Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«Реалізація професійної діяльності та розвиток цифрової компетентності педагога через обмін методичними матеріалами в цифрових бібліотеках»

Розстріляне українське відродження

Виховна робота

Для кого: 8 Клас, 9 Клас

05.03.2018

948

0

0

Опис документу:
В роботі надані матеріали які допоможуть учням замислюватися над історією розвитку української книги, трагічної долі покоління 20-30 років; продемонструвати силу українського духу, його творчий потенціал, необхідність свого шляху й незалежності від впливу інших культур.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Розстріляне

українське відродження

(бібліотечний урок 8-9 кл.)

Мета: навчити учнів замислюватись над історією розвитку української книги, трагічної долі покоління 20-30 років; продемонструвати силу українського духу, його творчий потенціал, необхідність свого шляху й незалежності від впливу інших культур.

Обладнання: книжкова виставка «Розстріляне відродження» в українській літературі 20-30 років, фотовітрина, проекційний екран, комп’ютер, проектор, слайди.

Форма проведення:

літературно – історична конференція для учнів 10-11класів.

Бібліотекар: Історія розвитку української книги мала такий же надзвичайно складний, самобутній шлях, як і історія країни в цілому. Книга зберігає та передає загальнонаціональні, загальнолюдські цінності від покоління до покоління, інтелектуально збагачує наш внутрішній світ, виховує естетичний смак, розвиває, кругозір. Нам, українцям, є чим пишатися, адже наша українська книга впродовж століть довела свою унікальність, та попри всі гоніння й несприятливі історичні умови продовжувала розвиватись, постійно відстоюючи своє право на існування. Сьогодні, коли наша держава є незалежною, ми маємо можливість вільно читати твори поетів і письменників, що ціною власного життя відстоювали колись своє право на творчість. Так давайте ж, на нашій зустрічі, ознайомимося з маловідомими творами талановитих українських письменників 20-х років, більшість з яких була знищена в роки репресій.

Вчитель української літератури: Яке незбагненно велике місце займає в українському житті література? Я вважаю, що Тарас Шевченко для нас не просто великий поет, як Шекспір для англійців, Гете для німців, Уїтмен для американців.

У нас він великий Кобзар, духовний батько нації. Гетьман Іван Мазепа, який на початку 18 століття був за крок до здобуття державної незалежності України.

У 1918 році уряд Української Народної Республіки очолили письменник Володимир Винниченко і історик професор Михайло Грушевський.

На заміну їм прийшов Симон Петлюра – теж поет і літературний критик.


1989р. було створено Народний Рух України і знову на чолі – поет Іван Драч, Дмитро Павличко , літературні критики Віталій Дончик і В’ячеслав Брюховецький.

Чому? Що, українська книга, українська література така визначна? Вона така популярна в українському народі? Невже українці так знають і люблять вірші Драча, так уважно стежать за літературознавчими дослідженнями Дончика? Не пропускають повістей Яворівського? Спроможемося розібратися. С чого почнемо? Може, з історії нашого народу.

Вчитель історії . Ми знаємо, що в історії нашого народу книга, художнє слово завжди відігравало особливу роль. Кобзарів згадаємо - були вони найбажанішими гостями в кожному селі, в кожній хаті. Бо ж хто б розніс по селах вість про те, що Залізняк збирає воїнів або що Хмелеві козаки розбили шляхту під Жовтими Водами?

Згадаємо мандрівних дяків – філософів, чиї ідеї виливались в поетичні рядки, велико Григорія Сковороду чи Марусю Чурай.

Спробуємо пояснити, як могло таке статися: жила в Полтаві дівчина, співала власного творіння пісні і вся Україна їх підхоплювала, і все це без радіо, телебачення, платівок і аудіо касет. Що й зараз ми пам’ятаємо чимало з тих, три з половиною століття тому народжених пісень.

( Звучить пісня).

Важливе й інше. Змінилось кілька поколінь, і в Україні не стало аристократії, вихованої на українській культурі. А після знищення Катериною ІІ, Запорізької Січі не стало й українського офіцерства. Дворяни, капіталісти, університетська професура, лікарі, чиновництво – все освічене населення було русифікованим.

