До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
5
міс.
3
0
дн.
0
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках інформатики в умовах соціалізації освіти

Опис документу:
Кваліфікаційна робота: Розвиток творчих здібностей учнів на уроках інформатики в умовах соціалізації освіти. Розділ 1. 1.1. Еволюція поняття «соціалізація» в освіті 1.2. Школа третього тисячоліття Розділ 2. 2.1.Застосування інформаційно-комунікаційних технологій 2.2. Технологія «Веб-квест» − перспективний напрямок розвитку інформаційних та комунікаційних компетентностей

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖИВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Центр доуніверситетської та післядипломної освіти

Реєстраційний №______

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ В УМОВАХ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ

Кваліфікаційна робота

вчителя інформатики

кваліфікаційної категорії

другої

Криворізької загальноосвітньої

школи І - ІІІ ступенів №2

Черкасової Олени Олександрівни

Кривий Ріг – 2018

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………….…..3

Розділ 1. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

В УМОВАХ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ………………………………4

1.1. Еволюція поняття «соціалізація» в освіті………….…………….…….…..4

1.2. Школа третього тисячоліття………………………………………………..8

Розділ 2. ПОШУК НОВИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ В УМОВАХ

СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ……………………………………………..15

2.1. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій………...……...15

2.2. Технологія «Веб-квест» − перспективний напрямок

розвитку інформаційних та комунікаційних компетентностей…………22

Висновки………………………………………………………………………...28

Список використаної літератури………………………………………………30

Додатки…………………………………………………………………………..32

ВСТУП

Розвиток в учнів самостійності і здатності до самоорганізації є одним із найголовніших завдань сучасної школи. В умовах постійного стрімкого розвитку технологій та зростаючого об’єму інформації, школяр повинен вміти самостійно отримувати, обробляти інформацію, аналізувати результати її обробки. Сучасне навчання має орієнтуватися на інтереси і потреби учнів, ґрунтуватися на особистому досвіді дитини. В такій ситуації Інформатика знаходиться у виграшній ситуації. Вивчаються теми, де учні можуть проявити свою творчість, самостійність, або навпаки, вміння роботи в парах, групах.

Актуальність обраної теми визначається в тому, що розвиток і вдосконалення творчого мислення, особливо в період серйозних соціальних змін у нашій країні, дозволить школяру виробити навички знаходити ефективні рішення для будь-яких проблем, пристосовуватись до різних ситуацій. Усвідомлене цілеспрямоване використання творчого мислення дасть можливість особистості досягти бажаного результату, самореалізуватися, визначити своє місце в соціумі.

Метою є формування творчого мислення, як одного з основних принципів навчання. Відповідно до діяльнісних підходів до навчання, мислення − це за своєю суттю пізнання, що приводить до вирішення проблем або завдань, які постають перед людиною. Активне засвоєння знань і розвиток мислення відбувається тільки тоді, коли в ході навчального процесу ставиться завдання, виникає проблема, що спонукає до пошуку нових, нестандартних рішень.

Основні завдання: формування й розвиток творчої особистості, підготовленої до життя в сучасному суспільстві, яка здатна здійснювати швидкий і ефективний пошук інформації, групувати інформацію за ступенем значущості, правильно її класифікувати і на підставі обробки приймати грамотне рішення про способи і ступені її використання.

Розділ 1. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ В УМОВАХ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ

    1. Еволюція поняття «соціалізація» в освіті

XXI століття ставить перед сучасною освітою актуальну для часу вимогу: потреба значних змін. Перед сучасною школою стоїть завдання формувати різнобічно розвинену особистість, на основі її здібностей і задатків, особистість, яка відповідає вимогам сучасного суспільства, особистість, яка може адаптуватись до сучасного швидкоплинного життя. Саме соціальний компонент утворює основу всього індивідуального розвитку особистості та передбачає її соціалізацію.

На перший план серед вимог до людини як члена суспільства виходить її індивідуальність та здатність до творчої взаємодії індивіда і суспільства на основі предметно-перетворювальної діяльності, результатом якої є гармонізація відносин особистості й соціуму.

За таких умов посилюється актуальність досліджень питань щодо соціалізації людини: її гармонійне входження в суспільство, адаптація до змінних умов життя, дотримання соціальних норм та вимог, прийняття й передача з покоління в покоління системи національних, культурних та релігійних цінностей, здатність будувати конструктивні стосунки, відчуття себе членом певної спільноти, перенесення своїх знань в нові умови, творчий підхід у вирішенні життєвих ситуацій.

Основні параметри особистості є не вродженими, а набуті індивідом протягом всього життя. Термін "соціалізація" запровадив у середині XIX ст. французький соціолог Габріель Тард для того, щоб позначити процес інтеріоризації соціальних норм шляхом соціальної взаємодії.

Поняття «соціалізація» еволюціонувало з того часу, охоплюючи різні аспекти цього явища.

Існує багато визначень цього поняття, які різняться залежно від розуміння їхніми авторами сутності й структури особистості. Більшість визначень цього поняття містить загальне положення про те, що сутність соціалізації полягає у засвоєнні індивідом соціального досвіду, але істотно відрізняються розуміння змісту цього досвіду, його структури, засобів і порядку засвоєння.

У соціологічному словнику під редакцією В. Воловича, соціалізація визначається як процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв'язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві.

У XX ст. в західній соціології та психології затвердилося розуміння соціалізації як частини процесу становлення особистості, коли формуються найзагальніші та найпоширеніші, усталені риси особистості, що виявляються в соціально організованій діяльності, регульованій рольовою структурою суспільства. У цьому тлумаченні соціалізації звернено увагу на формування рис характеру в соціальній взаємодії з іншими суб'єктами.

