Наголос - це вимова одного із складів з більшою силою.
Наголос завжди падає на голосний звук в складі, напр., чудо'во, бi'гати, вече'ряти.
Голосний звук і склад, на який падає наголос, називається наголошеним; усі інші голосні і склади – ненаголошеними (у слові вi-тер склад ві- наголошений)..
Наголошений склад вимовляється з більшою силою, ніж усі інші.
Наголошеними можуть бути різні за порядком склади (рi'ч-ка, пе-ре'-рва).
Наголос може переміщуватися з однієї частини слова на іншу при зміні
форми цього слова (нога' - но'ги).
За допомогою наголосу іноді розрізняються лексичні значення слів (за'мок - замо'к, му'ка - мука' ) та їхні граматичні форми (стi'ни - називний відмінок множини і стіни'- родовий відмінок однини).
Більшість слів в українській мові має один наголос, але складні слова можуть мати два і навіть більше наголосів (багатомільйонний).
Завдання, пов’язані із наголосами, завжди були і будуть одними з найбільш проблемних у тестах ЗНО з української. Чому? Тому що тут ВЗАГАЛІ не спрацьовує принцип “як я собі відчуваю – так і правильно”. Котрий чи котрий, каталог чи каталог, феномен чи феномен? А слів у мові так багато… Скажете, вивчити весь словник – нереально.