І лише письменники залишилися вірними своїй мові, культурі, історії – своєму народові. Їх засилали в Аральські пустелі, в Сибір, їхні твори не друкувалися – вони видавали їх за кордоном, нелегально перевозили свої книжки на Батьківщину, де, звичайно, не мали такого масового читача, як їхні книги за кордоном.

Але в той же час вони мали серед свого народу такий авторитет, який зарубіжним авторам і не снився.

Коли в Росії почалася революція, національно - визвольний рух на Україні очолили саме письменники. І нікого це не здивувало. Так і мусило бути – на нашій землі. Далі ми згадаємо про нищення інтелігенції, про голодомор і колективізацію, про війну, що розколола наш народ, про найлайливіше в Радянському Союзі слово «націоналіст» .

Бібліотекар. То як же так сталося, що українська книга, українська література існує?

Учень. Я вважаю, що запорукою її виживання було, зокрема, одне десятиліття 20 століття. Після розгрому збройних сил незалежної української держави більшовикам потрібно було перемогти ще й національну свідомість народу. Вона дуже виросла за роки громадянської війни. Зброя тут була безсила. Обрали мирний й шлях загартовування, заколисування. Було проголошено політику українізації – тобто переведення на українську мову всього діловодства, роботи державних установ. На словах у партійних і урядових документах говорилося про делікатність, про ненасильницький характер українізації.

Але насправді на місцях одні керівники взагалі ігнорували цю політику, інші заповзятливо впроваджували українське слово, не дуже переймаючись правами особистості, вільним вибором тощо. Скарги трудящих, український шовінізм – підстав для припинення цього процесу влада мала доста. На рубежі 20-30-х років українізація зупинилася…

Але перед тим було десять років бурхливого відродження української культури. Були сотні й тисячі молодих українців, талановитих, щирих і захоплених українців, які повірили, які своє життя присвятили цій великій благородній справі. Зараз якнайшвидше вони намагалися відродити те, що нищилося майже три століття «Школа Бойчукістів» у живописі, Лесь Курбас і «Березіль» у театральному мистецтві, Микола Куліш у драматургії і десятки блискучих імен у прозі і поезії – це був ранок великої культури. Сьогодні наші уявлення про 20-ті, про революцію, наше розуміння історії змінюється. Ми знаємо стільки нових для нас фактів, що кількість переросла в якість, в нову концепцію. Частина цієї нової правди прийшла до нас саме з творів, написаних тоді.

Учень. Герой новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)» воїн революції, боєць за щасливий завтрашній день прагне позбутися всього, що в’яже його з минулим, очиститися від тілесного, біологічного. Коли до нього на допит приводять гурт жінок, серед яких виявляється його мати, герой раптом усвідомлює, відчуває, що саме вона, мати, і є уособленням усього того, проти чого він бореться: доброти, м’якості, жалю, співчуття, щирості. Він вбиває матір, а разом з нею і все те, що прагнув убити і виявилося….. власне людиною.

Учень – актор. «Ішла гроза. Десь пробивалися досвітні плями. Тихо вмирав місяць у пронизаному зеніті. З заходу насувалися хмари. Ішла чітка, рясна перестрілка»

Учень. М. Хвильовий проти революції, проти радянської влади. Він робив те, чим література займалася в усі часи досліджував людське в людині. Байденко з новели Григорія Косинки «Темна ніч» - більшовик. Юний Гайдамака з однойменного оповідання Валеріана Підмогильного воює проти червоних. Але, за великим рахунком, обидва – по один бік барикад. Автори поставили їх у подібні ситуації: герої потрапили в полон. Вони вже не мають змоги боротися, не мають жодної зброї, крім найвірнішої і найпотужнішої. Ця зброя – людська гідність. Коли червоний комісар вимагає від Олеся Привадного відмовитися від своїх переконань, це для хлопця звучить дивно, бо про переконання свої він якось ніколи не думав, він і до загону гайдамацького потрапив цілком випадково. Але зрада як така однозначно гидка Олесеві.

Учень – актор.

