Наші пращури вважали мотанку символом жіночої мудрості, надійним оберегом у дорозі, берегинею роду, посередником між живими та ще ненародженими. Берегиням на обличчі намотували хрести. Робили це для різних потреб — на щасливу долю, аби відступила хвороба, щоб пішов дощ, чи ж навпаки — вщухла злива.