і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Акція
Вебінарний безліміт
Заощаджуйте понад 5000грн

Замовляйте усі свідоцтва за вебінари (понад 90 вебінарів)

з 12 липня
до 25 липня
199грн
з 26 липня
до 15 серпня
299грн
з 16 серпня
до 31 серпня
399грн
Активуйте «Вебінарний Безліміт» та отримайте
30 днів необмеженого доступу до 90 вебінарів
Предмети »

Розвиток математичного мовлення учнів початкових класів у контексті діяльнісного підходу

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ВІДДІЛ ОСВІТИ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ БЕРДЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Розвиток

математичного мовлення

учнів початкових класів

у контексті діяльнісного підходу

Автор досвіду:

Попова Наталя Анатоліївна,

учитель початкових класів,

Бердянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №1

Бердянської міської ради Запорізької області

«спеціаліст вищої категорії»,

«старший учитель»

Бердянськ, 2018 р.

Зміст

  1. Автор досвіду …………………………………………………………… 3

  2. Базова модель досвіду.

2.1. Назва теми досвіду…………………………………………………….. 3

2.2. Актуальність і перспективність досвіду…………………………….. 3

2.3. Теоретичні основи……………………………………………………… 4

2.4. Новизна досвіду………………………………………………………… 5

2.5. Провідна педагогічна ідея досвіду……………………………………. 5

3. Інформаційно-педагогічна модель досвіду.

3.1. Мета…………………………………………………………………….. 6

3.2. Завдання………………………………………………………………… 6

3.3. Тривалість роботи над темою досвіду………………………………… 6

4. Технологія реалізації інноваційного досвіду………………………… 6

5. Результативність досвіду………………………………………………. 21

6. Рекомендації щодо впровадження досвіду. …………………………. 22

7.Додатки до досвіду…………………………………………………….. 22

Додаток 1. Конспект відкритого уроку математики в 1 класі.

Додаток 2. Конспект відкритого уроку математики в 2 класі.

Додаток 3. Виступ на засіданні шкільного методичного об’єднання.

Додаток 4. Виступ на засіданні міської творчої групи.

Додаток 5. Вправи на розвиток звукової сторони мовлення.

8. Список використаних джерел…………………………………………… 23

1. Автор досвіду: Попова Наталя Анатоліївна, учитель початкових класів Бердянської загальноосвітньої школи І – ІІІ ст. №1 Бердянської міської ради Запорізької області. Вища категорія, звання «старший учитель».

2. Базова модель досвіду.

2.1. Назва теми досвіду.

Розвиток математичного мовлення учнів початкових класів у контексті діяльнісного підходу.

2.2. Актуальність і перспективність досвіду.

У проблематиці загального розвитку молодших школярів особливе місце займають питання, пов'язані з розвитком мовлення дитини. Як математичні об'єкти є невіддільною частиною чинної дійсності, так і культура математичного мовлення є складовою загальної культури людини. Математика робить певний внесок у розвиток мовлення школяра. Добре розвинене мовлення забезпечує усвідомлене освоєння предметного змісту курсу математики учнями початкових класів, формування комунікативних навчальних дій, досягнення предметних та особистісних результатів навчання.

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти кожен учень повинен набути вмінь користуватися математичною термінологією. Новий стандарт початкової освіти виділяє мовлення як необхідний компонент усіх навчальних дій. Метою математичної освітньої галузі є формування математичної та інших ключових компетентностей; розвиток мислення, здатності розпізнавати та моделювати процеси й ситуації з повсякденного життя, які можна розв’язувати із застосуванням математичних методів, а також здатності робити усвідомлений вибір. Одна з вирішальних умов цього завдання – добре розвинене мовлення кожного учня.

Аналіз педагогічної практики свідчить про низький рівень розвитку математичного мовлення молодших школярів. Це проявляється в тому, що учні відчувають труднощі в ряді навчальних ситуацій, наприклад, коли необхідно: обґрунтувати правильність своєї відповіді або точки зору; без сторонньої допомоги зрозуміти, а значить, і повністю виконати навчальне завдання; сформулювати навчальну проблему, висунути припущення або гіпотезу; зробити узагальнення, висновок тощо.

Недоліки розвитку математичного мовлення учнів початкової школи в значній мірі є наслідком недостатньої теоретичної та практико-орієнтованої методичної розробленості багатьох аспектів у розв'язанні цього питання. У цих умовах представляється перспективним пошук засобів удосконалення розвитку математичного мовлення.

2.3. Теоретичні основи.

Мовлення є одним із психічних процесів. Йому присвячені роботи найвидатніших психологів: А. Н. Леонтьєва, Л. С. Виготського, Ж. Піаже та ін. Їх аналіз дозволяє зробити наступні висновки: розвиток мовлення людини неможливий без розвитку мислення; опанування мовленням можливе лише в мовному спілкуванні, причому особистісно значущому для дитини; для розвитку мовлення необхідно розвивати всі його види (зовнішнє та внутрішнє); розвиток мовлення, як і всіх психічних процесів, можливий тільки в діяльності.

