Рухливі ігри в початковій школі

Опис документу:
У посібнику вміщено опис рухливих ігор призначених для учнів початкових класів, подані методичні рекомендації щодо їх впровадження в навчальний процес. Рекомендується вчителям фізичної культури, учителям початкових класів, вихователям груп продовженого дня, студентам вищих педагогічних закладів освіти, батькам та учням, які люблять грати в ігри та естафети.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

« Рухливі ігри в початковій школі»

Методичний посібник

У посібнику вміщено опис рухливих ігор призначених для учнів початкових класів, подані методичні рекомендації щодо їх впровадження в навчальний процес. Рекомендується вчителям фізичної культури, учителям початкових класів, вихователям груп продовженого дня, студентам вищих педагогічних закладів освіти, батькам та учням, які люблять грати в ігри та естафети.

Зміст

  1. Вступ……………………………………………………………………………4

  2. Методика навчання рухливих ігор……………………………………………4

  3. Рольові і сюжетні ігри, їх роль для учнів початкових класів……………….9

  4. Рухливі ігри згідно програми початкової школи:

1 клас

  1. Для школи культури рухів………………………………………………..……....13

  2. Для школи пересувань …………………………………………………………. 20

  3. Для плавання…………………………………………………………………...….26

  4. Для занять на лижах………………………………………………………………29

  5. Для школи м’яча……………………………………………………………..…....31

  6. Для школи стрибків……………………………………………………………….37

2 клас

  1. Для школи культури рухів…………………………………………………….…...41

  2. Для школи пересувань ………………………………………………………..… 46

  3. Естафети на лижах………………………………………………………………….52

  4. Для плавання ……………………………………………………………………….54

  5. Для школи стрибків…………………………………………………………….…..57

  6. Для школи м’яча ………………………………………………..…………………..61

3 клас

  1. Для школи культури рухів…………………………………………………………..66

  2. Для школи пересувань ……………………………………………………………. 68

  3. Естафети на лижах…………………………………………………………………...73

  4. Естафети на ковзанах…………………………………………………………….….76

  5. Для плавання ………………………………………………………………………. 79

  6. Для школи стрибків…………………………………………………………………..81

  7. Для школи м’яча……………………………………………………………………...84

4 клас

  1. Для школи культури рухів…………………………………………………………..90

  2. Для школи пересувань ………………………………………………………………93

  3. Естафети на лижах…………………………………………………………………....97

  4. Естафети на ковзанах………………………………………………………………...100

  5. Для плавання ………………………………………………………………………....103

  6. Для школи стрибків…………………………………………………………………..106

  7. Для школи м’яча……………………………………………………………………...109

4.Лічилки ……………………………………………………………………………………...114
5. Ігри для відновлення дихання …………………………………………………………….121

6. Література…………………………………………………………………………………..125

Вступ.

Гра - явище ,яке історично склалося як самостійний вид діяльності, притаманний людині. Вона існує стільки часу , скільки існує людство . Спершу її використовували в ритуальних дійствах, з допомогою гри наші пращури намагалися задобрити язичеських богів, викликати прихильність природи, відігнати від себе злих духів. З удосконаленням людини гра втрачала первісне значення. Дедалі більше вона ставала елементом розваг та забав , зберігаючи при цьому народні звичаї,багатий історичний,військовий та життєвий досвід.

Великою мірою гра сприяє розвитку індивідуальних здібностей дитини, допомагає позбутися багатьох фізичних та психологічних вад. Це особливо помітно при порівнянні дітей ,які беруть участь у змаганнях з тими ,хто позбавлений такої можливості або ж ухиляється від них з власної ініціативи.

Дитинство без гри - неповноцінне, стверджують педагоги всіх часів і народів. Саме тому в школах більше уваги приділяю фізичному вихованню дітей, відродженню народних ігор на свіжому повітрі і в приміщеннях . Адже дитина повинна зростати не лише розумово довершеною , а й фізично розвиненою, з користю як для себе , так і для всього суспільства.

Рухлива гра - це дуже емоційна діяльність, тому вона має велике значення у виховній роботі з дітьми. Вона є не тільки елементом культури ,а й корисним засобом виховання дітей і підлітків. Гра завжди цілеспрямована і характеризується різноманітністю цільових і мотиваційних дій. Діти в іграх набувають певних якостей і навичок, які їм необхідні в трудовій діяльності.

Одним із важливих шляхів поліпшення фізичного виховання є пошук ефективних засобів, які сприятимуть прискоренню розвитку рухових функцій дітей,прививатимуть стійкий інтерес до занять фізичними вправами. Враховуючи це, завжди застосовуйте рухливі ігри та естафети на уроках. Добре підібрані і правильно використані ігри для розвитку швидкісно - силових якостей позитивно,впливають на фізичний та емоційний стан дітей.

Без творчості, креативності та фантазії вчителя урок нудний.

1.Методика проведення рухливих ігор.

Підготовка до гри

Вибір гри. Успіх ігрової діяльності, а також позитивний фізіологічний і емоційний вплив на гравців залежить насамперед від правильного вибору гри. Вибираючи гру, потрібно врахувати форму проведення занять: урок фізичної культури, фізкультурно-оздоровчий захід у режимі навчального дня чи в позакласний час.

Вибір гри залежить і від місця проведення. На свіжому повітрі проводять майже всі народні та рухливі ігри з великою інтенсивністю та об­сягом. У спортивному залі - ігри з шикуванням ко­манд у шеренги і колони, а також ігри, у яких гравці беруть участь по черзі. Потрібно слідкувати, щоб ігри, естафети проводились у чистому, провітре­ному спортивному залі. Вибір гри залежить від ная­вності у школі інвентарю та обладнання, а також від поставлених оздоров­чих, освітніх і виховних завдань.

Підготовка місця для гри.

Для проведення ігор, естафет на свіжому повітрі заздалегідь маємо перевірити майданчик, щоб не було камінців, палиць, каштанів, ям та ін. Майданчик має бути з рівною поверхнею.

Якщо урок проводитимете у спортивному залі, на перерві його потрібно провітрити, слідкувати за чистотою підлоги, спортивні прилади розміщують так, щоб під час гри вони не заважали.

Підготовка інвентарю та обладнання.

Для проведення ігор, естафет використовують такий інвентар та обладнання:

м'ячі малі, великі, гумові,футбольні, баскетбольні,волейбольні; ес­тафетні палички, кубики, обручі, скакалки, кеглі ,фішки ,різнокольо­рові прапорці, лави, палиці, мішечки з піском.

Для вчителя: свисток, секундо­мір, крейда, CD –програвач та інше обладнання.

Інвентар доцільно підбирати яскра­вий, кольоровий, добре помітний у грі,який відповідає за масою та розмірами віку гравців.

Завжди на початку уроку нагадуйте правила техніки безпеки учням під час проведення ігор та естафет.

Для проведення ес­тафет не рекомендовано використовувати малі прапорці на тоненькій паличці (прапор­цем можна влучити в око, на нього під час бігу можна впасти). Викорис­товуйте такий інвентар, який при падіннях дітей, необережній передачі не зашкодить їхньому здоров'ю.

У сюжетних іграх можна використовувати маски героїв (Вовка, Зай­чика, Рибака, Козака).

Оголошення назви гри; розміщення гравців, команд; вибір ведучих.

Спочатку оголосіть назву гри чи естафети.

Потім розподіліть учнів на команди різними способами:

    • на розсуд вчителя;

    • шляхом розрахунку;

    • фігурного марширування;

    • за призначенням капітанів команд.

Вибір команди та ведучих за допомогою лічилок.

Котилася торба
З великого горба.
А в тій торбі-
Хліб-паляниця.
Кому доведеться,
Той буде жмуриться.

Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь - вийшов князь!
Тут циганка ворожила,
Шматок сала положила.
Ось воно є - щастя твоє!

Летів рій бджілок 
зі ста лічилок. 
Зійшлися діти, 
давай лічити, 
бо кожна бджілка, 
немов лічилка: 
кого укусить - 
жмурити мусить.

Раз, два, три, чотири, п'ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувать:
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Зараз я іду шукать!

Нашa совонька-сова 
позабула всі слова. 
На пеньку сидить, 
очима лупає, 
ногами тупає. 
Туп-туп!

Бiля двору - дві Федори,
біля ґанку - дві Тетянки,
а на лузі - дві Ганнусі,
біля річки - дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато.
Порахуйте їх, малята.

Під час шикування дітей, переводьте команди на місце проведення гри чи естафети.

Важливе значення мають назви команд. Наприклад : «Сонечко» і «Місяць», «Ромашки» і «Тюльпани», «Вовки» і «Тигри» та ін. Назви команд підбирають відпові­дно до тих останніх спортивних подій, які відбуваються в країні, світі.

Коли учнів у класі багато, краще пошикувати їх на чотири команди. Команди, які програли, змагаються за 3-4 місця, а ті які виграли — за 1-2.

Пояснення правил гри

Пояснюючи правила гри, ще раз нагадайте її назву, розкажіть про роль кожного гравця, мету і хід гри, завдання ведучих і гравців, ознайо­мте з правилами її проведення.

Якщо проводите гру з шикуванням учнів у коло, то також стаєте у коло. Коли гравці об'єднані у дві команди, розміщені одна проти одної - ставайте між ними(у зустрічних естафетах).

Для кращого засвоєння гри учнями супроводжуйте по­яснення гри показом окремих рухів гравців. Правила гри пояснють доклад­ніше лише у випадку, коли гру проводять уперше.

Перед поясненням гри, наприклад, «Вудочка», проведіть всту­пну бесіду,пропонуючи дітям відповісти на запитання:

  • яких ви знаєте рибок?

  • чи любите ви ловити рибу?

  • як варять юшку в туристичному поході?

Реалізуючи таким чином міжпредметні зв 'язки.

Для гри визначаємо ведучого –«рибалку»(У позурочній роботі , для «рибалки» можна використати великий солом'яний бриль), «вудочку» — скакалку або мотузку, на кінці якої прив'язаний мішечок з піском.

Після пояснення правил гри перевірте, чи всі гравці розуміють їх.

Проведення гри

Після розміщення гравців на майданчику, пояснення гри і її правил, гру починають за умовним сигналом (свисток, сплеск у долоні, прапорець).

Ігри сюжетного характеру («Кіт і мишка») де немає змагаль­ного моменту, не потребують особливо чітких команд. Такі ігри розпочи­нають за вказівкою, висловленою спокійним голосом: «Раз, два, три — гру поча­ли!»

Під час гри уважно стежте за її ходом та поведінкою гравців.

Завдання вчителя:

  • керувати грою;

  • подавати команди, розпорядження, звукові та зорові сигнали;

  • робити вказівки , за потреби, у ході гри;

  • брати участь у грі, виконуючи головну або другорядну роль;

  • спостерігати за загальним станом і самопочуттям кожного учня.

Вказівки робіть у позитивній формі, підтримуючи радісний на­стрій дітей. Корегуйте, підказуйте учням про доцільність виконання того чи іншого руху. У грі, естафетах дозвольте учням голосно кричати, стри­бати, радіти досягнутому результату чи перемозі. Не забувайте підбадьорити тих, хто ще не отримав перемогу, націльте на вдосконалення фізичного стану для досягнення результату.

Фізичне навантаження у грі рекомендовано регулювати такими прийомами:

  • розмірами майданчика або спортивної зали, а також, довжиною дистанції, яку пробі­гають гравці;

  • зменшенням або збільшенням часу, відведеного на гру;

  • кількіс­тю повторень;

  • масою предметів, які використовують учні;

  • введенням корот­кочасних інтервалів для відпочинку(можуть бути бесіди, усна корекція по дотриманню правил та ін.).

Отже, дозування фізичного навантаження у грі визначається методикою її проведення, місцем та умовами, у яких перебувають гравці.

Отримане навантаження визначайте за зовнішніми ознаками втоми гравців та за ознак значної втоми контролюйте ЧСС.

Підсумки гри

Закінчуйте гру своєчасно, коли гравці отримали достатнє емо­ційне і фізичне навантаження, попередьте про закінчення гри ,організо­вано за сигналом: зупиніть гравців, підраховуйте результати, оголосіть переможців.

Пам'ятайте про виховне та навчальне педагогічне значення гри, обов’язково відзначте тих учнів, хто правильно виконував рухи, виявляв спритність, рішучість, кмітливість, до­тримувався правил, підтримував та допомагав товаришам по команді, проявляв ініціативу. Зверніть увагу тим учням які порушували правила. Оголосіть переможця або переможців, команду-переможця.

Проведіть підсумок гри, естафети у цікавій формі, щоб викликати в учнів бажання наступного разу досягти ще кращих результатів. Нагороджуйте команди вимпелами, медалями( учні можуть командно самі підготувати нагороди або на уроках трудового навчання) .

Проведіть аналіз гри, естафети, звертайте увагу на розвиток фі­зичних якостей учнів.

Доповнюйте свої уроки теоретичними відомостями, знайомте з видатними досягненнями,підкреслюйте, що всі відомі спортсмени світу (футболісти, легкоатлети, волейболісти,баскетболісти та ін.) люблять грати в різноманітні ігри та естафети.

Наголошуйте про важливість ранкової гімнастики та домашнього завдання ( які фізичні вправи виконувати вдома, щоб покращити свої результати). Оголошуйте та пояснюйте групові та індивідуальні домашні завдання учням, звертніть увагу на те, що на уроці будуть проводитись «Олімпійські ігри»,«Веселі старти», «Першість класу»та ін. з перевірки даних їм завдань.

Підсумки гри чи естафети — один з важливих елементів методики їх проведення.

Побудова уроку фізичної культури з використанням рухливих ігор та естафет.

Використання рухливих ігор та естафет на уроках фізичної культури має важливе значення в розв'язанні оздоровчих, освітніх і виховних завдань.

Рухливі ігри, естафети на уроках поєднують з іншими вправами.

Після бігу на короткі дистанції можна провести еста­фету.

