Сценарій до "Дня пам'яті Героїв Небесної Сотні"

Опис документу:
Сценарій розрахований на учнів 10-11 класів. Учні ще раз згадали криваві події тієї осені. І закарбуємо у серці «Небесну Сотню», яка тепер на небесах! Пам’ятаймо, лише тоді коли кожен українець запалить у своїй душі вогник патріотизму, любов до ближнього і до країни, ми переможемо.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

13

пам’яті Героїв Небесної Сотні

Сценарій розрахований на учнів 10-11 класів. Учні ще раз згадали криваві події тієї осені. І закарбуємо у серці «Небесну Сотню», яка тепер на небесах! Пам’ятаймо, лише тоді коли кожен українець запалить у своїй душі вогник патріотизму, любов до ближнього і до країни, ми переможемо.

Мета: формувати в учнів розуміння єдності та цілісності України, усвідомлювати себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині та стати на захист країни;

Вшанувати пам'ять героїв Небесної Сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховувати патріотичну свідомість, бажання стати справжніми громадянами держави.

Ведучий 1. Сьогодні ми з вами зібрались, щоб згадати, щоб заявити, що ми пам’ятаємо події, які відбувались в Україні два роки тому.

Відеофрагмент початок Революції Гідності.

Учень 1. Спохмурніла земля, коли звістка прийшла.

Як із вибором нас обдурили:

Знахабнілі чини, що свавіллям жили,

Курс в ЄС на «тайожний» змінили.

Ми з протестом пішли, хто ж тоді, як не ми,

Нас в столиці зібралось немало.

І здригнувся Майдан, похитнувся весь клан,

Революція слово сказала.

Учень 2. Гей, розвивайся прапор свободи!

Йди на майдани, вільний народе!

Хай не злякають нас перешкоди,

Тут ми підпишем власні угоди!

В бій барабани!

Всі на майдани!

Люди Країни

Правда за нами!!!

Учень 3. Влада, насилля і розкрадання,

Має відчути наше бажання

Жити у мирі, без фальшування…

Досить неправди! Досить страждання!

Осінь не гріє руки та ноги,

Гріють надії і діалоги.

Зносити чинно мусим тривоги

Й гордо стояти до ПЕРЕМОГИ!!!

В бій барабани!

Всі на майдани!

Люди Країни

Правда за нами!!!

Ведучий 1. 30 листопада 2013р. у Києві на Майдані тодішня злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

Ведучий 2. Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Ведучий 1. Уже в січні 2014 року на Майдані пролилась перша кров. Серед загиблих був і Сергій Нігоян, вірменин за походженням, але справжній патріот України. Відеоролик, на якому він на фоні барикад промовляє Шевченкове: Борітеся, – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

і воля святая! переглянули мільйони.

Учень

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
“За що тебе? ” “За Україну, друже мій.”
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають… Вас тепер за що?”

Учень
“Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш …
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.”
“А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Учень

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть… а жити так хотів.”
“Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни – син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин.”
… Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
” За Україну нас вбивають, брате мій.”

Ведучий 1. Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

Ведучий 2. Постріл, другий, розірвалася тиша, і нестерпний біль…Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики.

Ведучий 1. Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

Ведучий 2. Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

Ведучий 1. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

Ведучий 2. Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Учень 4. Хмари зловісні нависли над нами,

Сили ворожі нас довго гнітуть,

Станьмо ж до бою усі з ворогами,

Смерть або воля та згода нас ждуть!

Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло

Стяг піднесемо за правеє діло,

Стяг боротьби за свободу народу,

Щоб панували скрізь воля та згода!

Учень 5. В лави ставаймо, стяг піднімаймо,

Хай лине грізно могутній наш спів,

Гордо і сміло за правеє діло

Вдаримо разом на всіх ворогів!

Станьмо ж до бою, не згинуть ніколи

Ті, що поляжуть за щастя людей,

Ті, що життя віддадуть задля волі,

Ті, що у тюрми підуть з-за ідей!

