Керуйте своїми почуттями,
поки ваші почуття не почали керувати вами
Публіус Сірус
Одним із актуальних трендів у сучасному суспільстві є емоційний інтелект. Світ змінюється, і вже замало бути спеціалістом, адже запорукою успіху стає вміння керувати емоціями.
Емоційний інтелект (англ. Emotional intelligence) - це здатність людини орієнтуватися в емоційній сфері людського життя, фактично - це вміння усвідомлювати, впливати та коригувати власні емоції, розуміти інших людей з метою покращення навичок взаємовідносин. Збільшення уваги до емоційного інтелекту є логічним; сучасне життя підводить до осмислення зв’язку почуттів і розуму, і саме даний вид інтелекту є ланкою , що допоможе людині відшукати гармонійну рівновагу.
До теми гармонізації особистості зверталися філософи античності, розділяючи розумову, мотиваційну сферу та емоції людини. Згодом умінню знаходити спільну мову з іншими людьми дали назву «соціальний інтелект», який Едвард Торндайк пояснював як уміння контактувати, а Девід Векслер спробував пояснити важливість емоційних складових інтелекту як вирішального компоненту успіху людини в житті.
Поняття «emotional quotient», тобто емоційного інтелект (EQ), вперше використали американські психологи Джон Мейєр та Пітер Селовей у 1990-му році та пояснили як здатність відстежувати власні та чужі почуття і емоції, розрізняти їх і використовувати цю інформацію для направлення мислення і дій. Але їх роботи не були в доступі у широкого загалу, оскільки поширювалися в академічних виданнях. На щастя, журналіст і талановитий письменник Деніел Гоулман, опрацювавши попередні роботи Мейєра та Селовея, випустив книгу «Емоційний інтелект. Чому він може значити більше, ніж IQ», де зміг передати основні ідеї, не перевантажуючи науковими поняттями, що зробило книгу більш доступною для розуміння. Гоулман доводив, що розумові здібності(IQ) впливають лише на 10-20% на досягнення успіху людиною, а все інше - це наші особисті емоційні здібності, при чому вони мають здатність змінюватися протягом життя. Емоційний інтелект він визначив як змінне поняття, яке може редагуватися за життя, в залежності від того, наскільки ми розвиваємо та покращуємо соціальні навички. Автор стверджував, що потрібно керувати собою і в цьому, в першу чергу, допоможе емоційний інтелект, який є запорукою особистого успіху.
Завдяки дослідженням Д. Гоулмана, у свідомість людей увійшла абревіатура EQ(рівень емоційності) у сучасному розумінні, причому в значенні оцінки та виміру EI (Emotional intelligence), тобто емоційного інтелекту. У цей період було створено безліч методик вимірювання, почали з’являтися агенції, що пропагували розвиток EQ в навчанні. Отже, люди все більше розуміли важливість поєднання розуму і почуттів для ефективної діяльності.За Д.Гоулманом, люди з розвиненим EQ суттєво домінують, адже вони:
розуміються на власних емоціях, вміють керувати ними;
мають розвинені соціальні навички;
розуміють емоційний стан інших людей;
прагнуть досягнути поставленої мети.
Позитивним фактом є те, що, на думку вчених, рівень EQ можна коригувати протягом життя, оскільки це не сталий, вроджений показник, а динамічний, який можна розвивати та вдосконалювати.
Складові компоненти емоційного інтелекту
Спираючись на розробки вчених( Д.Карузла, Д.Майера, П.Селовейя), виділяють 4 основні складові EQ: самоусвідомлення, самоконтроль Соціальна свідомість, управління взаємовідносинами.
Фундаментом EQ вважається самоусвідомлення- здатність чути свої емоції. Розвиток емоційного інтелекту допоможе правильно розуміти ситуацію, розпізнавати власні емоції та правильно реагувати на них, зрозуміти сутність свого «Я» та його реакції на подразники. Це починається зі спостереження за собою, своїми вчинками. Дитина починає себе розуміти й сприймати як особистість, намагається визначити місце в суспільстві. Якщо рівень EQ високий, то відчувається впевненість у собі. Самооцінка формується з дитинства, важливо володіти вчасно ситуацією, підтримувати, оцінювати та радіти досягненням учнів.
Іншим компонентом EQ є вміння володіти собою - саморегуляція. Необхідною навичкою є вчасне визначення деструктивних почуттів у критичній ситуації,учневі важливо усвідомити власний настрій, думки, емоційний стан і починати діяти відповідно до нього. Потрібно контролювати емоції та керувати ними. Це не означає ігнорувати емоційний стан і не виявляти почуття, але повернути ситуацію в розумний бік з метою уникнення конфлікту. Змінити емоції, щоб морально не травмувати оточуючих.
Третій, не менш важливий компонент - це соціальна свідомість(емпатія).Це вміння відчувати стан , почуття, емоції, потреби інших людей, це «зазирати» в душу з метою підтримки й допомоги ішим людям, визначати чужі емоції, порівнювати та знаходити відмінності. Емпатія –це й моральний чинник, який сприяє гуманним стосункам між людьми, стримує агресивність, й умова зростання особистості в розвитку, ознака емоційної зрілості.