Розв’язання проблеми розвитку математичного мовлення молодших школярів та пошук шляхів його вдосконалення привертало увагу значної кількості дослідників психолого-педагогічних наук, таких як: М. Бантова, М. Богданович,

Л. Дашевська, А. Захарова, М. Левшин, В. Ковальчук, Г. Косма, Г. Костюк,

Г. Люблінська, Н. Менчинська, Я. Пасічник, Н. Побірченко, С. Рубінштейн,

І. Садова.

Збагатили словник математичних термінів й українські математики-методисти, такі як: О. Астряб, В. Воропай, М. Михайлівський, Д. Сінцов,

К. Щербина та ін.

У навчальних посібниках із методики викладання математики найчастіше містяться часткові рекомендації з розвитку математичного мовлення й вимоги до мовлення вчителя. У них недостатньо розкрита роль учня в цьому процесі, специфіка його суб'єктної діяльності. У наявних дослідженнях математичне мовлення розглядається або як показник рівня розуміння учнями матеріалу, або як важлива складова процесу навчання.

Незважаючи на значний внесок зазначених авторів у розвиток математичного мовлення школярів, аналіз наявних робіт показав, що зараз у теорії та методиці навчання математики немає системного погляду на розв'язання цієї проблеми. Автори наводять приклади найпоширеніших помилок, але не говорять, як не допускати появу цих неточностей. Рекомендації з розвитку мовлення практично повністю спираються на мовлення вчителя як на ідеал, і не розглядається психологічний аспект розвитку математичного мовлення. Разом із тим, автори відзначають, що без достатньо розвиненого математичного мовлення школярі не зможуть стати активними учасниками процесу навчання, оскільки воно дозволяє забезпечити: діяльнісну складову процесу навчання, розвиток мислення учнів, діагностування ступеню розуміння учнями матеріалу, поліпшення спілкування між учителем та учнями.

Таким чином, у даний час у теорії та методиці навчання математики склалася суперечність між необхідністю розвитку математичного мовлення учнів як важливої умови досягнення стратегічних цілей освіти в цілому й математичного зокрема та недостатньою розробленістю для цього теоретико-методичної концепції.

2.4. Новизна досвіду.

Новизна досвіду полягає в тому, що проблема розвитку математичного мовлення школяра вирішується в єдності з розвитком мислення в процесі його навчальної математичної діяльності.

Діяльність учня передбачає актуалізацію й розвиток мовного мислення, зовнішньої та внутрішньої мовленнєвої діяльності, володіння математичним мовленням.

2.5. Провідна педагогічна ідея досвіду.

Провідна педагогічна ідея досвіду полягає в тому, що через створення спеціально організованих педагогічних умов при систематичному, цілеспрямованому застосуванні різних дидактичних прийомів і методів діяльнісного підходу вдосконалення математичного мовлення молодших школярів буде ефективним.

3. Інформаційно-педагогічна модель досвіду.

3.1. Мета.

Висвітлити проблеми розвитку математичного мовлення молодших школярів та пошук шляхів його вдосконалення.

3.2. Завдання.

1. Проаналізувати можливості діяльнісного підходу в навчанні математики як методологічної основи розвитку математичного мовлення школярів.

2. На основі проведеного аналізу виявити теоретико-методичні умови розвитку математичного мовлення учнів, описати його якості.

3. Визначити характер узаємозв'язку між розвитком розуміння математичного матеріалу і формуванням відповідних мовленнєвих умінь учнів початкових класів.

4. Розробити основні положення, на яких базується цілісна методика розвитку математичного мовлення та параметри, що характеризують культуру математичного мовлення учнів.

5. Розробити вимоги до організації роботи з розвитку математичного мовлення учнів.

6. Розробити систему вправ, спрямованих на розвиток усного та писемного математичного мовлення учнів.

3.3. Тривалість роботи над темою досвіду.

Працюю в даному напрямку з 2014 року.

4. Технологія реалізації інноваційного досвіду

Джерелами впливу краси математики є її власні особливості: абстрактність, дедуктивний характер, логіка, непорушність висновків, єдність частин, чарівність історії, корисність і, звичайно, досконалість мови. Специфіка математики така, що вона, у порівнянні з іншими шкільними предметами, істотно впливає на розвиток інтелекту та мислення школяра. У свою чергу, розвиток мислення найбезпосереднішим чином пов'язаний із розвитком мовлення учня. Адже тільки людині властиво мислити й передавати свої думки за допомогою мовлення.

Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури дозволяє зробити висновок про те, що на уроках математики найбільш ефективно можна впливати на формування наступних п'яти комунікативних якостей мовлення: правильність, логічність і точність (перший рівень); ясність і доречність (другий рівень).

Основними параметрами, що характеризують культуру математичного мовлення учнів, є:

Рівні сформованості мовлення

Комунікативні якості мовлення

Математична складова

Орфографічна, пунктуаційна

й граматична

складові

Графічна

складова

І рівень

Правильність

Правильне

вживання математичних термінів, символів і

позначень.

Правильне

написання математичних термінів і

символів, слів і виразів.