Ведучий 1. Вони йшли голіруч проти озброєних вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі. Бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених.

Ведучий 2. На що мітингувальники «відповіли» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами, та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у мітингувальників були тільки саморобні дерев’яні щити, дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів та палаючі автомобільні шини і їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ.

Учень 6. Палає Київ у вогні,
горять сталеві БТРи
там на межі-передовій,
народ боронять волонтери.
Палають шини і серця,
ніхто не хоче помирати,
Перед екраном матері
і там, і там їхні солдати…


Учень 7. Там у шоломі зі щитом,
стоїть з Франківщини хлопчина,
з червоним на грудях хрестом,
поранених несе дівчина.
Стоїть із Харкова Андрій,
Сашко тримає оборону,
він тут вже 48 днів,
як сам приїхав з Краснодону.


Учень 8. Ось знову хвиля йде атак,

усе змітають водомети,
морозно трошки: «-2»,
горять позаду вже намети…
Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!)
наш дух зламають
Та хтось із права затягнув,
народний гімн усі співають.


Учень 9. Тримати крепко треба щит,
бо там позаду наші діти,
батьки стоять і матері,
нема куди нам відступити.
Лунає вибух поруч десь,
то світло-шумова граната
це «Беркут» мило передав,
нам подарунок від Ґаранта.


Учень 10. І ще учора ти і я,
були звичайні активісти.
А вже сьогодні, всі ми тут:
БАНДФОРМУВАННЯ-ТЕРОРИСТИ.
По ліву сторону, під щит,
знову граната залітає,
і мій колега «екстреміст»,
на неї стрімко так, лягає!


Учень 11. Та, що ж ти робиш брате мій?!
Знімаю з нього «балаклаву»,
лице криваве, очі, біль…
Дівочі коси розгортаю…
Та, що ж це люди за війна?
Де бій приймають ненависний,
ті хто міцний бронежилет,
вибрав сьогодні, ніж намисто.


Учень 12. Хто замість плаття, мов на бал,
вже надіває «балаклави»
і так хоробро за щитом,
стоїть під натиском навали?
Ви й досі кажете, що ми,
стоїм тут всі за якісь гроші?
А може й в морзі хлопчаки,
лежать за гроші теж хороші?
А може й це мале дівча,
якому вже добу не спиться,
стоїть бо радісно їй жить,
під панським катом і молиться?

Ведучий 1. У них були такі мирні професії – як вони могли з такими «ботанічними» навичками опинитися на лінії вогню? Як, певно, посміхався снайпер із цих незграб – ще б пак, йти в атаку з дерев’яними щитами та палицями – це ж так не професійно, хіба так вчинить професійний солдат? Фахові вбивці розстріляли їх граючись – стріляли одному в ногу, та вбивали тих, хто намагався витягнути пораненого. Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже їм так багато було чого втрачати!

Ведучий 2. Вони пішли на смерть, тому, що бути солдатом – це не означає вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом – означає не відокремлювати особисту гідність від гідності за свою державу. Це означає поважати та любити не лише те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.

Учень 13. Режим стріляє в потилиці й спини,
Убивають людей мисливські гвинтівки.
А все, що ми можем – палити шини.
Україна бере початок з бруківки.

 

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,
Тріпочуть на вітрі криваві знамена,
Вогонь облизує трупи і рани.
Україна бере початок із мене.

 

Ріки крові уже течуть.
На країні – вогненний шов.
Дзвони дзвонять – щоб ти почув.
Дзвони дзвонять – щоб ти пішов.

Ведучий 1. Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ведучий 2. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

Учень 14. …і мовчки сотня непокорених героїв

відходила у чисті небеса,

і погляди знесилених мільйонів

дивились вслід братам, батькам, синам;

Вони загинули за нас весною

Віддали все що було в їхньому житті

І ринули у небо сотнею святою

Боронити звідти нас від ворогів

у темне небо по руках в відкритих трунах

до світу кращого крізь сльози матерів,

не буде прощення убивцям й нам не буде,

коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,

хто не дістався правди, оступившись на півкроці.

