Зараз в ефірі:
Вебінар:
«
Навчаємось за новим правописом: особливості розвитку мовної компетентності учнів і учениць
»
Взяти участь Всі події

Рухливі ігри на уроках фізичної культури в початкових класах

Фізична культура

Для кого: 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас

26.01.2022

126

8

0

Опис документу:

Рухливі ігри, за умови їх систематичного використання, сприяють зміцненню здоров’я та забезпечують достатню фізичну активність молодших школярів. Ігри входять в систему уроків фізичної культури і можуть використовуватись вчителями фізичної культури.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Рухливі ігри на уроках фізичної культури в початкових класах

Веселі рухливі ігри — це наше дитинство. Гра входить у життя дитини з раннього віку. Граючись, діти глибше пізнають світ, набувають усіляких навичок та вмінь. Рухливі ігри сприяють фізичному вихованню дітей, розвитку сили волі, сміливості, наполегливості, витримки, рішучості. Тому не дивно, що гра викликає такий інтерес і в непосидючих хлопчаків і в сором'язливих дівчаток. Перевтілюючись у персонажі гри, вони стають сміливими і безстрашними, вольовими і кмітливими. Під час гри розвивається сила дитини, твердішою стає рука, гнучкішим стає тіло, несхибним окомір; розвивається винахідливість та ініціатива; формуються високі моральні якості: доброта, чуйність, уміння поступитися своїми інтересами в ім'я колективу, переборювати труднощі, долати перешкоди.

Рухливі ігри - це ігри метою яких є загальний фізичний розвиток без спеціальної підготовки. Вони побудовані на вільних, різноманітних і простих рухах, пов’язані з включенням у роботу головним чином великих м’язових груп, прості за своїм змістом і правилами.


Ігри для дітей — це їхнє безпосереднє життя, а вчитель за допомогою ігор формує в них риси характеру, гідні української людини. В грі закладені невичерпні можливості для всебічного вивчення психології учнів.

Освітнє значення ігор дуже різноманітне. Систематичне їх застосування поширює рухові можливості й забезпечує повноцінне засвоєння життєво важливих рухів — бігу, стрибків, метання. В ігрових умовах ці рухи перетворюються в уміння.



«Клас, струнко!»

Учитель стоїть обличчям до дітей, які вишикувалися в одну шеренгу. Він подає команди. Команда виконується тільки в тому разі, коли перед нею вчитель говорить слово «клас». Той, хто помиляється, робить крок уперед, але продовжує грати. Гра триває не більше трьох хвилин. Після її закінчення вчитель називає найбільш уважних. Згідно з правилами гри крок уперед роблять і ті гравці, які не виконали своєчасно правильної команди. Засвоюються стройові команди, виробляються увага та швидкість реакції.

«Літає — не літає»

Ведучий промовляє різні слова. Якщо він називає предмет або істоту, які літають, то гравці «літають» (піднімають і опускають руки через сторони) і промовляють звуки, що є для них характерними. Якщо ведучий називає предмет, що не літає, то гравці не піднімають руки й мовчать.



«Мисливці і качки»

У центрі креслять велике коло. Гравців розраховують на перший — другий, і перші номери входять у коло. Перші номери — «качки», другі — «мисливці»; другі одержують м'яч — волейбольний або баскетбольний. Мисливці перекидають м'яч один одном, намагаючись влучити ним у тих качок, які ближче до м'яча. Качка виходить з гри, якщо її поквачили м’ячом. Гра триває, доки не буде вибито всіх качок. Після цього гравці міняються ролями. Виграє команда, яка затратить менше часу або в призначений час виб'є більше гравців другої команди. Правилами гри мисливцям не дозволяється вступати усередину кола, а качки не мають права покидати його. Влучання зараховується, якщо м'яч торкнувся будь-якої частини тіла, крім голови, і м'яч при цьому не відскочив від підлоги або від іншого партнера. У процесі гри треба добиватися колективності дій гравців, використовуючи якнайбільше пере дач між партнерами. В окремих випадках доцільно самому керівникові взяти участь у грі. Гра використовується, щоб навчити передавати м'яч у нападі, закріпити навички ловіння та передавання м'яча. Розвиваються орієнтування, швидкість реакції, кмітливість, спритність, точність рухів, вміння правильно обирати місце в нападі й захисті, виховується колективізм.