Пам'ятайте про дозування естафети для розвитку швидкості й спритності. За тривалого виконання швидкісний ефект розвитку фізич­них якостей перейде у розвиток витривалості. Після бігу застосовуйте гру, яка мала б напрям на метання, передачу м'яча, розвиток сили рук. Після проведення вправ на метання — можна застосувати гру, естафету з бігом, стрибками.

Ігри на уроці фізичної культури використовуйте в усіх трьох частинах: підготовчій, основній і заключній.

У підготовчій частині уроку використовують ігри, спрямовані на невелику рухливість і складність, на увагу, зосередженість, швидкість ре­акції, поступову психологічну і фізіологічну підготовку організму школяра до фізичного навантаження в основній частині уроку. Це ігри малої інтенсивності: «Клас, струнко!», «Світлофор», «Совонька», «Швидко по місцях», «Квач парами», «Вище землі», «Панас», «Подоляночка».

В основній частині уроку застосовують рухливі ігри та естафети на швидкість, метання, стрибки, ігри, які сприяють закріпленню і удосконален­ню тих чи інших рухових дій. У цій частині чергуйте ігри із середньою і великою інтенсивністю.

Це - українські народні ігри «Бузьки», «Діти і Вовк», «Гопак», «Квочка», «Кіт і миші», «Фарби»;

  • рухливі ігри «Виклик номерів», «Львівський трамвай», «Потяг», «Збір кавунів»;

  • різні види естафет.

У заключній частині уроку використовують рухливі ігри для зниження фізичного і психологічного навантаження учнів на уроці, ігри на увагу, з простими рухами на відновлення дихання.

Це ігри «Слухай сигнал», «Карлики і велетні», «Чий вінок кращий», «Жучок», «Стій, стій, музико», «Вітер і флюгери».

В учнів молодших класів неабиякою популярністю користуються урок-гра та

урок- змагання. Вдало підібрані і правильно дозовані за фізичним навантаженням, ці уроки дають ваго­мий оздоровчо-тренувальний ефект. На таких уроках готуйте учнів до складання навчальних нормативів з фізичної підготовленості:

а) біг на короткі дистанції (естафети);

б) біг на довгі дистанції (тривалий час проведення гри, естафети);

в) сила рук, ніг (ігри, естафети з метаннями, стрибками);

г) човниковий біг (естафети з малими м'ячами, кубиками);

д) стрибки в довжину з місця (ігри, естафети зі стрибками).

У роботі з першокласниками велику увагу приділяйте правильному диханню. Для цього діти виконують спеціальні вправи знову ж таки з елементом гри : вони "вдихають запах квітки", "здувають пух із кульбаби ", " дмухають на свічку ,на сніжинку.

На уроках з молодшими школярами пильно стежте за формуванням правильної постави, корекцією плоскостопості. Проводьте різноманітні загально-розвиваючі вправи з учнями 1-го класу виконуючи імітаційні рухи "Йдуть солдати", "Зростемо великими " , "Літак гойдає крилами ", "Дроворуби ", " М'ячики ", що зацікавлюють дітей , впливають на засвоєння рухових якостей і здібностей.

Педагогічне завдання - зацікавити і підсилити увагу дітей, активізувати їхню рухову активність,навчити дітей грати не тільки під керівництвом учителя , а й самостійно. Для цього дітей навчайте організованих рухів в ігровому колективі, тобто учні повинні бігати , не заважаючи і не штовхаючи інших , чути і бачити сигнал і швидко реагувати на нього ; слухати старшого у грі; дотримуватися правил.

2. Рольові і сюжетні ігри. Їх роль для учнів початкових класів.
За своїм походженням і змістом гра є соціальним явищем, зумовленим розвитком суспільства і його культури. Це особливі форми життя дитини у суспільстві, діяльність, у якій дитина в ігрових умовах виконує ролі дорослих, відтворює їхнє життя, працю, стосунки; форма пізнання світу, провідна діяльність, в якій дитина задовольняє свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У грі дитина долає суперечність між прагненням до більшої самостійності, активної участі у житті дорослих із реальними можливостями щодо цього.
Рольова гра має соціально обумовлений характер, оскільки у ній дитина діє під прямим чи опосередкованим впливом дорослого.
Мотиви гри містяться у її змісті. Дитину цікавить не так результат, як процес гри. Водночас гра втілює активне прагнення дитини до певної мети, виражає її здатність оперувати предметами, спілкуватися, налагоджувати стосунки з ровесниками тощо. Усе це зумовлює результативність гри, яка виявляється у пізнавальних, емоційних та інших надбаннях, що дитина накопичує, здобуває під час ігрової діяльності.
Сюжетно-рольова гра — образна гра за певним задумом дітей, що розкривається через відповідні події (сюжет) і розігрування ролей.
Дійсність, у якій живе дитина, можна умовно поділити на сферу природних та створених руками людини предметів (речей) і на сферу діяльності людей та стосунків, у які вони вступають під час різних видів діяльності. Для дітей молодщого шкільного віку надзвичайно привабливою є навколишня дійсність, особливо світ дорослих. У них з'являється потреба діяти, наслідуючи дорослих, робити все самотужки. Однак, вони не можуть брати участь у «дорослій життєвій ситуації», оскільки їм бракує відповідних умінь, знань, навичок. Суперечності між прагненням усе зробити самотужки і реальними можливостями спонукають дитину реалізовувати свої інтереси в сюжетно-рольовій грі.
Такі ігри пов'язані зі сферою людської діяльності й людських стосунків, оскільки своїм змістом вони відтворюють саме цей аспект дійсності. Удаючись до них, діти намагаються по-своєму відтворити дії, взаємини дорослих, створюючи спеціальні ігрові ситуації.
Сюжетна рольова гра є динамічним феноменом, її розвиток виявляється насамперед у виникненні нових сюжетів — утілених у певних подіях, образних відтворень, задумів. Різноманітність сюжетів залежить від масштабу і глибини пізнання дітьми навколишнього світу.
Протягом молодшого шкільного віку сюжети ігор не тільки урізноманітнюються, але й стають тривалішими. Діти можуть грати від кількох годин до навіть до кількох днів. Це означає, що діти цього віку збагачують гру новим змістом, надають їй іншого спрямування завдяки поглибленню й розширенню знань, розвитку мислення, уяви.

Діти відображають у грі предметну трудову діяльність дорослих (приготування їжі, ремонт квартири), стосунки між людьми, суспільну сутність їх діяльності («лікар» уважно вислуховує своїх «пацієнтів», призначає «лікування»). Конкретні взаємини між персонажами гри можуть різнитися: співпраця, взаємодопомога, турбота одне про одного. Іноді вони виявляють ворожість, грубість, жорстокість, що залежить від конкретних соціальних умов життя і виховання дитини.
Поглиблення змісту гри виявляється в розвитку здатності дітей до продукування і втілення задуму. Учні молодшого шкільного віку заздалегідь обговорюють задум гри, добирають, а іноді самостійно готують матеріал для неї. Ігри їх з кожним роком стають тривалішими, постійно ускладнюються і доповнюються новими епізодами, фрагментами, образами. Вони виявляють вищий рівень ігрової творчості, комбінування знань, життєвих вражень, отриманих зі спостережень, книг, розповідей дорослих, спілкування з однолітками. Усе це стимулює розвиток почуттів дитини, які у процесі виникнення, обґрунтування, реалізації ігрового задуму ускладнюються, поглиблюються, набувають усвідомленості.
Отже, у процесі сюжетно-рольової гри у молодших школярів розвивається здатність до творення і реалізації задуму, який, залишаючись спочатку спонтанним, поступово постає як свідомо задумана тема, реалізуючи яку, діти не тільки механічно копіюють дії дорослих, а відтворюють почуття, переживання, наснажують їх особистісним смислом.



«Совонька»

Посередині майданчика позначають «гніздо», у якому один із гравців стає «совонькою», решта дітей розбігаються майданчиком. За сигналом «День наступає — все оживає» діти бігають майданчиком, імітуючи політ пташок. За сигналом «Ніч наступає — все завмирає» діти зупиняються. «Совонька» «вилітає з гнізда» на «полювання» і  стежить за гравцями. Якщо хтось із них поворухнувся, «совонька» забирає цього гравця до себе в «гніздо». За сигналом «День наступає — все оживає» «совонька» повертається до свого «гнізда», а учасни­ки гри знову бігають майданчиком. Діти, які потрапили до «гнізда», пропускають одну гру.

«Колобки та їжачки»

Учитель разом із дітьми пригадує казку «Колобок» і пропонує пограти в гру, що відтворювала б події казки. За допомогою лічилки визначають, хто буде «зайчиком», «вовчиком», «лисичкою» та «вед­медиком», решта дітей — «колобки».
На одному боці майданчика вчитель малює коло — це «хатка ко­лобків», на другому — розміщує обручі («хатки звірят»). «Звірята» займають свої «будиночки», а «колобки» ходять майданчиком.

Учитель:

В лісі колобки гуляють,

Ходять, бігають, стрибають,

Комариків відганяють .

(«Колобки» виконують різні рухи відповідно до тексту.) 

Колобки, тікайте, Зайчик за деревом, поспішайте!

«Колобки» тікають, а «зайчик» ловить їх.

Аналогічно вчитель говорить про «вовка», «лисичку» та «ведмедика». Потім діти міня­ються ролями.

«Збирання листя»

У грі на свіжому повітрі використовують опале листя, у залі — листочки, нарізані з паперу, що розкидані на підлозі. Учитель імітує разом із дітьми рухи тварин і птахів, потім діти рухаються самостійно. За командою «Зібрати листя!» діти збирають листя впро­довж 15—20 с. Перемагає той, хто зібрав найбільшу кількість листя.

За командою «Розійтися!» діти розбігаються і за сигналом учителя якнайвище підкидають листя вгору.

«Слухай сигнал»
Учні йдуть по колу або пересуваються майданчиком у вільному напрямку. Коли вчитель подасть сигнал в обумовний спосіб (свист­ком або плесне у долоні) один раз, учні повинні набути пози «лелеки» (стояти на одній нозі, руки в сторони) або іншої, обумовленої раніше пози. Якщо вчитель подасть сигнал двічі, учні повинні набути пози «жабки» (присісти, п’яти разом, носки й коліна в сторони, руки між ступнями ніг на підлозі). На третій сигнал учні відновлюють ходьбу.

«Театр звірів»
Діти мають наслідувати рухи тварин і птахів. Перемагає той, ко­му вдасться найточніше відтворить рухи та звички тварин (птахів). У грі діти удосконалюють свої рухи; розвивають їх виразність, точ­ність, різноманітність; вчаться управляти своїм тілом.

«Життя лісу»
Кожний учасник обирає собі рослину, яка йому подобається (бере­за, верба, дуб та ін.). За сигналом учителя всі перетворюються на ліс і реагують на зміни погоди й час доби (тихий ніжний вітерець, силь­ний холодний вітер, ураган, дрібний грибний дощик, злива, спека, ласкаве сонце, ніч, град, мороз та ін.). Перемагає той, кому вдасться найточніше відтворити рухи дерев.

«Літає – не літає»
Ведучий промовляє різні слова. Якщо він називає предмет або істоту, які літають, то гравці «літають» (піднімають і опускають ру­ки через сторони) і промовляють звуки, що є для них характерними. Якщо ведучий називає предмет, що не літає, то гравці не піднімають руки й мовчать.

«Клас, струнко!»
Учитель стоїть обличчям до учнів, які шикуються в одну шерен­гу. Він подає різноманітні команди. Команду виконують лише в тому разі, якщо перед нею вчитель говорить: «Клас!». Той із гравців, хто припускається помилки, робить крок уперед, проводжуючи грати. Гра триває до 3 хв. Після її завершення вчитель називає найуважніших учнів. У такий спосіб засвоюють стройові команди, розвивають увагу та швидкість реакції.

«На свої місця»
Діти об’єднуються у дві команди. Вони шикуються у шеренги об­личчям одна до одної на середині майданчика. За першим сигналом перша команда повертається кругом і марширує на місці, а друга йде вперед. За другим сигналом діти першої команди повертаються та ловлять дітей другої, які швидко повертаються на свої місця (за лі­нію). Перемагає команда, у якої виявиться найменше пійманих дітей.



«Вершники-спортсмени»
Усі гравці — «конячки». На відстані 1 м від стіни позначено буди­ночки «конячок» — «стійла», яких повинно бути на 2-3 менше, ніж кількість дітей. За командою «Крок коня!» «конячки» йдуть, високо піднімаючи коліна; «Поворот!» — «конячки», повернувшись кругом, ідуть в інший бік; «Риссю!» — «конячки» біжать; «У стійла!» — бі­жать, намагаючись зайняти вільне місце. Хто залишиться без свого будиночка, той залишає гру.

«Швидко стати в шеренгу»
Усі гравці шикуються в одну шеренгу (між гравцями стандартний інтервал). Шеренга хлопчиків розташовується з правого флангу, ше­ренга дівчаток — із лівого. Між шеренгами хлопчиків і дівчаток — інтервал 1—3 м. За командою «Бігом!» учні розбігаються навсібіч. За командою «Швидко по місцях!» учні мають повернутися на свої міс­ця. Перемагає команда, яка вишикувалася швидше.

«Переліт птахів»
На початку гри вчитель домовляється з дітьми, що майданчик — це «море», а «пароплав» — це гімнастична стінка, лава або коло­да. Діти («пташки») перелітають через «море». Учитель вимовляє: «У-у-у!», що означає завивання бурі, «пташки» рятуються на «па­роплаві». Учитель повинен стежити, щоб діти, піднімаючись на гі­мнастичну стінку, не пропускали щаблі та не наштовхувались одне на одного. Коли «буря вщухне», «пташки» знову «літають».

«Секретне завдання»
Учасників об’єднують у три команди, які шикуються в колони. На майданчику розташовують три кольорові кеглі. Двом командам так, щоб не чули учасники інших команд, повідомляють, біля якої мітки вони повинні шикуватися. За першим сигналом гравці розбіга­ються майданчиком, за другим — шикуються в колони по одному бі­ля своєї кеглі. Гравці третьої команди, яким не повідомили колір ке­глі, повинні самі зорієнтуватися та вишикуватися біля вільної мітки. Можна фіксувати час шикування третьої команди. Потім кеглі пере­ставляють, тепер уже іншій команді не повідомляють колір кеглі.