Учень 15. Горять серця, палають вільні душі,

зійшла зоря, гряде нове життя,

герої не вмирають, кличуть нас на барикади,

і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,

витає дух нескореної волі,

гримлять щити, молитви і пісні,

рядами рівними між нас ідуть герої,

усі, хто голову поклав в ці темні дні.

З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Серця ж Героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались.

Учень 16. А сотню вже зустріли небеса.

Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній, сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять.
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

 

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам’ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Учень 17. Пливуть гроби по морю, як човни -
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.


Учень 18. І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці.

Відео «Останній лист»

«Мати» Синочку, вже тебе нема, закрилися навіки очі твої,

Душа у вічність відійшла,

Ти так хотів добра й свободи

Й за це поклав своє життя.

А ти не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим

Я вірю – ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім.

«Син» Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Ведучий 1. В трагічні дні нашої держави під час протистоянь у Києві та інших містах загинули і наші земляки: шепетівчанин Микола Дзявульський, Сергій Бондарчук зі Старокостянтинова, Анатолій Корнєєв з Кам’янець-Подільського району, Олександр Клітинський з Деражнянщини, Артем Мазур, Дмитро Пагур, Микола Семисюк, Людмила Шеремет з Хмельницького.

Ведучий 2. Пом’янемо всіх, хто полинув разом з «Небесною Сотнею», хто загинув на Сході, захищаючи наш мир і спокій, хвилиною мовчання.

Звучить «Пливе кача»

Ведучий 1. Небесна Сотня України вірно береже від зайд Чумацький шлях!!! Вона крізь дим Майдану з вічності оберігає спраглі до свободи та правди наші душі… Жовто-блакитний прострілений вже вкотре… Та ні краплі страху в очах, бо в серці навіки лишилася віра, відданість, патріотизм і героїчна мужність… Герої не вмирають! Вони з нами!!! Лише тихо про свої життєві плани та мрії гомонять…

Хтось згадує кохану, друга, а хтось – батька, маму, хтось – доньку і сина… Небесна Сотня з вірою в життя йшла вперед свободу українцям здобувати й віддала свою душу та тіло за нас усіх…

Ведучий 2. Герої не вмирають! Вони тут, з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Бо змучились від катувань, побоїв і голосу смерті, що на вістрі снайперської кулі… Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб святу Небесну Сотню нізащо, ніколи не забути.

Не дамо пам’яті застигнути, забронзовіти. І допоможемо пам’ятати іншими – друзям, родичам, сусідам.

Ведучий 1. Тисячі людей у ці дні йдуть на Майдан віддати шану героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна.

Учень 19. Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

Ведучий 2. Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях. Нехай пам’ятають про наших героїв, що за волю поклали безцінне життя, що творили історію, наше минуле, у яке вже нема вороття.

Сценарій до дня народження випускника Ігоря Ляшенка, який загинув в зоні АТО

Ведучий 1. Біль утрат у зоні АТО не дає нам спати спокійно. Знову гинуть найкращі українці – цвіт нації.

Ведучий 2. Лінійка, приурочена дню пам’яті до дня народження випускника школи Ігоря Лашенка оголошується відкритою.

Звучить гімн

Ведучий 1. Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищали,

Ведучий 2. Бились на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!

Ведучий 1: Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них випускник нашої школи Ігор Ляшенко.

Ведучий 2.Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять. Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Ведучий 1.Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів?Дружин, що не долюбили своїх чоловіків? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Ведучий 2. Хай горять свічки як болючий щем про наших героїв.