Сучасне розуміння соціалізації як процесу перетворення людини на особистість у результаті засвоєння нею суспільних норм та інтеграції в соціальні інститути дав Т. Парсонс. На його думку, витоком процесу соціалізації особистості є набуття нею самосвідомості та свідомості. Наслідком соціалізації є структурування сфери свідомості особистості під інформаційним впливом соціального середовища. Так, вчений писав, «що основний характер структури окремої особистості склався у процесі соціалізації на основі структури систем соціальних об'єктів, з якими вона мала зв'язок протягом свого життя, включаючи, звичайно, культурні цінності й норми, інституційовані в цих системах» [22, с. 27].

Схожої позиції дотримувались представники біхевіоризму Б. Скіннер та Дж. Доллард, які вважали, що становлення особистості відбувається у процесі научання людиною соціальним нормам.

Ч. Кулі та Дж. Мід вважали, що одним із механізмів соціалізації є модель «міжособового спілкування», згідно з якою індивід, дивлячись на себе очима інших людей, засвоює в результаті безлічі інтеракцій правила співжиття.

Ж. Піажета, Л. Колберг запропонували «когнітивну» модель соціалізації, що зводиться до розвитку свідомості й самосвідомості дитини у процесі оволодіння образним та абстрактним мисленням. Соціалізація полягає в створенні у свідомості зразків когнітивних схем, які індивід адаптує до нового досвіду за допомогою механізму «рівноваги».

А. Маслоу та К. Роджерс розглядають прагнення індивіда до самоактуалізації як рушійну силу соціалізації.

Суть соціалізації у передаванні культурної спадщини, − вважали Ф. Боаста та В. Малиновський.

За еволюційною теорією Е. Еріксона, процес соціалізації – це подолання індивідом критичних ситуацій на життєвому шляху.

У концепції М. Лукашевича поєднанні поняття соціалізації та соціальної адаптації. На його думку, соціалізація людини відбувається в результаті взаємодії з навколишнім середовищем протягом життя шляхом адаптацій, що змінюють одна одну в кожній сфері життєдіяльності.

Соціалізація має дві цілі: сприяти взаємодії людей через виконання ними різних соціальних ролей, та забезпечувати збереження суспільства передачею новим членам відповідних переконань та зразків поведінки [14].

Отже, соціалізацію розглядають як взаємодію людини з навколишнім середовищем, що триває все її життя, шляхом адаптації в кожній зі сфер її життєдіяльності. Адаптація пов'язана із засвоєнням чергової нової соціальної ситуації, суб'єктивно нової для кожної особистості. Вона додає їй соціального досвіду і тим самим підвищує рівень соціалізації. Таким чином, соціалізація триває протягом усього життя людини і є процесом становлення і розвитку особистості.

Соціалізація здійснюється через освіту. Саме освіта сьогодні покликана створювати сприятливі умови для адаптації особистості до мінливого навколишнього світу, сприяти формуванню життєвих компетентностей. Шкільна освіта, навчальний процес надають особливі умови для реалізації структури соціалізації, створюють сприятливі умови для забезпечення спілкування, діяльності, самоусвідомлення дітей та учнівської молоді. У процесі шкільної освіти дитина повинна оволодіти знаннями та навичками в різних сферах.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що проблема соціалізації особистості досліджується досить широко, зокрема у дослідженнях Є.Кузьміна, В. Мухіна, О.Главник, В. Зона, Л. Виготського, А. Петровського, Т. Репіна, Ю.Васількова, В. Іванова, Н. Лавриченко, А. Мудрик та ін. На сьогодні науковці виділяють три підходи щодо розуміння сутності соціалізації, які різняться уявленнями про людину та її ролі у процесі власного розвитку.

Окреслимо ці підходи:

  • перший характеризує особистість як об’єкт соціалізації – зміст процесу соціалізації визначається зацікавленістю суспільства в тому, щоб його члени успішно опановували громадські ролі (робітника, сім’янина, законослухняного громадянина, патріота своєї країни та ін.);

  • другий характеризує особистість як об’єкт і суб’єкт соціалізації – людина як повноцінний член суспільства засвоює соціальні норми, культурні цінності в єдності з реалізацією своєї активності, самовдосконалення, самореалізації в оточуючому середовищі. Індивід адаптується до суспільства й активно приймає участь в процесі соціалізації, впливає на самого себе і своє життя;

  • третій характеризує особистість з точки зору необхідності реалізації цілей держави, суспільства, людини. Відповідно до цього підходу соціалізація індивіда може проходити як розвиток індивідуальності і виховання особистості в інтересах індивіда; в інтересах суспільства та індивіда; в інтересах держави, але не індивіда; в інтересах певних груп.

Але під яким кутом би не досліджувалося питання соціалізації особистості, слід відмітити той факт, що освіта відіграє в цьому процесі не останню роль [12].

Сучасні теорія і практика освіти характеризуються пошуком шляхів нарощення творчого потенціалу молоді як актуального й прогнозованого реагування на виклики часу, в тому числі й щодо успішної соціалізації особистості. Постать педагога в цьому процесі є визначальною. Як говорив А. Макаренко, добрий учитель, на відміну від поганого, здатний проектувати особистість, а навчання і виховання – це керівництво індивідуальним становленням людської особистості.

Тому розвитку творчих здібностей учнів виступає невід’ємною умовою успішної соціалізації особистості.

    1. Школа третього тисячоліття

Творчість розуміють як продуктивну форму активності і самостійності людини. Її результатом можуть бути наукові відкриття, винаходи, музичні та художні твори, рішення нових завдань у праці людей найрізноманітніших професій. Школа третього тисячоліття – це школа з творчо обдарованими педагогами, які виховують творчо розвинутих учнів.