«Тихо-гучно»
Діти шикуються у внутрішнє та зовнішнє кола. Якщо музика лунає неголосно, гравці йдуть тихо на носках, на голосну музику — стройовим кроком. За потреби вчитель попередньо показує його виконання. Якщо музика зупиняється після неголосного звучання, то гравці внутрішнього кола квацають гравців зовнішнього кола і навпаки. Якщо гравця заквацали, то він повинен підвести руку. Заборонено квацати гравців раніше, ніж зупиниться музика.


«Ой, у полі жито»
Діти утворюють коло. Усередині навколішках сидить «зайчик», перебирає руками, нібито передніми лапками.
Діти

Ой, у полі жито: сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє;

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, ох! (Двічі)

Ой, у полі просо: сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє;

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, ох! (Двічі)

Ой, у полі гречка: сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє;

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, ох! (Двічі)

На слова «сидить зайчик» і «чеберяє», той, хто сидить усередині кола, перебирає руками. Водночас діти ходять у колі. На слова «коли б такі ніжки» висувають почергово ноги вперед і назад, а на «ох!» під­стрибують угору і вказують на «зайчика» рукою. Під час виконання другого куплету йдуть у протилежний бік. Під час виконання третьо­го куплету на слова «коли б такі...» зупиняються, притупують ногою, рухають обома руками в повітрі перед собою або над головами.

«По гриби»
Діти шикуються біля лінії. На відстані 9—10 м навпроти кожного учня розкладають по 3 «гриби» (виготовлені з дерева або намальовані на картоні). За сигналом діти повинні переносити «гриби» по одному до своєї лінії.

«До своїх прапорців»
Гравці об’єднуються у 3-4 групи, кожна з яких шикуються у кола. У центрі кожного кола перебуває гравець із кольоровим прапорцем у витягнутій угору руці. За першим сигналом учителя всі учні, крім гравців із прапорцями, розбігаються майданчиком. За другим сигна­лом гравці повинні зупинитися, присісти та заплющити очі, а гравці із прапорцями за вказівкою вчителя переходять у цей час на інше місце. Після слів учителя: «До своїх прапорців!» — гравці розплющу­ють очі та біжать до прапорців своїх кольорів, щоб першими утворити коло. Група, яка зробить це першою, перемагає.

«Ми весела дітвора»
Діти утворють коло, тримаючись за руки. Одна дитина — «квач» — стає всередині кола, в руках тримає хустину або на руці у неї пов’язка. На слова вчителя:

Ми весела дітвора.

Любим бігати й гуляти,

Нумо, спробуй нас піймати! —

діти ходять по колу праворуч або ліворуч (за домовленістю), і, що­йно промовлене останнє слово, зупиняються і голосно разом кажуть: «Раз — два — три — лови!». Почувши слова «Лови!» діти розбіга­ються, а «квач» їх ловить. Спіймана дитина не може бути «квачем». «Квач» не ловить за лінією. Коли буде спіймано 2-3 дітей, гру завер­шують. На слова вчителя: «У коло, всі у коло!» — діти займають пра­вильне коло. Учитель обирає найспритнішу дитину на роль «квача», і гру повторюють.

«Виклик номерів»
Учасники гри об’єднуються у дві команди, шикуються в колони та визначають свої порядкові номери. Відстань між колонами — 8 кро­ків. Учитель, який стоїть за 3-4 кроки перед командами, голосно називає один із номерів. Гравці з обох команд, яким присвоєно цей номер, парами вибігають із колон і біжать уперед, оминаючи колони, пробігають між рядами гравців, виходять за зовнішній бік ряду і ста­ють на свої місця. Команді, учасник якої прибіг на своє місце раніше ніж суперник, зараховують одне очко.

«Вовк у рові»
Посередині ігрового майданчика креслять «рів» (2 паралельні лі­нії завширшки 50-60 см). У «рові» перебувають двоє «вовків». Решта гравців — «кізки», які перебувають на одному боці «рову». За сигна­лом ведучого «кізки» намагаються переправитися через «рів», щоб потрапити на протилежний бік майданчика на «пасовище». «Вовки» можуть ловити «кіз», лише перебуваючи в «рові». «Козу», яка при­бігла до «рову», але «злякалася вовка» і не стрибнула впродовж 3 секунд, уважають пійманою. Такі гравці відходять убік. Щоразу ведучий дає сигнал для початку виходу «кіз» на «пасовище». Перемагають «кози», які жодного разу не були піймані, або «вовки», які піймали най­більшу кількість «кіз».


«Будиночки»
Дітей об’єднують у 5-7 команд, які утворюють кола на рівній відстані один від одного. Коло обмежене гімнастичним обручем — «будиночком». У центрі майданчика перебуває ведучий. Коли лунає музика, гравці вибігають із «будиночків» і біжать у колонах по одно­му периметром майданчика разом із ведучим. Коли музика припиня­ється, усі гравці повинні швидко зайняти свій «будиночок», ведучий може займати місце в «будиночку» будь-якої групи. Гравець, який залишився поза «будиночком», стає ведучим.


«Іподром»
Діти утворюють коло, що позначено набивними м’ячами. Гравці йдуть по колу та промовляють:
Ми сміємося, а не плачемо.
Усе по колу разом скачемо.
Спробуй нас наздожени,
Але й сам не попадись.
Потім діти біжать по колу, намагаючись заквачити того, хто бі­жить попереду, та втікти від того, хто біжить позаду.

«Горобці і горлиці»
У грі може брати участь необмежена кількість учасників. Усі вони об’єднуються у дві команди і шикуються у шеренги спинами одне до одного. Одна команда — «горобці», друга — «горлиці». Коли вчитель промовляє: «ГОР-обці!» — «горлиці» повинні швидко тікати до певного місця, яке заздалегідь відведене, а «горобці» намагаються миттєво розвернутися й упіймати їх. Якщо учитель викликає: «Гор- лиці», «горобці» тікають, а «горлиці» їх ловлять.

«Ловіння мавп»
Учнів об’єднують у дві групи — «мавп» і «ловців».
«Мавпи» на­дягають маски, а «ловці» зав’язують на голові хустки. «Мавпи» розташовуються на одному боці майданчика, на якому є гімнастичні лави, «ловці» — на другому. Перед грою «ловці» домовляються між собою, які рухи вони виконуватимуть, потім виходять на середину майданчика та демонструють їх. Коли «ловці» відійдуть назад, «мав­пи» злазять із «дерев» (гімнастичних лав) і наближаються до того місця, де стояли «ловці», та повторюють їх рухи. За сигналом ведучо­го «мавпи» біжать до «дерев» і залазять на них. «Ловці» намагаються піймати тих, хто не встиг залізти на «дерево», і ведуть пійманих до себе. Перемагає команда, яка піймає більше «мавп».

«Бігом по воді»
Підгрупа дітей (5-6 гравців) стоїть, вишикувавшись біля бортика басейну в одну шеренгу обличчям до води. На відстані 4—5 кроків від бортика на воді плавають іграшки, кількість яких дорівнює кількості гравців. За сигналом учителя всі діти біжать до іграшок, беруть по од­ній і швидко повертаються до бортика.

«Рибалки і рибки»
  Майданчик ( спортивна зала) — це "ставок". Одна дитина — "рибалка", друга — його помічник. На протилежному боці майданчика — "рибки". Рибалка ходить уздовж ставка, тримаючи у руках "сітку" — шнур завдовжки 6 — 8 м, на кінці якого прив'язано торбинку з піском. На другому боці ставка — його помічник. 
На слова вчителя: "Рибки у ставку плавають, гуляють, їжу собі здобувають", — рибки виходять на середину майданчика та імітують плавальні рухи. На слова: "Ловимо рибок", — рибалка кидає своєму помічникові кінець шнура з вантажем, і вони оточують ним дітей. Діти намагаються втекти. Ті, хто потрапив у сітку, вважаються спійманими. Гра повторюється спочатку. Через два-три повторен­ня обирають нових рибалок.
Примітка. Рибалки ловлять рибок тільки шнуром. Рибки, яких упіймали, відходять убік. Ведучих можна міняти, якщо буде зловлено визначену заздалегідь кількість рибок. 


«Квач на воді»
Учні стоять у різних кінцях басейну. Одну дитину обирають «квачем», їй дають кольорову стрічку, і вона стає посередині басей­ну. Щойно вчитель промовить: «Лови!» — усі учні розбігаються, а «квач» намагається наздогнати будь-кого й торкнутися його рукою. Той, кого торкнувся «квач», відходить осторонь. Гру завершують, коли «квач» зловить 3-4 учнів. Потім учитель призначає «квачем» найспритнішу дитину, яку не зловили.


«Прокладання залізниці»
Учнів шикують в одну шеренгу з інтервалом 1 м. Вони пересува­ються ступаючим кроком, прокладаючи «залізницю». Перемагають учасники, у яких лижня виявиться найчіткішою.


«Потяг»
Учнів об’єднують у дві команди, креслять лінію старту та фінішу. Учні шикуються у колону по одному. Кожний гравець тримає палиці гравця, який стоїть позаду. Той, хто стоїть першим у колоні,— «те­пловоз», а решта — «вагони». За сигналом учителя «потяг» починає «їхати». Перемагає команда, яка швидше перетне лінію фінішу та не розірве з’єднання.


«Липкі кущики»
Чотирьох гравців із м’ячами на резинці, вільний кінець якої кріп­лять на зап’ястя, призначають ведучими. Вони розташовуються як­найдалі одне від одного, зображуючи «липкі кущики». Решта гравців бігають поміж ними.
Ведучі, стоячи на місці, мають влучити м’ячем у гравців, які бігають.

«Хто влучніше?»
Учнів об’єднують у 2 або 4 команди. Вони шикуються у колони біля центральної лінії по дві на кожний кошик праворуч і ліворуч від нього. За сигналом учителя направляючі кожної колони починають вести м’яч до кошика, атакують його, підбирають і передають його наступному гравцеві. Потім команди переходять на протилежний бік майданчика. Перемагає команда, яка влучить найбільшу кількість разів, атакуючи кошик праворуч і ліворуч.

«Гравець у колі»
Ведучий стоїть у колі діаметром 1,5 м, двоє гравців із проти­лежних сторін на відстані 6 м від кола намагаються влучити м’ячем у ведучого, який не має права його залишити. Той, хто влучить у ве­дучого, займає його місце.

«Влучно в ціль»
На рівній відстані від обох команд ставлять по п’ять «городків». Учасники кожної команди по черзі кидають малі м’ячі, намагаючись збити якнайбільше «городків». Перемагає команда, чиє «містечко» виявиться повністю зруйнованим за меншу кількість кидків.



«Світлофор»
Ведучий із 3-ма кружечками розташовується посередині зали. Колір кружечків відповідає кольорам світлофора.
Учні шикуються в коло­ну по одному і в повільному темпі біжать майданчиком, ведучи м’яч. Якщо вчитель демонструє жовтий світлофор, то учні переходять на ходьбу. Якщо зелений — продовжують бігати, якщо червоний — зу­пиняються. Зупинятися необхідно стрибком так, щоб не штовхнути товариша попереду («не скоїти аварії»). Якщо хтось із гравців під час гри діє неуважно, то стає замикаючим.

«Хвостики»
Гравців об’єднують у дві команди. Учасник затикає за пояс стріч­ку кольору своєї команди так, щоб звисав вільний кінець. За сигна­лом учасники намагаються зірвати «хвостик» у суперників, зберігши свій. Перемагає команда, яка назбирає більше «хвостиків».

«Жонглер»
Учасники впродовж 1 хв. кидають м’яч угору, плескаючи у долоні перед собою або за спиною, й ловлять його після відскоку від підлоги.

«Передав – сідай!»
Учасників об’єднують у кілька команд, обирають капітанів. Ко­манди шикуються біля лінії в колону по одному. Попереду кожної колони, обличчям до неї, на відстані 5-6 кроків стає капітан, який тримає м’яч. За сигналом кожний капітан кидає м’яч першому грав­цеві у своїй колоні. Піймавши м’яч, гравець повертає його капітанові й сідає на підлогу. Отримавши м’яч від останнього гравця своєї коло­ни, капітан піднімає його вгору, а гравці його команди підводяться.

«Займи вільне коло»
На підлозі в різних місцях зали кладуть обручі на відстані 1,5 м один від одного. Усі діти, за винятком ведучого, стають у них і пере­кидають м’яч товаришам у різних напрямках. Ведучий, перебуваючи між обручами, намагається піймати м’яч на льоту або хоча б торкну­тися його рукою. Якщо йому вдається це зробити, учитель дає сви­сток, після чого гравці, які перебувають в обручах, міняються місця­ми, а ведучий намагається зайняти один із обручів. Хто не встигнув зайняти обруч, той стає ведучим.



«Приборкувач м’ячів»
Учнів шикують в одну шеренгу, у кожного в руках — м’яч. За сиг­налом (удар м’ячем об підлогу) учні починають вести м’яч на місці. Попередньо обумовлюють спосіб ведення (стоячи, у присіді або си­дячи). Потім учні, які вели м’яч, не втрачаючи його, роблять крок уперед і гру повторюють. Перемагає гравець, який опиниться попереду всіх.



«Хто більше?»
Діти стрибають на обох ногах зі скакалкою впродовж 10 сек . або про­тягом певного часу. Перемагає той, хто за цей час виконає найбільше стрибків.


«Стрибунці-горобчики»
Частина учнів (5-6 осіб) — «горобчики-стрибунчики» — стоять у «гніздечку» (намальованому колі діаметром 2 м), решта учнів си­дить по краю майданчика. Учитель співає:
Чом сіренькі горобчики зажурились, засмутились?
Горобчики,диб, диб, диб,
Сіренькі, стриб, стриб, стриб!
Учні-«горобчики» на слова «диб, диб, диб» і «стриб, стриб, стриб» стрибають на обох ногах.

