Бібліотека

Сценарій літературного конкурсу читців поезій Т. Г. Шевченка «Пам'ятає сина Україна»

Опис документу:
Який потрібно мати В душі безсмертний цвіт, Щоб хвилювати людство І через сотні літ. Яким зарядом треба Наснажити слова, Щоб пісня і сьогодні Звучала як нова. Говорити про Тараса Григоровича Шевченка можна нескінченно. Ім'я Великого Співця відоме на всю Україну та на весь світ! Цікавтесь життям Кобзаря, читайте його твори і можливо, в його історії, в його словах ви знайдете відповіді на свої запитання, ви знайдете віру в майбутнє, ви знайдете любов до своєї Батьківщини.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Літературний конкурс читців поезії Т.Г. Шевченка

Пам'ятає сина Україна”

Мета: розширити інтерес учнів до життєвого і творчого шляху Т.Г.Шевченка;

прищеплювати захоплення творчістю поета;

розвивати творчі здібності учнів, спонукати їх до власної творчості;

вправляти учнів у виразному читанні творів напам’ять;

виховувати гордість за український народ, за його минуле;

виховувати учнів свідомими громадянами й істинними патріотами.

Ведучий 1

Щовесни березнева земля

Зустрічає Шевченківську пісню,

І спадає світанням на тихі поля,

І лине зорею у сонячну мрію.

Ведучий 2

А пісня Тараса іде по землі,

Її підхопили поля і гаї.

І співом джерельним по милій Вкраїні

Торкнулись небесних октав солов'ї.

Бібліотекар Шановні гості, дорогі учасники, вельмишановне журі! Дозвольте розпочати літературний конкурс “Пам'ятає сина Україна”. Кожен учасник нашої конкурсної програми декламуватиме вірш. Усі присутні - справжні поціновувачі та знавці поетичного слова та невмирущого голосу Великого Кобзаря. Відповідальність сьогодні на них неабияка, тим паче, що й конкурс в нас не такий собі, а – шевченківський! Отже, підтримайте конкурсантів щирими посмішками та дружніми оплесками!

А визначати рівень майстерності виконання поезій та акторське мистецтво наших конкурсантів буде вельмишановне журі у складі:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Конкурс розпочинають ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Учасник

Є в році день один ─ його святкуєм ми,

Зібравшися в братерські кола,

Щоб промінь ще додать у лютий час пітьми

Поетові до ореола.

І скрізь, де ще живуть України сини,

Незраднії народу діти,

Те свято справити зіходяться вони,

Щоб разом плакати й радіти.

І смуток свій несуть за скривджених людей,

І віру в кращий час приносять.

І пісня голосна, як наш народ смутна

Гуде в мелодії чудовній:

У тонах жалібних розказує вона

Про наші болі невимовні.

А там промова знов у пишній похвалі

Тараса гучно прославляє;

І чується тоді, що знов він на землі

І тихим словом промовляє:

Учасник

Мені однаково, що бучно так мені

Ви спомин правите щороку;

Мені однаково, що в честь мою пісні

Складаєте в хвалу високу;

Однаковісінько було б мені й тоді,

Як би були мене й забули, ─

Але я радий тим, що у такій біді

Ви ще душею не поснули.

Я радий тим, що в вас любов пережила

Часи страшної безнадії;

Нехай же й вам за те моя хвала,

Що в вас живі чуття святії.

О, бережіть її, ту чистую любов,

До обездоленого люду!

Я задля його жив і кайдани знайшов,

Його й на небі не забуду.

Любіть же ви його, працюйте, бороніть

Від темряви, що душу в’яже.

Довічная любов ─ то мій вам заповіт,

А та любов вам шлях покаже

Учасник

В минулім часі не кажіть про нього

Він з нами нині у майбутнє йде

Його слова – то нам пересторога

У наших діях і на кожен день

Якщо Вам мова, і земля, й родина

І пісня українська дорогі,

Любіть, як він, страждальну Україну

Як він – і не навидьте ворогів

В дні радості,печалі і тривоги

Йому віддаймо шану та уклін.