Правильне виконання

графічних зображень і малюнків.

Точність

Уміння вибирати раціональний шлях вирішення завдання (доведення теореми), точно викладати математичний матеріал. Уміння акуратно та раціонально виконувати записи.

Логічність

Володіння основними словесно-логічними конструкціями мови навчання математики. Уміння послідовно викладати матеріал, будувати текст відповідно до його смислової структури (розбивати на речення, абзаци).

ІІ рівень

Ясність

Усвідомлення предмета мовленнєвого повідомлення, яке характеризується обґрунтованістю проведених міркувань,

умінням самостійно наводити приклади та пояснювати їх.

Доречність

Уміння добирати мовні засоби, які роблять мовлення відповідним до мети та умов спілкування.

Критерії розвитку математичного мовлення школярів полягають у наступному:

  • змістовність, оскільки основною функцією математичного мовлення є передача інформації;

  • усвідомленість, осмисленість мовлення, що показує, наскільки учень розуміє те, про що говорить;

  • доказовість, логічність висловлювань;

  • володіння математичною мовою.

При вивченні початкового курсу математики я дбаю не лише про засвоєння дітьми предметних компетентностей, але й формую культуру математичного мислення та мовлення. Розвиток математичного мовлення природно вплітається в навчальний процес і стає метою кожного уроку.

Цілісна методика розвитку математичного мовлення школярів базується на таких основних положеннях:

1. Умови розвитку математичного мовлення:

  • діяльнісний підхід до організації навчання математики;

  • нерозривність процесів розвитку математичного мовлення, математичної мови та мислення;

  • розуміння сенсу предметного змісту;

  • усвідомлення, рефлексія учнем своєї діяльності;

  • володіння математичним мовленням і математичною символікою;

  • володіння логічною складовою математичної діяльності;

  • зразок мови вчителя.

Ключове з них - суб'єктність діяльності учня, яка проявляється:

  • в усвідомленні ним змісту діяльності, вирішенні навчального завдання;

  • особиста участь у розв'язанні поставлених проблем, навчальних завдань;

  • особиста участь у навчальній діяльності повинна супроводжуватися промовою: зовнішньою, внутрішньою або письмовою.

2. У розвитку математичного мовлення школярів виділяю три основні етапи.

Перший етап - процес отримання нових знань. Він важливий тому, що, по-перше, на уроках вивчення нового матеріалу відбувається перше знайомство з предметним змістом, яке становить предметну основу математичного мовлення школярів. У промові учень оперує математичними поняттями, правилами, способами вирішення завдань, новими математичними термінами, символами, які складають її основу. Від того, на якому рівні засвоєно основні дидактичні одиниці та відповідна математична мова, залежить змістовність, логічність та аргументованість математичного мовлення учня. По-друге, у процесі вивчення нового матеріалу учень опановує основами математичного мовлення. Слухаючи грамотне мовлення вчителя (змістовне, логічне, обґрунтоване, усвідомлене, осмислене, з грамотним уживанням математичної мови та символіки), він і сам долучається до такої промови, отримує перший досвід міркувань, висловлює власні думки в співпраці з учителем та іншими учнями. До уроків вивчення нового матеріалу можна віднести й перші уроки по застосуванню отриманих знань - уроки розв’язання ключових завдань. На них учні вчаться застосовувати теорію до розв’язання завдань, навчаються новим способам, прийомам і методам розв’язання.

Другий етап - це уроки розв’язання складніших завдань. На них учень використовує досвід «говоріння», отриманий на попередніх уроках і розвиває його. На таких уроках його внутрішнє, зовнішнє, письмове мовлення більш самостійне.

Третій етап полягає в тому, що подальший розвиток математичного мовлення учень отримує в самостійній діяльності.

Під час вивчення математики в початкових класах учні повинні навчитися давати коротку, чітку, логічно обґрунтовану відповідь. Мовлення має бути підпорядковане загальним законам, які вивчаються на уроках мови. Тому на уроках учні вчаться правильно використовувати сполучники, відмінювати числівники, будувати речення.

Для розвитку мовлення я намагаюся грамотно будувати розмову з учнями, оскільки мова вчителя повинна бути саме такою, яка б сприймалася ними як деякий зразок. Якостями, що визначають таке мовлення, служать:

  • ясність думок, які висловлюються;

  • науковість (точне вживання термінів, точність формулювань, визначень та речень, логічна обґрунтованість міркувань);

  • дотримання правил етимології та синтаксису (правильне вживання відмінків, уживання сполучників);

  • літературність (наближення до літературного стилю, жвавість і, якщо можливо, образність викладу).

Для того, щоб забезпечити правильне вживання учнями математичних термінів, що позначають поняття, кожен із цих термінів не тільки повідомляється, а й вивчається: при повідомленні терміну вказуємо його походження, буквальне значення, а потім вичерпно розкриваємо наукове значення; демонструються приклади та ілюстрації.

