У статті розкривається проблема формування творчої особистості та діяльність учителя української мови та літератури, яка повинна бути спрямована на розвиток творчих здібностей учнів.
Навчання й виховання лише тоді стає справжньою силою, коли rрунтується на вірі в дитину. Творча праця, захоплення улюбленою справою – найкращий шлях до серця дитини.
Якість навчально–виховної роботи з української мови та літератури зростатиме за умови урізноманітнення вчителем форм і методів навчання, добору високоякісного дидактичного матеріалу, підвищення вимогливості до рівня знань учнів. Педагог зобов’язаний навчити дітей систематично й послідовно працювати як під час уроку, так і в позаурочний час, бо самостійна робота не тільки активізує навчально–пізнавальну діяльність, а й розвиває творче мислення, формує вміння й навички свідомо набувати знання.
