Безкрайній дивний сад розкинувся довкола. В осінній мудрості росте, п’янить своїм ароматом. Великий розум – тут могутній садівник. Людською мудрістю наповнює усе живе.
Сад мудрості даровано дитині. Дитині нетямущій. На радість. Не розуміючи, що з ним робити, вона завмерла, вдихаючи аромати пізнання солодкі. Та в чистому дитячому погляді тонуть думки, плодів пізнання гасне світло. У цвітінні саду дитина не бачить смислу. І для чого він даний – відповіді немає.