В роботах А.Т. Шумиліна, поняття «творчість» подається так: «Сучасна наука визначає творчість як процес створення нових духовних і матеріальних цінностей, як найвищий рівень пізнання». Це процес розв’язання завдання, стан натхнення людини – спалах її енергетичного потенціалу, який розкриває межу невідомого, виокремлює його частину й перетворює його на відоме. Розрізняють наукову творчість, художню, літературну, педагогічну та інші види творчості [18, с. 165].

Творчість – психологічно складний процес. У центрі його – уява, навколо неї задіяні інші психічні процеси: увага, пам’ять, мислення, які виявляються в тих знаннях, що є в людини. Уява доповнюється здібностями і вміннями, процес творчості може відбуватися лише за умови відповідного емоційного тла.

У філософській літературі є різні трактування феномена творчості, його природи, об’єктивної основи, структури творчого процесу, інформація про формування творчих здібностей людини.

Філософами розглядається творчість як «активність», «діяльність», «процес», «вид діяльності», «тип діяльності», «форма» і т.д. Різні його сторони відбиваються в поняттях: творчий початок, творча активність, творчі можливості, творчий потенціал, творче мислення, творчі здібності, творче ставлення, творча діяльність, творча праця, творча особистість. Творчості потрібно вчити.

Здібності – це психофізиологічні якості людини, від яких залежить динаміка набуття знань, умінь та навичок і успішність виконання означеної діяльності.

Здібності – це обдарованість у розвитку.

Згідно з концепцією креативності Дж. Гілфорда до творчих здібностей відносимо [4, с.13]:

● здатність до виявлення і постановки проблем;

● здатність до висловлювання великого числа ідей;

● гнучкість – здатність до висловлювання різноманітних ідей;

● оригінальність – здатність відповідати на подразники нестандартно;

● здатність удосконалити об’єкт, додаючи деталі;

● здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу.

Розвиток творчих здібностей учнів насамперед передбачає впровадження в начальну практику гуманістичного принципу освіти, коли в центрі навчально-виховного процесу знаходиться особистість учня з її потребами, інтересами і можливостями, а вчитель з набором педагогічних форм, методів і засобів виконує спеціальну функцію − не допустити згубної дії зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей учнів.

Учень не повинен бути об’єктом педагогічного впливу, а повинен бути суб’єктом пізнавальної діяльності. Саме тому, результатом роботи вчителя повинна бути активна, творча діяльність учня, далека від простої репродукції [13].

Розвиток безпосередньо пов’язаний з діяльністю людини, з процесом у тому, хто діє, з тим, над чим вона працює, перероблюючи його у нові форми. Розгортання процесу розвитку можна зобразити схемою:

Розвиток кожного учня як творчої особистості у навчально-виховному процесі, є можливим та оптимальним на основі активної творчої діяльності школярів.

М. І. Алексєєв вважає, що творчій діяльності людину можна навчити, оскільки вона (творча діяльність) не є генетично запрограмованою, тобто даною від народження.

Але вчений зазначає, що їй вчаться не теоретично, не шляхом засвоєння науки про творчість, а практично, на досвіді. З цією метою «потрібно з перших кроків діяльності ставити людину в такі складні (неоранжерейні) умови, за яких вона вимушена долати труднощі, вести боротьбу з протиріччями...». Водночас така активна освіта не лише сприятиме розвитку учня як всебічно розвиненої, творчої, компетентної особистості, а допоможе глибокому, усвідомленому засвоєнню ним учбового процесу.

Вивчивши теоретичні положення наукових досліджень педагогів і психологів, можна зробити висновок, що творча активність найчастіше розглядається у двох аспектах:

  • як стихійний процес творення нового;

  • як сукупність властивостей особистості, які забезпечують її залучення у цей процес.

Особливу увагу науковці акцентують на самостійності мислення учня, тому що тільки у творчій активності найбільш яскраво виявляється його індивідуальність.

Творчу активність необхідно розглядати у єдності двох сторін.

Перша (пов`язана з поняттям «творчість») – комплекс якостей і властивостей особистості, який сприяє повній реалізації її творчого потенціалу і виражається в оригінальному, своєрідному мисленні й емоційності.

Друга (пов`язана з поняттям «активність») – ініціативність, енергійність, самостійність творчих дій і поведінки, мотивом яких служить потреба у самореалізації. Зважаючи на загальноприйняту психолого-педагогічну думку та власний досвід, творчу активність тлумачимо як найвищий рівень пізнавальної активності особистості, що виражається у здатності активізувати свої природні задатки і здібності, вмінні нестандартно мислити, генерувати ідеї за умови відповідної мотивації та високого розвитку психічних процесів.

Науковці відмічають, що «творчість обумовлює вміння вирішувати нові завдання, орієнтуватися в нових умовах, долати різноманітні труднощі, пробуджує і стимулює розвиток інтересу до діяльності, оскільки завжди пов’язана з відкриттям нового, пошуком чогось раніше невідомого.

Згідно з дослідженнями розвитку творчості, вона гарантує в майбутньому успішну діяльність у менш складних умовах, а також постійну спрямованість на раціоналізацію своєї праці, покращення її якості та ефективності і полегшення адаптації до нового» [3, с. 5].

Отже, творчість виступає однією з передумов здатності людини до адаптації взагалі, й соціалізації зокрема.

«Звичайно, найвищий вияв творчості, як вважав Л. Виготський, і досі доступний лише небагатьом представникам людства, але у повсякденному житті, що оточує нас, творчість є необхідною умовою існування, і все, що виходить за межі рутини і в чому міститься хоча б йота нового, зобов’язане своїм походженням творчості людини» [6, с. 7].

За визначенням В. Калошина і Д. Гоменюка, творчі здібності особистості – це синтез властивостей і особливостей особистості, що характеризують ступінь її відповідності вимогам певного виду творчої діяльності й обумовлюють рівень її результативності [9, с.11].

