У другій половині XVIII ст. українська культура продовжувала бурхливо розвиватися за традиціями попереднього періоду.
В українській культурі з’явилася постать світового значення — Г. Сковорода.
На кінець століття українська культура швидко втрачала свій самобутній характер, її видатних представників було інтегровано до російської культури, а вона стала набувати рис провінційної.