серце віддаю дітям»)

  • Пам’ятай, що у кожного народу є своя святиня – герої, які віддали життя за щастя людства (« Листи до сина»)

  • Без будь-кого з нас Батьківщина зможе обійтися, але будь–хто з нас без Батьківщини ніщо.

  • Пам’ятай, що Батьківщина – це твоя колиска, твій дім, джерело твого щастя.

  • Шануй і поважай матір і батька свого, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість.

  • Пам’ятай, що вони теж мають право на радість.

  • Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї.

  • Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити в родину тільки мир і спокій, радість і щастя.

  • Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби.!

  • Турбота про мир і спокій в родині, про радість щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя.

(На фоні мелодії пісні «Маленька країна» у виконанні Кореновської В. всі діти виходять на сцену,завершують свято)

ХОРОМ: Твори добро та будь завжди привітна,

Дитино! Ти в світ приходиш для добра.

Любов у серденьку, хай сонцем квітне.

Збагнути це тобі пора.

Ведуча 1: Дякуємо всім. До нових зустрічей у світі чарівних і неповторних казок під голубим небом.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»