Виходять учні 11 класу зі свічками пам’яті

Ведучий 1.  Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

Хвилина мовчання

Ведучий 1.Право покласти квіти до меморіальної дошки Ляшенко Ігорю надається кращим учням школи______________________________________________________

Ведучий 2. У нашій пам’яті Ігор Ляшенко залишився не лише гарним сином, чудовим другом, товаришем, а й хорошим учнем.

Виходять читці

1.Сонячного осіннього ранку 14 вересня 1977 року в родині Любові Володимирівни та Віктора Володимировича народився Ігор.

Маленький Ігор зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю та жагою пізнання.

Свою шкільну дорогу  розпочав у нашій школі.

Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком,  який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками, знаходив час для читання улюблених книг. Спокійним і доброзичливим  запам’ятали його вчителі та однокласники.

2.Школу Ігор закінчив у 1994 році. У 1994-1999рр. Ігор - курсант Одеського інституту Сухопутних військ України. Рідні назавжди запам’ятали його слова: «Я вас ніколи не підведу.» І ніколи не підвів, батьки завжди гордилися сином. Ігоря Вікторовича, як одного з кращих офіцерів випускників, направляють на службу в прославлену 24-у окрему механізовану Залізну бригаду.

3. Починав командиром механізованого взводу, невдовзі став командиром механізованої роти. З 2003 року служив в українсько-польському миротворчому батальйоні.

«У період з серпня 2004 року по серпень 2005 року офіцер приймав участь у складі українського миротворчого контингенту в Косово на посаді командира спеціального взводу. ...залучався до бойового патрулювання, супроводження військових вантажів, при цьому проявив високу професійну майстерність, самовідданість та рішучість, вміння своєчасно приймати обґрунтовані рішення у екстремальних ситуаціях. Взвод, яким командував офіцер, був одним із кращих у контингенті.»

4.З 2012 року Ігор Ляшенко - командир першого механізованого батальйону 24-ї механізованої бригади. Завдяки вмілому командуванню його батальйон був одним з кращих в бригаді. Начальник штабу бригади полковник А. Шевченко згадує: «У нас в бригаді його називали Комбатом Першим не тому що він командував першим батальйоном, а тому, що він завжди і у всьому був першим. Він був зразком виконання службового обов’язку. Про таких, як Ігор, завжди говорили: «Комбат-батяня.»

1.Ігор Вікторович завжди поєднував високу вимогливість до підлеглих з великою турботою про їхнє життя, вболівав за долю кожного солдата, з теплотою називав їх: «Мої діти.» Приділяв увагу згуртуванню військового колективу. На службі, на полігонах пропадав днями і ночами. Військовий обов’язок для нього був на першому місці.

2. «Він першим з бригади пішов на виконання бойового завдання, першим вступив у бій і першим з бригади взяв цей бій на себе. Такі люди, як він, ен вмирають, вони стають легендою.

3.Ціною власного життя Ляшенко Ігор врятував багатьох бійців. Вони про це пам’ятають, його подвиг доповнюється все новими деталями, а комбат у бригаді став легендою, героєм.

4. Підполковник Ігор Ляшенко нагороджений орденом Богдана Хмельницького І ступеня – «за особисту мужність і героїзм, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання обов’язку посмертно та присвоєно військове звання полковник.

Ведучий 1. Захисника Вітчизни, нашого героя, Ігоря, народили і виховали чудові батьки - ___________________________________________________________________

Прийміть слова глибокої вдячності за сина-патріота, який не шкодуючи власного життя захищав кордони України і виборював мир для всіх нас.

Діти вручають квіти для мами Ляшенко Ігоря

Ведучий 2. Разом із родиною Ігоря, його друзями і знайомими сумують усі шепетівчани, всі, кому не байдужа доля нашої країни, майбутнє дітей і онуків. Пам'ять про шепетівчанина, який поклав життя за мирне небо над нашою головою, завжди буде жити в наших серцях.

Ведучий 1. Ти, Ігоре, не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим.

І віримо, що ти серед святих, Перебуваєш там у Царстві Божім.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!