Доречно зазначити, що мова вчителя молодших класів - це не тільки головний інструмент професійної діяльності, не тільки форма навчання, це одночасно і засіб, і прийом навчання. Саме в початкових класах учитель уперше повинен дати основи знань про мову як засіб спілкування й засіб пізнання, розповісти про закони її функціонування, сформулювати вимоги до мови взагалі та математичної мови зокрема.

Для цілеспрямованого навчання забезпечуються наступні умови:

  • створюється позитивна мотивація до освоєння математичного мовлення;

  • застосовуються системи спеціальних вправ, що ініціюють процес формування та розвитку математичного мовлення;

  • організовується навчання, при якому учень постійно залучається в активну мовленнєву діяльність, у процес самостійного пошуку знань і вживання математичного мовлення.

Одним із початкових етапів є створення позитивної мотивації до навчання математичного мовлення. З цією метою вводжу елементарні відомості: для чого потрібна мова звичайна розмовна та математична, що таке висловлювання, яким воно буває (види висловлювань), як будуються висловлювання, висновок, повідомлення. Особливу роль при цьому відіграють ті завдання, які розвивають у дітях критичне сприйняття своєї та чужої мови, а також почуття комунікативної доцільності.

Подальша робота являє собою навчання:

  • відтворенню в усному мовленні навчального завдання, плану його виконання, ходу міркувань, що пояснюють процес і результат завдання;

  • побудови індуктивних і дедуктивних висловлювань у процесі обґрунтування своїх висловлювань;

  • оперуванню логічними зв'язками «не», «і», «або» і логічними словами «деякий», «кожен», «будь-який».

Діяльнісний підхід у навчанні забезпечує включення дітей в активну самостійну навчально-пізнавальну діяльність. Ідея такої організації навчання в тому, що дитина відкриває нове знання в процесі власної діяльності. На перший план виходить особистість учня, його готовність до самостійної діяльності зі збирання, оброблення, аналізу інформації, його вміння приймати рішення та доводити їх до виконання. На уроці я використовую такі методи та прийоми діяльнісного підходу, як проблемний діалог, навчальна дискусія, відеообговорення, відкриті питання.

Найважливішою складовою методики розвитку математичного мовлення учнів поряд із використанням комплексу розроблених дидактичних вправ є систематичне включення в структуру уроку діалогових форм узаємодії. Це дозволяє стимулювати не тільки мовленнєву, а й пізнавальну активність молодших школярів. Діалог передбачає уважне та шанобливе ставлення до всіх питань учнів, а також заохочення їх до дискусії з приводу даної математичної проблеми, причому до дискусії не тільки зі мною, а й один з одним. Наприклад, діалог із теми «Чи потрібна в житті математика?», «Які математичні знання вам можуть знадобитися, якщо ви зібралися піти в магазин, у басейн?»

У процесі розвитку математичного мовлення молодших школярів використовую різноманітні методи навчання: практичні, наочні, словесні, ігрові. При виборі методу враховую ряд факторів: програмні завдання, які розв’язуються на даному етапі, вікові та індивідуальні особливості дітей.

Обґрунтованість вибору методів і прийомів, раціональність їх використання в кожному конкретному випадку забезпечує:

  • успішне формування елементарних математичних уявлень і використання їх у мовленні;

  • уміння сприймати та виділяти відносини рівностей і нерівностей (за числом, розміром, формою), послідовну залежність (зменшення або збільшення за розміром, кількістю), виділяти кількість, форму, величину як загальну ознаку аналізованих об'єктів, визначати зв'язки та залежності;

  • орієнтування дітей на застосування освоєних способів практичних дій (наприклад, порівняння шляхом зіставлення, рахунків, вимірювання) у нових умовах і на самостійний пошук практичних способів виявлення значущих у даній ситуації ознак, властивостей, зв'язків. Наприклад, в умовах гри виявити закономірність чергування ознак, спільність властивостей.

Так на уроках математики дуже ефективним є використання прийомів проблемного навчання. На етапі знайомства з новим матеріалом створюється проблема, яка забезпечує внутрішнє прийняття мети для отримання передбачуваного результату. Вибір розв'язання проблеми - спільний з учнями. Використовується варіативність розв'язання та індивідуальний вибір. Наведу конкретні приклади.

Проблемну ситуацію при знайомстві в 3 класі з темою «Ділення з остачею» створюю, надавши можливість дітям виконати практичне завдання:

24: 8 = 36: 9 = 9: 2 =

У процесі виконання даного завдання в дітей виникає утруднення з останнім виразом: число 9 на 2 не ділиться. Тоді пропоную роботу в парі, де учні пробують поділити між собою 9 цукерок. Виявилося, що кожному дісталося по 4 цукерки та ще одна залишилась. Учні роблять висновок, що можна розділити 9 на 2, тільки виходить залишок. Далі діти формулюють тему та мету уроку.

Особливе місце в математичній освіті мають дедуктивні та індуктивні висловлювання. Моя мета: навчити дітей правильно будувати й використовувати висловлювання, бо це показник усвідомленого та глибокого розуміння математичного змісту. Крім того, уміння учнів будувати дедуктивні та індуктивні висловлювання є невіддільною частиною логічної складової математичної освіти.

