Учень 1
Мати іде,
Всіх присутніх прошу я встати,
Тихо іде
У величній своїй сивині.
Сонцем палить
Слово ніжності й добрості «мати».
Учень 2
Через літа,
Котрі крутять дорогу не раз.
Шкода лише —
Наші мами на світі не вічні,
Часто вони
Дуже швидко відходять од нас.
Учень З
Руки її,
Щоб добро голубіло в зеніті.
Губи її,
Щоб не гасла розрада і сміх...
Всі ми, усі
Материнським теплом обігріті...
Учень 4
Мати іде.
Треба встати.
Це стосується всіх.