«Заєць без лігва»

Гравці, крім двох — «зайця» і «вовка» — стають попарно в різних місцях майданчика, обличчям один до одного і беруться за руки, утворюючи «кущики». Заєць за сигналом керівника тікає, рятуючись від вовка, забігає всередину будь-якої пари і стає спиною до одного з гравців. Гравець, який опинився за спиною того, хто прибіг, стає зайцем. Він намагається втекти всередину іншої пари. Той, кого піймали, стає вовком, а вовк — зайцем. Правилами гри вовкові дозволяється ловити зайця тільки за межами кущиків, а зайцям забороняється пробігати крізь них. Якщо заєць забіг у кущик, він там і залишається. Гравці, які утворюють кущики, не повинні заважати зайцям, які тікають. Виховуються увага, рішучість і кмітливість, розвиваються спритність і швидкість дій.



«Дід-Мороз»

Діти обирають Діда-Мороза і розбігаються по майданчику. Дід-Мороз біжить за ними, намагаючись доторкнутися до когонебудь і «заморозити». «Заморожений» зупиняється і розводить руки в сторони. Гра припиняється, коли Дід-Мороз усіх заморозить. Той, хто протримався найдовше, стає Дідом-Морозом.


«Прокладання залізниці» ( для занять на лижах)

Учнів шикують в одну шеренгу з інтервалом 1 м. Вони пересуваються ступаючим кроком, прокладаючи «залізницю». Перемагають учасники, у яких лижня виявиться найчіткішою.


«Вовк і вівці»

Кількість гравців — довільна. Один з учасників гри — «вовк», решта — «вівці». Вовк вибігає з «лісу» й починає ловити овець. Якщо він добіжить до вівці, вона присідає, і вовк уже не має права ловити її.


«Займи вільне коло»

На підлозі в різних місцях зали кладуть обручі на відстані 1,5 м один від одного. Усі діти, за винятком ведучого, стають у них і перекидають м'яч товаришам у різних напрямках. Ведучий, перебуваючи між обручами, намагається піймати м'яч на льоту або хоча б торкнутися його рукою. Якщо йому вдається це зробити, учитель дає свисток, після чого гравці, які перебувають в обручах, міняються місцями, а ведучий намагається зайняти один із обручів. Хто не встигнув зайняти обруч, той стає ведучим.


«Вовк і коза»

Діти обирають «вовка» і «козу», решта — «пастухи». Узявшись за руки, пастухи рухаються по колу. Вовк має піймати козу, яка знаходиться в «полі». Потрапити туди вовк може тільки через «ворота» (їх утворюють двоє гравців, що рухаються по колу з піднятими руками). Гравці навмисне заманюють вовка, піднімаючи руки, а тільки-но він хоче вскочити у ворота — опускають їх. Якщо вовк піймає козу, вона стає вовком, козою — хтось з гравців, які пропустили вовка, а вовк — пастухом.


«Заборонений рух»

Діти разом з учителем стають у коло. Якщо гравців багато, вчитель виходить на крок уперед, щоб його всі бачили. Гравцям пропонується повторювати за вчителем рухи, за винятком забороненого, який завчасно обумовлюється (наприклад, «руки на пояс»). Той, хто повторить цей рух, робить крок уперед, після чого гра продовжується. Після її закінчення відзначають учнів, які не допустили помилки, були уважними.


«Стрибки через скакалку»

Діти розташовуються на майданчику. Двоє ведучих беруть довгу скакалку (можна зв'язати дві короткі) за кінці так, щоб частина, що провисає, була орієнтовно на висоті колін, і ходять з нею вздовж майданчика. Решта учнів бігає по майданчику, перестрибуючи через скакалку. Хто зачепить скакалку — змінює одного з ведучих.

«Виклик номерів»

Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують тощо). Команда, гравець якої першим виконає рухову дію, отримує очко.



«Вище землі»

Гравці довільно займають місця на майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого.

За сигналом ведучий намагається наздогнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Той гравець, до якого доторкнулись, зупиняється і голосно говорить: “Я ведучий!”

Щоб не впіймав ведучий, можна стати “вище землі” (тут у пригоді стануть гімнастичні лави, драбини, кінь, козел, перекладина, бруси і т.д.). Стояти “вище землі” можна 5 секунд, потім знову треба перебігати.

Коли гравець стає “вище землі”, ведучий відходить від нього на 2 м і говорить: “Раз, два, три з цього місця зійди!”, і гравець має перебігти з цього місця на інше.



«Вітер і флюгер»

Учитель спершу з'ясовує, чи знають учні, де північ, південь, захід і схід, а потім пропонує їм таку гру.

Учитель - “вітер”, учні - “флюгери”. Коли вчитель говорить: “Вітер дме з півдня”, “флюгери” повертаються на південь і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель каже: “Вітер дме зі сходу” - “флюгери” повертаються на схід. Якщо вчитель говорить: “Буря”, “флюгери” обертаються на місці, “штиль” - усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі. Переможцем вважають того, хто зробить найменше помилок.



«Біг в обручах»

Команди шикуються в колони по одному за загальною лінією старту. У ведучих гравців в руках гімнастичні обручі. Проти кожної команди на відстані 10 м ставиться поворотна стійка. За сигналом викладача, ведучий кожної команди, надіває на себе обруч, біжить до стійки, оббігає її і вертається назад, де за лінією старту до кожного з них приєднується наступний гравець його команди. Він також пролазить в обруч, і вони удвох пробігають той же шлях. Після цього обруч передається наступним гравцям і вони у такому ж порядку (спочатку один, а потім парами), пробігають дистанцію, поки не пройдуть всі останні діти. Перемагає команда, яка перша виконала завдання.


«Рибалка»

Діти стоять по колу, учитель — в центрі кола. Він держить в руках шнур (на кінці якого прив'язаний мішечок з піском) або скакалку. Учитель круте мотузку по колу над самою землею, а діти підстрибують уверх, щоб мішечок не зачепив їхніх ніг.

«Відгадай, чий голосок»

Діти, взявшись за руки, утворюють коло. У центрі кола — ведучий із заплющеними очима. Діти в колі співають:

— Дружно, діти: раз, два, три, разом уліво поверни!

А як скаже: «Скок, скок, скок»,— відгадай, чий голосок!

Слова «Скок, скок, скок» промовляє тільки один із гравців. Ведучий розплющує очі і намагається відгадати. Якщо відгадав, то цей гравець стає ведучим.

«Захист фортеці»

Гравці стають у коло. У центрі його — «фортеця» — м’яч. Біля «фортеці»стоїть «захисник». Гравці, перекидаючи м’яч один одному, намагаються влучити в «фортецю». Захисник відбиває м’яч. Гравець, який влучає у «фортецю», стає захисником.

«Невід»

На одному боці майданчика — «дім рибалок». Там перебувають двоє ведучих — «рибалки». Інші гравці — «риби» — розбігаються по майданчику. За сигналом учителя ведучі, взявшись за руки, вибігають із «дому» і ловіннять намічену «рибку», намагаючись «взяти» її у коло. Спіймавши, повертаються «додому» і зі зловленими «рибками» спільно ловіннять решту «рибок».


«На прогулянку»

Гравці розміщуються по всьому майданчику, стоячи в накреслених колах. Лише ведучий не має кола. Він говорить: «На прогулянку!», усі вибігають зі своїх кіл і рухаються по майданчику. За командою «Дощ!» усі стараються зайняти кола. Кому не вистачить — той стає ведучим.

« Як переміщатися?»

П’яти видам переміщення — плаванню, ходьбі, лазінню, стрибкам, бігу — відповідають домовлені імітаційні рухи на місці, які учні мають показувати після того, як учитель називає того чи іншого представника тваринного світу.

Наприклад: горобець, кенгуру, качка, зайчик.

« Сніжками по м’ячу»

Гравців ділять на дві команди, відстань між ними 10—15 м. Посередині — волейбольний м’яч. За сигналом учителя учасники з обох сторін кидають у м’яч сніжками, стараючись перекотити його на бік суперника. Виграє команда, що якомога далі закотить м’яч.


« У річку – гоп!»

Дві шеренги стають одна проти одної на віддалі двох метрів.

Ведучий дає команду:

– У річку – гоп! (Всі скачуть вперед).

– На берег – гоп! (Всі скачуть назад).

Часто ведучий повторює однакову команду декілька разів. У такому випадку всі повинні стояти на місці.

– У річку – гоп! (Всі скачуть вперед).

– У річку – гоп! (Всі стоять на місці).

Хто скочив назад той вибув з гри. Гра продовжується доти, доки з шеренги не вийде останній гравець.


«Ворони і горобці»

Дві команди шикуються на відстані одного метра у дві шеренги. Одна команда “горобці”, а друга – “ворони”. Ведучий оголошує назву команди, наприклад: “Ворони” і ця команда намагається втікати. Друга команда, тобто “Горобці”, намагаються зловити. Перша команда відбігає за лінію, яка знаходиться за 15-20 метрів від розташування шеренги. Підраховують число спійманих, які продовжують грати в своїй команді. Гра продовжується кілька разів. Виграє та команда, яка впіймає більше гравців іншої команди.

В к а з і в к и :

а) ловити гравців можна лише до лінії;

б) не можна повертатися, або вибігати раніше ніж учитель назве одну з команд.


« Місяці»

Гравець, який стоїть між лініями, вигукує назву одного з місяців року. Діти, що народилися у тому місяці, мають перебігти по колу між двома лініями, а ведучий їх ловить. Зловлений стає помічником ведучого. Гра триває поки не залишається один гравець, який і стає переможцем. П р а в и л о : Не можна вибігати за межі кола.


« Де ж горщик?»

Ставлять горщик (або камінь, чи просто якийсь обрубок дерева). Недалеко від нього знаходиться один з гравців, якому дають в руки палицю і зав’язують очі хустинкою. Він повинен іти до горщика і вдарити по ньому тричі палицею. Гра завжди викликає веселий сміх, бо в більшості гравець, думаючи, що б’є горщик, з силою б’є по порожньому місці.


«Вправи з великим м’ячем»

Дві команди шикуються в колону по одному. За 5 м перед кожною командою стає капітан з волейбольним м’ячем. За сигналом він кидає м’яч першому гравцеві, а той, передаванням м’яча згори двома руками, повертає його назад своєму капітанові. Капітан ловить м’яч, а перший гравець присідає. Потім капітани кидають м’ячі іншим гравцям, які повертають їх. 35 Останній гравець ловить м’яч і біжить з ним на місце капітана, а той стає попереду колони. Гра закінчується, коли капітан, який почав гру, повернеться на своє місце. Виграє команда, яка першою закінчить передавати м’яч і найменшу кількість разів втратить його.


« Третій зайвий»

Гравці створюють два кола і стають у потилицю один одному, обличчям до центру кола. Вибирається два ведучих, які розміщуються поза колом. Один з них тікає, а другий наздоганяє. Гравець, що тікає, має право вбігти в коло і стати попереду якої-небудь пари. Гравець у колі, що стає третім, починає втікати, рятуючись від ловця. Піймавши “поквачивши” гравця, ловець сам починає втікати, а інший гравець – ловити. Перемагають гравці, які менший час були у ролі ловців.

В к а з і в к и :

1) гра починається за сигналом керівника;

2) ведучим не дозволяється перебігати через коло;

3) якщо ловець довго не може поквачити гравця, що втікає, то обирають іншого.


« Назви імя»

Гравці стають у півколо, перед ними – керівник, який пропонує, починаючи з направляючого, рахувати за порядком, але замість парних цифр назвати дівоче або хлоп’яче ім’я. Той, хто помилився, вибуває з гри. Перемагають найуважніші. Гра триває від 3 до 4 хвилин.

В а р і а н т и :

Називаються: 1) дівочі або хлоп’ячі імена замість непарних цифр;

2) дівочі та хлоп’ячі імена під час руху по залу або майданчику в колоні по одному.


«Спіймай за хвіст ящірку»

У грі беруть участь не менше 10-ти чоловік, вони стають один за одним так, що праву руку кладуть на праве плече тому, хто стоїть попереду. Той, хто стоїть попереду – голова ящірки. Голова ящірки старається зловити свого хвоста. Шеренга перебуває в постійному русі, тіло слухняно іде за головою, а голова старається зловити останнього гравця. Шеренга не повинна розриватися. Якщо голові вдається схопити себе за хвіст, то останній в шерензі гравець іде вперед і стає головою, а новим хвостом – гравець, що був у шерензі передостаннім.


« М’яч ведучому!»

Діти створюють два-три кола. У центрі кожного стоїть ведучий. Він кидає м’яч по черзі своїм партнерам − ті повертають м’яч йому. Діставши його від останнього гравця, ведучий піднімає м’яч угору. Виграє команда, яка допустила найменшу кількість падінь м’яча на землю і раніше закінчила перекидання.


« Потяг»

У грі беруть участь дві команди (два “поїзди”: “Львів – Київ”, “Одеса  Київ”). Дві команди шикуються в колону по одному за загальною стартовою лінією. За командою вчителя розпочинають гру перші учасники − “тепловози”. Вони біжать до високої стійки “станції”. (висота стійки 1,5 м, виготовлена з дерева або пластмаси), оббігають її і повертаються назад у своє “депо”. “Чіпляють” перший “вагон” (одного учасника) і біжать разом, оббігають стійку, повертаються назад і чіпляють другий “вагон” і т.д. Виграє та команда (“поїзд”), яка швидше закінчить гру-естафету, при цьому не “загубивши вагони”.

Варіанти гри: можна “чіпляти” по два “вагони” одночасно (по два учасники).

« М ’ яч об стіну»

Гра проводиться біля стіни. На віддалі 2-3-х метрів від неї креслять лінію. Перший, що починає гру, бере тенісний м’яч, підходить до стіни на відстань 1 м від неї і сильно б’є м’ячем об стіну так, щоб відскочивши, він перелетів лінію. Решта гравців, перебуваючи поза лінією, ловить м’яч, що відскочив від стіни. Хто спіймає, той іде бити об стіну, решта - ловити його.

В к а з і в к и : Ловити м’яч можна тільки за лінією (2-3 м. від стіни). М’яч треба спіймати двома руками, а не тільки доторкнутися до нього.


« Літаки»

Гравці – “пілоти”, стають за лінію. На слова керівника: “Літаки, полетіли” діти підводять руки в сторони і бігають у різних напрямках у межах майданчика. На слова : “Літаки, сіли” гравці присідають, руки опускають донизу. На слова: “Літаки, на місця!” діти повертаються за лінію і стають струнко. Виграє той гравець, який першим прибіг на своє місце.

В к а з і в к а : Гравцям не дозволяється вибігати за лінію без сигналу.

«Носильщики»

В цьому змаганні беруть участь одночасно по два гравці від кожної команди. Ставши один за одним, вони держать в руках дві палички довжиною 50-70 см., на яких лежать два м’ячі (середнього або великого розмірів). По команді вчителя “носильщики” переносять свій вантаж на відстань 10 м., обходять прапорець, повертаються до своєї команди і передають м’ячі наступній парі. Якщо м’яч впав, його можна підняти і продовжувати шлях з місця зупинки. Перемагає та команда, чиї “носильщики” виявляться більш кмітливими і швидшими.



«Слухай музику»

Поки звучить музика, діти можуть бігати, стрибати, танцювати. Як тільки музика припиниться, всі повинні зупинитися і не рухатися, поки музика не зазлунає знов.



Література



1. Андрощук Н. В. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. / Н. В. Андрощук, А. Д. Леськів, С. О. Мехоношин. – Тернопіль, 2000. – 112 с.

2. Білєєва Л.В., Коротков І.М., Яковлєв В.Г. Рухливі ігри: Навч. посібник для ін-тів фізичної культури. 4 -е вид., Перераб. і додатк.- К.: Фізкультура і спорт, 1999. - 208 с.

3. Білєєва Л.В., Коротков І.М., Яковлєв В.Г. Рухливі ігри: Навч. посібник для ін-тів фізичної культури. 4 -е вид., Перераб. і додатк.- К.: Фізкультура і спорт, 1999. - 208 с.

4. Коротков І.М. Рухливі ігри на заняттях спортом. К.: Фізкультура і спорт , 1991 . -116 с.

5. Супрунюк В.Ф. «Методичний посібник» Корець, 2017.- 40 с.

6. Яковлєв В.Г. Ігри для дітей. -К. : Фізкультура і спорт , 2001. – 158с.



Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.