Учитель, організовуючи навчально-виховний процес, повинен впливати на всі складові творчих здібностей дитини: мотиваційно-творчу активність; інтелектуально-логічні, творчі, комунікативно-творчі та інтелектуально-евристичні здібності; світогляд і моральні властивості, якості індивіда; здатність до самоорганізації власної творчої діяльності; індивідуальні особливості особистості, що сприяють успішній навчально-творчій діяльності.

Формування творчих здібностей учнів обумовлено розвитком особистісних рис, наприклад: впевненість у своїх силах, оптимізм, висока самооцінка, самостійність і самоорганізація, здатність до критичного аналізу і формулювання проблеми, схильність до ризику, допитливість, точність, сміливість, оригінальність, толерантного ставлення до ідей інших людей, образність, швидкість, гнучкість мислення, концентрація уваги.

Важливо зауважити, що ці риси допомагають дитині успішно адаптуватися в соціумі як сьогодні, так і в майбутньому. Освітній процес складний і багатогранний, з великою кількістю методів і методик, а тому за умови творчого підходу вчителя і правильної організації творчої активності учнів на уроках, заняттях, виховних заходах буде відбуватися нарощення творчого потенціалу учнівської молоді [12].

Педагог повинен не лише використовувати весь розроблений на сьогодні інструментарій розвитку творчих здібностей особистості, а й продовжувати пошуки дієвих стимулів для активізації творчості школярів.

Горлач М.І. представив творчий процес у вигляді карти знань, на якій представлені всі складові, необхідні для продуктивної творчості учнів [7].

Отже, для розвитку творчих здібностей учнів важливим є

  • Вміння постановки проблеми

  • Вміння аналізу проблемної ситуації

  • Аналіз наявних ситуацій

  • Вміння побудувати гіпотезу

  • Вміння висувати нові ідеї

  • Вміння перевіряти на практиці запропоновані гіпотези

  • Вміння критично аналізувати запропоновані гіпотези

Також дуже важливими є з одного боку розвинена інтуїція, уява та навіть вміння фантазувати а з іншого формування апарату формально-логічного мислення, вміння користуватися методами аналізу, синтезу, індукції та дедукції, абстрагування та узагальнення, аналогії та моделювання.

З огляду на це, інформатика є чи не єдиним предметом шкільного курсу, що відповідає всьому спектру вимог щодо розвитку творчих здібностей учнів.

Розділ 2. ПОШУК НОВИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ В УМОВАХ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ

2.1. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій

Одним з напрямів української освіти є формування соціально зрілої, творчої особистості, якій притаманно почуття власної гідності, повага до прав і свобод людини, свідоме ставлення до обов’язків людини і громадянина, активної участі у соціальному житті країни. У формуванні означених якостей, розвитку соціальної компетентності, вихованні особистості громадянина сучасної демократичної держави важливе місце займає середовище – все те, що оточує дитину від народження до кінця життя, починаючи з сім’ї, шкільного оточення і завершуючи середовищем соціальним, у якому вона живе і яке створює умови для її розвитку і виховання.

Тому важливим завданням для вчителів є забезпечення розбудови такого освітнього простору, у якому особистість з раннього дитинства зможе усвідомлювати свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом. Тому педагогам необхідно переглянути традиційні підходи до процесу соціалізації дітей. Перед сучасними освітянами стоїть завдання пошуку нових форм і методів організації навчальної діяльності. 

На сьогоднішній день вчителям та дітям, як рівноцінним учасниками освітнього процесу, суспільство ставить наступні вимоги:

  • вміння самостійно мислити, знаходити оптимальні шляхи для вирішення проблем;

  • здатність створювати нові ідеї та вміння, творчо та нестандартно мислити;

  • вміння орієнтуватися в різноманітних життєвих ситуаціях та самостійно здобувати отримані знання;

  • вміння збирати, аналізувати інформацію, робити необхідні узагальнення, висновки, застосовувати отриманий досвід для вирішення проблем;

  • здатність бути комунікабельним та активним у різних соціальних групах.

За державним стандартом базової і повної середньої освіти завданнями навчання в основній школі є формування в учнів навичок і вмінь проводити основні операції з інформаційними об’єктами, зокрема: здійснювати пошук необхідної інформації з використанням пошукових і експертних систем, Інтернету; створювати інформаційні об’єкти, фіксувати, записувати, спостерігати за ним і вимірювати їх, зокрема, в рамках реалізації індивідуальних і колективних проектів; висувати і перевіряти нескладні гіпотези навчально-пізнавального характеру, створювати, вивчати та використовувати інформаційні об’єкти; використовувати засоби інформаційно-комунікаційних технологій для обміну інформацією, спілкування; планувати, організовувати індивідуальну і колективну діяльність в інформаційному середовищі.

У сучасному суспільстві джерелом знань може виступати не тільки вчитель, а й комп'ютер, телевізор, відео. Учні повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку. Саме цьому сприяють інформаційно-комунікаційні та інтерактивні технології.

Перш за все, добираючи до уроку програмне забезпечення та електронні засоби навчання, слід враховувати, що вони повинні відповідати певним вимогам, а саме:

• бути цікавими і викликати позитивні емоції у школярів;

• активізувати пізнавальну та розумову діяльність учнів;

• викликати у дитини бажання навчитися працювати самостійно;

• відповідати психолого-педагогічним вимогам;

• розвивати творчі здібності дитини;

• нести навчально-контролюючий характер.

Крім того, окремої уваги заслуговує розгляд ІКТ як засобу організації навчального процесу, що дає змогу уникнути рутинної роботи вчителя. Комп'ютер може бути потужним дидактичним засобом, використання якого залучає дітей до активної праці, підвищує їхній інтерес до навчання, сприяє кращому засвоєнню матеріалу і підвищує ефективність навчання. Мова іде не про вивчення окремого, ізольованого від інших предметів курсу інформатики, а в інтеграції різних уроків з елементами, які складають комп'ютерну грамотність учнів та їхню інформаційну культуру.