На слова вчителя:
Не журіться, горобчики,
Потанцюйте, поскачіть,
Горобчики,диб, диб, диб,
Сіренькі, стриб, стриб, стриб —
«горобчики» знову стрибають.

Після завершення другого куплету «горобчики» переступають межі свого «гніздечка» і рухаються у на­прямку учнів. Діти, перед якими вони зупиняються, йдуть до «гні­здечка», а «горобчики» сідають на їх місця.

«Стрибки по «купинах»
На підлозі у вільному порядку накреслено кола діаметром 30- 35 см, відстань між ними — 25—30 см. Це «купини», по яких дитина повинна дістатися протилежного боку майданчика. По них можна крокувати, перебігати або перестрибувати.

«Через зони»
На підлозі поперек майданчика розташовані смужки завширшки 50 см. Гравці шикуються командами на одному боці майданчика. За сигналом перші гравці починають перестрибувати зі смужки на смуж­ку. Стрибки можна виконувати з ноги на ногу або на обох ногах вод­ночас. Гравці, які виконають завдання правильно, отримують очко. Перемагає команда, яка отримала більшу кількість очок. Згодом гру можна проводити на швидкість, змінюючи відстань між смугами.






«Заборонений рух»
Робіть зарядку, але пам'ятайте - один рух заборонено. 
Хто зробить заборонений рух, виходить з гри. Це може бути присідання, нахил або стрибок. Вирішіть це заздалегідь. Виберіть ведучого і починайте грати. Ведучий має право виконувати заборонений рух, а решта - ні.


«Виставка картин»

Вчитель виділяє трьох ведучих , одного директора виставки та двох –трьох відвідувачів.Решта дітей - картини. За сигналом ведучого: «Підготувати виставку!» - всі діти ( крім ведучих)радяться один з одним і з директором виставки, які картини вони будуть відображувати (лижника,ковзняра,воротаря, прикордонника і т.д.)Картину можна відображати удвох або втрьох: ялинка, під нею зайчик, три богатирі, казку «Ріпка» і т.д.

Через 15-20сек. директор оголошує: «Відкрити виставку!» По цьому сигналу діти стають вздовж стін зали і приймають задумані пози. Коли всі готові, по команді директора хором дружно виголошують : «Виставка відкрита!»

Відвідувачі оглядають виставку не більше 15сек. В цей час ніхто не має рухатися, порушувати або змінювати прийняту позу. По новій команді директора: «Три-чотири!»- всі гравці проголошують: «Виставка закрита!»-і приймають вільні пози,залишаючись на своїх місцях. Відвідувачі називають три найцікавіші картини. Після цього назначаються нові ведучі , і гра повторюється.

При повторенні гри одними і тими ж гравцями не дозволяється приймати попередні пози. Нові ведучі самі можуть призначати нового директора і нових відвідувачів.

«Світлофор»
Ведучий із 3-ма кружечками розташовується посередині зали. Колір кружечків відповідає кольорам світлофора.
Учні шикуються в коло­ну по одному і в повільному темпі біжать майданчиком, ведучи м’яч. Якщо вчитель демонструє жовтий світлофор, то учні переходять на ходьбу. Якщо зелений — продовжують бігати, якщо червоний — зу­пиняються. Зупинятися необхідно стрибком так, щоб не штовхнути товариша попереду («не скоїти аварії»). Якщо хтось із гравців під час гри діє неуважно, то стає замикаючим.

«Подоляночка»
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона сіла,
Тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась.
Бо води не мала.

Ой устань, устань, подоляночко,
Ой, устань, устань, молодесенька!
Умий своє личко,
Та личко біленьке,
Біжи до Дунаю,
Бери молоденьку,
Бери ту, що скраю!

Виконання пісні можна супроводжувати грою.

Дівчатка в колі повільно рухаються, шукаючи Подоляночку (перші два рядки тексту). Подоляночка вбігає в коло, припадає на одне коліно, схиляє голову на долоні, стулені й піднесені до правого плеча (наступні п’ять рядків тексту). Потім вона встає, умивається, береться в боки  танцює в колі (чотири рядки другого заспіву). Підбігши до однієї з дівчат у колі, віддає їй хустинку і стає на її місце (останні три рядки тексту). Дівчинка з хустинкою виходить за коло. Пісня й гра починаються знову.



«Мак»
Дівчатка, побравшись за руки, стають в коло, а одна сідає всередину. Навколо неї ходять і співають:
Ой на горі мак,
Під горою так.
Мак, маки, маківочки,
Золотії голівочки,
Станьте ви так,
Як зелений мак.
Поспівавши, питають у дівчини:
– Козачок, чи виорав на мачок?
Дівчина відповідає:
– Виорав.
Тоді знову ходять навколо й співають ту ж пісню. Питають знову:
– Козачок, чи посіяв мачок?
– Посіяв.
Співають.
– Козачок, чи посходив мачок?
– Посходив.
Співають.
– Козачок, чи пора полоть мачок?
– Пора.
Співають.
– Козачок, чи цвіте мачок?
– Цвіте.
Співають.
– Козачок, чи поспів мачок?
– Поспів.
Співають.
– Козачок, чи пора брать мачок?
– Пора.
Тоді усі гуртом кидаються на дівчину, що сидить усередині, трусять її, злегка торгають за вуха, дівчина пручається, доки не розірве рук у колі, та й тікає. На цьому гра закінчується.


«Космонавти»
По кутах і сторонах зали (майданчика) креслять 5–8 великих кіл – «ракетодромів». Усередині кожного ракетодрому малюють 2–5 кружків – «ракет» (замість них можна покласти невеликі пластмасові обручі). Загальна кількість ракет повинна бути на 5–8 штук менше числа граючих. Всі гравці стають в коло в центрі зали.
Опис гри. Гравці йдуть по колу, взявшись за руки, і вимовляють: «Чекають нас швидкі ракети для прогулянок по планетах, на яку схочемо, на таку полетимо. Але в грі один секрет: хто спізнився місця не має!». Після цих слів всі біжать до ракетодромів і займають місця на будь-якій з ракет. Ті, що залишилися без місця, йдуть до вчителя або в центр зали. Потім всі знову стають в коло разом з тими, що спізнилися, і знову починають гру.

«Гуси»
На одному боці майданчика намічають місце для «пташника», де живуть «гуси», а на протилежному — «поле», де вони пасуться. Між «полем» і «пташником» — місце для «вовка», «вовче лігво».
Одну дитину обирають «вовком», він сидить у «лігві», а «гуси» - у «пташнику».
Вчитель починає гру словами: «Гуси-лебеді, в поле!» Діти вибігають на майданчик, махають руками, як гуси крилами.
Через деякий час вчитель кличе: «Гуси-лебеді, додому, сірий вовк під горою!» Діти зупиняються і хором запитують: «Що він там робить?» Вчитель відповідає: «Гусей скубе.» «Яких?» - знову запитують діти. «Сіреньких і біленьких. Тікайте швидше додому!»
«Гуси» біжать у «пташник», а «вовк» вибігає з «лігва» і ловить їх. Спійманих відводить у «лігво». Після двох виходів «гусей» у поле обирають нового «вовка». Гра повторюється.
Вказівки до гри: «Гуси» можуть вилітати в «поле» і повертатись до «пташника» тільки після слів вчителя. Спійманим вважається той, до кого доторкнувся «вовк». Після закінчення гри вчитель називає дітей, яких «вовк» жодного разу не спіймав.

«Сірий кіт»
Завдання гравцям: вибрати кота, усім іншим – мишам – вишикуватися в ширенгу; відповідати на запитання кота; бути спритними, швидкими, намагатися втекти від кота.
Завдання кота: стати на певній відстані від мишей (3-5м); провести діалог-розмову з мишами ( див. додаток); бути уважним та спритним; спіймати одну мишу.
Завдання мишей: після діалогу з котом намагатися втекти від нього.
Правила гри: за межі ігрового майданчика не вибігати.
Умови гри: спіймана мишка стає котом; котом стає й той, хто порушив правила гри.
Додаток
Кіт: А миші в стозі є?
Діти (миші): Є!
Кіт: А не бояться кота?
Діти: Ні!
Кіт: Ой, як кіт вусами заворушить – усіх мишей подушить!



«Альпіністи»
Дві команди шикуються шеренгами лицем до гімнастичної стінки за 6-7м від неї.

Між першими гравцями і гімнастичною стінкою встановлюються гімнастичні лави, перевернені догори рейками.Біля крайніх прольотів стінки кладуться мати. За сигналом вчителя перші гравці починають просування по рейках гімнастичних лав, переходять на гімнастичну стінку, пересуваються по ній до крайнього прольоту і спускаються вниз. Після спуску з гімнастичної стінки гравець з обумовленої наперед висоти зістрибує в коло діаметром 40 см, позначений крейдою на маті. Приземлившись, гравець стає останнім у шеренгу. Інші гравці починають пересування відразу ж після приземлення попереднього «альпініста». Виграє команда, що зуміла закінчити естафету швидше за іншу і зробила менше помилок.

«Виклик номерів»
Учасники гри об’єднуються у дві команди, шикуються в колони та визначають свої порядкові номери. Відстань між колонами — 8 кро­ків. Учитель, який стоїть за 3-4 кроки перед командами, голосно називає один із номерів. Гравці з обох команд, яким присвоєно цей номер, парами вибігають із колон і біжать уперед, оминаючи колони, пробігають між рядами гравців, виходять за зовнішній бік ряду і ста­ють на свої місця. Команді, учасник якої прибіг на своє місце раніше, ніж суперник, зараховують одне очко.


«Бездомний заєць»
Гравці, крім двох, стають парами по колу (обличчям один до одного ), взявшись за руки.
Один із гравців – «заєць», другий – «вовк». «Заєць», який тікає від «вовка», ховається в середину пари. Той, до кого «заєць» став спиною, стає «бездомним зайцем». Якщо «вовк» догнав «зайця», тоді вони міняються ролями.


«Садіння картоплі»
Клас поділяється на кілька команд. Команди стоять у колонах за лінією старту. З протилежного боку на відстані 10 — 15 м перед кожною командою накреслюється три кола. Гравці, що стоять першими в колонах, тримають мішечки з картоплинами (тенісними м'ячами). За сигналом вчителя гравці біжать і садять (кладуть) по одній картоплині в кожне коло. Другі біжать і збирають кожну картоплину. Повертаючись із зібраною картоплею, передають мішечок іншому гравцеві своєї команди. Перемагає команда, яка швидше посадить і збере картоплю. Гра повторюється кілька разів. Після закінчення підвести підсумки гри.

«На гору та згори»

Значення гри: сприяє розвиткові швидкості, організованості; вдосконалює техніку лижних ходів.

Дві команди лижників шикуються колонами біля підніжжя гори. За сигналом вчителя всі учасники стараються якнайшвидше вибратися на гірку. Способи піднімання довільні - з палицями, без палиць, "ялинкою". Перемагає команда, яка швидше підніметься на гірку і потім, спустившись з неї, вишикується на місці старту.

"Хто перший!"

Мета гри - навчити швидко і рішуче входити у воду.

На відстані 3-5 метрів від води по берегу проводиться лінія. Гравці шикуються уздовж цієї лінії в одну шеренгу обличчям до води на відстані кроку один від одного. За сигналом дорослого діти вбігають у воду, добігають до заздалегідь зазначеного (шестом або мотузкою) місця і бігом повертаються на берег. Виграє той, хто швидше за всіх, повернеться на своє місце. Не можна допускати, щоб діти під час бігу заважали один одному.

"Морський бій"

Мета гри - навчити не боятися водяних бризок.

Гравці розбиваються на дві команди, які шикуються у воді обличчям один до одного, на відстані одного кроку. По сигналу дорослого команди наступають один на одного, намагаючись бризками в обличчя відтіснити "противника" на берег або до заздалегідь встановленого місця. Гравець, повернувшись спиною, вважається вибулим і отримує штрафне очко. Гра продовжується до тих пір, поки одна з команд не відтіснить іншу до берега протягом 2-3 хвилин. Виграє та команда, у якої менше штрафних очок.

«Поплавки»
Щоб стати поплавком, треба зайти у воду по груди, зробити глибокий вдих і присісти на дно. Притиснути голову до колін, обхопивши ноги руками - сплити.

«Стріли»
Мета гри - навчити якомога довше ковзати по воді.

Гравці шикуються на березі в одну шеренгу обличчям до води на відстані кроку один від одного. По сигналу дорослого роблять розбіг, сильно відштовхуються ногами від дна і ковзають по воді. Виграє той, хто довше проковзне без руху. Гра повторюється 3-4 рази.


«Грибок»
Діти стрибають на одній нозі, уявляючи себе грибами в лісі, і співають перші два рядки пісні. На двох наступних розбігаються врізнобіч і ховаються. З'являється дівчина з кошиком. Вона співає: „Десь я бачила грибок...” (другий куплет), намагаючись знайти хоч одного „грибка”. Так і не знайшовши, повертається додому. Радісні грибки вибігають зі своїх схованок, співають третій куплет, танцюючи і стрибаючи:
Йшло дівчатко в темний ліс
Назбирати грибів кіш.
Іде, іде, вже є тут,
Заховаймося в траву (Двічі).
Десь я бачила грибок,
Він сховався під пеньок,
Сірий капелюх убрав,
На одній нозі стояв. (Двічі)
Вже дівча пішло від нас,
Не бачило воно нас.
А тепер радіймо всі,
Скачем на одній нозі. (Двічі).



«Через купини та пеньки»
На одній стороні зали (майданчика) табір (4-6 м від стіни). За лінією табору починається «ліс». На підлозі (на землі) позначені (розташовані) «купини» і «пеньочки». На протилежній стороні визначається високе «дерево», у дуплі якого живуть «дикі бджоли».

Усі гравці знаходяться в таборі. Троє - «бджілки» (ведучі) стоять за «деревом». За сигналом учителя діти, високо підіймаючи коліна, йдуть по «купинах» і «пеньочках» та проказують:

«Ми до лісового лужка вийшли, підіймаючи ноги вище, через кущики і купини, через гілки і пеньочки.Хто високо так крокував, не спіткнувся, не впав.

Ось - дупло високої ялинки, вилітають з нього злі бджілки!»