Умовно емпатія поділяється на 3 рівні:
низький рівень: дитині важко спілкуватися, вона не відгукується на почуття, не вміє співпереживати;
середній рівень: важко вивести на довірливу розмову, дитина «закрита», не вміє виставляти свої емоції, тримає їх під контролем;
високий рівень: не може пройти осторонь емоційних проблем інших людей, намагається продумати, як їм допомогти. Дітям з високим рівнем емпатії характерні чуйність, толерантність, тактовність, інтерес до інших людей, здатність до реальної дієвої допомоги.
Управління взаємовідносинами- четвертий компонент розвитку EQ, від нього залежить мікроклімат колективу. Отже, це здатність взаємодіяти з оточенням, спираючись на емоційний стан і настрій саме колективу.
Розвиток емоційного інтелекту під час освітнього процесу
Тільки те знання буде прищеплене,
яке пройшло через почуття учня.
Все інше є мертве знання, що
вбиває всяке живе ставлення до світу.
Л.С. Виготський
Так у чому важливість емоційного інтелекту? Яка роль школи в його розвитку? Дитині, яка не навчена регулювати власні емоції, не здатна розуміти інших людей, правильно оцінювати реакції людей, знаходити спільну мову, буде набагато важче стати успішною людиною. Важливо знаходити «золоту середину» між рівнем IQ, оскільки розумовий розвиток не менш важливий, адже це взаємозалежні поняття і емоційний інтелект - це логічне продовження, але не протистояння інтелекту, це не перемога розуму над почуттями, а вдале поєднання.
Літературу можна назвати людинознавством, енциклопедією людського буття, рентгеном внутрішнього світу людини. Мистецтво слова спроможне формувати новий тип людини оновленої, оскільки сприяє духовному очищенню, збагаченню досвідом попередніх поколінь. Напруженість соціального життя, корінні глобальні зміни, що охопили людство у зв’язку з пандемією - усе це згубно впливає на молоде покоління. За цих умов зростає роль української літератури, оскільки вона забезпечує сприйняття вищих моральних настанов, формує у дитини емоційно-творче ставлення до світу, допомагає орієнтуватися у світі, розрізняти добро і зло, спираючись на досвід поколінь. Учні аналізують художні твори, характери героїв, проникають у їхні думки, дають оцінку, проводять паралель із сучасністю, з особистим життям, переймають морально-естетичний досвід всього людства. З упевненістю можна сказати, що література – лідер із впливу на емоційний стан дитини, у цієї дисципліни достатньо широкий спектр засобів для морального виховання.
Для розвитку емоційного мислення учнів на уроці застосовують багато прийомів, оскільки урок літератури повинен бути креативним, емоційно навантаженим, яскравим. Важливим є емоційне занурення у твір мистецтва, що розкривається такими прийомами:
1. Емоційна подача матеріалу (може бути використана на будь-якому етапі уроку)
Вивчення нової теми можна почати з біографії письменника, привернувши увагу учнів не стільки до визначних дат та подій, скільки до його особи, світогляду, звичок, цікавих фактів з життя. Потрібно створити інтригу, щоб захопити увагу учнів повністю. Жива, насичена емоціями подача матеріалу, заряджена енергією, передається школярам - і виникає бажання дізнатися більше. Можна запропонувати на початку здогадатися за предметом на столі або за слайдом, про що буде йти мова. Дітям подобається розгадувати загадки, висловлювати припущення. Велику роль має й ентузіазм, з яким учитель починає пояснювати, тоді настрій на плідну роботу передається учням. Чудовим засобом зацікавлення є дискусія, де кожен відстоює свою думку, як наслідок - урок проходить на одному подиху, приносить задоволення присутнім.
2. Повне заглиблення в текст
Щоб зрозуміти задум автора, учень повинен зацікавитися твором із самого початку роботи над текстом. Можна запропонувати висловити припущення щодо змісту, виходячи з назви, спрогнозувати теми, які буде розкривати письменник. На цьому етапі ефективним є й використання буктрейлерів. Робота з художньою деталлю теж є ефективним прийомом роботи зі сприйняттям тексту, саме через неї ідея твору розкривається повніше, читач усвідомлює взаємозв’язок книги і життя. Вивчається значення окремих фраз, висловів, проводиться робота через диференціацію інформації на первинну та вторинну. Учні намагаються крізь слова «побачити» автора, розкрити його задум, визначити порушені проблеми, ведеться діалог «автор – читач».
3. Етап роботи з уявою та асоціаціями.