Навчаючи індуктивним судженням, пропоную завдання, спрямовані на розвиток спостережливості, яка тісно пов'язана з прийомами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

Завдання. Чим схожі та чим відрізняються дані вирази?

1) 3 + 5 3 + 6

2) 8 – 3 8 – 4

1. Порівняйте значення цих виразів.

2. Який висновок можна зробити зі спостережень?

3. Складіть пари подібних виразів і перевірте, чи правильний ваш висновок для них.

У другому та третьому класах даю завдання, що вимагають самостійного встановлення зв'язків, залежностей і формулювання узагальнення. Найтиповішим може бути наступне завдання: «Порівняй вирази. Обчисли їх значення. Порівняй отримані результати. Знайди загальне та сформулюй правило».

У першому класі даю докладний план дій, що приводить до висновків і узагальнень.

Завдання. Дано вирази:

0 + 1 4 + 5

2 + 3 6 + 7

1. Порівняй числа у виразах.

2. Подумай, як можна їх назвати по відношенню один до одного.

3. Обчисли значення виразів.

4. Подумай, як можна назвати одним словом значення цих виразів.

5. Зроби висновок.

Залежно від класу діти можуть зробити різні висновки:

- «Значення суми двох послідовних чисел є число непарне»;

- «Значення суми парного і непарного числа є число непарне».

У процесі навчання індуктивним міркуванням:

  • спонукаю учнів до пошуків нових прикладів, що підтверджують правильність зробленого виведення;

  • навчаю їх зіставляти висновок з тими фактами, на основі яких він зроблений; шукати такі факти, які можуть спростувати зроблений висновок.

Іноді використовую прийом спеціального зіткнення учнів з такими випадками, коли отриманий висновок виявляється невірним.

Для здійснення наступності між початковими класами та середньою ланкою, а також між різними предметними областями навчаю дітей будувати дедуктивні умовиводи. Знання про властивості, закономірності, узаємозв'язки учні початкових класів отримують індуктивним шляхом і за результатами вимірювання, обчислення, спостереження, порівняння, формулювання висновку. Застосування отриманого висновку має будуватися шляхом використання дедуктивних міркувань, які виховують строгість, чіткість, лаконічність мислення.

Зразок дедуктивних міркувань.

«Ми знаємо, що якщо до будь-якого числа додати 1, то отримаємо наступне за ним число. Нам треба до 2 додати 1, вийде 3, тому що 3 - число, яке слідує за числом 2».

Завдання 1. Порівняйте числа 5 і 8.

Хід дедуктивного міркування: «Якщо одне число при рахунку називають раніше іншого, то це число менше іншого. При рахунку число 5 називають раніше 8, значить, 5 < 8».

Завдання 2. Виріши завдання, доведи вибір дії.

«У Миколки - 6 марок, у Петра - 2 марки. На скільки марок більше в Миколки, ніж у Петра?»

Хід дедуктивного міркування: «Щоб дізнатися, на скільки одне число більше (менше) іншого, треба від більшого відняти менше. У задачі потрібно дізнатися, на скільки марок у Миколки більше, ніж у Петра. Значить, треба від марок Миколки відняти стільки, скільки марок у Петра».

Підводячи учнів до дедуктивних висловлювань, іноді вводжу елементи гри. Наприклад, вивчаючи загальні правила виду «а × 1; а ÷ 1; а + 0; а - 0», роблю так: спочатку пропоную обчислити значення виразів (5 ÷ 1); (3 × 1); (6 ÷ 6); (7 + 0); (8 – 8) й обґрунтувати отримані результати. (Діти пояснюють так: 5 ÷ 1 = 5, тому що 5 × 1 = 5). Після цього пропоную гру в казкову школу, де всі числа не схожі на ті, які використовували раніше, і тільки числа 1 і 0 позначаються так само.

- «Уявіть, що ви в казковій школі. Чи зможете тоді обчислити значення наступних виразів?

Y ÷ 1

w ÷ w

z – 0»

Уведення значків спонукає учнів використовувати дедуктивні висловлювання: «При діленні будь-якого числа на одиницю ми отримуємо те саме число, тому у відповіді запишемо такий же значок, який використовували для позначення першого числа».

Основним засобом розвитку математичного мовлення та в цілому мовного мислення, включення учня в мовленнєву діяльність є спеціальним чином сформульовані вчителем завдання або питання, тобто вправи. Вони повинні відповідати певним вимогам. Що найчастіше ми спостерігаємо на практиці? Часто питання, що задаються вчителем, не передбачають осмисленого мовлення учня. Зазвичай це питання, що перевіряють пам'ять, і тому не вимагають від учнів роздумів уголос. Наприклад, учитель пропонує сформулювати визначення поняття, правило іноді в ході повторення, а іноді після того, як дитина вже розв’язала якесь завдання. Учень точно, чітко, упевнено відтворює формулювання, але не міркує по ходу рішення: не аналізує ситуацію на початку й не пояснює, чому тут можна застосувати той чи інший математичний факт або визначення. Тому для розвитку математичного мовлення школярів даю такі завдання й питання, відповідаючи на які, учень спирається не тільки (і не стільки) на пам'ять. Відповідь припускає попередню розумову роботу, певне інтелектуальне напруження. Головне, що відповідаючи на питання, учень не тільки дає односкладові відповіді або формулює вивчені ним фрази, пропозиції, але й аналізує ситуацію та робить висновок, яке теоретичне знання треба застосувати, перетворює відомі йому формулювання відповідно до питання. У цьому випадку одночасно актуалізується мовна й розумова діяльність учня (мовне мислення), що формує якість свідомості, доказовості та логічності математичної мови.