«Бджілки» починають кружляти навколо «дерева», наслідуючи політ рухами рук, зігнутих у ліктях, примовляючи:

«Ж-ж-ж, хочемо кусати».

Діти при цьому кажуть:

«Прудконогих не догнати! Нам не страшний бджілок рій, втечемо від них мерщій!»

Після слова «мерщій» діти тікають по «купинах» і «пеньочках». «Бджілки» жалять (торкаючись) тих, що тікають. Ужалених підраховують, вибирають нових ведучих. Гра повторюється.

«Вовк у рові»
Посередині ігрового майданчика креслять «рів» (2 паралельні лі­нії завширшки 50-60 см). У «рові» перебувають двоє «вовків». Решта гравців — «кізки», які перебувають на одному боці «рову». За сигна­лом ведучого «кізки» намагаються переправитися через «рів», щоб потрапити на протилежний бік майданчика на «пасовище». «Вовки» можуть ловити «кіз», лише перебуваючи в «рові». «Козу», яка при­бігла до «рову», але «злякалася вовка» і не стрибнула впродовж 3 сек., уважають пійманою. Такі гравці відходять убік. Щоразу ведучий дає сигнал для початку виходу «кіз» на «пасовище». Перемагають «кози», які жодного разу не були піймані, або «вовки», які піймали най­більшу кількість «кіз».

«Зайці в городі»
Для проведення гри креслять два концентричних кола на відстані 3 – 4 м одне від одного. Внутрішнє  коло – «город», в якому стоїть «сторож». Усі гравці («зайці») перебувають між колами, вони стрибають то в город, то назад. «Сторож» несподівано починає ловити  «зайців». Наздоганяти їх він може лише до зовнішнього кола. Коли спіймано 3 – 4 «зайців», призначають нового «сторожа».


«Гонка м’ячів»
Гравці утворюють широке коло і розраховуються на перший-другий. Перші номери — одна команда, дру­гі - інша команда.
Капітани кожної команди стоять у центрі кола один біля одного. У них у руках м’ячі. За сигналом вчи­теля м’ячі передають по колу у різні сторонни через одного гравцям своєї команди (для однієї команди можна використати нагруд­ні номери, які виготовляються на уроках трудового навчання). Кожна коман­да намагається швидко виконувати передачу м’яча.
Виграє команда, яка першою закінчила передачу м’яча.



«Мяч сусідові»
Гравці стають у коло на відстані витягнутих рук. У 2-х гравців, що стоять на протилежному боці кола, - по волейбольному м'ячу. По сигналу обидва гравці передають м'яч один одному вправо або вліво по колу в одному напрямку, щоб один м'яч як би наздоганяв інший. Програє той учасник, у якого виявилося 2 м'ячі. Потім м'ячі передаються гравцям, які стоять в протилежних сторонах кола, і гра починається спочатку.


«М’яч середньому»
Усі гравці стають у коло, яке ділиться на два півкола - дві команди. У центрі кола лицем до своєї команди стоять середні гравці. Навколо середнього обведена лінія, за яку не можна заступати. За сигналом учителя середні кидають м'яч першому (праворуч або ліворуч) гравцю в півколі, ті, у свою чергу, кидають його середньому, і так доти, доки середній не одержить м'яч від останнього гравця в півколі. Виграє команда, що закінчила перекидати м'яч першою.



«Влучно в ціль»
На рівній відстані від обох команд ставлять по п’ять «городків». Учасники кожної команди по черзі кидають малі м’ячі, намагаючись збити якнайбільше «городків». Перемагає команда, чиє «містечко» виявиться повністю зруйнованим за меншу кількість кидків.

«Снайпери»
За сигналом вчителя команди почергово залпом (всі гравці одночасно) метають м'ячі у «городки» з певного положення: з коліна чи лежачи. Кожен збитий «городок» певного кольору відсувається на крок далі, а збитий«городок» команди противника - на крок ближче.

Виграє команда, яка зуміла під час кількох метань далі відсунути свої цілі(«городки»).



«Клас, струнко!»
Учитель стоїть обличчям до учнів, які шикуються в одну шерен­гу. Він подає різноманітні команди. Команду виконують лише в тому разі, якщо перед нею вчитель говорить: «Клас!». Той із гравців, хто припускається помилки, робить крок уперед, проводжуючи грати. Гра триває до 3 хв. Після її завершення вчитель називає найуважніших учнів. У такий спосіб засвоюють стройові команди, розвивають увагу та швидкість реакції.

«Вгадай, чий голос»
Давайте перевіримо, чи зможете ви вгадати своїх друзів по голосу.
Нехай всі встануть в коло, а один учень з зав'язаними очима буде в центрі. Ще потрібен ведучий, щоб вказувати, хто повинен в потрібний момент вимовити: "Скок, скок, скок". 
Вибрали? 
Нехай тепер всі ходять по колу і кажуть: 
- Ми сьогодні встали в коло.
- Повернемося разом. А як скажемо ...
Ведучий показує на одного учасника і той повинен вимовити: 
- Скок, скок, скок. 
Всі разом: 
- Відгадай, чий голосок? 
Якщо учень з зав'язаними очима відгадав, того хто подав голос, то він стає ведучим, а якщо ні - продовжує водити. 


«Гуси-лебеді»
На одному боці майданчика намічають місце для «пташника», де живуть «гуси», а на протилежному — «поле», де вони пасуться. Між «полем» і «пташником» — місце для «вовка», «вовче лігво».
дитину обирають «вовком», він сидить у «лігві», а «гуси» - у «пташнику».
Вчитель починає гру словами: «Гуси-лебеді, в поле!» Діти вибігають на майданчик, махають руками, як гуси крилами.
Через деякий час вчитель кличе: «Гуси-лебеді, додому, сірий вовк під горою!» Діти зупиняються і хором запитують: «Що він там робить?» Вчитель відповідає: «Гусей скубе.» «Яких?» - знову запитують діти. «Сіреньких і біленьких. Тікайте швидше додому!»
«Гуси» біжать у «пташник», а «вовк» вибігає з «лігва» і ловить їх. Спійманих відводить у «лігво». Після двох виходів «гусей» у поле обирають нового «вовка». Гра повторюється.
Вказівки до гри: «Гуси» можуть вилітати в «поле» і повертатись до «пташника» тільки після слів вчителя. Спійманим вважається той, до кого доторкнувся «вовк». Після закінчення гри вчитель називає дітей, яких «вовк» жодного разу не спіймав.

«Квач»
Діти утворють коло, тримаючись за руки. Одна дитина — «квач» — стає всередині кола, в руках тримає хустину або на руці у неї пов’язка.

На слова вчителя:
Ми весела дітвора.
Любим бігати й гуляти,
Нумо, спробуй нас піймати! —
діти ходять по колу праворуч або ліворуч (за домовленістю), і, що­йно промовлене останнє слово, зупиняються і голосно разом кажуть: «Раз — два — три — лови!». Почувши слово: «Лови!» - діти розбіга­ються, а «квач» їх ловить.

Спіймана дитина не може бути «квачем».

«Квач» не ловить за лінією.

Коли буде спіймано 2-3 дітей, гру завер­шують.

На слова вчителя: «У коло, всі у коло!» — діти утворюють пра­вильне коло. Вчитель обирає найспритнішу дитину на роль «квача», і гру повторюють.


«Команда швидконогих»(швидко по місцях)
Усі гравці шикуються в одну шеренгу (між гравцями стандартний інтервал). Шеренга хлопчи­ків — із правого флангу, шеренга дівчат — з ліво­го. Між хлопчиками і дівчатками інтервал 1-3 м.
За командою вчителя: «Побігли!» -всі учні розбігаються в різні сторо­ни.

По іншій команді вчителя: «Швидко по місцях!»- всі учні повинні виши­куватись на свої вихідні положення зі стандартним інтервалом. Виграє ко­манда, яка швидше вишикувалась.

Варіанти гри:
а) шикування можуть бути у колону по одному, у дві шеренги і т.д.;
б) перед шикуванням гравці повинні (за завданням вчителя) викону­вати якусь рухову дію (стрибати, присідати .).


«Білі ведмеді»
Креслять невелике коло. Це „крижина”. Решта простору - „море”. Його на майданчику обмежують лініями. Обирають ведучого - „білого ведмедя”. Решта гравців - „ведмежата”.

„Ведмідь” іде на крижину, „ведмежата” розташовуються довільно по всьому майданчику.

„Ведмідь” кричить: „Виходжу на ловлю!”,- біжить з крижини в море і починає ловити „ведмежат”. Як тільки піймає кого-небудь, відводить його на крижину. Потім ловить друге „ведмежа”. Кожна пара пійманих, узявшись за руки, допомагає ловити інших. Наздогнавши кого-небудь, вони швидко з'єднують руки так, щоб пійманий гравець опинився між руками. Після цього вони кричать: „Ведмідь, на допомогу!” „Ведмідь” підбігає і „квачить” пійманого. Гра триває доти, поки не переловлять усіх „ведмежат”. Гравець, якого піймали останнім, вважається найспритнішим і наступного разу стає “білим ведмедем”.

Згідно з правилами гри пари можуть ловити гравців, тільки оточивши їх руками; забороняється під час ловлі хапати гравців; гравці, які вибігли за межі „моря”, вважаються пійманими і стають на крижину; „ведмежа”, оточене парою гравців, має право вислизнути з обіймів, поки його не „поквачив” ”ведмідь”; якщо „ведмідь” піймає першу пару „ведмежат”, то сам більше не ловить, а тільки „квачить”.

«Горішки»
Діти діляться на четвірки, беруться за руки, співають:
Гей, котиться горішок крізь ручки,
Гей, ловіться, дівочки, за ручки.
Гей, ловіться, чотири, чотири,
Щоб змірятися, хто скоріше до цілі.
У цей час вони йдуть до місця, де почнуться змагання з бігу.

До орієнтира (дерева, лави тощо) має бути 20-30 м.
Після слів: "Щоб змірятись..." — перша четвірка починає біг. Хто перший добіжить до орієнтира, стає осторонь. Інші відходять і стають за рештою четвірок. Потім друга четвірка стає на місце першої і теж біжить наввипередки. Так триває, доки не позмагаються всі четвірки.
Із гравців, що перші добігли до мети, утворюються нові четвірки, які знову змагаються з бігу.

Наприкінці випробовують свої сили два найкращих бігуни.
Примітка. Перед першою четвіркою потрібно накреслити лінію, щоб всі вибігали з одного місця.
Стежити, щоб діти виконували команду одночасно.



«Повінь»
Діти стають у коло, присідають і вдають, що сплять. Один з учасників — "вартовий" — ходить у середині кола, вигукує: "Повінь! Рятуйтесь!" Тоді всі розбігаються, шукаючи собі схованку: залазять на бум, драбину, стають або сідають на камінь тощо. Примостившись, перебігають з місця на місце, а вартовий намагається їх упіймати. Яку дитину спіймає — та стає вартовим.

Примітка. Хто не знайшов безпечного для себе місця, йде на допомогу вартовому — теж ловить дітей.




«Запорожець на Січі»
У центрі прямокутника (15X40 кроків) позначається "Січ"- смуга завширшки 3, завдовжки 15-20 кроків. Посередині пересувається "запорожець", який прагне спіймати когось із "куренів" (два гурти, які розміщені на протилежних сторонах Січі), хто перебігає з одного «куреня» в інший.
"Запорожець"
квачить легким ударом руки по плечах (спині). Тих, що стоять поза смугою, він не сміє торкатися. Спіймані перетворюються на запорожців і допомагають у ловах.
Виграє той "курінь", де залишається один найспритніший.




«Сороконіжка»
Для гри необхідно мати кілька мотузок за кількістю команд (зазвичай 2-3). Довжина їх дорівнює довжині розімкнутої колони команди.

Школярі на лижах шикуються в колону по одному без палиць і, тримаючись однією рукою за мотузку, по сигналу починають пересуватися до фінішу, не розчіплюючи (ковзний крок виконується обов’язково в ногу). Зазвичай веде команду юний лижник, що добре володіє технікою ковзного кроку.

Команди змагаються за паралельно прокладеною лижнею, фініш визначається по останньому учаснику в колоні. Гра може бути проведена і без мотузки. Школярі шикуються в колону; кожен з них простягає одну палицю вперед, іншу назад. Палиці зчіплюються кільцями спереду і ззаду лижниками, утворюючи єдиний ланцюг. У ведучого і замикаючого одна палиця опорна.

Всі інші в команді пересуваються, тримаючись за палиці. Правила ті ж, що і в попередньому варіанті з мотузкою: лижники біжать ланцюгом, не відпускаючи палиці. Такі ігри проводяться з учнями, які добре оволоділи ковзним кроком, з метою подальшого його вдосконалення.



«На одній лижні»
Дві колони (команди), рівні за кількістю учасників пересуваються по паралельних лижнях, зберігаючи рівняння в парах. За командою вчителя: «Направо (наліво)!» - учасники обох команд повертають у вказаний бік. Ті, що опинилися попереду тікають, а інші учасники (з другої шеренги) намагаються їх наздогнати і «заплямувати»(сніжкою).

Гонка закінчується за сигналом вчителя, коли учні пробіжать 60-80 м від початку руху (відстань залежить від віку та підготовленості школярів). Потім гра повторюється.

Перемагає команда,що «заплямувала» більшу кількість учасників.

Майданчик для гри має бути досить просторий (до 150-200 м в ширину). Відстань між паралельними лижнями 5-6 м.

Ефект розвитку швидкості в даному випадку значно вище, ніж при звичайному повторному методі тренування, так як естафети проходять більш емоційно.



«Лижники на місцях»

Всі гравці повільно пересуваются на лижах по замкнутому колу один за одним. Вчитель знаходиться за колом і пересувається на лижах без палиць. Под’їзджаючи до любого з гравців, він говорить: «За мною!», після чого запрошений встромляє у сніг лижні палиці та слідує за вчителем. Так вчитель збирає багатьох чи усіх, відводить у бік від кола, де залишились лижні палиці, і несподівано подає команду: «Лижники, на місця

Гравці разом із вчителем намагаються чим скоріше повернутися у коло та зайняти місце біля любих палиць.Гравець, що залишився без палиць, стає ведучим. Він виконує те завдання, що і вчитель на початку гри.

