! В а ж л и в о
До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
7
міс.
0
7
дн.
1
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Сценарій до Дня закоханих " Коханням дорожити вмійте!"

Опис документу:
Розробка вміщує такі матеріали відомості, стосовно свята всіх закоханих – Дня Святого Валентина, зокрема історичні відомості (легенда) та історично-релігійне підґрунтя. Подано інформацію про те, як відзначають День Святого Валентина у різних країнах та на Україні. Основним розділом роботи є сценарій відкритого виховного заходу . Сценарій розрахований для учнів 10 - 11 класів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Сценарій позакласного заходу до Дня Святого Валентина « Любов’ю дорожити вмійте»

Ведучий: Доброго дня, дорогі гості! Ми раді вітати вас сьогодні у цей день – день радості, кохання, надії! Сьогодні – найромантичніше свято року – День Святого Валентина. Цього дня навіть повітря сповнене коханням. Амури, ангели поспішають поєднати пари, допомагають зустрітися половинкам, які загубилися серед юрби.

Ведуча. День Святого Валентина!!!

День закоханих й щасливих.

Люди люблять і чекають,

А чого? Самі не знають.

У цей день все може статись:

Кожен може закохатись.

Будуть серденька співати,

Будуть квіти дарувати,

Будуть усмішки сіяти,

Хлопці на гітарах грати.

Свято ласощів й кохання,

Свято радощів й бажання.

Все червоне і чудове,

Все мрійливе і казкове.

Навкруги сердець багато.

Кожен хоче відчувати

Звідусіль слова кохання,

Поцілунків відчування.

Люди люблять і цілують,

Всім серця свої дарують.

Закохайся у цей вечір –

Зараз буде це доречно!!!

Ведучий: Отож, із Днем Святого Валентина всіх вас! Із днем юності й кохання, молодості й краси!

Ведуча: Кохайте й будьте коханими, адже це і є щастя!

Ведучий: Кохання – одне з найпрекрасніших почуттів людини. По-справжньому живе лише той, хто кохає.

Ведуча: А кохати хоче кожен.

Ведуча: Хай з подихом холодної зими

Приходить щастя, стукає в віконце

І ти його у душу пропусти

Щоб зігрівало, наче сонце

Ведучий. Хай день дарує усмішку тобі

А вечір – затишок й палке кохання

І щоб завжди в твоєму крузі

Була любов і вірні друзі.

Ведуча : Горять свічки і музика лунає,

Вогонь кохання у серцях палає.

Що знають люди про любов?

І як про неї говорити?

Немає слів, немає мов,

Щоб почуття це зрозуміти.

Ведучий: Якби усі багатства світу

Нам обіцяли за любов,

Належало б відмовитись, щоб знов

Безцінним скарбом цим заволодіти!

Ведуча: Все начинается с любви…

Твердят:

„Вначале было слово".

А я провозглашаю снова:

Все начинается с любви!

Ведучий:  Все начинается с любви:

И озаренье, и работа,

глаза цветов,

глаза ребенка –

все начинается с любви.

Ведуча:  Все начинается с любви.

С любви!

Я это точно знаю.

Все, даже ненависть –

родная

и вечная

сестра любви.

Ведучий : Все начинается с любви:

мечта и страх,

вино и порох.

Трагедия, тоска и подвиг –

Все начинается с любви.

Весна шепнет тебе:

„Живи".

И ты от шепота качнешься.

И выпрямишься.

И начнешься.

Все начинается с любви!                    

Пісня «Любовь волшебная страна»…

Кліп до пісні «Любовь  волшебная страна»

Ведуча: Кохання... ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця пояснити, що ж це таке. Це велика  загадка життя, яку прагнув розгадати не один мудрець, не один поет оспівав його, проникаючи в  його глибини.

Ведучий :  І не завжди зрозумієш, чи те, що постукало в твою душу, справжнє почуття. І кожен відповідь шукає у власному серці.

Читці виходять із свічками в руках .

Читець 1: Як не любов, то що ж це бути може?

А як любов, то що ж таке вона?