За мудрістю звертайтеся до нього

І переможем: з нами Бог і Він!

Учасник

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля…

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо,

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, Тарасе, кладемо.

Ти нам залишив прагнення високі

Шляхи священні, по яких іти

Твого сумління й мужності уроки

Ми бережем і будем берегти!

Ведучий 1 А зараз, давайте повернемось у ті далекі березневі дні 1814 року.

Ведучий 2 (Запалює свічку)

Ведучий 1 В похилій хаті край села,

над ставом чистим і прозорим,

життя Тарасику дала

кріпачка мати, вбита горем.

До Вашої уваги уривок з розповіді правнука Т.Г. Шевченка — Дмитра Красицького у виконанні _________________________________________________________________

За що, не знаю, називають

хатину в гаї тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

мої там сльози пролились,

найперші сльози...

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї,

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою,

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межі людьми,

Мов мишенята. Я до школи -

Носити воду школярам.

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили!
А сестри! Сестри! Горе вам,

Мої голубки молодії,

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете!

Ведучий 2 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Кобзар. Батьки дали йому ім’я Тарас. Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною. Найбільше він любив свою матінку.

Ведучий 1 Глибоко нещасний в особистому житті, Тарас Григорович найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері.

Ведучий 2 У своїх творах він змальовує образ матері-страдниці: і тієї, що змушена втопити своє байстря, і тієї, що у коротеньку хвилину відпочинку пестує свого сина і тільки уві сні бачить його вільну долю і нарешті, величної матері Христа. Мати – то найсвятіше у світі.

Вірш «Не кидай матері!» читає _____________________________________

Не кидай матері!” – казали, А ти покинула, втекла.
Шукала мати – не найшла, Та вже й шукати перестала,
Умерла плачучи. Давно Не чуть нікого, де ти гралась;

Собака десь помандрувала, І в хаті вибито вікно.
В садочку темному ягнята Удень пасуться. А вночі
Віщують сови та сичі І не дають сусідам спати.
І твій барвіночок хрещатий Заріс богилою, ждучи

Тебе неквітчану. І в гаї Ставочок чистий висихав,
Де ти купалася колись. І гай сумує, похиливсь.
У гаї пташка не співав – Й її з собою занесла.
В яру криниця завалилась, Верба усохла, похилилась,
І стежечка, де ти ходила, Колючим терном поросла.
Куди полинула, де ділась? До кого ти перелетіла?
В чужій землі, в чужій сем'ї Кого ти радуєш? до кого,
До кого руки приросли? Віщує серце, що в палатах
Ти розкошуєш, і не жаль Тобі покинутої хати…
Благаю бога, щоб печаль Тебе довіку не збудила,
Щоб у палатах не найшла…Щоб бога ти не осудила
І матері не прокляла.

Ведучий 1 Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка “в науку”. За найменшу провину дяк карав своїх учнів різками.

Вірш “Давно те діялось...” виконує____________________________________________

Давно те діялось. Ще в школі,

Таки в учителя-дяка,

Гарненько вкраду п'ятака -

Бо я було трохи не голе,

Таке убоге — та куплю

Паперу аркуш. І зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітами

Кругом листочки обведу,

Та й списую Сковороду.

Або „Три царіє со дари”;
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую, було, та плачу...
І довелося знов мені
На старість з віршами ховатись,
Мережать книжечки, співати
І плакати у бур’яні, –
І тяжко плакать! І не знаю,
За-що мене Господь карає...
У школі мучилось, росло,
У школі й сивіть довелось,
У школі дурня й поховають;
А все за того п’ятака
Що вкрав маленьким у дяка
Отак Господь мене карає...

Ведучий 2 Тарас Шевченко — геній,мислитель, пророк... Людина незвичайної долі й незвичайного таланту. Доля поета схожа на легенду, вона не лукавила, не брехала. Була й слава і воля, та як важко вони далися.