Існують різноманітні способи застосування ІКТ в навчальному процесі, зокрема на уроках інформатики, серед яких:

  • Використання електронних тренажерів, підручників, енциклопедій.

  • Моделювання процесів і явищ. Наприклад, електронні засоби навчального призначення – «Віртуальна фізична/ хімічна/ біологічна лабораторія» дають змогу провести експеримент без витрати біологічних матеріалів, хімічних реагентів не витрачаючи час на збирання фізичної установки. При повторенні пройденого матеріалу учень може самостійно відтворити всі демонстраційні експерименти, які вчитель показував на уроці, при цьому можна перервати експеримент, зупинити його чи повторити ту частину, яка погано засвоїлась.

  • Забезпечення дистанційної форми навчання. Використання «Хмарних» технологій (Сервіси Google) та дистанційних платформ навчання («Moodle») дають змогу учням віддалено вивчати новий та додатковий матеріал, виконувати домашнє завдання у вигляді он-лайн завдань, проводити он-лайн тестування. Результати дій учнів учитель може проглянути в Особистому кабінеті на сайті або отримати їх на особисту електронну пошту.

Компанія Google надає безліч додатків і сервісів, що не тільки частково вивчаються за програмою інформатики в школі, а і допомагають в навчанні:

    • Google ArtProject - інтерактивно-представлені популярні музеї світу,

    • Google Docs, Google Sheets, Google Slides - онлайновий офіс,

    • Google Maps - набір карт,

    • Google Sites - безкоштовний хостинг, який використовує вікі-технологію,

    • Google Translate - перекладач,

    • YouTube - відеохостинг,

    • Google Диск - єдиний простір для зберігання файлів і роботи з ними, з можливістю спільного користування файлами.

  • Побудова систем контролю й перевірки знань і умінь учнів. Використання контролюючих програм-тестів, наприклад, «MyTest X» - це система програм (програма тестування учнів, редактор тестів і журнал результатів) для створення та проведення комп'ютерного тестування, збору та аналізу результатів, виставлення оцінки за вказаною в тесті шкалою, дозволяє вчителю за короткий час отримати об'єктивну картину рівня засвоєння матеріалу, що вивчається у всіх учнів і своєчасно його скорегувати. При цьому є можливість вибору рівня складності завдання для конкретного учня. Для учня важливо те, що відразу після виконання тесту (коли ця інформація ще не втратила свою актуальність) він отримує об'єктивний результат із зазначенням помилок, що неможливо, наприклад, при усному опитуванні.

  • Створення і підтримка веб-сторінок, блогів учнів, навчальних закладів, вчителів-предметників та класних керівників.

  • Створення презентацій до нового навчального матеріалу і для повторення вивченого. Електронні презентації дають можливість вчителю при мінімальній підготовці і незначних витратах часу підготувати наочність до уроку; дають можливість учневі виконати випереджуюче чи підсумкове домашнє завдання з певної теми та виступити в ролі доповідача. Уроки, складені за допомогою PowerPoint, видовищні і ефективні в роботі над інформацією. Стає більш швидким процес важливих частин матеріалу, тому що вчителю не доводиться повторювати текст кілька разів (він вивів його на екран), учневі не доводиться чекати, поки вчитель повторить саме потрібний йому фрагмент.

  • Здійснення проективної і дослідницької діяльності учнів.

Потрібно підкреслити, що використання засобів ІКТ в освітньому процесі сприяє:

→ підвищенню мотивації учнів до навчання;

→ реалізації соціальної мети, а саме – інформатизації суспільства;

→ інтенсифікації процесу навчання;

→ розвитку особистості учня;

→ розвитку навичок самостійної роботи з навчальним матеріалом;

→ підвищенню ефективності навчання за рахунок його індивідуалізації.

«Інтерактивний» (від англ. «inter» - взаємний і «act» - діяти) - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання — специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Як свідчать наукові дослідження, інтерактивними прийнято називати засоби, що забезпечують безперервну діалогову взаємодію суб’єктів освітнього процесу. «Інтерактивне навчання (від англ. inter – взаємний, act – діяти), за визначенням О. Пироженко, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність»[17].

Головна риса інтерактивного навчання — використання власного досвіду учнями під час розв'язання проблемних питань. Їм надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів.

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка учнів до життя і громадської активності в громадянському суспільстві та демократичній правовій державі. Це потребує активізації навчальних можливостей учнів. Уроки повинні формувати основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички та зразки поведінки; пробуджувати у дітей інтерес та мотивацію, навчати самостійного мислення та дій. За умов інтерактивного навчання всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись: вони мають час подумати, обмінятись ідеями з партнером, а потім озвучити свої думки перед класом.

Перевага інтерактивного навчання в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань.

Інтерактивне навчання ділять на 4 групи:

  • парне навчання;

  • фронтальне навчання;

  • навчання у грі;

  • навчання у дискусії.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків.

Структура інтерактивного уроку:

I. Організація класу.

1. Привітання.

2. Перевірка готовності робочих місць.

II. Мотивація навчальної діяльності.

IІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

ІV. Надання необхідної інформації.

V. Інтерактивна вправа.

VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку [11, 8-9].

Інтерактивна вправа — центральна частина заняття. Вона займає біля 50-60% його часу. Мета – засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку.

У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання:

• проектне навчання;

• інтерактивна технологія.

Сучасна методика накопичила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.

Серед багатьох методів роботи, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, застосовую метод проектів.

В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи. Учні усвідомлюють велику відповідальність. Вони свідомі дуже важливої умови: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво щоразу шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.

