Духовний світ людини – це її свідомість і самосвідомість, сюди входять і здатність керувати своєю поведінкою, тобто воля. Самовиховання - свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних. Воно успішно здійснюється за певних умов. Передусім потребує від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Успішність процесу самовиховання значною мірою залежить від рівня розвитку колективу взагалі. У згуртованому колективі, де панує здорова громадська думка, атмосфера доброзичливості, розвинута вимогливість, самовиховання відбувається, як правило, успішно.
Самовиховання побудоване на гуманістичних принципах, саме тому воно ефективне і завдяки йому людина може одержувати задоволення від життя. Запорукою успіху у формуванні особистості учнів є використання виховання та самовиховання в комплексі. Останнє може сформуватися як спрямована діяльність, якщо в людині виникає внутрішнє бажання вдосконалювати себе. Людина, яка має активну життєву позицію прагне до задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, хоче домагатися високих результатів у всіх видах діяльності. Ефективність досягнення результату залежить від рівня розвитку моральних, вольових, інтелектуальних та інших якостей. Суперечності між бажаннями та можливостями загартовують характер, підштовхують до праці, що веде до поставленої мети.
