Любі мої малюки,
Розповім вам, залюбки,
Казочку про ріпку.
Як ви знаєте, малята,
Було в діда поле й хата,
Ріпку там він посадив
Та й рости їй там звелів.
Росла вона, росла, та й виросла на славу!
Почав дід ріпку тягти,
Але духу не хватило.
Ріпка виросла – ВЕЛИКА,
КРУГЛОБОКА, БІЛОЛИКА.
Ріпка –ОДНА і дід – ОДИН,
Але витягти її не може.
Позвав дід на поміч бабку.
Ось їх уже ДВОЄ.
Взяли ріпку, потягли, а не витягли.
Кличуть внучку помагати:
І тепер їх стало ТРОЄ,
Взяли й знову потягли, і тягли собі, тягли,
А не витягнули ріпку.
Хоч і ТРОЄ їх було, але сили не було.
Скільки було ріпки, дітки?
Правильно, вона ОДНА.
А ЛЮДЕЙ на полі стільки?
Ми полічимо їх тільки:
ОДИН, ДВА, ТРИ.
Добре, що не говори, а ТВАРИН потрібно звати,
Щоб ішли їм помагати.
І з’явивсь на полі пес,
Та й схвативсь за внучку.
Стало їх тепер – ЧОТИРИ,
Тягнуть з усієї сили.
Та куди там без кота,
Не легка робота!
Вже до них прийшов сам кіт,
Хоч не любить працювати,
Але друзів виручати він завжди гаразд!
П’ЯТЬ на полі вже стоять!
Тут і ЛЮДИ і ТВАРИНИ,
А не впоратись із ОДНІЄЮ РОСЛИНОЮ.
Тож настав час звати мишку.
Мишка та така МАЛЕНЬКА,
Але разом їх - ШЕСТЕРО!
Що ж то більше: ШІСТЬ чи ОДИН?
Зараз ми дізнаємось!
Взялись дружно всі за ріпку
І дістали її швидко!
А ми з вами рахували від ОДНОГО до ШЕСТИ,
Буде наша ріпка дужа
Знову на полі рости!
