САМОАНАЛІЗ

Опис документу:
САМОАНАЛІЗ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Самоаналіз роботи

учителя історії та правознавства

Наумової В.І.

за період (2015 – 2016рр.)

 

На сьогоднішній день перед учителем в його професійній діяльності постало ряд складних питань щодо визначення стратегій формування й розвитку успішної особистості учня, використовуючи інноваційні технології та досягнення у сучасній методичній науці. Процес самореалізації особистості повинен чітко регламентуватися суспільними чинниками – умовами життя учня в шкільному середовищі, вдома, на вулиці, взаємодією з ровесниками, батьками, вчителями. Педагог має створити сприятливі умови для успішного розвитку кожного вихованця, зважаючи на його вікові та психологічні особливості, підготувати навчально-методичну базу.

 

         Головним об’єктом у навчально-виховному процесі повинна бути кожна конкретна дитина. На цьому має будуватися вся система педагогічної діяльності вчителя, спрямована на всебічний особистісний розвиток кожного вихованця. В основі моєї роботи закладено особистісно-орієнтоване навчання, використання інтерактивних технологій, формування умінь створювати проектні роботи школярами, його самоосвітня діяльність, розвиток творчих здібностей, враховуючи сфери зацікавлень учня та його можливості.

 

         Протягом цього року працювала над проблемою, «Використання проблемно-діалогового методу як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії»

         У Концепції розвитку загальної середньої освіти підкреслюється, що стрижнем освіти ХХІ століття є розвиваюча, культуротворча домінантна, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем.

Тому визначальними на сучасному етапі розвитку стають такі риси особистості: активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін у суспільстві.

Над формуванням такої особистості я працює. Мене хвилює питання: як зробити свої уроки цікавими, динамічними, «живими», як заохотити учнів до навчання, запалити в їх серцях іскорку допитливості та інтересу?

В своїй роботі я використовую проблемно-діалогічний метод. Завдяки даній методиці я намагаюсь допомагати школярам стати активними, відповідальними громадянами, творцями демократичного суспільства.

В процесі діяльності я створюю умови для критичного мислення учнів та адекватного оцінювання суспільних та економічних явищ і процесів. Застосовуючи при цьому науково обґрунтовані принципи та критерії.

Методика проблемного навчання передбачає інтенсивну розумову роботу учнів шляхом організації проблемного вивчення змісту шкільної історичної освіти, запровадження системи проблемних запитань, задач і завдань, озброєння їх прийомами пізнавальної та творчої діяльності.

В ході використання методики проблемно-діалогічного навчання відбувається взаємодія учителя та учнів, тобто діалог, в ході якого учні втягуються в розв’язання проблемних ситуацій, індивідуально здобувають нові знання і тут же діляться ними, що виключає можливість закріплення хибних висновків.

Весь процес навчання зорієнтований на особистість учня. Кожна дитина розвивається як носій творчого досвіду.

Застосування вчителем проблемно-діалогічного методу навчання сприяє підвищенню ефективності й результативності процесу навчання. Цей метод є одним із найбільш дієвих засобів вирішення таких складних завдань, як розвиток самостійного, логічного мислення, пізнавальної активності та розвитку творчої особистості.

Засоби стимулювання розумової діяльності школярів

Проблемно-діалогічне навчання – це навчання, в процесі якого учні через діалог втягуються в розв'язання проблемних ситуацій, індивідуально здобувають нові знання і тут же діляться ними, що виключає можливість закріплення хибних висновків. Чільне місце в системі діяльності вчителя належить урокам, тому що саме на них учні отримують важливі теоретичні знання з історії, вчаться їх застосовувати на практиці.

Для стимулювання розумової діяльності учнів на уроках створюються проблемні ситуації шляхом постановки питання. Я прагну його робити складним настільки, щоб викликати утруднення в учнів, і, водночас, воно має бути посильним для самостійного знаходження відповіді.

Умови створення проблемних ситуацій:

учні не знають способу розв'язання задачі, не можуть відповісти на поставлене питання, пояснити певний факт тощо;

необхідне використання раніше засвоєних теоретичних знань на практиці;

протиріччя між теоретичною можливістю розв'язання задачі та практичною неможливістю застосування саме цього способу;

протиріччя між практично досягнутим результатом і відсутністю в учнів знань для теоретичного обґрунтування.

На практиці я використовую різні типи проблемних уроків:

уроки з окремими проблемними питаннями;

уроки, весь хід яких присвячений розв'язанню великої загальної проблеми;

урок - проблемна лекція;

уроки-диспути;

уроки-семінари та ін.