У кожному художньому творі закладено емоційне посилання автора, яке потрібно усвідомити. Читання із розумінням душевного настрою героїв, співпереживання, емпатія допомагають сприйняти й пропустити твір «крізь себе», поставити себе на місце героя, провести паралель зі справжнім життям. У власній уяві учень вчиться зв’язувати своє «Я» з персонажем художнього світу, «оживлюючи» характери, події, це своєрідний тренажер для підготовки до реального життя, симулятор реальності, де можна робити помилки, спостерігати, до чого призводять ті чи інші моделі поведінки. Читання допомагає зрозуміти, що у творі все взаємопов’язане, не буває нічого випадкового. Важливе значення має вміння аналізувати прочитане та створювати асоціативні ряди, тобто визначати, з якими поняттями, явищами, кольорами, музикою в уяві пов’язується персонаж. У такі моменти на основі власних висновків учні аналізують внутрішній стан, накопичують життєвий досвід. Твір переосмислюється й набуває ціннісного значення.
4. Творча робота за отриманими враженнями.
Своєрідним містком між твором та читачем є роботи усні, письмові, де можна продовжити та логічно завершити спілкування з героєм твору, висловити свої думки за прочитаним, продовжити свій варіант розвитку подій. Можна додатково продивитися екранізацію прочитаного твору, проаналізувавши, наскільки уява автора фільму змогла передати даний твір, атмосферу, яка панує в ньому, зовнішність, особливість персонажів, зрозуміти, наскільки вони відрізняються від образів, створених у власній уяві.
Всі ці етапи занурення в художній твір розвивають читацькі компетенції, формують стійкий інтерес до читання, допомагають формувати світогляд та виховувати людяність.
На уроці літератури вчитель намагається розвивати творчу уяву, збагачувати духовний, емоційний світ учня, для досягнення цієї мети використовуються різноманітні прийоми та методи. Одним з них є арт-терапія, яка ставить на меті корекцію емоційних станів засобами мистецтва. Перші свідчення впливу музики, малювання можна знайти ще в Давньому Єгипті. Арт-методи задіюють невербальне спілкування, допомагають вільно висловлювати власні почуття, а оскільки не вимагають здібностей і спеціальних навичок, то є доступними для кожного. На уроках літератури ефективним буде опрацювання твору за допомогою малюнка, запропонувати можна такі вправи: «Намалюй за хвилинку»(зобразити відповідними кольорами, як змінюється настрій вірша, можна поставити питання класу, пояснити, які уривки з твору відповідають зображеному кольору), «Ланцюжок асоціацій»(учень малює символом, що виникає в уяві після прочитання твору, передає наступному учневі, який додає щось своє. Потім можна аналізувати класом і відгадувати, що зобразили, або запропонувати виступити групі й пояснити значення малюнків). Доцільно дати домашнє завдання створити колаж за твором «Світ добра і зла», «Вічне й цінне», «Мої враження», «Образи в малюнках», «Happy end», добираючи картинки з журналів, фотографій, кольорового паперу, природних матеріалів, учень глибше занурюється у твір, розуміє задум автора, усвідомлює своє ставлення до героя. Можна запропонувати створити скрапбук, використовуючи природні матеріали, відтворити фрагменти, які сподобались. Під час вивчення творчості Е.Андієвської потрібно ознайомити учнів з ще одним її таланом - художніми здібностями. Доцільно демонструвати роботи авторки, формувати питання з пропозицією поміркувати та дати власну назву картинам Е.Андієвської.
На уроках літератури доцільно прослуховувати музичні твори класиків, сучасних виконавців. Так, вивчаючи поезії І.Калинця, можна запропонувати учням відшукати мелодії, які б найбільш вдало розкривали емоційний настрій віршів «Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка». Під час аналізу поетичної творчості важливо вчити дітей декламувати вірші з відповідною до змісту інтонацією. Це знадобиться учням не тільки для роботи на уроках літератури, а й у повсякденному житті, де за інтонацією важливо відгадувати настрій співрозмовника, розуміти його наміри без слів, на основі інтонації - все це допомагає кращому взаєморозумінню учнів.
Можна визначити важливість арт-терапії на уроках української літератури в тому, що активується невербальне спілкування навіть тих учнів, яким важко висловлювати словами свої емоції, крім того, це зближує учня з автором твору, з однокласниками, збагачує комунікативні можливості. Це засіб самопізнання, самовираження особистості, спосіб спілкування з самим собою. Цей метод розкриває творчий потенціал, дає впевненість у власних силах.
Важливу роль на уроках української літератури відіграє театралізація, тобто використання засобів театрального мистецтва в освітньому процесі. Привертається увага дітей до даного виду мистецтва, створюються умови для розкриття творчого потенціалу кожної дитини, діагностуються природні здібності та нахили, у дітей формується образне та асоціативне мислення, збагачується спектр емоційних станів, уява, фантазія, пам’ять, фактично це - «школа переживання» почуттів героїв твору. Якщо вводити в урок елементи театральних виступів, учні отримують можливість самопізнання та самовираження, відточується мова, прищеплюється любов до літератури, підвищується рівень емоційного розвитку, зростає загальна культура. Діти привчаються осмислювати твори, «оживлювати» в уяві персонажів, події, намагаються емоційно передати характер героїв твору, події. Хотілося б відзначити позитивний та корекційний вплив театральної діяльності: учні з проблемною поведінкою «розкриваються», намагаються відповідально ставитися до завдань.