«Ні від чого я не відрікаюсь. Я боронив інтереси України й буду далі їх боронити від усього ґвалту й грабування, - різко промовив він, не дивлячись на те, що в школі в змаганнях між товаришами він мовчки тримався загальноросійської орієнтації».

Учень. Хлопця піддають страшному випробуванню - імітації розстрілу. Але й тут він стоїть на своєму, бо інакше він не може. І лаконічний фінал.

Учень – актор. «А ранком другого дня Олеся били шомполами, а потім відпустили на всі чотири вітри змученого й знервованого, ображеного й приниженого душею й тілом. І тоді він не міг вже опанувати себе й плакав».

Учень. Сльози - це від розпачливого усвідомлення людської немочі на війні. Але це й очищення.

Учень. У новелі Г. Косинки «Темна ніч» більшовик Байденко потрапив у полон. І з ним також намагаються розіграти своєрідний – хоч і не такий, як в вищезгаданому оповіданні – фарс. Байденка саджають на стіл, наливають йому самогону, дають їсти, але при цьому безперервно говорять про скору страту, прагнуть злякати. Та мети своєї досягти не можуть. Байденко пив, заїдав, але відповідав їм так само глузливо і – зневажливо. І тільки коли побачив білявого хлопчика на печі, сльози мимоволі потекли з очей. Перед смертю герой просить дозволу ще раз поглянути на дитину, таку схожу на його сина. Та саме це виводить ворогів із рівноваги.

Учень. Хлопчик – це майбутнє, за яке вони воюють. Страта Байденко- то вияв безсилля сили перед людською гідністю.

Учень. Можливо, сама це новела Г. Косинки надихала згодом прекрасного поета Євгена Плужника написати такий вірш.

Учень. Притулив до стінки людину,

Витяг нагана…

Придивляйсь, дітлоха, з-за тину, -

Гра бездоганна!

Потім їли яєчню з салом,

До синців тисли Мотрі груди…

О, минуле! Твоїм васалам

І в майбутньому тісно буде!

Бібліотекар. Мимоволі згадується оповідання О. Копиленка «Сонце».

Актор. - Бабусю, а вбивати людей можна? – запитав хлопчик

  • Ні, не можна. Це страшний гріх

  • А німців?

  • Німців можна,

Вони вороги

  • Якби я зовсім виріс, я б , може, придумав таку машину, з таким великим кулеметом, щоб одразу всіх німців перебила, і тоді б ніхто ніколи нічого не боявся…»

Бібліотекар. Маленький герой як найкраще демонструє наявність того, від чого застерігав Є. Плужний двома десятиліттями раніше.

Вчитель історії. Це взагалі типова технологія радянської людини, чий генофонд був отруєний багато вбивчою громадянською війною, викликаний комплексом страху перед ворогом і рідною владою. Щоб щасливо жити й нічого не боятися, нам неодмінно треба когось убити: от переб’ємо всіх куркулів – і настане щасливе життя; от переловимо всіх ворогів народу – і можна буде нічого не боятись; от знищимо всіх фашистів – і комунізм не за горами; от перестріляємо бандерівців, от пересаджаємо рухівців , от помстимося партократам… Ми й сюди сьогодні лишаємося васалами того минулого. І зараз нам тісно жити на своїй землі…

Вчитель української літератур.:

Книга, література 20-х років також стала жертвою цього масового психозу. Більшість письменників була знищена, меншість навчалася славити вождів.

Учень.

Суди мене своїм судом твої суворим,

Сучаснику…Нащадки безсторонні.

Простять мені і помилки й вагання,

І пізній сум, і радість передчасну…

Є. Плужник

Бібліотекар. Мабуть ми не в праві сьогодні судити їх – ми живемо в іншій час, в інших умовах. Незалежно від того, чи склалася доля кожного з них потім, у двадцяті роки вони зробили неможливе і роздмуханий ними вогонь української національної свідомості не вдалося загасити навіть після їхньої смерті. Проголошені ними високі загальнолюдські цінності й сьогодні для нас лишаються моральними орієнтирами в житті.

А головне, що твори їхні для нас, читачів, - зразки блискучої літератури, предмет естетичної насолоди, один із різновидів щастя: чудесна українська книга.

29

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.