«Каруселі»

Гра проводиться у вигляді змагань четвірок. Одна з них розташовується на одній половині майданчика, інша – на другій. Пари гравців в кожній четвірці стають навпроти , поклавши руки на плечі один одному і зімкнувши долоні на шиї. Друга пара в такому ж положені стає під кутом 90° до першої пари, зєднавши руки ... За сигналом вчителя другі пари починають рух по колу, при цьому кружляючи , як на каруселях.

«Потяг- 1»

Для проведення гри необхідно підготувати інвентар: довгий шнур (10-12 метрів), гімнастичну лаву, 3-4 обручі, 3-4 набивних м´ячі, 2 червоних і 2 зелених прапорці.

Гравці шикуються в колону і беруться правою рукою за шнур. Перший гравець - "Тепловоз", інші - "Вагони". По сигналу вчителя поїзд починає рухатися то швидше, то повільніше. Діти можуть наслідувати рух поїзда, вимовляючи: "Тук-тук-тук ...". У 2-3 місцях відзначаються зупинки - "станції", у яких черговий регулює рух червоним і зеленим прапорцями. Поїзд їде то по мосту (по гімнастичній лаві), то по тунелю (ворота, утворені стійками), то змійкою (між набивними м´ячами). Гру можна проводити під музику.

«Потяг- 2»
Перед командами, які стоять в колонах, проводиться лінія, в 10 кроках від неї ставляться кеглі, набивні м`ячі або стійки. По сигналу перші номери команд оббігають кеглю. Коли вони повертаються за стартову лінію, до них (захопивши за пояс) приєднуються другі номери і потім двоє оббігають перешкоду. Далі до них «причіпляються» треті номери, після чергового кола – четверті і т.д.

Гра закінчується, коли вся команда, імітуючи «вагончики» потягу (не розмикаючи рук), закінчить перебіжку і займе вихідне положення. Гру можна повторити, перешикувавши учасників в колонах (гравці розташовуються в зворотньому порядку).

«Виклик номерів»
Усі гравці діляться на дві команди і стають у колону по одному або в одну шеренгу. У кожній команді вчитель розраховує по порядку всіх гравців.
Потім вчитель називає номер. Гравці, у яких цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують, присідають…). Команда гравця, що першим виконає рухову дію, отримує очко.

«Водолази»
Мета гри - навчити відкривати очі у воді і орієнтуватися під нею. Проводиться тільки у водоймі з чистою, прозорою водою і рівним дном.

Кожен гравець бере в руки яскраво розфарбований камінь. Діти заходять у воду по груди, шикуються в шеренгу обличчям до берега на відстані кроку один від одного. За командою дорослого всі кидають камені вперед, потім роблять глибокий вдих, пірнають під воду з відкритими очима, і кожен намагається знайти свій камінь. Виграє той, хто знайде камінь. Гра повторюється 2-3 рази.

«Поверни м’яч!»
Гравці розбиваються на дві команди (учасники однієї надягають шапочки). По сигналу вчителя гравці команди, яка за жеребом починає гру, перекидають один одному м'яч, прагнучи, щоб він весь час перебував у гравців своєї команди. Завдання гравців другої команди - заволодіти м'ячем і, перекидаючи його один одному, утримувати якнайдовше в своїй команді.

Тривалість гри - 3-10 хвилин. Не можна топити суперника, тримати м'яч в руках більше 5 секунд і викидати його за межі ігрового майданчика.


«У річку, гоп!»
  Дві шеренги стають одна навпроти одної на відстані двох метрів. Ведучий дає команду: "У річку, гоп!" — усі стрибають вперед. "На берег, гоп!" — всі стрибають назад. Коли ведучий повторить одну й ту саму команду двічі, гравці мусять стояти на місці. Наприклад: "У річку, гоп!", "У річку, гоп!" — всі стоять на місці. Хто стрибнув — вибуває з гри. Гра триває, доки не залишиться один гравець.


«Переправа через річку»
  Учасників гри має бути парна кількість. На середині майданчика — "річка" (дві паралельні лінії, відстань між ними- 15-20 кроків). На річці "каміння" (накреслені невеличкі кола). Гравці поділені на дві команди, які стоять на березі. За командою вони починають стрибати з каменя на камінь: хто ступить у воду — "тоне", тобто вибуває з гри. Виграє та команда, у якій більшість гравців успішно переправилася через річку. 
Примітка. На каміння дозволяється ступати тільки однією ногою. 

«Гречка»
Всі діти беруться за руки і піднімають ліву або праву ногу. Потім на одній нозі, починають стрибати в один бік, приспівуючи:
Ой чук, гречки,
Чорні овечки.
А я гречки намелю,
Гречаників напечу.

«Пень»

Усі стають півколом на відстані 3 м один від одного. Кожен гравець креслить навколо себе коло. Гравці розподіляються за порядком номерів і пишуть у колахі на палицях свої номери. На відстані 20-25 м від гравців ведучий ставить пень. Діти по черзі кидають палиці, намагаючись влучити в пень. Якщо хтось збив пень - усі гравці біжать по свої палиці.

Ведучий швидко ставить пень і займає чиєсь місце в колі. Хто залишився без місця, стає ведучим.

При киданні палиці слід дотримуватись правил безпеки.


«Влуч в ціль»
Місце для гри окреслюють внутрішніми і зовнішніми лініями.

На внутрішній лінії в ряд ставлять 10 кеглів (5 - червоного кольору і 5- білого). Можна використовувати для гри пластмасові пляшки з-під води.Гравців ділять на дві команди. Кожна з команд розташовується за зовнішніми лініями на відстані 6-10 м від кеглів. Усі гравці одержують по малому м’ячику. За сигналом вчителя збива­ють кеглі.
Варіанти гри:
а) одна команда збиває червоні кеглі, інша — білі;
б) визначати скільки кеглів за 1 хв зіб’є кожна команда.


«Мисливці і качки»


У центрі креслять велике коло. Гравців роз­раховують на перший - другий, і перші номе­ри входять у коло. Перші номери — «качки», другі - «мисливці»;

другі одержують м'яч — волейбольний або баскетбольний.

Мисливці перекидають м'яч один одному, намагаючись влучити ним у тих качок, які ближче до м'яча. «Качка» виходить з гри, якщо її поквачили м'ячем. Гра триває, доки не буде вибито всіх «качок». Після цього гравці міняють­ся ролями. Виграє команда, яка затратить мен­ше часу або за визначений час виб'є більше гравців другої команди.

Правилами гри мисливцям не дозволяється вступати у середину кола, а «качки» не мають права покидати його.

Влучання зараховується, якщо м'яч торк­нувся будь-якої частини тіла, крім голови, і м'яч при цьому не відскочив від підлоги або від іншого партнера.

У процесі гри треба добиватися колектив­ності дій гравців, використовуючи якнайбільше передач між партнерами.

Гра використовується, щоб навчити переда­вати м'яч у нападі, закріпити навички ловіння та передавання м'яча.

Розвиваються орієнтування, швидкість реакції, кмітливість, спритність, точність рухів, вміння правильно обирати місце в нападі й захисті, виховується колективізм.


«Передав – сідай»
Учасників об’єднують у кілька команд, обирають капітанів. Ко­манди шикуються біля лінії в колону по одному. Попереду кожної колони, обличчям до неї, на відстані 5-6 кроків стає капітан, який тримає м’яч. За сигналом кожний капітан кидає м’яч першому грав­цеві у своїй колоні. Піймавши м’яч, гравець повертає його капітанові й сідає на підлогу. Отримавши м’яч від останнього гравця своєї коло­ни, капітан піднімає його вгору, а гравці його команди підводяться.

«Наввипередки за м’ячем»

Під час гри учасник не повинен виходити за лінію старту, не одержавши м'яча. Не дозволяється також до повороту змінювати руку, якою гравець веде м'яч.

На лінії старту команди шикуються в колону, направляючі тримають у руках баскетбольні (волейбольні) м'ячі.

На відстані 13-15 метрів розміщено стійки чи прапорці, якими позначено місця повороту. За сигналом вчителя направляючі починають просуватися з м'ячем. Вони ведуть м'яч до повороту правою рукою, а після нього - лівою. Довівши м'яч до стартової лінії, вони передають його наступному гравцеві визначеним учителем способом, а самі стають у кінець колони.

Перемагає команда, яка першою закінчила .

Гра сприяє розвиткові спритності, швидкості, уважності, влучності; вдосконалює вміння передавати м'яч.

«Зустрічна естафета»
Розділити гравців на дві команди (вони шикуються в колону одна проти одної на відстані 10-15 м). Зміст естафети та­кий, як у попередньої.
Варіанти естафети:
а) з рівновагою. Учні швидко йдуть з одного боку лави на другий;
б) з пролізанням. Учні пролізають у гімнастичний обруч(обручі);
в) зі стрибками. Учні перестрибують через натягнуту резинку;
г)зі стрибками через скакалку, яка залишена посередині дистанції бігу в естафеті (взяти скакалку в руки і прострибати 5-10 разів).


«Грай та не втрачай»
Всі діти розташовуються на майданчику й кожен виконує обумовлені дії з м'ячем. Після сигналу вчителя усі мають якнайшвидше підняти м'яч вгору. Ті , що запізнились, отримують штрафне очко. Гра повторюється.
Варіанти. Після сигналу вчителя все гравці повинні правильно тримати м'яч чи прийняти стійку баскетболіста.
Перед грою вчитель називає рух із м'ячем, які учні мають виконати.

«Найкраща пара»
Гравці двох команд , що стоять перед лінією старту, розподіляються на пари. У гравців першої пари м'яч.

За сигналом обидва гравці починають пересування вперед, здійснюючи передачі один одному.Вони мають пересікти обома ногами лінію фінішу(на протилежному боці майданчику) і ,не припиняючи передачі м'яча один одному, повернутися до колони.

Один із гравців здійснює передачу гравцю, який стоїть попереду, потім друга пара направляється з мячем до фінішу. Закінчивши –займають місце у кінці колони. Падіння мяча на землю, як і захоплення при передачах, вважаються помилками і впливають на хід гри. Перемагає та команда, яка закінчила естафету раніше з найменшою кількістю помилок.



«Фігурки»
Один із гравців — ведучий. За сигналом вчителя всі діти розбігаются по майданчику і вільно грають. За другим сигналом (наприклад, змах прапорцем) зупиняются, приймаючи будь-яку позу (зображують фігури спортсменів, або людей, котрі працюють и т.д.). Ведучий ходить серед фігур и торкається рукою того, хто зарухався. За сигналом «Грайте!» діти знову вільно бігають на майданчику, а нового ведучого вчитель призначає з тих учнів, хто прийняв найбільш виразну позу або не поворухнувся.

Ведучий не має права довго стояти біля одного і того ж гравця. За спиною ведучого дозволяється міняти позу, робити новую фігуру. Водночас помічений ведучим гравець вважається запеканим.



«Займи вільне місце»
На підлозі в різних місцях зали кладуть обручі на відстані 1,5 м один від одного. Усі діти, за винятком ведучого, стають у них і пере­кидають м’яч товаришам у різних напрямках. Ведучий, перебуваючи між обручами, намагається піймати м’яч на льоту або хоча б торкну­тися його рукою. Якщо йому вдається це зробити, учитель дає сви­сток, після чого гравці, які перебувають в обручах, міняються місця­ми, а ведучий намагається зайняти один із обручів. Хто не встиг зайняти обруч, той стає ведучим.

«Слухай музику»
Гравці йдут танцювальним кроком один за одним по колу, зберігаючи дистанцію 1,5—2 м.

Час від часу вальс змінює галоп, гопака — венгерка, польку — мазурка і т. д. Кожен гравець повинен бути уважним і добре знати танцювальні кроки.

Той, хто після зміни мелодії зробить більше двох танцювальних кроків попереднього танцю, вибуває з кола. Через деякий час залишається три-чотири найуважніших учасники. За їхньою заявкою виконується танець в парах для всіх учасників гри.


«Шишки, жолуді, горіхи»
 Гравці утворюють коло, в середині якого стає той, хто водить, а інші, розбившись по трійках, встають один за одним обличчям до центру (перший номер - в трьох-чотирьох кроках від ведучого (див. мал.).

Вчитель дає всім,хто грає, назви: перші в трійках- «шишки», другі -«жолуді», треті- «горіхи». 
Зміст гри. За сигналом ведучий голосно вимовляє, наприклад: «Горіхи». Усі гравці, названі «горіхами», повинні помінятися місцями, а ведучий прагне стати на будь-яке місце, що звільнилося. Якщо йому це вдається, то гравець, що залишився без місця, стає ведучим. Якщо ведучий скаже :«Жолуді»-, то міняються місцями ті, хто стоять в трійках другими, якщо «шишки»- то ті , які стоять в трійках першими.

Коли гра освоєна, ведучий може викликати двох або навіть трьох гравців у трійках, наприклад: «Шишки, горіхи». Викликані також повинні помінятися місцями. Викликаним забороняється залишатися на місці
Перемагають гравці, які жодного разу не були ведучими.

«Естафета звірів»


Учні розподіляються по командах з рівною кількістю гравців. Кожен номер отримує назву тварини: «лев», «ведмідь», «слон» і т, д.

Всі команди шикуються в колону за лінією старту. На відстані 5 - 8 м проводиться інша лінія. 
По команді, перші номери команд починають рух до протилежної лінії. При цьому вони імітують пересування тих звірів, яких вони зображують. Добігши до лінії і торкнувшись її рукою, вони повертаються назад.Той , хто прибіг першим, приносить своїй команді очко. Після цього по команді починають біг другі номери і т.д. 
Правила: 1) починати рух можна лише по команді «Марш!»;

2) добігши до лінії, потрібно торкнутися її рукою;

3) під час бігу обов'язково імітувати рухи тварини. 
Не слід вибирати дуже складні способи пересування. Потрібно стежити за збереженням порядку і дисципліни, дітей. Після кожної перебіжки потрібно оголосити загальний рахунок.