Про нелегку долю Шевченка дізнаємося, прослухавши поезію у виконанні _____________________________________________________________________

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
“Учися, серденько, колись
З нас будуть люде”,— ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.

Ведучий 1 Гірке дитинство випало на долю Тараса. Коли йому було 9 років радість і втіха потьмарилися горем: померла мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її дратували його мрійність, гаряча вдача.

Ведучий 2 Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів та важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.

ВІДЕО ПРО ЗАПОВІТ БАТЬКА

Ведучий 1 З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання.

Шевченко дуже любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби та берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю, бачив як сонечко увечері сідає. А потім складав вірші.

Вірш “Мені тринадцятий минало” для Вас прочитає ____________________________________________________________________________

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога...

Уже покликали до паю,

А я собі у бур'яні

Молюся Богу і не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилося.

Чого так весело було?

Господнє небо і село,

Ягня, здається веселилось!
І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу.

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

Ведучий 2 Автобіографізм у творах Тараса Шевченка має виразно соціальний характер. У персонажів виявляються риси характеру самого Шевченка, епізоди з їхнього життя – це окремі події з життя самого поета.

Поезію “Тяжко-важко в світі жити” читає__________________ ________

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду,

Нема куди прихилиться —

Хоч з гори та в воду.

Утопився б молоденький,

Щоб не нудить світом,

Утопився б — тяжко жити,

А нема де дітись.

В того доля ходить полем,

Колоски збирає,

А моя десь, ледащиця,

За морем блукає.

Добре тому багатому,

Його люди знають,

А зо мною зострінуться —

Мов недобачають.

Багатого губатого

Дівчина шанує,

Надо мною, сиротою,

Сміється, кепкує.

Чи я ж тобі не вродливий,

Чи не в тебе вдався,

Чи не люблю тебе щиро,

Чи з тебе сміявся?

Люби ж собі, моє серце,

Люби, кого знаєш,

Та не смійся надо мною,

Як коли згадаєш.

А я піду на край світа,

На чужій сторонці

Найду кращу або згину,

Як той лист на сонці.

Пішов козак, сумуючи,

Нікого не кинув.

Шукав долі в чужім полі

Та там і загинув.

Умираючи, дивився,

Де сонечко сяє.

Тяжко-важко умирати

У чужому краю...

Ведучий 1 В своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.

Тарас в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, заучував слова і сам співав. Дуже любив слухати пісні і думи старих кобзарів.

Багато віршів, написаних Т.Г.Шевченком,покладені на музику. 72 вірша Кобзаря стали піснями: “Думи мої, думи”, “Тополя”, “Реве та стогне Дніпро широкий”, “Стоїть гора висока”, “Заповіт”, “Зацвіла в долині червона калина”… Тарас Шевченко дуже любив калину. Калина – це символ безсмертя, символ України. У своєму Кобзарі він згадує цю рослину більш як 300 разів. Силу, натхнення, бажання жити черпав Тарас у рідної землі. І ми з вами наберемося сили, послухаємо чудову пісню на слова Т.Шевченка

Пісня “Зацвіла в долині” у виконанні___________________________________

Ведучий 2 Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Є гарне прислів’я “Світ не без добрих людей”. Земляки- художники побачили в ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомогли з навчанням в Академії мистецтв. . І в той час Тарас написав багато творів, які увійшли до збірки “Кобзар” (1840 р.). Для своєї збірки Тарас Григорович обрав таку назву тому, що колись кобзарями називали народних співців, які ходили від села до села, граючи на кобзі. Вони співали людям пісні про долю України, її народу.

Згодом ця назва стала символом творчості поета, адже він і є Великим Кобзарем – співцем українського народу.

Справді, “Кобзар” належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.

Для Вас звучать вірші у виконанні ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________

Учасник

Ти могутньою рукою

В моє серце молодеє

Уложив на віки вічні все

хорошеє, святеє.

Прочитавши твої думи,

Моє серце стрепенулось

Та до рідної країни

Щиро, чуло привернулось.