Технологія проблемного навчання включає такі етапи діяльності:

створення проблемної ситуації;

збирання й аналіз даних, необхідних для розв'язання проблеми, актуалізація життєвого досвіду;

вивчення причинно-наслідкових зв'язків, формулювання гіпотез;

формулювання висновків.

Урок з використанням технології проблемного навчання виглядає як послідовність навчальних проблем, що створює вчитель. На уроці вислуховую різні точки зору, координую та спрямовую творче мислення за допомогою системи запитань, надаю диференційовану допомогу, допомагаю опанувати навички роботи з різними джерелами інформації.

У своїй діяльності при застосуванні проблемно-діалогічного методу обов'язково включаю вирішення таких питань:

знаходження проблеми і створення проблемної ситуації;

визначення найбільш ефективного способу її вирішення;

вміння учнями вести діалог, спровокувати дискусію;

корекція (уточнення) проблеми;

надання допомоги учням в аналізі умов проблемних ситуацій, вибору правильних рішень, консультацій в процесі рішення;

аналіз помилок;

підбиття підсумків діалогу, дискусій (вирішення проблемної ситуації).

На початку уроку пропонує проблемну ситуацію, яка ґрунтується на здивуванні або пов'язана з інтелектуальним утрудненням. Якщо використовується проблема "зі здивуванням", учням пропонуються суперечливі факти, теорії, точки зору. Також в основу такої проблеми може бути покладене й інше протиріччя - між життєвим (побутовим) досвідом, уявленнями та науковими фактами. У цьому випадку учитель пропонує практичне завдання, прикладом із навмисною помилкою.

З метою усвідомлення сутності проблемної ситуації пропоную учням низку питань, які стимулюють школярів до розуміння протиріччя, закладеного в проблемі (наприклад, "Що вас здивувало?", "Які є точки зору?", "Що ви припускали, а що вийшло насправді?", "Що вам заважає виконати завдання?", "Чим це завдання відрізняється від тих, які виконували раніше?" тощо).

В своїй діяльності я наступним чином здійснюю впровадження проблемно-діалогічного методу:

1. Знаходження проблеми і створення проблемної ситуації:

Для вирішення цього питання я вимагаю від учнів глибокого знання матеріалу, висвітлення його з різних кутів зору, використання різноманітних джерел.

2. Визначення найбільш ефективного способу вирішення проблеми.

Всі можливі варіанти вирішення проблеми розглядаються й визначаються оптимально.

Наприклад, історія України 11 клас, тема: «Включення західноукраїнських земель до складу УРСР»

- Чи можна вважати Й. Сталіна збирачем всіх українських земель?

- Якщо проаналізувати матеріал вищезгаданої теми, то може здатися, що Й. Сталін справді доклав всіх зусиль, щодо об’єднання українських земель. Але, один факт спростовує це твердження.

28 вересня 1939 року було підписано Договір про дружбу і кордон між СРСР та Німеччиною, за яким Холмщина, Підляшшя, Посання, Лемківщина – етнічні українські землі, передані Німеччині, в обмін на Литву.

3. Вміння учнями вести діалог, спровокувати дискусію.

Дискусія – як шлях до істини. Я розпочинаю дискусію, здивувавши учнів та запропонувавши їм розв’язати цікаву проблемну ситуацію.

При створенні дискусії спираюсь на такі головні моменти її ведення:

вміння вислухати інших;

чіткість і логічність викладу думки;

аргументованість;

вміння робити висновки.

4. Корекція (уточнення) проблеми.

На уроці, в процесі розгляду проблемної ситуації, у мене, як правило виникає необхідність уточнення завдання. Корекція проблеми – одне з важливих питань, при застосуванні проблемно діалогічного методу.

Наприклад:

Вчитель ставить питання:

- Голод 1946-1947 рр. – спланована акція чи наслідок природних катаклізмів?

Корекція: Роль і суть державної політики в суспільному господарстві в післявоєнний період?

5. В процесі вирішення проблемних ситуацій завдань вчитель виступає в ролі координатора. Перед собою я ставлю такі завдання – надавати учням консультації (допомогу), але не виконувати за них поставлені задачі.

Допомога вчителя спрямована не на аналіз фактичного матеріалу, а на уточнення, спрямування алгоритму дії.

6. Аналіз помилок – один із найважливіших етапів уроку в роботі, який дозволяє уникнути закріплення хибних висновків, зроблених учнями, та закріпити вивчений матеріал.

