Біле полотнище було для українців і скатертиною, і вузликом для харчів, часом елементом одягу й завжди прикрасою оселі. З часом таке полотнище почали називати рушником. Від сивої давнини і до сьогодні, у радості і горі рушник— невід'ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження, смерть. З рушниками людину проводжають в останню далеку путь.



















