Коли закінчується якийсь період життя, завжди згадують, що було, аналізуючи якісь цікаві епізоди чи найважливіші моменти. Погортаємо сторінки нашого альбому. Цей альбом знає багато таємниць.
Я хочу, щоб ви повернулися на 17 років назад.
Тоді на ваших руках лежали рожеві чи блакитні згорточки, кліпали оченятами, а ви – молоді та вродливі, торкалися теплої дитячої щічки. У вас було багато радощів: перший зубчик, перший крок, перше слово.
А було і так, що здавалося, – не було виходу, коли сиділи довгими ночами біля ліжечка хворої дитини і шепотіли: «Господи, допоможи!»