До того ж, постійно використовую мультимедійні презентації на уроках інформатики. Це викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей. Мною створена низка інформаційних презентацій вчителя до різних тем з інформатики.

2.2. Технологія «Веб-квест» − перспективний напрямок розвитку інформаційних та комунікаційних компетентностей

Навчання має розвивати критичне і творче мислення. Тому багато вчителів застосовують проектну технологію з використанням ресурсів мережі Інтернет. Але велика кількість недостовірної інформації в мережі значно ускладнюють процес роботи над проектом. Одне з можливих рішень даної проблеми − технологія «Веб-квест». 

Ця технологія вважається найбільш вдалим способом використання Інтернету на уроках та  в позаурочний час. 

Освітня технологія веб-квест – один із перспективних напрямків формування інформаційних та комунікаційних компетентностей. 

Робота над веб-квестом може стати ефективним доповненням базового навчального процесу в школі, одним із способів розвитку навичок пошукової діяльності учнів.

Веб-квест (від англійського web+quest – пошук у павутині) − процес пошуку інформації на визначену тему в інформаційному просторі Інтернету. Це сучасна технологія, яка основана на проектному методі навчання, що включає пошукову діяльність учнів з чіткими вказівками вчителя із застосуванням нових інформаційно-комунікаційних засобів. 

Найхарактернішою ознакою такого способу пізнання є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі учні. Кожен школяр долучається до співпраці в колективній, груповій діяльності.

Учень і вчитель стають рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчально-виховного процесу. Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, в наслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, уміють, як виражають своє емоційне ставлення до об’єкта навчання, як збагачуються весь їхній особистісний досвід творчої діяльності.

Технологія веб-квест, застосовує інформаційні ресурси Інтернету та, інтегруючи їх у навчальний процес, допомагає ефективно вирішувати цілий ряд компетентностей:

  • використання ІКТ для вирішення професійних завдань (у т.ч. для пошуку необхідної інформації, оформлення результатів роботи у вигляді комп’ютерних презентацій)

  • самонавчання;

  • робота в команді (планування, розподіл функцій, взаємодопомога, взаємоконтроль), тобто навички командного рішення проблем; уміння знаходити декілька способів рішення проблемної ситуації, визначити найбільш раціональний варіант.

При використанні веб-квесту у навчанні підвищується мотивація учнів  до вивчення дисциплін, з одного боку, і до використання комп’ютерних технологій у навчальній діяльності, з іншого. Він являє собою не простий пошук інформації в мережі, адже учні, працюють над завданням збирають, узагальнюють інформацію, роблять висновки.

Освітній веб-квест – різновид проектного навчання; це сайт (сторінка сайту) в Інтернеті, з яким працюють учні, виконуючи певну навчальну задачу. Він присвячується певній темі і складається з кількох, пов’язаних єдиною сюжетною лінією розділів, насичених посиланнями на інші ресурси глобальної мережі. 

Веб-квест сприяє:

  • пошуку в Інтернеті інформації за вказівками вчителя;

  • розвитку мислення учнів на стадії аналізу, оцінки та узагальнення інформації;

  • розвитку навичок роботи з комп’ютером і розширення словникового запасу учнів;

  • заохоченню учнів навчатися незалежно від вчителя;

  • розвитку дослідницьких і творчих здібностей учнів;

  • підвищенню особистісної самооцінки.

Веб-квести найкраще підходять для роботи в групах, однак існують і індивідуальні.

Алгоритм підготовки до уроку:

Крок 1: визначити тему.

Крок 2: обрати завдання, питання (у вигляді презентації, тексту).

Крок 3: обрати форму виконання завдань.

Крок 4: придумати систему оцінювання.

Крок 5: знайти джерела інформації, якими користуватимуться учні для пошуку відповідей.

Крок 6: маючи на аркуші приблизний план і основну інформацію, приступити до розміщення веб-квесту на сайті.

Першою умовою успішної роботи в проектній технології квест-уроку є наявність комп’ютерного обладнання з підключенням до Інтернету.

Другою умовою є наявність персонального комп’ютера в учнів, що дозволяє вдома продовжувати опрацювати навчальні матеріали.

Спочатку увесь клас знайомиться із загальними відомостями з теми, що вивчається, тим самим занурюється в проблему майбутнього проекту. Далі відбувається поділ на групи. Учитель відбирає ресурси мережі Інтернет і класифікує їх так, щоб кожна група ознайомилася лише з одним проблемним  аспектом теми. Після вивчення, обговорення і повного розуміння конкретної проблеми в кожній первинній групі учнів перегруповують так, щоб в  знову  створених групах було по одному учаснику з кожної первинної групи.

В процесі обговорення усі учні дізнаються один від одного про вже усі аспекти обговорюваної проблеми. При такому обговоренні учні висловлюють свою власну думку, роблять висновки, прогнозують можливий розвиток дії (якщо це доречно). В ході розв’язання веб-квесту через вивчення матеріалу і його обговорення ті, що навчаються, повинні відповісти на одне загальне  питання дискусійного характеру.

Освітні веб-квести за тривалістю бувають: 

  • Короткострокові веб-квести, спрямовані на набуття знань і здійснення їх інтеграції в свою систему знань (один – два уроки).

  • Довгострокові веб -квести спрямовані на розширення і уточнення понять. По завершенні роботи над довгостроковим веб-квестом, учні повинні вміти вести глибокий аналіз отриманих знань, уміти перетворювати їх, оволодіти матеріалом настільки, щоб зуміти створити завдання для роботи над темою. Робота над довгостроковим веб-квестом може тривати від одного тижня до одного семестру.

Види завдань для веб-квестів: 

  • Переказ – демонстрація розуміння теми на основі подання матеріалів з різних джерел в новому форматі: створення презентації, плаката, оповідання.