У підручниках з математики питання, вправи та завдання формулюються за допомогою дієслів «вирахувати», «спростити», «знайти», «довести», «побудувати». Наведу приклад можливих завдань-запитань, які безпосередньо спрямовані на розвиток математичного мовлення, актуалізують мовне мислення учнів.

1. Згадайте поставлену навчальну мету, яку нам треба було досягти. Розкажіть, який результат ми отримали? Чи вирішили поставлене завдання?

2. Сформулюйте отримане визначення.

3. Визначте, чи правильне визначення (модифікую формулювання, додаючи або опускаючи деякі слова).

4. Наведіть приклади введеного поняття (фактично відбувається доказ існування поняття).

5. Створіть символічний (графічний) запис введеного поняття.

6. З'ясуйте, чи підходять зображені на малюнку фігури (записані вирази) під дане поняття.

7. Відомо, що ми маємо ... (проговорюється термін введеного поняття). Розкажіть, які висновки звідси можна зробити та чому (формується логічна дія виведення наслідків).

8. Як ви думаєте, завдання можна вирішувати на основі введеного визначення? Спробуйте самі скласти такі завдання.

Крім того, для організації активної мовленнєвої діяльності учнів передбачаю систему спеціальних вправ, у процесі яких:

  • допомагаю дітям осмислити їх мовленнєву практику й на цій основі навчаю опановувати вмінням спілкуватися, домовлятися;

  • створюю ситуацію мовного спілкування в класі, що моделює реальне усне спілкування (робота в парах, у групі);

  • спонукаю учнів висловлювати власне ставлення до того чи іншого факту, події, явища;

  • домагаюся використання засвоєного мовного матеріалу;

  • спрямовую увагу школярів на зміст висловлювань;

  • передбачаю формування різних видів зв'язного мовлення: опису, міркування, доказів, обґрунтування, пояснення, планування, узагальнення;

  • проводжу систематичну роботу над засвоєнням норм математичної мови, що передбачає реалізацію наступних напрямків: роботу над словом (лексичний рівень); роботу над словосполученням і пропозицією (синтаксичний рівень); роботу над зв'язною промовою - логічна побудова висловлювань (рівень тексту).

Наведу ряд конкретних методичних прийомів, націлених на розвиток математичного мовлення.

Завдання 1. Придумайте до словосполучення «значення суми» якомога більше пояснень.

Отримаємо: результат дії додавання; число, яке виходить у результаті складання двох або декількох чисел; число, яке більше кожного з доданків або дорівнює одному з них, якщо одна зі складових дорівнює нулю; число, з якого можна відняти одну зі складових й отримати інший доданок; число, яке не змінюється, якщо переставити складові місцями.

Завдання 2. Конструювання математичних пропозицій. Пропоную дітям слова, які вони повинні включити в речення або, використовуючи дані слова, сформулювати правило. Наприклад, потрібно скласти визначення, використовуючи слова: «вираз», «рівність», «з'єднані», «два», «знаком», «це».

Завдання 3. Складання текстів задач за кожною з можливих моделей: схемою, кресленням, висловом, коротким записом.

Завдання 4. Складання математичних завдань за даними характеристиками.

Обов'язковою вимогою при цьому має бути пояснення ходу міркувань і доказ його правильності. Наприклад, дані числа 16, 4, 20. Завдання: склади задачу в одну дію; у дві дії; з питанням «На скільки?»; склади, використовуючи дані числа, три правильних рівності або складне рівняння.

Завдання 5. Прочитай слова та постав наголос: «кілометр, міліметр, обчислити, скласти, найменування».

Завдання 6. Поясни значення математичних термінів: «вираз», «обчислювальна вправа», «нерівність», «рівність», «зменшуване», «від'ємник».

Завдання 7. Встав слова або словосполучення так, щоб вийшло правильне висловлювання: «Від ... доданків значення суми не зміниться »; «Щоб до числа додати суму, можна ... »

Завдання 8. Знайди неточності в поясненнях.

А. Пояснюючи обчислення у виразі 5 + 4, Микола відповів так: «При додаванні до цифри 5 числа 4 вийде 9». Які мовні помилки допустив Микола?

Б. Виконавши дію 18 + 2 = 20, Катерина відповіла: «У мене вийшло 20, я порахувала правильно». Чи можна її відповідь вважати повною та правильною?