Добро? – та ж в ній скорбота нищівна.

Зло? – але ж муки ці солодкі, Боже!

Горіти хочу? – бідкатись не гоже.

Не хочу? – то даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?          

Читець 2: Вдалині від тебе не тужу, не плачу,

Розуму не трачу, як тебе побачу,

А проте, як часом довго не стріваю, 

Все чогось сумую, все когось шукаю.

І в журбі до серця підплива питання:

Чи це тільки дружба, а чи це кохання?

Ведуча: А може пошукаємо відповідь на сторінках вічної книги – Біблії, яку Борис  Пастернак назвав  „Записной тетрадью человечества".

Найрозумнішим царем Біблія вважає царя Соломона. І не тільки найрозумнішим, а й найбагатшим, найкрасивішим. А його „Пісня пісень" до сьогодні є неперевершеним шедевром.

„Поклади мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, бо заздрощі непереможні немов той шеол, - його жар – жар огню, воно полум’я Господа! Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!"

Ведучий :   А все через кохання, яке тривало всього 7 днів. Кохання великого царя Соломона і 16-річної дівчини із виноградника - Суламіфі.

Сім днів, які зробили Соломона щасливим.  

„И была седьмая ночь великой любви Соломона.

Глядя в окно на небо, где ночь уже побеждала догорающий вечер, Суламифь остановила свои глаза на яркой голубоватой звезде, которая трепетала кротко и нежно. Вдруг она увидела  темную фігуру человека с блестящим мелом в руке.

Ведучий 6: Одним движением Суламифь метнулась ей  навстречу. И тот час же, пораженная насквозь тяжелым ударом, она со слабым криком упала на пол. Царь на коленях стоял перед ее ложем, не замечая, что его колени купаются в ее крови.

Суламифь:

- Благодарю тебя, мой царь, за твою любовь, за твою красоту, за твою мудрость, к которой ты позволил мне прильнуть устами, как к сладкому источнику. Никогда не было и не будет женщины счастливее меня. Вспоминай изредка о твоей рабе, о твоей обожженной солнцем Суламифи.

Соломон:

- До тех пор, пока люди будут любить друг друга, пока красота души и тела будет самой лучшей и самой сладкой мечтой в мире, до тех пор, клянусь тебе, Суламифь, имя твое во многие века будет произноситься с умилением и благодарностью.

Ведуча :А утром царь позвал писцов и приказал писать. 

Соломон:

„Положи меня, как печать на сердце твоем, как перстень на руке твоей, потому что крепка, как смерть, любовь".

Ведуча:Так посетила царя Соломона – величайшего из царей и мудрейшего из мудрецов – его первая и последняя любовь. 

Много веков прошло с той поры. Были царства и цари, и от них не осталось следа, как от ветра, пробежавшего над пустыней.

Любовь же бедной девушки из виноградника и великого царя никогда не пройдет и не забудется, потому что крепка, как смерть, любовь, потому что каждая женщина, которая любит, - царица, потому что любовь – прекрасна!" Пісня з кліпом «Така, як ти…» С.Вакарчука

Ведучий : Страшно втрачати коханих, але і життя без кохання схоже на засохле дерево, що росте        на кам’янистому грунті. І, можливо, саме тому кожне покоління намагається розкрити його вічну таємницю. І письменники і поети всіх часів і народів оспівують його.

Ведуча:  Давньогрецькі боги не зможуть встояти перед палким коханням Пігмаліона і подарують талановитому митцю незабутню мить щастя. І Галатея із холодної обожнюваної скульптури в обіймах свого творця перетвориться у теплу і ніжну жінку.

Ведучий :  Щоб повернути кохану  Еврідіку, Орфей зійде у царство тіней. І навіть Аїд і Персефона не зможуть встояти перед чарівністю звуків його музики, сповнених коханням, і позволять зробити те, чого не робив ніхто – вивести кохану із царства мертвих.

Ведуча: А вірна Пенелопа роками буде очікувати свого Одісея, обманюючи претендентів на її руку. Вдень ткатиме покривало, а ночами розпускатиме його. Тому, що тільки Одіссей може зробити її щасливою.