«Виклик»
Усі гравці діляться на дві команди і стають у колону по одному або в одну шеренгу. У кожній команді вчитель розраховує по порядку всіх гравців.
Потім вчитель називає номер. Гравці, у яких цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують, присідають…). Команда гравця, що першим виконає рухову дію, отримує очко.





«Естафета по колу»
У центрі обкреслено коло. Всі гравці діляться на три-п'ять команд і шикуються боком до центру кола. Виходить своєрідне сонечко з променями. Кожен промінь (шеренга) — команда. Гравці, останні від центру кола, тримають в руці естафетну паличку (пластмасову кеглю або тенісний м'яч ). По сигналу вчителя вони біжать по колу і передають естафету гравцеві, що стоїть тепер першим в своїй команді. Той, що прибіг, стає у шеренгу на місце ближче до центру. Коли той, хто починав гру опиниться скраю і отримує естафетну паличку, він піднімає її, показуючи, що команда закінчила гру. Правила забороняють під час бігу торкатися гравців, що стоять, заважати таким, хто перебігає. За порушення правил нараховують штрафні очки.

Повторюють естафету два-три рази. Якщо учасники непогано володіють м'ячем, то естафету можна проводити з баскетбольним м'ячем. 

«Сніжкою по мячу»
Гравці поділяються на дві команди і шикуються у шеренги на відстані 10-15 м одна від одної. Посередині на снігу - волейбольний м'яч. За сигналом вчителя гравці обох команд кидають сніжками по м'ячу, намагаючись перекотити його на бік суперників. Перемагає та команда, яка далі закотить м'яч на бік противника.

«Швидкий лижник»
Лижники шикуються в одну шеренгу, не заходячи за стартову лінію. За сигналом вчителя гравці пересуваються на одній лижі, відштовхуючись другою. Хто фінішує перший - той переможець. При груповому старті перемога присуджується тій команді, останній учасник якої найшвидше перетне лінію фінішу.

«Заволодій палицею»
Гра сприяє вдосконаленню техніки вивчених лижних ходів, розвиває швидкість.

Гра проводиться в лісі на рівній галявині, в парку, на шкільному майданчику чи стадіоні. Учасники гри поділяються на дві команди. Команди шикуються на лінії старту в колону по одному паралельно одна одній. На кожну команду видається одна пара лижних палиць. За командою вчителя перші гравці кожної команди стартують і швидко біжать вперед до прапорців, встромлюють біля них лижні палиці й повертаються назад до своїх команд (без палиць). Коли гравець, який повертається, пересіче лінію старту, починає бігти наступний лижник. Він забігає до прапорця, бере тут лижні палиці, біжить назад і передає їх черговому гравцеві своєї команди. Кожний гравець, котрий закінчив біг, стає останнім у свою колону. Виграє команда, останній лижник якої першим повернувся на лінію старту.


«Вільне місце»
Усі гравці пересуваються на лижах один за одним по замкненому колу.

Дистанція між ними - 1,5-2 м. Ведучий на лижах перебуває за колом і йде в протилежну сторону. На свій розсуд він несподівано для всіх подає команду «Стій!», палицею доторкається до палиці одного з гравців і продовжує швидко рухатися по колу. За сигналом усі зупиняються, а гравець, до чиєї палиці доторкнувся ведучий, швидко біжить у тому ж напрямі, в якому рухалися гравці. Кожний з них прагне зайняти вільне місце. Той, що залишився без місця, стає ведучим, і гра триває.

Варіанти: бігти на лижах з лижними палицями; без палиць; з однією палицею.

«День і ніч»
У середині майданчика намічаються дві паралельні лінії. Усі гравці діляться на дві команди, які розташовуються уздовж лінії навпроти один одного. Позаду них, у двох-трьох метрах від стіни, креслять лінії «будинків», Одна команда отримує назву «день», інша - «ніч». 
Вчитель називає одну з команд. Названа команда ловить гравців іншої команди, які, повернувшись, тікають у свої «будиночки», Після підрахунку заквачених команди повертаються на свої місця, і гра повторюється знову. Виграє команда, що піймала більше гравців.
Правила: 1) починати біг тільки післякоманди;

2) ловити втікаючих тільки до лінії ,яка окреслює «будиночок»;

3) не можна втікати від переслідувача, змінюючи напрям бігу. 
Викликати команди потрібно несподівано. До суддівства слід залучати помічників. 
Варіанти: 1) використовувати різні вихідні положення для граючих;

2) пропонувати граювцям виконувати різні завдання - вправи. 
У грі вдосконалюється швидкість реакції на слухові сигнали. 



«Виклик номерів»
Усі гравці діляться на дві команди і стають у колону по одному або в одну шеренгу. У кожній команді вчитель розраховує по порядку всіх гравців.

Потім вчитель називає номер. Гравці, у яких цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, присідають …). Команда гравця, що першим виконає рухову дію, отримує очко.

 

«М’яч за лінію»
Гравці стають у коло на відстані одного кроку один від одного. За колом стоїть вчитель. Гравці передають м'яч то вліво, то вправо, але тільки сусідові, а ведучий намагається доторкнутися до м'яча. Той гравець, м'яча якого торкнувся ведучий, займає його місце (ведучого).

"Салки"

Мета гри - навчити учнів, які займаються, пірнати з відкритими очима.

Учасники гри довільно розташовуються у водоймі. Ловець, призначений вчителем, доганяє гравців, намагаючись доторкнутися будь-якого з них. Рятуючись від переслідування, діти пірнають під воду. Той, хто не встиг зануритися під воду і його доторкнулися, стає ловцем. Ловцю забороняється переслідувати одного учасника довго або чекати, поки той винирне з води. Тривалість гри - до 5 хвилин.

"Водолази"

Мета гри - навчити відкривати очі і орієнтуватися під водою. Проводиться тільки у водоймі з чистою, прозорою водою і рівним дном.

Кожен гравець бере в руки яскраво розфарбований камінь. Діти заходять у воду по груди, шикуються в шеренгу обличчям до берега на відстані кроку один від одного. За командою вчителя всі кидають камені вперед, потім роблять глибокий вдих, пірнають під воду з відкритими очима, і кожен намагається знайти свій камінь. Виграє той, хто знайде камінь. Гра повторюється 2-3 рази.

"Карась і щука"

На глибині 0,5-1 метра гравці стають в коло і беруться за руки. Один з гравців -"щука" повинен доторкнутися до іншого - "карася". Гравці пропускають "карася" в коло і з кола, опускаючись до рівня води або піднімаючи (не вище ніж на 20-30 см) над водою руки, але не роз'єднуючи їх, заважають "щуці" проникнути в коло або вийти з нього. Однак "щуці" надається можливість пірнути під руками або перестрибнути через них головою вперед. При великій кількості гравців призначаються дві "щуки". Того, кого доторкнулися, стає ведучим, а той, хто вів, займає місце в колі замість одного з гравців, який приймає на себе роль "карася".


«Кружилиха»
Гра проводиться у вигляді лінійної або зустрічної естафети.

Гравець проходить від стартової лінії (в лінійній естафеті), обертаючи скакалку і переміщуючись стрибками з однією ноги на іншу.

Завдання :пройти відстань 12-15 метрів до фінішу з найменшою кількістю стрибків. Гравець потім складає скакалку навпіл і тримає її в одній руці (малюнок) .

Назад гравець повертається, стрибаючи з ноги на ногу, обертаючи скакалку горизонтально. Фінішуючи , гравець, передає скакалку наступному гравцеві, а сам стає в кінець колони.

Виграє та команда, гравці якої зробили менше стрибків і допустили менше помилок.

При проведенні зустрічної естафети гравці просуваються назустріч партнерам, обертаючи скакалку під ногами, а при повторній перебіжці в свою колону —перестрибуючи через неї.

«Переміна місць»
Усі гравці шикуються в одну чи дві колони і витягують руки вперед, злегка торкаючись ними плечей попередніх гравців.
За сигналом вчителя: «Розбіглися!» — усі діти розбігаються в різні боки.

За другим сигналом: «Швидко по місцях!» — усі мають вишикуватись у початкове положення. Хто з гравців найшвидше стане на своє місце і правильно витягне руки, стає переможцем.
Якщо гравців дві колони, то виграє група, що вишикувалася першою.
Шикування на початку гри можуть бути найрізноманітніші, за­лежно від рівня підготовленості дітей, їх можна вишикувати у дві шеренги і запропонувати схрестити руки із сусідами.
Можна виши­кувати в колону по двоє чи запропонувати сісти або стати на коліна; можна вишикувати у два кола, руки покласти на плечі сусідів тощо.

«Піймай жабу»
Всі гравці (на майданчику з обмеженими розмірами) приймають положення в упорі сидячи, з опорою на руки,виставлені вперед. В такому ж положенні за межами майданчика знаходяться і двоє, які водять.

По сигналу вискакують «жабенята» (з почерговою опорою на руки і ноги) на майданчик і, пересуваючись таким чином, намагаються наблизитись до гравців і заквачити одного з них. Ті мають право тікати теж, тільки способом «жабеняти». Нікому не дозволяється по ходу гри приймати положення присіду, не спираючись руками на підлогу. Пересуватись дозволяється вперед або назад, відштовхуючись двома ногами або руками.

Кожний, кого заквачили, стають новими «жабенятами» і починають ловити

гравців, які залишились. Учасник, спійманий останнім, оголошується

переможцем.



«Слухай сигнал»

Учні йдуть по колу або пересуваються майданчиком у вільному напрямку. Коли вчитель подасть сигнал в обумовлений спосіб (свистком або плесне у долоні) один раз, учні повинні набути пози «лелеки» (стояти на одній нозі, руки в сторони) або іншої, обумовленої раніше, пози.

Якщо вчитель подасть сигнал двічі, учні повинні набути пози «жабки» (присісти, п’яти разом, носки й коліна в сторони, руки між ступнями ніг на підлозі). На третій сигнал учні відновлюють ходьбу.

«Захист фортеці»
Гравці стають у коло. У центрі його “фортеця” – м’яч(набивний м’яч). Біля “фортеці” – “учасник”. Гравці , перекидаючи волейбольний м’яч один одному, намагаються влучити у “фортецю”. Захисник відбиває м’яч. Гравець, який влучив у “фортецю”,

стає захисником.


«Мяч у колі»
На майданчику креслиться коло діаметром 50 см, у центрі його стоїть гравець із м'ячем у руках. За командою вчителя гравець повинен виконати стрибок угору, кинути м'яч вверх, обернувшись навколо себе, спіймати м'яч і приземлитися в межах кола. Переможцем вважається той, хто виконає підряд більшу кількість таких кидків.


«Боротьба за м’яч»
Діти діляться на дві, за кількістю гравців, команди і розміщуються на майданчику в довільному порядку. В одного з гравців - м’яч. За сигналом діти намагаються виконати 5-10 передач між гравцями своєї команди. За кожну передачу команда отримує очко. Гра продовжується 5-8 хвилин. Виграє та команда, яка набрала більше очок (гравці кожної команди мають розпізнавальні значки).


«Міні-футбол»

Гра у футбол – одна з найпопулярніших у дітей.

Грати можна на майданчику (від 8 х 10 до 20 х 40 м), залежно від кількості гравців у командах. Поперек майданчика, через центр проводять середню лінію. Межі його позначають прапорцями: чотири ставлять по кутах, а два там, де середня лінія пересікає бічну. На торцевих боках майданчика встановлюють стійки або ворота (висота 1,5 м, ширина 2,5-3 м). Для гри береться футбольний м’яч .

Перед тим як проводити гру, діти мають оволодіти найпростішими прийомами: передавати м’яч один одному в парах (відстань 3-4 м) правою і лівою ногою, обводити м’яч навколо предметів (кеглів, кубиків) змійкою, вести м’яч 5-8 м і забивати його у ворота правою і лівою ногою, зупиняти м’яч, який котиться по землі, внутрішньою стороною ступні .

Спочатку дітей розподіляють на команди, по п’ять-вісім гравців у кожній, і обирають капітанів. Право початку гри визначають за жеребом, друга команда вибирає ворота. Гра починається із центра майданчика , усі гравці команд у цей момент перебувають на своїй половині майданчика. За свистком судді капітан б’є по м’ячу у бік воріт суперника.

Гравці кожної команди намагаються підвести м’яч до воріт суперника і забити гол. Ворота захищає воротар, який має право ловити м’яч руками. Всі інші гравці можуть передавати, зупиняти й забивати м’яч лише ногами або головою. Якщо м’яч забивають у ворота, гру починає із центра майданчика капітан команди, якій забили гол. М’яч, який вибито за межі майданчика, вкидає гравець іншої команди обома руками з-за голови, з місця, де він викотився.

Гра складається з двох таймів по 10-15 хв кожний з п’ятихвилинною перервою. Перед початком другого тайму команди змінюють ворота. Виграє команда, яка заб’є більше голів у ворота суперника.

Керує грою вчитель, або суддя, який обирається з досвідчених у правилах футболу дітей. Якщо гравець порушує правила, суддя зупиняє гру, робить йому зауваження і суперники мають право пробити штрафний удар. Забороняється підставляти ногу супернику, штовхати його або бити по ногах, затримувати рукою; нападати на воротаря, намагаючись відібрати м’яч. За грубу гру біля своїх воріт призначаються пенальті (удар з 5-6 м у ворота, які захищає лише воротар).

Вчитель під час гри стежить, щоб діти ставилися один до одного доброзичливо, грали чесно, не вступали в конфлікти.


«Міні-баскетбол»

В основі міні - баскетболу лежить сучасний баскетбол, пристосований для дітей 8—11 (8—9 років - перша група; 10—11 років - друга група).

Ігри по міні – баскетболу проводяться між двома командами по п’ять гравців (крім п’яти запасних, які можуть бути в кожній команді). Ціль кожної команди — закинути як можна більше м’ячів в кошик суперника, дотримуючись при цьому правил гри.

Майданчик для гри в баскетбол (мал.)