У розвитку мовлення учнів відіграє велику роль уміння ставити питання. Правильно сформульоване та в потрібний час поставлене запитання допомагає учневі з якомога більшою точністю викласти власну думку, правильно побудувати речення, уживати тільки потрібні слова й цим досягати необхідної стислості. Учні ставлять питання своїм однокласникам у процесі повторення теоретичного матеріалу. Ці питання можуть бути «товстими» й «тонкими», тобто більш докладними або питаннями по суті. Питання теорії учні обговорюють у групах, парах при виконанні завдань.

При введенні нових термінів прикріплюю до дошки таблички (картки) з цими словами, звертаючи уваги учнів на їх вимову та написання.

Щодня в ході усного опитування даю дітям вправи, які містять завдання на вживання математичних термінів.

Ще однією корисною методикою є запис правил у вигляді схем. Схема дозволяє точно визначити форму виведення, що дуже зручно для побудови міркувань і їх аналізу.

Твори заведено писати на уроках мови та літератури. Однак вони можуть застосовуватись і в навчанні математиці. Даний вид роботи передбачає переважно використання мови для опису змісту математичних понять, сенсу термінів або символів, їх походження, властивостей математичних об'єктів, операцій. Твори можуть служити розкриттю зв'язку між математикою й мовою. Серед творів на математичні теми можна виділити твори-описи, твори-розповіді, твори-казки, твори-загадки.

Твори-описи націлені на розкриття ознак, властивостей того чи іншого математичного об'єкта або явища, опис акта математичної діяльності. Вони можуть бути порівняльними, де виявляються спільні та відмінні властивості об'єктів або процесів. Метою творів-описів є опис алгоритму виконання якоїсь дії. Наприклад, "Як побудувати відрізок?", "Як вирішити задачу?", "Як вирішити рівняння?"

Твори-описи можуть бути засновані на спостереженнях учнів, на їх особистому враженні або на аналізі довідкової та науково-популярної літератури. Наприклад, "Трикутник. Трикутник - це геометрична фігура. Трикутник складається з трьох відрізків, які з'єднані між собою. Точки з'єднання відрізків називаються вершинами трикутника. Їх можна позначати буквами А, В, С та ін. У трикутнику є три кути".

Твір-розповідь - це розповідь про якісь події в математиці, словесний виклад актів математичної діяльності. Вони також можуть бути реферативного типу або заснованими на особистому досвіді учнів. Можна пропонувати теми, пов'язані з історією виникнення математичних понять і їх термінів або символів ("Як виникла назва ...?", "Як виник знак ...?", "Як люди навчилися рахувати?").

Твори-казки - найцікавіший вид творів на уроках математики. Казки не тільки джерело народної мудрості, а й засіб для розвитку мовлення учнів: їх творчих здібностей, мови, уяви, фантазії, критичного мислення, інтересу до математики. Написання математичних казок вимагає глибокого аналізу змісту математичних понять. Адже в ході роботи над казкою героїв (геометричні фігури, числа, цифри тощо) потрібно описати, тобто назвати їх істотні властивості, подумати, як вони можуть надалі трансформуватися. Наприклад, трикутник може змінити форму, назву, пройти перешкоди, пов'язані з процесом знаходження значень його величин: площі, периметра. А з числами можуть відбуватися казкові арифметичні дії, зміна "зовнішнього вигляду" (цифрового значення). До творів-казок можна також віднести казкові версії походження математичних понять і їх значень.

Твори-загадки - це різновид і творів-описів, і творів-казок. Їхньою метою є такий опис математичного об'єкта, його властивостей, щоб даний об'єкт можна було відгадати, указати його термін або символ. Для цього учневі потрібно виділити суттєві властивості описуваного поняття або математичного об'єкта, потім дати їм словесну характеристику, не називаючи об'єкт. При цьому твір може бути побудовано в формі опису або казки. Наприклад, у формі опису: "Це число є й у собаки, і в кішки, і в стільця. У людини його немає. Але коли вона була ще маленькою, у неї теж було це число. Воно складається з двох однакових чисел ". У формі казки: "Жило-було одне число. Вирішило воно змінити свою зовнішність. Пішло в салон краси та пояснило, який вигляд хоче мати. Працівники салону краси сказали, що для цього числа досить підняти капелюх і надіти поясок. Яке число прийшло в салон краси?"

У своїй діяльності для розвитку грамотного математичного мовлення застосовую різні види та форми роботи: робота з математичним словником і математичною енциклопедією, використання «пам'яток», написання словникових диктантів, придумування історій, казок, написання віршів, повідомлень за темами. Діти із задоволенням беруть участь в інсценуваннях.

Розвиток мовлення учнів було й залишається одним із найважливіших завдань початкової школи. Робота з його розвитку проводиться з найперших ступенів навчання. Вважаю, що запропонований підхід до проблеми та викладені вище прийоми не тільки розширюють словник математичних термінів, розвивають математичне мовлення, але й прищеплюють інтерес до самої науки - математики.