Ведучий : Чарівна Беатріче розпалить вогонь кохання у душі великого митця Данте Аліг’єрі, який зробить її  ім’я безсмертним.

Вірш «Я так люблю смотреть в твои глаза»

Ведуча:   На балу Ромео протягне руку Джульєтті, і світ зникне для них. І хіба зможе стати перешкодою для них ворожнеча батьків, якщо в їх серцях поселилося кохання. І добровільно приймуть смерть, тому що це єдиний вихід, щоб бути разом.

Ведучий : А хто, забувши про потворність Квазімодо, не захоплювався його коханням до  прекрасної Есмеральди.

Звучить лірична музика.

Ведуча:   І дивно, що Андрій Болконський так і не зрозумів Наташу Ростову в її прагненні любити не колись, пройшовши випробування, а тепер, вже, сьогодні...

Ведучий : І мимоволі в душі народжується протест проти жорстокості Торвальда Хельмера, який не зміг зрозуміти того, що все, що зробила його дружина Нора, породжено великим коханням до нього ж.

Ведуча: А чого варта історія кохання простого телеграфіста Желткова до княгині Віри Шейніної!

 День народження. Гранатовий браслет. Лист надокучливого телеграфіста. Все починається просто, і княгині хочеться відмахнутися від всього цього. Чому ж тоді так зачепили за душу слова Амосова: „А може тебе спіткало кохання, яке приходить раз на тисячу років". І світ закрутиться в іншу сторону.

Читець на фоні музики читає уривок

Она узнала с первых же аккордов это исключительное, единственное по глубине произведение. И душа ее как будто раздвоилась. Она единовременно думала о том, что мимо нее прошла большая любовь, которая повторяется только один раз в тысячу лет, вспомнила слова генерала Аносова и спросила себя, почему этот человек заставил ее слушать именно это бетховенское произведение. И в уме слагались слова. Они так совпадали в ее мысли с музыкой.

Учень за кулісами: „Вот сейчас я вам покажу в нежных звуках жизнь, которая покорно и радостно обрекла себя на мучения, страдания и смерть. Ни жалобы, ни упрека, ни боли самолюбия я не знал. Я перед тобою – одна молитва: „Да святится имя твое".

Думаю, что трудно расстаться телу с душой, но прекрасная, хвала тебе, страстная хвала и тихая любовь. „Да святится имя твое".

Вспоминаю каждый твой шаг, улыбку, взгляд, звук твоей походки. Сладкой грустью, тихой, прекрасной грустью обвеяны мои последние воспоминания. Но я не причиню тебе горя. Я ухожу один молча, так было угодно Богу и судьбе. „Да святится имя твое".

Ты, ты и люди, которые тебя окружали, все вы не знаете, как ты была прекрасна. Бьют часы. Время. И, умирая, я в скорбный час расставания с жизнью все-таки пою – слава тебе.

Вот она идет, все усмиряющая смерть, а я говорю –„Слава тебе!.."

- Он простил меня теперь

 Ведучий : Незабутні сторінки  Олександра Гріна дарують читачам віру в те, що казка може  зметнути пурпурові вітрила, якщо ти віриш у чудо так, як вірила в нього Ассоль, і якщо ти такий романтик, як Грей. 

Кліп «Алые паруса»

Ведуча:   І мимоволі прислухаєшся до думок Маленького принца, коли він усвідомлює, що його троянда єдина у світі, тому що він турбувався про неї і тепер відповідальний за її долю.

Ведучий :   А булгаковська Маргарита готова віддати душу, лиш би знати, що сталося з   Майстром,  тому що той, хто любить, повинен розділити участь того, кого любить.

Ведуча:   Борис Пастернак дарує нам романтичну історію кохання.

Романс „Зимова ніч" Б.Пастернак

Ведуча:  Ви скажете, що все це література, а в житті все по-іншому.

Ну що ж, давайте пройдемося дорогами доль великих людей

Ведучий : Франческо Петрарка все своє життя присвятив одній жінці, вірніше коханню до неї. 366 віршів. Стільки, скільки днів у високосному році. Вона була реальною жінкою, та для нього недосяжною. І все ж кохання до Лаури очищало поета від скверни, було джерелом щастя, радощів.

Ведуча:Благословенні будьте, день і рік, 

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де спостеріг я ті сяйливі очі, 

Що зав’язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік

Солодкий біль опечаленої ночі

І лук Амура, що в безоболоччі

Пускав у мене струн ясний потік!

Благословенні будьте серця рани

І вимовлене пошепки ім’я

Моєї донни – ніжне і кохане,

І ті сторінки, де пронеї я

Писав, творивши славу, що не в’яне,- 

Й ти, неподільна радосте моя!...

Ведучий :   Відомий шотландський поет Роберт Бернс  і Джин Армор зуміли пронести своє  кохання крізь всі складності життя. Її батько був категорично проти шлюбу доньки з бідним поетом. І все ж вони відстояли своє кохання. Своїми іменами, Роберт і Джин вони назвали близнят, що народилися першими. А в день смерті Роберта Бернса народився їх п’ятий син і тому Джин не змогла провести чоловіка в останній путь.

 Рідний брат Роберта, покидаючи будинок вдови, дав Джин у борг один шилінг, тому що в домі зовсім не було грошей. І лише допомога друзів позбавила цю сім’ю злиднів. А коли через декілька років король призначив пенсію удові Бернса, Джин, вірна пам’яті Роберта, від цієї пенсії відмовилася. А світ і понині захоплюється прекрасними рядками про їх кохання.

Моя любов – рожевий квіт

В весінньому саду,

Моя любов – веселий спів, 

Що з ним я в світ іду.

О, як тебе кохаю я,

Єдиная моя!

Тому коханню не зміліть, 

Хоч висхнуть всі моря.

Нехай посхнуть усі моря,

Потануть брили скал,

А ти навік, любов моя, -

Аж згасне сонця пал.

Ведуча:  Олександр Пушкін закохувався не один раз у своєму житті. Анна Олєніна - жінка, з якою відомий поет прагнув пов’язати своє життя. Та на пропозицію руки і серця її  батьки рішуче відмовили.  Прощання з любов’ю сповнене ніжності.

Я вас любил: любовь еще, быть может,

В душе моей угасла не совсем:

Но пусть она вас больше не тревожит;

Я не хочу печалить вас ничем.

Я вас любил безмолвно, безнадежно,

То робостью, то ревностью томим;

Я вас любил так искренно, так нежно,

 Как дай вам бог любимой быть другим

Ведучий :   А через рік на балу тридцятилітній Пушкін познайомився з 16-літньою Наталією Гончаровою. Через два роки вона стала його дружиною. Його щастя було безмежним. 

Творец

Тебя мне ниспослал, тебя, моя Мадонна,

Чистейшей прелести чистейший образец.

 І навіть ідучи на дуель, він не сумнівався в її любові. А, помираючи, заповів своїм друзям оберігати її ім’я від наклепів. 

Ведуча: Коли проходять екскурсії по Тбілісі, обов’язково гостей приводять до пам’ятника Олександру Грибоєдову – великому російському поету , послу в Тегерані. Чорний хрест, жінка, схилена до хреста, і надпис: „Ум и дела твои бессмертны в памяти  русской,  но зачем пережила тебя любовь моя!" Він загинув в 36. На російське посольство в Тегерані напали екстремісти-мусульмани і вбили, закидавши камінням. А його дружина, Ніна Чавчавадзе, овдовіла в 16 і прожила все життя вдовою.

НИНА

Чуть пригубила месяц медовый-

Не качать тебе русского сына.

Из невесты влюбленной – во вдовы.

О грузинское деревце – Нина.

Словно демона гордые крылья

Унесли ее к горной вершине-

Называл он „Мадонной Муриньо".

В черном платье невеста отныне.

Улыбалась женою живою,

Не умевшей еще целоваться,- 

И оплакала юность вдовою, 

Обвенчавшейся с горем в 16-ть

В небе след затерялся орлиный, 

Не сбывается счастье на свете.