7. В процесі підбиття підсумків діалогу (дискусії) я завжди пам’ятаю про таке негативне явище як регламентація мислення. Тому підводячи підсумки, після розв’язання проблемного завдання, завжди толерантно, ввічливо, не тиснучи на учнів, здійснюю підведення висновків, навіть якщо досягли результатів не таких, які передбачал.

Наступний етап - це формулювання навчальної проблеми та через неї теми уроку, який проводиться у формі фронтальної бесіди.

Найбільш складною частиною проблемного уроку є пошук гіпотез, шляхів розв'язання проблеми. Для цього я виконую певні дії:

спонукаю учнів до висунення ідеї (заохочувальними словами, підказками тощо);

приймаю запропоновану гіпотезу (словами "так", "приймається" та ін);

спонукаю до перевірки гіпотез ("Чи згодні з гіпотезою?", "Як її перевірити?", "А хто думає інакше? Чому? ").

Наприкінці розв'язання проблеми обов'язково робиться підсумок. Учням пропонується відповісти на такі питання:

Які нові знання ви отримали?

Що нового дізналися про причинно-наслідкові зв'язки, які пояснюють це явище?

Яке значення мають отримані знання? Де вони можуть бути використані?

За час своєї роботи над проблемою в цьому році переконалася, що учні не тільки самостійно приходять до тих чи інших висновків, здобуваючи нові знання, вони вчаться аналізувати, систематизувати, опрацьовувати новий матеріал на якісно вищому рівні – формулюють проблеми, а не лише відповідають на поставлені учителем питання.

Застосування проблемно-діалогічного методу передбачає створення:

Проблемної ситуації, яка збуджує цілеспрямовану увагу і самостійність мислення. Вона протиставляє знання і незнання і тим самим загострює проблему.

Проблеми або пошукової задачі (повинна бути хвилюючою, гострою, мати декілька варіантів аргументації відповіді).

Проблемного питання (без якого неможливий діалог). Відрізняється тим, що в ньому є приховане протиріччя, що воно відкриває можливість нестандартних відповідей, неординарних рішень і що в минулому досвіді того, кому воно задається нема готової схеми рішення.

Також я використовую проблемно-діалогічний метод для викладу матеріалу як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів. Це реалізується такими шляхами:

Проблемний виклад матеріалу в формі бесіди, діалогу. При цьому учні детально вивчають матеріал, визначаються "вузлові" питання та поділяють навчальний матеріал на:

проблемний (аналіз, оцінка, значення і т.д.);

фактичний (дати, точні дані, незаперечні факти).

Частково-пошукова діяльність.

Така робота передбачає підготовку учням низки спеціальних питань, які підштовхнуть їх до самостійних роздумів, активних пошуків відповіді і провокують їх в свою чергу задати питання мені. В залежності від гостроти матеріалу розгортається діалог або дискусія.

Дослідницька діяльність.

При використанні такої роботи школярі самостійно шукають розв'язання проблемної ситуації, яка має неординарну оцінку. Наприклад, коли учні працюють з історичними документами, які не мають однозначних тлумачень в історичній науці (Березневі статті, пакт Молотова-Ріббентропа).

 

Підтвердженням якості навченості учнів є участь в МАН і зайняті призові місця в цьому році : І місце – Смакоуз Н. 9 кл.; ІІ місце – Умєрєнкова К. 10 кл.

Учні приймали активну участь у конкурсах:

Всеукраїнський конкурс юних істориків «Лелека», в Олімпіадах, історичний етап районного конкурсу «Джура».

 

Накопичений досвід роботи з учнями надихнув мене поділитися скарбничками наробіток з педагогами шкіл нашого міста. На зустрічах з однодумцями-колегами були розглянуті завдання уроків історії, які з раннього дитинства розкривають сутність традицій українського народу, та школи, яка організовує цілеспрямований, послідовний процес виховання учнів на традиціях як на уроках, так і в позакласній роботі.

 

Проаналізувавши свою роботу за період 2015-2016 н.р, прийшла до висновку: поставлені перед собою задачі виконала; мети досягла; вірно підібрала форми і методи у навчально-виховному процесі учнівського колективу. Про це говорять результати моніторингових досліджень. Але треба більше уваги звернути на питання особистісного підходу до вивчення історії, до системи використання хронологічних та просторових компетенцій у учнів.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з НІМЕЦЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
2
дн.
1
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!