Розробка для гуртка радіоконструкторів - Пробник для перевірки справності тунельних діодів. Реле часу зі звуковою індикацією на тунельному діоді
Як відомо з історії, тунельний діод (ТД) було запропоновано 1956 року японським ученим Лео Есакі. Тунельний діод був виготовлений японським ученим Лео Есакі у 1957 році, перший такий діод він виготовив на основі Ge (Німеччина). Через шістнадцять років 1973 року цей вчений отримав за свій винахід Нобелівську премію. Для його виготовлення використовувався германій або арсенід галію з великою кількістю присадок, що мають низький питомий опір. Арсенід галію виявився перспективнішим матеріалом. При виробництві тунельних діодів використовуються: донори – олово, сірка, телур, свинець, селен, а також акцептори – кадмій та цинк. Застосовуються також германієві напівпровідники, у яких: донори – миш'як та фосфор, а акцептори – алюміній та галій. Домішки вводять до складу діода шляхом вплавлення чи дифузії. ТД мають багато переваг перед іншими напівпровідниками. Зокрема, вони витримують радіаційне випромінювання щільністю 1014...1016 нейтрон/см2, мають досить широкий температурний робочий діапазон від -60о до +150о С, високу широкосмуговість - від 0 до 1011 гц. Крім перерахованих переваг ТД, слід вказати на його хороші шумові характеристики (шум фактор близько 2 дБ). Та й основна перевага ТД – наявність негативного опору на вольт-амперній характеристиці. Тунельні діоди застосовуються в таких областях як:
1. У ролі високошвидкісного вимикача.
2. Для прийому та посилення електромагнітних коливань.
3. У різних радіоелектронних перемикачах, які працюють на підвищених частотах до 30-100 ГГц.
4. У генераторах частот до 100 ГГц.