Но любовь бесконечная – Нина –

Не подвластна забвенью и смерти

Пісня «Обними меня крепче»

Кліп «Едуарт Долгатов»

Ведучий :  „Ти завжди в мені, коли я буваю сам-один; ти в мені – як моє горе, моя праця і моя кров”, –  так писав великий француз Оноре де Бальзак своїй коханій Евеліні Ганській. 16 років з дня отримання першого листа від прекрасної іноземки до одруження, наповнених любов’ю, зустрічами, спілкуванням, подорожами. А коли прийшов такий жаданий день – день одруження, його щастю не було меж.

Ведуча:   Бальзак – пані Карро, 17 березня 1850 року: „Ми з вами такі давні друзі, що ви саме від мене маєте дізнатися про щасливу розв’язку цієї великої і і прекрасної сердечної драми, яка тривала протягом шістнадцяти років. Отже три дні тому я одружився з єдиною жінкою, яку кохав, кохаю більше, ніж колись, і яку кохатиму до самої смерті. Мені здається, що господь винагородив мене шлюбом за всі випробування і пережиті труднощі. У мене не було ні щасливої юності, ні квітучої весни. Зате в мене буде прегарне літо і найтепліша осінь".

Ведуча:  На щастя доля відпустила йому неповних 5 місяців. Життя обірвалося тоді, коли Бальзаку найбільше хотілося жити.

Кохання Олександра Блока – донька видатного вченого-хіміка Мендєлєєва – Любов Дмитрівна. В юності він мріяв про театр і навіть грав в аматорському театрі в домі Мєндєлєєвих. В Шекспірівському спектаклі він був Гамлетом, вона грала Офелію. І він без тями закохався. Вона стала його Прекрасною Дамою. І їй він готовий був служити все життя, їй присвячував вірші, її боготворив. Звичайну земну дівчину він підняв до недосяжного ідеалу, і всі звернення до неї писав з великої букви.

Не призывай. И без призыва 

        Приду во храм

Склонюсь главою молчаливо 

         К твоим ногам.

И буду слушать приказанья

         И робко ждать.

Ловить мгновенные свиданья

         И вновь желать.

Твоих страстей повержен силой,

         Под игом слаб.

Порой – слуга; порою – милый;

 Порой – слуга; порою – милый;

          И вечно раб.  

Ведучий : Марина Цвєтаєва. Поет. Та перш за все, жінка, яка кохала. І заради кохання готова була пройти будь-які випробування

Звучить пісня на вірші М.Цветаєвої „Мне нравится".

Кліп «Мне нравится»

Ведуча: „Той, хто любить, повинен розділяти участь того, кого він любить", – так писав Михайло Булгаков. В його житті було все: хвороби, війни, революції, успіхи і  поразки. Він відчайдушно чекав визнання – а воно прийшло лише після смерті. І ніби в нагороду за всі випробування, доля подарувала йому рідкісне щастя – кохати і бути коханим. Його дружина Олена Сергіївна зробила все, що було в її силах , щоб жоден рядок після смерті Булгакова не залишився невідомим.

Ведучий : І не дивно, що символ здійснення мрій про кохання – червоні вітрила - створив  саме Олександр Грін. Адже сам він був романтиком. Лише романтик може продати своє останнє демісезонне пальто, щоб в день народження коханої подарувати їй корзину троянд.

Ведуча:Склоняю низко голову пред Александром Грином,

Безмолвно и восторженно гляжу ему во след.

А он в костюме стареньком идет худой и длинный,

Осенним южным городом, где прожил много лет.

Довольный и ликующий, сегодня он в ударе, 

Идет сквозь ветер северный, не замечая слез,

Пальто демисезонное он продал на базаре,

Чтоб в день ее рождения купить корзину роз.  

Щороку в день народження дружини Гріна в домі-музеї ставлять кошик троянд перед її  портретом  в пам’ять про кохання великого романтика.