Ти навчив мене кохати

Україну, нашу мати,

Вивчив волю шанувати,

Правди в світові шукати.

І посієнеє слово

В душу глибоко запало, –

Вірю, вірю, мій Учитель,

Що воно там не пропало.

Учасник

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:

Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,
А виріс — великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься "Кобзар".

Учасник

Я Шевченка бачу, мов живого

Розмовляю щиро, мов з живим,

Намагаюсь якомога довше

Наодинці бути поруч з ним.

Запитай киргизів чи евенців,

Білорусів, ненців чи татар:

Чи знайомий вам Тарас Шевченко?

Скажуть: “Він — великий наш Кобзар!”

Ти завжди в серцях людей, Тарасе,

Хай замруть з повагою віки,

Бо ніколи час твої не згасить

Полум'яні золоті рядки!

Учасник
У вікні любисток, на підлозі м'ята,

В золотій оправі книга серед книг.

Наче щедре сонце поселилось в хаті,

Як велике щастя стало на поріг.

Мудра, світла книга, — то “Кобзар” Тараса,

На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір'я з дідівського часу,

Як “Кобзар” у хаті — буде щастя, знай.

...Ти пройди по селах рідної Вкраїни:

В кожній хаті — книга, на стіні — портрет.

В рушнику розшитім, квітчаний в калині,

Бо в святій пошані у людей поет.

То співець-предтеча, наш Кобзар Шевченко,

Знають його люди і широкий світ.

Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,

Він живе в народі, як і “Заповіт”.

Ведучий 1 У свій час, сам того не знаючи, Шевченко своєю поезією сотворив подвиг. Його поетичне слово має чудодійну силу, воно любить і ненавидить, воно плаче і сміється, воно радіє і сумує.

Ведучий 2 Його ім’я ми славимо у своїх розповідях, народом про нього складені прислів’я та приказки

  • Хто з Шевченком знається, розуму набирається

  • Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став

  • Шевченків “Кобзар” - для народу великий дар

  • Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем!

Ведучий 1 Історія зберегла імена жінок, які полонили серце Тараса. У його віршах – і відвертість, і щедрість серця поета, і шляхетність почуттів, і зрілість майстра слова. У рядках любові звучить біль самотності.

Поезію “Якби зустрілися ми знову…” читає ____________________________________

Якби зустрілися ми знову,

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тойді б промовила мені?

Ніякого. І не пізнала б.

А може б, потім нагадала,

Сказавши: снилося дурній.

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою розлилось

Колишнєє святеє диво!

Ведучий 2 Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще був й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залишив нам у спадок.

Він написав понад 1000 картин.

За свої малюнки Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.

ВІДЕО “ХУДОЖНИК З ДУШЕЮ ПОЕТА

Ведучий 1 У кожного віку — свій Шевченко. Його поезія йде до серця, її співають, втілюють в живописі і скульптурі, відтворюють на екрані і на сцені. З'являються все нові і нові твори, у яких кожен по-справжньому відкриває для себе образ геніального Кобзаря.

До Вашої уваги поезії присвячені Тарасу Григоровичу у виконанні

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Учасник

З дитячих літ живе у серці він,

Як материнське слово незабутнє,

І тихо каже: знай, ти не один,

З тобою друг у дні щасливі й скрутні.

Його слова — мов та вода жива,

Що гоїть рани, мертвих воскрешає;

В свої обійми правда світова

Його, як сина, радісно приймає.

Коли в важких ми стомимся трудах

Чи закрадеться в душу сумнів чорний,

Згадай лише, який пройшов він шлях,

Який він був у бурях непоборний.

Він голос мав, як кари правий гнів,

Він голос мав, як пісня колискова.

Із муки він народної розцвів,

Щоб людям радість розцвіла чудова.

Зростає покоління молоде,

Нові вогні горять на небокраї,

Та в далеч з наймолодшими іде

Пророк зорі, що землю всю осяє.

