Савіна: Любі, найкращі, найрідніші, та що там, дійсно кльові наші вчителі! Сьогодні, у цей святковий день ми неабияк усвідомлюємо те, наскільки важко вам торкатися жорстокою правдою наших сердець, розуміємо, як нелегко часом знайти з нами спільну мову.
Трембак: Вчителі… Ви прощаєте нас навіть тоді, коли ми не прощаємо, коли ви говорите: «Я вас люблю», здається, що ми справді існуємо. Коли ми йдемо ви залишаєтесь, коли ми згадуємо минуле, ми думаємо про вас.