Ведучий :  Олександр Кочетков написав вірш, який прославив його ім’я також під впливом  кохання. Разом з дружиною вони відпочивали в Адлері. Його відпустка закінчувалася раніше. І тому  він купив квиток лише для себе. Дружина буквально вмовила його на  вокзалі залишитися,  і він не поїхав, вирішив ще один день провести з нею. 

      А на другий день вони дізналися, що поїзд, яким він мав їхати, попав в аварію, і найбільше постраждав  його вагон. А друзі, які очікували його вдома, повірили в його  смерть. Кочетков був впевнений, що це кохання врятувало його від смерті. Тоді й з’явилися ці рядки.

Хлопець і дівчина читають вірш О.Кочеткова

Баллада о прокуренном вагоне

- Как больно, милая, как странно,

Сроднясь в земле, сплетясь ветвями,- 

Как больно, милая, как странно

Раздваиваться под пилой.

Не зарастет на сердце рана -

Прольемся чистыми слезами,

Не зарастет на сердце рана – 

Прольемся пламенной смолой.

-Пока жива, с тобой я буду –

Душа и кровь нераздвоимы –

Пока жива, с тобой я буду-

Любовь и смерть всегда вдвоем.

Ты понесешь с собой повсюду –

Не забывай меня любимый, -

Ты понесешь с собой повсюду

Родную землю, милый дом.

- Но если мне укрыться нечем

От жалости неисцелимой,

Но если мне укрыться нечем

От холода и темноты?

-За расставаньем будет встреча,

Не забывай меня любимый,

За расставаньем будет встреча,

Вернемся оба – я и ты.

- Но если я безвестно кану – 

короткий свет луча дневного,-

Но если я безвестно кану

За звездный пояс, в млечный дым?

-Я за тебя молиться стану,

чтоб не забыл пути земного,

я за тебя молиться стану,

Чтоб ты вернулся невредим.

Трясясь в прокуренном вагоне,

Он стал бездомным и смиренным,

Трясясь в прокуренном вагоне,

Он полуплакал, полуспал,

Когда состав на скользком склоне

Вдруг изогнулся страшным креном,

Когда состав на скользком склоне

От рельс колеса оторвал.

Нечеловеческая сила,

В одной давильне всех калеча,

Нечеловеческая сила

Земное сбросила с земли.

И никого не защитила

Вдали обещанная встреча,

И никого не пощадила

Рука, зовущая вдали.

С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

Всей кровью прорастайте в них –

И каждый раз навек прощайтесь!

И каждый раз навек прощайтесь!

И каждый раз навек прощайтесь!

Когда уходите на миг!

 Ведуча: Кохання підкоряло серця не тільки поетів і письменників. Йому підвладні всі.

Саскія зробила великого Рембрандта щасливим, народивши йому сина. З неї він малював свою Флору, і Даная посміхається до нас посмішкою Саскії. Тітус був ще маленьким, коли вона померла. І в його картини навіки увійшов чорний колір. Майстром темряви назвуть його сучасники. І хоча в його житті появиться друга жінка, чорному траурному кольору в своїх картинах він не зрадить.

Ведучий :Великий Врубель. Він побачив її – точніше почув – на сцені театру. І пропав... Мало не в перший день їхнього знайомства він освідчився  в коханні володарці чарівного голосу. Пізніше він казав, що, якби вона йому відмовила, він би покінчив життя. До кінця життя вона залишалася для нього єдиною музою і богинею. Звали її Надія Забіла. Саме її він малював на картині „Царівна-лебідь”. 

Ведуча:Знаменитий художник Петров-Водкін привіз свою дружину із самого Парижу. Марі-Маргариту в Росії  він називав незвичним іменем Мара. Коли він їй освідчувався, здалося, що ще ніколи вона не чула настільки дивної пропозиції руки і серця. Він бачив себе і її в Петербурзі коло Ісакіївського собору, а ще бачив їхню донечку Лєночку. А в майбутньому все так і сталося. На своєму полотні „1918 рік в Петрограді” він малював її – свою Мару.

А для себе цю картину називав „Петроградською мадонною” .