  • Планування та проектування– розробка плану або проекту на основі заданих умов.

  • Самопізнання– будь-які аспекти дослідження особистості.

  • Компіляція– трансформація формату інформації, отриманої з різних джерел: створення книги кулінарних рецептів, віртуальної виставки, капсули часу, капсули культури.

  • Творче завдання– творча робота у певному жанрі – створення п’єси, вірші, пісні, відеоролика.

  • Аналітична задача– пошук і систематизація інформації.

  • Детектив, головоломка, таємнича історія– висновки на основі суперечливих фактів.

  • Досягнення консенсусу– вироблення рішення по гострій проблемі.

  • Оцінка– обґрунтування певної точки зору.

  • Журналістське розслідування– об’єктивний виклад інформації (розподіл думок і фактів).

  • Переконання– схиляння на свій бік опонентів або нейтрально налаштованих осіб.

  • Наукові дослідження– вивчення різних явищ, фактів на основі унікальних он-лайн джерел.

Етапи  роботи над веб-квестом:

  • Початковий етап (командний) 

На цьому етапі учні знайомляться з основними поняттями обраної теми, матеріалами аналогічних проектів. Розподіляються ролі в команді: по 1 – 4 людини на роль. Всі члени команди повинні допомагати один одному і вміти працювати з комп’ютерними програмами.

  • Рольовий етап

Цей етап представляє собою індивідуальну роботу в команді на загальний результат. Учасники одночасно, відповідно до обраних ролей, виконують завдання. В процесі роботи над веб-квестом відбувається взаємне навчання членів команди умінь роботи з комп’ютерними програмами та Інтернет. Команда спільно підводить підсумки виконання кожного завдання, учасники обмінюються  матеріалами для досягнення спільної мети.

  • Завдання

Цей етап, по-перше, включає в себе пошук інформації по конкретній темі та розробка структури звіту(у вигляді веб-сайту, веб-сторінки, презентації, буклету тощо). По-друге, це створення та доопрацювання матеріалу для звіту.

  • Заключний етап 

За результатами дослідження проблеми формулюють висновки та пропозиції. Проводиться конкурс виконаних робіт, де оцінюються розуміння завдання, достовірність використаної інформації, її ставлення до заданої теми, критичний аналіз, логічність, структурованість інформації, визначеність позицій, підходи до вирішення проблеми, індивідуальність, професіоналізм подання.

При виконанні колективного навчального проекту «Основи інформаційної безпеки» учні 9 класу були активними. Такий підхід до вивчення теми дав змогу самостійно опрацювати інформацію, зробити висновки. Захищаючи свої проекти, вони із захопленням ділились новими знаннями з однокласниками. Також виступали в новій ролі – членів журі: мали змогу задавати питання доповідачу, висловлювали критичну думку щодо підготовки та виступу.

В ході проведення веб-квесту переконалася, що це не тільки вид проектної діяльності, а і надзвичайно ефективний.

Отже, результатом інтерактивного навчання є формування особистості, яка володіє головними життєвими компетентностями, в якої встановлені тісні зв'язки із соціумом, засвоєні його цінності, добре підготовлена до життя в сучасному суспільстві.

Саме така особистість зможе успішно самореалізуватися як свідомий громадянин, відповідальний сім’янин, високий професіонал, здатний успішно функціонувати в сучасному євроінтегрованому суспільстві.

ВИСНОВКИ

Розвиток творчих здібностей учнів і вплив на процес творчого саморозвитку має відбуватися в атмосфері психологічного комфорту, довіри до вчителя, з яким можна обговорити свої проблеми і негаразди, виявити змогу духовного і інтелектуального зростання. Виявляючи добре, шанобливе ставлення до учнів, ми формуємо в них прагнення до самоосвіти, самовиховання, самовизначення через самопізнання.

Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нових ідей, задумів, нових підходів та рішень. Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники.

Застосування сучасних інформаційно-комунікативних технологій в навчальному процесі надає можливість використовувати в педагогічній практиці психолого - педагогічні розробки, такі як метод навчальних проектів, які дозволяють інтенсифікувати навчальний процес та реалізувати ідеї розвитку творчих здібностей учнів на уроках інформатики.

Таким чином, саме інтерактивні технології дозволяють максимально підвищити ефективність навчально-виховного процесу, дають можливість створити такі умови, коли всі учні залучаються до активної, творчої навчальної діяльності, процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватися, співпрацювати, критично мислити, відстоювати свою позицію.

Отже, у процесі своєї роботи переконалася, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно-орієнтованого, проектного навчання у поєднанні з інформаційно – комунікаційними технологіями на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня.

Отже, лише за умови залучення школярів до творчості можна виховати творчу особистість. А цілеспрямована і систематична робота педагога щодо розвитку творчих здібностей дитини є передумовою успішної соціалізації особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Багузіна О. І. Веб-квест технологія як дидактичний засіб формування іншомовної комунікативної компетентності [Електронний ресурс] / О. І. Багузіна. – Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/veb-kvest-tekhnologiya-kak-didakticheskoe-sredstvo-formirovaniya-inoyazychnoi-kommunikativno#ixzz2jBexRWt1

    2. Быховский Я.С. Образовательные веб-квесты / Я.С. Быховский. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.iteach.ru

    3. Вознесенська О.Л., Сидоркіна М.Ю. Творча взаємодія з дитиною: [методичні рекомендації] / О.Л.Вознесенська, М.Ю.Сидоркіна. – К.: Міленіум, 2009. – 66 с.

    4. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів. // Харків. – 2005.

    5. Воробьёв Г.О. Веб-квест технологии в обучении социокультурной компетенции: автореф. дис. на соискание науч. степ.к. пед. наук, спец. 13.00.02 «Теория и методика обучения и воспитания (по областям и уровням образования)» / Г.О. Воробьёв. – Пятигорск, 2004. – 220 с.

    6. Выготский Л. Воображение и творчество в детском возрасте. – М., 1967.

    7. Горлач М. І. Філософія. Підручник / М. І. Горлач, В. Г. Кремень, В. К. Рибалка. – Харків: Консум,, 2000. – 672 с.

    8. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»). – К., 1994.– 46 с.

    9. Калошин В.Ф. Розвиток творчості учнів: [методичний посібник] / Калошин В.Ф., Гоменюк Д.В. – К.: 2008. – 111 с.

    10. Концепція нової української школи [Електронний ресурс] – 2016. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/Новини%202016/12/05/konczepcziya.pdf

    11. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання, як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. — 2002. — № 5-6. — С.7-10.

    12. Кузьменко Ю. В., Жиляєва Л. С. Розвиток творчих здібностей дитини як передумова успішної соціалізації особистості // Таврійський вісник освіти. – 2015. – № 1(49). - С. 142-146

    13. Морзе Н.В. Основи інформаційно-комунікаційних технологій. – Київ: Видавнича група, 2008. – 350 с.

    14. Навчальні матеріали онлайн Соціалізація особистості. − [Електронний ресурс] – 2010 − 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.com/12991010/sotsiologiya/sotsializatsiya_osobistosti

    15. Освітні технології: Навч.-метод, посібник / За заг. ред. Пєхоти О .М. − К. : АСК, 2001. −255 с.

    16. Полат Е. С Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров. – М.: Академия, 2000. – 254 с.

    17. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К., 2002. – 135 с.

    18. Рудик П.А. Психологія. // Москва. – 1974

    19. Семенова В. М. Особливості взаємодії учня та учителя у процесі соціалізації особистості в сучасному життєвому вимірі [Електронний ресурс] / В. М. Семенова. – Режим доступу: http://abetkaland.in.ua/osoblyvosti-vzayemodiyi-uchnya-uchytelya-u-sotsializatsiyi/

    20. Сокол І.М. Впровадження квест - технології в освітній процес: навчальний посібник І.М.Сокол. - Запоріжжя : Акцент Інвест-трейд, 2014. - 108 с.

    21. Сокол І.М. Технологія Веб 2.0.Сайти, блоги, фотосервіси, карти знань. - К.:Шк.світ, 2011. -28с.

    22. Циба В. Соціологія особистості: системний підхід (соціально-психологічний аналіз): Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2000.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Виконання колективного навчального проекту

«ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ»

Мета:

  • Сформувати поняття Інформаційної безпеки та загрози, класифікувати види загроз;

  • Розкрити види та принципи дії шкідливих програм, алгоритми дій інтернет-шахраїв;

  • Сформувати ключові компетенції: навчати учнів самостійного набуття нових знань, з використанням Веб-технології;

  • Сформувати вміння знаходити кілька способів рішень проблемної ситуації, визначати найбільш раціональний варіант, обґрунтовувати свій вибір;

  • Розвивати пізнавальний інтерес до предмета Інформатика за допомогою використання ІКТ в навчальному процесі;

  • Виховувати в учнів змогу працювати у команді;

  • Виховувати відповідальність за виконану роботу і вміння виступати перед аудиторією ;

Тип Веб-квесту: короткочасний

Форма Веб-квесту: урок – пошук знань 

Методи роботи: репродуктивний,  пошуково-дослідницький, творчий.

Обладнання: комп’ютери з виходом в мережу Інтернет, проектор.

Хід Веб-квесту

І. Організаційний момент квесту

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Основна частина Веб-квесту 

Учням пропонується ознайомитись із списком питань за діючим посиланням:

https://sites.google.com/view/site-informatics/інформатика/9-клас/веб-квест-основи-інформаційної-безпеки?authuser=0

та обрати те, яке зацікавило (сподобалось) найбільше:

  1. Поняття інформаційної безпеки. Класифікація загроз інформаційній безпеці.

  2. Етичні та правові основи захисту даних.

  3. Захист даних (заходи реалізації організаційний принципів).

  4. Шкідливі програми, їх види та принципи дії.

  5. Засоби боротьби зі шкідливими програмами.

  6. Профілактика ураження шкідливими комп’ютерними програмами.

  7. Загрози, що виникають під час роботи в Інтернеті.

  8. Засоби браузера, призначені для гарантування безпеки.

  9. Налаштовування параметрів безпеки в середовищі браузера.

  10. Безпечне зберігання та видалення даних. Резервне копіювання та відновлення.

Пам’ятка для учнів:

  1. Розділіться на групи по 4 − 5 чоловік (або індивідуально оберіть собі питання та опрацюйте матеріал);

  2. Оберіть собі ту тему, яка вам ближча і подобається;

  3. Після виконання завдань необхідно обговорити результати роботи в групі і підготувати звіт.

Для представлення результатів учні за допомогою програмних засобів можуть створити:

  • Мультимедійні презентації;

  • Схеми, таблиці;

  • Ілюстрації;

  • Тексти (пам’ятка, алгоритм дій);

  • Карти знань;

  • Фрагменти відеороликів;

  • Веб-сторінки.

V. Представлення результатів роботи 

Виступ учнів з кожної групи. Представлення звіту.

VI. Підведення підсумків уроку

Оцінювання навчальних досягнень учнів за наступними критеріями:

Критерії оцінювання:

  1. Знання і розуміння теми.

  2. Змістовність виконаної роботи (відповідність інформації до вибраної теми).

  3. Креативність (оформлення звіту).

  4. Захист проекту (максимальний бал – 12, кожен з критеріїв оцінюється максимум в 3 бали).

  • 31.01.2019
  • Інформатика
  • 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас, 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Наукова робота
  • 1406
  • 0
  • 61
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація ефективної діяльності соціального педагога в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Схожі матеріали