Гравці однієї команди мають мати однакову форму з номерами на спині та грудях.

Гра складається із двох 20- ти хвилинних таймів, між якими дається 10-ти хвилинна перерва. Кожен тайм ділиться на два 10-ти хвилинних періоди з обовязковою перервою у 2 хв.Кожен гравець команди має брати участь у грі на протязі одного десятихвилинного періоду.

При попаданні м’яча у кошик команді нараховується 2 очка, якщо м’яч з штрафного кидка – 1 очко.

Правила гри суттєво не відрізняються від тих, що прийняті у баскетболі. Забороняється бити по м’ячу кулаком або ногою, робити з м’ячем більше двох кроків, відривати ногу від підлоги під час поворотів, вести м’яч двома руками, відновлювати ведення після того, як м’яч утримувався однією або двома руками (подвійне ведення). Заборонено знаходитися більше 3сек. в трьохсекундній зоні, коли м’ячем володіє команда цього ж гравця.

Команда, володіюча м’ячем, зобов’язана на протязі 30сек. зробити кидок у кошик. М’яч має бути уведений у гру на протязі 15сек., якщо вийшов за бокові лінії майданчика або після попадання м’яча у кошик (час відраховується після отримання м’яча від судді).

За вказані порушення команда втрачає м’яч.Він вкидається з-за бокової лінії в місці, вказаному суддею.

За порушення, здійсненні гравцем при контакті із суперником, зараховується персональна помилка(персональний фол). Гравець, що здійснив п’ять персональних фолів, виключається із гри до її закінчення.

При простій (незумисній) персональній помилці мяч вкидається з-за бокової лінії поблизу місця порушення. Якщо порушення є більш значним ,суддя призначає штрафні кидки.

За грубе порушення гравець може бути видалений з майданчика до кінця гри з правом заміни.

Важливо слідкувати за виконанням умов штрафного кидка, який гравець має виконати , на протязі 5сек. після того, як отримає м’яч від судді. Гравець , який виконує кидок, не має права виходити вперед, поки м’яч не торкнеться щита або кошика. Гравці розташовані вздовж ліній штрафного кидка (найближчі до щита місця з обох боків займають гравці команди, котра захищається).

Організовуючи міні-баскетбол у школі, можна зменшувати не лише загальноприйняті розміри площадки, але і розміри щитів та висоту кошиків від підлоги, що допоможе дітям без зусиль набути правильних технічних навичок.

Суддя може бути не дуже суворим до порушень, які не впливають на подальший хід гри і не ставлять порушника у вигідне положення.

Правило 3сек., наприклад , може бути зараховано лише при наявності дуже високого гравця і спеціального його перебування в трьох секундній зоні в очікуванні м’яча. Це відноситься і до правила 30сек.

4.Лічилки
Котилася торба
З великого горба,
А в тій торбі
Хліб, паляниця,
Кому доведеться,
Тому і жмуриться.

* * *

Хобре-бобре, заховайся добре,
Бо як я знайду, шкуру здеру:
Піду до Івана, зробить барабана.

* * *

Іван, капітан,

Чим ти коні попутав?

Срібним злотом,

Під копитом,

Ворожбитом,

Дзінь! Брязь!

Вийшов князь!

Дзвін б'є, хмара йде, Пішла хмара на татара, А сонечко на людей. Який хрест?

(Якщо хтось із дітей скаже: «5-й» або «8-й», то вираховують 5-го або 8-го з кола, і він іде жмуритися, а всі ховаються).

* * *

Щоб у жмурки з нами грати, Треба вміти рахувати.

- Раз, два, три, чотири!

- Випада жмуритись Вірі.

- Раз, два, три, чотири, п'ять

Тільки цур, не підглядать.

* * *

Федір, Сидір і Каленик

Збудували тут куреник.

У куренику сидять,

По варенику їдять.

В нас вареників немає,

Хто жмуритись починає? Ти!

Ходить качка на гніздечко,
Золоті несе яєчка. Скільки їх там, відгадай.
Раз, два, три - утікай.

* * *

А між нами, хлопчаками,
Хтось не слухається мами.
Раз, два, три,
Це, напевне, будеш ти!

* * *

Горю, горю, палаю,
Кого схочу, спіймаю,
Раз, два, три! Доганяю!
* * *

Качка йде,
Каченят веде,
На попасочку,
На порясочку,
На холодну водицю,
На зелену травицю.

* * *

Мала білочка
По ліщині скаче,
Шишки, горішки
У торбинку мече.
Плаксивим дітям
Дала по лушпинці,
А чемним, гарним -
Те, що всерединці.

* * *

Раз, два, три, чотири -
Вийшли звірі,
П'ять, шість •- пада лист.
Сім, вісім - птахи в лісі,
Дев'ять, десять - полуниці.
Хто знайде
-Тому й жмуриться.

* * *

Ходить мишка по хатині,
А за нею два коти.
Ходить мишка - лапки миє,
А жмуритись вийдеш ти!

* * *

Раз, два, три! Раз, два, три!
Дули, дмухали вітри.
Дули, дмухали щосили
І горіхів натрусили.
Натрусили так багато,
Поспішаємо збирати!
Раз, два, три - лови ти!
Йшла
Маринка на стежинку,
Загубила там торбинку,
А в торбинці паляниця.
Хто із'їв, тому й жмуриться.

* * *
За горою за крутою,
За горою золотою,
Там щука-риба грала,
Золотев перо мала.
Сама себе дивувала,
Що хороше вигравала.

* * *

Ходить бусол по болоту,
Кличе хлопців на роботу. -
Хлопці кажуть: «Не хочу!»
Бусол каже: «Заплачу!»

* * *

Діти, діти, дітвора,
Всі виходять із двора.
Хто не заховався,
Кричить: «Ура!»


* * *

Раз, два - дерева,
Три, чотири - вийшли звірі,
П'ять, шість - пада лист,
Сім, вісім - птахи в лісі,
Дев'ять, десять - це сунички
Підвели червоні личка.

* * *

Їхав лис через ліс,
Поламав п'ять коліс,
Треба стать погадать,
Скільки грошей йому дать.

* * *

Сорока-ворона

На дубі сиділа,

Горобців лічила:

Калина-малина,

Суниця-чорниця,

В'яз!

Хто жмуриться,

Той буде князь.

* * *

Раз, два, три, чотири,
Козі дзвоника вчепили.
Коза мекає, біжить.
Просить дзвоник відчепить.

* * *

Раз, два, три, чотири, п'ять-
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що зробити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувать:
Раз, два, три, чотири, п'ять.

* * *

- Раз-два. Ну й дива!

-- Раз-два-три! Ти диви!

- Три-чотири! Говорили!

- Раз-два-три-чотири-п'ять!

Зранку вчуся рахувать.

Все зраховано навкруг:

Дерева, ріка і крук,

Що на дереві сидить,

І кричить мені: «Ура!

Раз-два-три-чотири - Кра».

* * *

Котику сіренький,
Котику біленький.
Котку волохатий,
Не ходи по хаті,
Вийди краще нас шукати!

* * *

Віє вітер, дощ іде,

Під дощем ведмідь бреде

і Мариночку веде.

* * *

Сім братів-королів В королівстві кольорів. Кожен кольором керує, В королівстві королює.

* * *

Тікав заєць через міст,
Довгі вуха, куций хвіст.
А ти далі не тікай!
Рахувати починай.
Раз. два, три - вийди ти!
Раз, два, три! Раз, два, три!
Дули, дмухали вітри.
Дули, дмухали щосили
І горіхів натрусили.
Натрусили так багато.
Поспішаємо збирати!
Раз, два, три! Лови ти!

* * *

Бігла лялька по току
У червонім ковпаку,
Їла цукор і медок -
Вийшов зайчик - корольок!

* * *

Раз, два, три, чотири -Як жили ми на квартирі,

Пили чай з молоком, Вийшла дівка з козаком!

* * *

Еники-беники,

їли вареники, Еники-беники, квас - вийшов старенький Тарас.

* * *

Бігли коні під мостами

З золотими копитами.

Дзень-брязь,

Вийшов з мосту старий князь.

* * *

Бджілки в поле полетіли,
На пахучі квіти сіли,
Стали в вулик мед нести.
Ми гуляєм - ти лови.

* * *

Біг пес через овес,
Лисиця - через пшеницю.
Загубив пес картуз.
Лисиця - спідницю,

* * *

Гадуль, гадуль, гадулька.
Десь там моя зозулька
По полю літала, Пір'ячко збирала.
Вию, вию, завиваю, Кого хочу, вибираю!

* * *

Раз, два, три, чотири, п'ять, Починаю рахувать. Раз, два, три, чотири, п'ять, Дітлахи маленькі сплять. Раз, два, три, чотири, п'ять, Я уже іду шукать!

Жабка плава у воді –

Таран - ти,таран - ти.

Гриби в лісі молоді.

Таран - ти, таран - ти,

Таран - ти та таран - ти.

Що ж, жмуритись вийдеш ти!

* * *
Раз, два, три, грали ми. А ти виграв, А я ні,
То й водити Знов тобі.

Ігри для відновлення дихання

Як заспокоїти дітей і допомогти їм зосередитись

Дуже добрий спосіб - дивлячись на годинник, попросити дітей порахувати, скільки разів вони вдихають за певний відрізок часу. Несподівано діти помічають, як стало тихо навкруги.

Корисно під час проведення «вправ на слухання» попросити дітей заплющити очі. Ось деякі з вправ:

Звідки дме вітер?

Прислухайтесь, як дощові краплини падають вам на плащ.

Скільки різних пташиних пісень ви можете розрізнити?

Спробуйте відтворити одну з них.

Попросіть дітей відійти вбік і посидіти на самоті три хвилини. Дайте їм завдання прислухатися до різних звуків - тих, що видають люди, звуків природи, віддалених і близьких... Після цього нехай вони розкажуть про почуті звуки і свої відчуття в цей час.

Корисним буде також домашнє завдання - написати про побачене і почуте у формі вірша, оповідання. Коли група збереться знову, діти прочитають свої твори вголос.

«Вгадай, що в торбі»

Поділіть дітей на групи по чотири -п'ять учнів. Кожній групі роздайте по торбинці з якимись предметами із природного середовища усе­редині. Учні н авпомацки, не дивлячись, мають угадати, скільки в торбі предметів і яких саме. А тоді повинні знайти такі ж предмети навколо. Коли вони будуть переконані, що дали правильну відповідь, можуть зазирнути в торбинку.

«Збирання»

Розбийте клас на групи. Кожній групі дайте завдання зібрати якусь кількість предметів природи з особливими ознаками, скажімо, м'яких, гострих, гладеньких, коричневих тощо. Потім кожна група показує свої знахідки й розповідає про них.

Альтернативні завдання: зібрати предмети довжиною 10 см, ЗО см, 50 см... Знайти щось схоже на змійку, на жабку...

Дайте дітям змогу самим вирішити, що вони збиратимуть.

«Гра в решітку»

Складіть із паличок решітку з дев'яти квадратів. У кожний з квадратів покладіть якийсь знайдений на землі предмет. Поділивши дітей на групи, зберіть їх навколо решітки. Розповівши трохи про предмети в решітці, дайте дітям можливість розглянути їх протягом ЗО секунд. Тоді накрийте решітку і попросіть кожну з груп побудувати таку саму решітку по пам'яті. За бажанням дозвольте дітям ще раз поглянути на решітку, але показуйте її тільки усій групі, а не кожному окремо. Як варіант завдання, викладіть предмети просто на землю, без решітки.

«Гаряче!»

Ця гра особливо подобається дітям молодшого шкільного віку. Вона допомагає вивчати поняття, назви окремих предметів тощо.

Гравці стають навколо решітки. Один з них відвертається і заплющує очі. інші вибирають якийсь предмет у решітці, що й буде означати ГАРЯЧЕ. Тоді той, хто відвертався, повертається і вказує на предмети у решітці. Щоразу, як він вказує на той чи інший предмет, діти промов­ляють: «Камінь - холодно. Листок - холодно. Мох - холодно», доки буде вказано на обраний предмет. Тоді всі гукають: «ГАРЯЧЕ!» - черга відгадувати іншому.

«Що я забрав?»

Гравці стають навколо решітки, спиною до неї. Одного з них просять забрати якийсь предмет з решітки. Тоді всі повертаються і намагаються визначити, якого предмета бракує. Визначивши, кожен має підняти вгору великий палець. Коли це робить більшість, керівник просить одного з учнів дати відповідь.

Цю вправу можна урізноманітнити, додаючи, а не забираючи предмет, або міняючи предмети місцями.

В ігри «Гаряче!» і «Що я забрав?» діти можуть грати самостійно групами.

«Зберіть соснові шишки (горіхи, жолуді, камінці тощо)»

Учасники гри розбиваються на групи по 4-5 учнів. Протягом трьох хвилин вони мають зібрати якомога більше шишок (горіхів, жолудів...), що їх кожна група викладає рядком або ж порівнює кількість зібраного в якийсь інший спосіб.

«Стисніть шишку»

Кожному треба знайти велику соснову шишку. Порівняйте шишки й утворіть пари з шишками однакового розміру. Станьте пліч-о-пліч, затис­нувши шишку між плечима. Пройдіться довкола, не випускаючи шишки.

Потренувавшись, з'єднайтеся з ін-шою-парою, утворивши четвірку, і ходіть тепер з трьома затиснутими між вами шишками.

Література:

  1. Андрощук Н. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні школярів.- Тернопіь. Підручники і посібники, 2014.

  2. Андрощук Н. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичної культури. 1-4 клас. Тернопіль: Підручники і посібники, 2001.

  3. Андрощук Н. Основи здоровя і фізична культура. Тернопіль: Підручники і посібники, 2006.

  4. Кругляк О. Рухливі ігри та естафети в школі. Тернопіль: Підручники і посібники, 2005.

  5. Кругляк О. Фізична культура. Поурочне планування. 1-4 кл. Тернопіль: Підручники і посібники, 2005.

  6. Папуша В. Фізичне виховання школярів. Форми, зміст, організація. Тернопіль: Підручники і посібники, 2004.

125

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»