Ведучий :Іван Айвазовський, художник- мариніст, жив у Феодосії, був великим меценатом. Щороку у Вербну неділю люди приносили йому вози квітів, букетів. Серед них завжди була корзина розкішних конвалій. Її приносив літній чоловік в потертому сюртуку. Одного разу, коли Айвазовський був молодим, на нього мало не наїхала карета, з неї вийшла молода дама. Незнайомка виявилася французькою балериною Марією Тальоні. Він закохався і просив її руки, та вона відмовила, вибравши служіння мистецтву. Але, помираючи, вона заповіла князю Трубецькому щороку в Вербну неділю посилати Айвазовському корзину конвалій. А якщо він питатиме від кого, сказати, що від жінки, яка багато років назад в цей день відмовилася від нього, хоча за все життя любила тільки його. Конвалії приносили 18 років аж до його смерті.

Ведуча: Вєра Холодная – зірка екрану німого кіно. Ніхто з акторів не міг зрівнятися з нею, ніхто не міг похвалитися такою глядацькою симпатією. Одного ранку в її домі появився дуже високий, худий солдат. Він привіз листа від її чоловіка з фронту і з того часу став приходити щодня: сідав на стілець, дивився на неї і мовчав. Це був Олександр Вертінський, поет, який присвячував їй свої пісні.

А коли вона була на гастролях в Тбілісі, місцевий художник Піросмані продав свої картини і будинок, щоб засипати всю площу під її вікнами квітами.

Звучить пісня  «Миллион алых роз»

 Ведучий : І навіть президенти стають вразливими, коли їх  серця торкається кохання.

Про Горбачова розповідають безліч напівправдивих історій, але найкрасивішу історію його життя, яка з плином часу вже здається легендою, ніхто і ніколи не зможе заперечити. Це історія його кохання до Раїси Горбачової. Тому що кохання сильніше від влади.

Тисячі дітей завдяки їй були врятовані від лейкемії, а себе від цієї хвороби не змогла врятувати. А народ полюбив її тільки після її смерті.

Ведуча: 50 років Рональд Рейган засипав свою кохану Ненсі  листами, сповненими любові. А коли хвороба почала позбавляти його пам’яті, він написав два останні листи: „Сьогодні я розпочинаю шлях, який приведе мене до заходу мого життя. Я йду слідом за сонцем, що заходить. Але я точно знаю, що для Америки сонце буде сходити завжди”. А другий лист був адресований їй: „Я сумую за тобою, навіть коли сплю...”. Але ж були часи, коли він писав довгі сентиментальні листи: „У мене є декілька коханих жінок. Перша – це перша леді, яка привносить чарівність у найсухіші офіційні церемонії. Друга відвідує різні лікарні і на фотографіях тримає на руках дитя, яке дивиться на неї з благоговінням, чисто так, як і я сам. Третя подруга наділена талантом перетворювати яке-завгодно місце, куди вона приїжджає пожити, в затишне сімейне гніздечко. Четверта – невтомна трудівниця, яка їздить зі мною верхи і любить посидіти коло вогнища. Є ще чуттєва дамочка, чиї очі так легко наповнюються сльозами. Яке щастя, що всі ці жінки мого життя – ти!”

Звучить пісня „Эхо любви".

Кліп «Эхо любви»

Ведучий :  Трепет сердець.

Ведуча:  Очікування щастя. 

Ведучий : Палкі поцілунки. 

Ведуча:  Сплетіння рук. 

Ведучий: Єднання душ.

Ведуча: Погляд у зоряне небо. 

Ведучий : Відчуття польоту.

Ведуча :  Романтика запалених свічок. 

Разом: Все це КОХАННЯ. 

Ведучий : Тихе і спокійне. 

Ведуча : Трепетне і ніжне. 

Ведучий :  Палке і героїчне.

Ведуча :  Єдине і неповторне. 

Ведучий : Те, якого кожен прагне, про яке кожен мріє, яке робить людей щасливими, те, що входить у вічність, тому що кохання не підвладне часу.

Ведуча: Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Інтегрований курс «Мистецтво»: теоретико-прикладний аспект»
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації (лист МОН № 4/2181-19 від 30.09.2019 р.).

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись