Наголос — це посилення голосу на одному зі складів. Коли в слові є два або більше складів, то один з них вимовляємо з більшою силою й довготою, ніж інші.
Звук і склад, на які падає наголос, називаємо наголошеними, а всі інші голосні звуки й склади в слові — ненаголошеними. Голосні під наголосом звучать чітко, тому сумнівні ненаголошені звуки, наприклад, е та и, перевіряємо наголосом.
Не всі слова в українській мові мають наголос. Не мають наголосу односкладові службові слова.
Наголос в українській мові вільний, бо він не закріплений за якимось постійним місцем у словах. В одних словах він падає на перший склад, в інших — на другий, третій або четвертий.
У межах окремого слова наголос в українській мові може бути:
рухомий (може змінювати своє місце в різних формах слова: село — сіл, поле — поля, сторінка — сторінки);
постійний (у всіх формах слова припадає на той самий склад: фабрика, фабрику, фабрикам).