Учасник

Розумний, гарний, волелюбний він,

Художник і поет талановитий, -

Із кріпаків дістався до вершин

Тарас Шевченко, справжній світоч світу

У його долі бій вели громи

Й вставало сонце, сяйвом оповите

Та він щодня знаходивсь між людьми,

І це йому допомагало жити

Любив і рідну мову, і народ,

Садок вишневий і Дніпро широкий,

Возводив з дум душі надійний грот.

Борець, філософ, мрійник мудроокий.

Лишив свій доленосний Заповіт,

Що українцям став дороговказом,

Тарас надії випустив в політ,

Слова його донині – з нами разом.

Він над царями справжнім став царем,

Його вірші – сини пророчать всюди, -

Що створено величним Кобзарем,

Жить в Україні споконвічно буде!

Учасник

Вдивляючись в поетову судьбу

Із кожним роком глибше і пильніше,

Я думаю : а що, коли б він був

Всього лише художником, не більше?

Домалювався б і до нагород,

До визнання, бо ж хист мав величезний.

Але ж за ним стояв його народ.

Німі раби стояли за Шевченком.

За них сказав. За нас усіх сказав.

Сказав за всі прийдешні покоління.

Його свята апостольська сльоза

Пропалює чорнобильське каміння.

Якби мовчав... Та не гнівив...

Та малював… То мав би й нагороди...

То був би тільки дзеркалом доби,

А став душею рідного народу.

Учасник

Є безсмертя зоря і слова є пророчі,

Їх вогонь не палить, не зігне бурелом,

Супроводять мене крізь Шевченкові очі,

Що палають, як цвіт, під високим чолом.

Вони кличуть людей стати гордо на чати,

Рідну землю і рід берегти від іржі

І за правду святу невідступно стояти,

Подолавши і ляк, і сумні міражі.

Вони вчать мене, вчать відрізняти зерно від полови

І вогонь чистоти в їх глибинах горить

Очі кажуть мені: “Як зречешся ти мови, –

станеш блудом навік, скам’янієш в ту ж мить”.

З них, немов з джерела, я наснагу черпаю,

Стережуть вони світ від наруги і бід.

Очі кажуть мені: “Як зречешся ти краю,

Змиють перші дощі, неглибокий твій слід”

Дивовижне якесь в них незгасне сіяння,

Вони кажуть, щоб вчитись і в дії рости.

Очі кличуть людей до братерства, єднання,

До любові, і віри, і доброти.

І зневіра летить в чорне прізвисько ночі.

І живиться словом тяжіння земне.

Де б не був – відчуваю Шевченкові очі,

Що сіяють добром й надихають мене.

Ведучий 2

9 березня 1861 року Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який вже лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

10 березня – день пам’яті Шевченка. Прошу всіх встати і вшанувати його пам’ять хвилиною мовчання. (хвилина мовчання)

Поховали…Тихесенько

Україна плаче.

Поховали дух великий
І серце гаряче

Поховала наша мати

Найкращого сина

Вічну пам’ять” - заспівала

Уся Україна.

Учасник

Над широким Дніпром у промінні блакить

І висока і тиха могила.

В тій могилі співець незабутній лежить,

Що народу віддав свої сили,

Що народу віддав своє серце й пісні,

Свої мрії про зорі досвітні...

Навколо лани вдалині, вдалині

Розлетілись, як птиці блакитні...

На могилу приносять розкішні вінки

З пишних квітів садів України

Кароокі дівчата, стрункі юнаки –

І всміхаються гори й долини...

Спи спокійно, поет!

Образ огненний твій

Не зітерти ні бурі, ні часу.

У великій сім'ї, славній, вольній, новій,

Ми тебе не забули, Тарасе!
Учасник

Поглянь, Тарасе любий наш,

На рідну неньку Україну,

За котру мучився, страждав,

Безсмертним словом оспівав

Її в тяжку лиху годину.

Твій заповіт читають всі:

Хто доглядає колос в полі,

Веде космічні кораблі,

Будує селища нові,

Вугілля добува в забої.

Твоїх поезій спів високий

Вінчає слава світова.

І над Вкраїною луна

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива”.

Учасник

В дні перемог і в дні поразок,

В щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої сумні.

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього, до живого,

У всесвіт віршів і поем.

Крізь вітер злий карбую кроки,

І чую серцем кожну мить:

Реве та стогне Дніпр широкий!”,

Щоб розбудити тих, хто спить.

Ведучий 1 Наша країна знову переживає важкі трагічні часи і залишені нам у спадок вірші Кобзаря, як ніколи, актуальні та пророцькі. Вони знову пробуджують і народжують українську націю, спонукають до боротьби, справедливості та волі. Портрет Шевченка та його вірші стали частиною Майдану, Революції гідності, її душею. Шевченко знову пробудив відданість, гідність та патріотизм. Сьогодні його вірші засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.

Прослухайте поезію у виконанні_______________________________________________

Сонце сходить, як і завше

Десь за небокраєм

Сотні роки думи наші

З твоїми звіряєм.

Час пливе, летить і скаче,

Вітер обганяє.

Україна знову плаче,

І краю немає.

Що сказати вона хоче

Сльозами, словами,

Як страждає дні і ночі,

Закута в кайдани.

Певно, бачиш, ти, Тарасе,

Кров, що знов стікає,

Знову віримо, що з часом

Все лихе минає.

Чуєш, стогне синє море,

Гори почорніли.

Брат на брата! Яке горе –

Серце заніміло.

Знову зійде сонце в небі

І землю осяє,

І трава зазеленіє,

Пташка заспіває.

Україна має долю

Світлу і щасливу!

Україні славу й волю

Втримати судилось!

Станьмо ж браття дружно, разом

За святу країну.

І згадаємо Тараса,

Слава Україні!

Бібліотекар А поки наше журі плідно працює та підбиває підсумки конкурсу читців, (а завдання в них дуже нелегке), пропоную вам, шановні глядачі та конкурсанти, цікаві факти про життя та творчість нашого Великого Кобзаря. (презентація)

Ми надаємо вельмишановному журі час для підведення підсумків і пропонуємо послухати декламацію віршів Тараса Шевченка відомими людьми.

ВІДЕО “Богдан Ступка читає вірш “Мені однаково...”

ВІДЕО “Сергій Нігоян читає вірш Т.Г. Шевченка на Майдані”

Бібліотекар Слово для оголошення результатів конкурсу читців надається членам журі.

(слово журі, визначення переможців)

Бібліотекар

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотні літ.

Яким зарядом треба

Наснажити слова,

Щоб пісня і сьогодні

Звучала як нова.

Говорити про Тараса Григоровича Шевченка можна нескінченно – є ще багато тем, які пов’язані з його ім’ям – ім’ям, яке відоме на всю Україну та на весь світ. Проте наша зустріч добігає до свого завершення. Та для вас час не має бути бар’єром – шукайте, цікавтесь життям Кобзаря, і можливо, в його історії, в його словах ви знайдете відповіді на свої запитання, ви знайдете віру в майбутнє, ви знайдете любов до своєї Батьківщини.

Забриніла душа многозвучними барвами слова

Мов бандури струна залилася у трелях дзвінких

Загриміла велично Тарасова, батькова мова

І сплела у вінок волелюбних думок колоски

Загриміла, мов дзвін, відпустивши у небо свободу

У зелені гаї, де розноситься шепіт тополь

Розбудила зі сну заколисану волю народу

Що проспав сотні літ у пітьмі переламаних доль

По забутих стежках, у безмежжі сліпого блукання,

Твоє слово, Тарасе, освячує шлях

Твої горді пісні розривають кайдани мовчання,

Чистим світлом ведуть по широких вкраїнських полях.

Геніальний творець. У безсмертних рядках Заповіту

Ти на віки живий полиновими травами мрій,

Твоє слово повік буде в пам’яті нації жити

Невгасимим вогнем, джерелом для майбутніх надій.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.