Нерідко педагоги роботу з розвитку мовлення пов'язують тільки з вивченням мови та літературного читання, у той час як будь-яка дисципліна може робити в цей процес свій внесок. І навіть більше: якщо вчитель буде цілеспрямовано піклуватися про освоєння учнями понятійного апарату досліджуваної навчальної дисципліни, то можна вважати, що буде виконана задача, позначена в матеріалах стандарту початкової освіти, і мова стане засобом розвитку розумової діяльності та основою для формування комунікативних навчальних дій.

5. Результативність досвіду.

Дослідження ефективності розвитку математичного мовлення учнів початкових класів проводилося через аналіз бесід, педагогічних спостережень, результатів проведених тестувань, контрольних робіт, інтерактивних олімпіад. Під час дослідження я виявила та описала найбільш ефективні форми, методи та прийоми роботи.

Аналізуючи стан навчання молодших школярів, зробила висновок, що розроблені вимоги до вправ, самі вправи та завдання своїм змістом і формою стимулюють розвиток математичного мовлення молодших школярів.

Характеризуючи математичне мовлення учнів, можна помітити, що воно стало більш науковим, в учнівських поясненнях збільшилася кількість математичних термінів. У школярів виявлені тенденції до збільшення числа наукових понять і до скорочення надлишкових слів і словосполучень.

Оцінюючи ефективність використання даних вправ і завдань, слід зазначити, що їх системне застосування забезпечує цілісність і послідовність засвоєння навчального матеріалу, надає учням можливість для прояву самостійності, створює оптимальні умови для самовираження.

у результаті підвищується мотивація учнів, активізується їх пізнавальна діяльність та, як наслідок, досягається високий рівень якості знань із предмета.

Практична значущість досвіду полягає в тому, що розроблені методика й система вправ для розвитку усного та писемного математичного мовлення учнів органічно вписуються в навчальний процес і дають помітний розвивальний ефект, що підтверджується результатами участі учнів у шкільних та інтерактивних олімпіадах із математики.

Таким чином, можна стверджувати, що всі використовувані прийоми та методи роботи принесли позитивні результати й показали, що з цієї проблеми потрібно продовжувати роботу.

6. Рекомендації щодо впровадження досвіду в масову педагогічну практику.

Представлений досвід може бути цікавий перш за все вчителям початкових класів. Запропонований матеріал допоможе ефективно організувати діяльність молодших школярів щодо розвитку їх математичного мовлення. Вважаю необхідним акцентувати увагу на практичних підходах до вивчення математичної термінології. Різні прийоми доцільно використовувати відповідно до теми, мети та задач уроку.

7. Додатки:

Додаток 1. Урок математики в 1 класі з теми: «Ознайомлення з поняттям і терміном «задача». Складові частини задачі: «умова», «запитання», «розв'язання», «відповідь». Складання та розв'язування задач на знаходження суми та остачі».

Додаток 2. Урок математики в 2 класі з теми: «Дія множення. Знак множення. Заміна виразів на додавання виразами на множення й виразів на множення виразами на додавання».

Додаток 3. Виступ на засіданні шкільного методичного об’єднання з теми «Розвиток математичного мовлення другокласників у процесі навчання розв’язанню задач на множення та ділення».

Додаток 4. Виступ на засіданні міської творчої групи з теми «Розвиток математичного мовлення молодших школярів»

Додаток 5. Вправи на розвиток звукової сторони мовлення.

Література

  1. Державний стандарт загальної початкової освіти // Початкова школа. – 2011.– № 8.– С.1–17.

  2. Богданович М.В. та ін. Методика викладання математики в початкових класах: Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів. // Богданович М.В., Козак М.В., Коваль Я.А. – К.: “А.С.К.”, 1998.-342 с.

  3. Гришко О.І.. Формування у молодших школярів умінь доказово міркувати // Початкова школа.-1994.-№11.- С.28-31.

  4. Дудко Л.М. Розширення лексичного запасу молодших школярів на уроках математики / Дудко Л.М., Трунова В.А. // Початкова школа. – 1994. – №2. – С. 25-27.

  5. Литовченко З.М. Культура усного мовлення на уроках математики / Литовченко З. М., Карапузова Н.Д. // Початкова школа. – 1984. – №2. – С.31-34.

  6. Мовчун Л. Мовна математика / Мовчун Л. // Поч. школа. – 1999. – №5. – С.36-38.

  7. Хмара Т.М. Навчання учнів математичної мови. / Хмара Т.М. – К.: Педагогічна думка, 1985. – С.11-21.

  8. Про затвердження Державного стандарту початкової освіти / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-derzhavnogo-standartu-pochatkovoyi-osviti

  9. Жигайло О. Розвиток та шляхи удосконалення математичного мовлення молодших школярів / Жигайло О. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nwed.dspu.edu.ua/article/view/104903/pdf_126. Назва з екрану.

Опис документу:
Досвід роботи вчителя початкових класів. Новизна досвіду полягає в тому, що проблема розвитку математичного мовлення школяра вирішується в єдності з розвитком мислення в процесі його навчальної математичної діяльності.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Формування навчальної мотивації в учнів. Теорія і практика»
Черниш Олена Степанівна
72 години
790 грн
474 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти