Наголос у словах української мови є властивістю частини слова — складу. Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова. Не всі слова в українській мові мають наголос. Не мають наголосу односкладові службові слова.
Звук і склад, на які падає наголос, називаються наголошеними, а всі інші голосні звуки й склади в слові — ненаголошеними.
Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова.
За допомогою наголосу часто розрізняють лексичне значення та граматичні форми слів: за мок — замо к, при клад — прикла д, батькі в — ба тьків, се стри — сестри .
Наголос в українській мові — вільний і постійний.
Вільний — означає, що у різних словах він може припадати на різні склади. Наприклад, а збука, абе тка, алфа ві т. Вільний наголос буває таким:
рухомим (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова; наприклад, може змінювати своє місце в різних формах слова: село — сі л, по ле — поля , сторі нка — сторінки );
нерухомим (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова);
Постійний (у всіх формах слова припадає на той самий склад: фа брика, фа брику, фа брикам).
