"Розкажи мені казку..." Бесіда-порада батькам молодших школярів

Опис документу:
Бесіда для батьків учнів початкових класів про роль читання казок в житті й розвитку дитини, а також сприйнятті нею оточуючого світу. Казкотерапія - як різновид дитячої психотерапії, яка доступна й батькам дитини

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Розкажи мені казку
Бесіда-порада батькам молодших школярів

Завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем.
В.О. Сухомлинський

Читання – одна з найважливіших сфер духовного життя, тому важливо у молодших
школярів розвивати уміння самостійно та змістовно проводити дозвілля за допомогою
книги. Щоб сформувати стійкий інтерес до книги, потрібно, щоб батьки розуміли, що
«читання – це засіб контакту дитини з широким світом, з рідною мовою та культурою».
Чому казка – одне з найулюбленіших занять усіх дітей? Чому Ваша дитина просить читати казку щодня? А то й не одну. Або просить читати одну й ту саму, але багато разів?
Казка – дивовижне явище в людському житті. І вкрай необхідне. Інакше вона не вижила б упродовж сотень і сотень віків – адже природа достатньо швидко прибирає все зайве – те, що заважає розвитку всього людства в цілому. А казка, яка зародилася тоді, коли рід людський тільки-но усвідомив себе і навчився говорити, жива й донині!
Історики стверджують це абсолютно впевнено і навіть категорично: безліч стародавніх казок, що спочатку передавалися з покоління в покоління в усній формі, були записані набагато пізніше, але мова і «внутрішні атрибути» ясно вказують на дату їх створення. Може здатись дивним, що казка вижила протягом стількох тисячоліть. Але якщо спробувати розібратися, то виявиться, що нічого дивного й немає. Тому що казка – це не
просто розвага для вередливого (або слухняного) дитяти, казка – багатопрофільний інструмент, який подарувала людству сама природа. Ось думка фахівця – дитячого психолога, канд. пед. наук С. Коноваленко: «Вибираючи казку для дитини на ніч, уникайте сумних та похмурих сюжетів – позитиву в історії завжди має бути більше, ніж негативу. Легкі чарівні казки – кращий вечірній варіант. Якщо ви читаєте який-небудь великий твір і перериваєтесь на середині, щоб продовжити завтра, робіть це на нейтральній або хорошій ноті. Якщо ви залишите дитину в ліжку, закривши книгу на
негативному моменті (наприклад, Іван-царевич загинув, а Сірий Вовк ще не приніс живої води), не виключено, що дитина буде перебувати всю ніч у напрузі й не зможе спокійно спати.»
Не так важливо – розповісте Ви маленьку казочку на ніч, чи частину великої. Для дитини цінний той факт, що казка «відбувається». По-перше, це чарівне знаряддя для дитини, за допомогою якого вона вивчає реальний світ. По-друге, це один із найдієвіших інструментів для батьків: за допомогою казок можна достатньо легко і швидко розв’язати багато складних виховних моментів. І, звичайно, казка об’єднує, даруючи прекрасну спільну мову для дорослого і дитини, які не за своїм бажанням, а через різницю у віці, розмовляють різними мовами. Будь-яка казка повчальна, але водночас вона не нав’язує схему поведінки, що дуже важливо для дитини. Дорослий розповів
казку про пустуна Колобка, а дитина отримала відомості про те, як важливо слухатися, не тікати з дому і не дуже довіряти стороннім. І ніхто нікому не читав нотацій. А тільки казочку.
Між іншим, казки містять ВСІ схеми правильної поведінки і правильного вибору – на ВСІ випадки життя. Дослідники, які вивчали тисячі казок різних часів і народів, особливо підкреслюють це. Казка допоможе розібратися в тому, що є правда, а що
неправда, що таке добро, а що зло, як діяти, якщо ти опинився в, здавалося б, безвихідній ситуації. У цьому казка подібна до гри, за допомогою якої дитина вчиться жити в
цьому світі. Різниця в тому, що казка звертає увагу на внутрішній, духовний світ. Пішов Котигорошко виручати братів – а як ще можна вчинити? Плела сестра, обпікаючи руки, для братів-лебедів сорочки з кропиви – та вона ж їм сестра! Пожертвувала Русалонька найкращим, що в неї було – своїм голосом, але ж заради кохання!

У психотерапії, особливо дитячій, з успіхом застосовується метод казкотерапії. Чарівні історії можуть виконувати роль не тільки снодійного та «антидепресанту», а й психолога. За допомогою правильної казки вийде «вилікувати» дитину від сором’язливості або, наприклад, зрозуміти причини її поганої поведінки. Казкотерапія як окремий напрямок у психології з’явилася відносно недавно – наприкінці минулого століття. Як і багато інших ноу-хау, цей метод спочатку використовували в роботі з «особливими» дітьми (аутистами, гіперактивними та ін.). Результати були
приголомшливими: психологи за допомогою казкотерапії змогли добитися значних поліпшень у стані хворих діток. Якщо метод працює у дітей зі складними психологічними проблемами, то з капризами і страхами вашої впорається тим більше.

Казкотерапія – по суті, маніпуляції з чарівною історією, яку дитина повинна не просто вислухати або прочитати, а переробити, дописати на свій лад, розіграти за ролями, пояснити причини поведінки того чи іншого персонажа. Через те, що дитина буде наділяти казкових героїв своїми переживаннями, на світ «вилізуть» всі його образи і комплекси, які до цього моменту ховалися в потаємних куточках душі. Зрозумівши, що конкретно хвилює та засмучує дитину, вам буде набагато легше знайти з нею спільну
мову, допомогти їй вирішити проблеми.

Щоб застосовувати казкотерапію на практиці, вам не знадобиться диплом професійного психолога. Просто згадайте з дитиною улюблену казку, а потім попросіть її розповісти заново. Будьте уважні, не перебивайте, але й не забувайте ставити уточнюючі питання. У ході вашої бесіди може з’ясуватися багато цікавого. Наприклад, виявиться, що Сірий Вовк з «Червоної Шапочки» був злим тому, що дівчинка й бабуся не хотіли з ним дружити і він відчував себе самотнім. Швидше за все, і ваш шибеник часто б’ється на дитячому майданчику зовсім не через кепських характер – просто інші дітлахи чомусь не кличуть його в свої ігри. А царівна Несміяна плаче з ранку до вечора, бо її мама і тато весь час сваряться. У цьому випадку сумна королівна – ваша дочка, а її батьки – ви з чоловіком. Мабуть, ваші відносини хвилюють дитину набагато сильніше, ніж ви думали.
Відчувши проблему, переходьте до її вирішення. Постарайтеся з’ясувати що могло б виправити становище і порадувати царівну або як допомогти Сірому Вовкові. Але ні в якому разі не підштовхуйте дитину до відповіді, яка здається правильною Вам.
Переробляючи на свій розсуд казку, дитина вибере варіант, найбільш відповідний її внутрішньому стану. І це буде відповідь, яка не лише дасть вам ключик до вирішення проблеми, а й дозволить звільнитися від внутрішньої напруги.

А ще не заважайте дитині фантазувати. Батьки часто дорікають своїм чадам у зайвому вигадуванні. Інші навіть категорично забороняють «ці дурниці». Психологи ж стверджують, що дитячі фантазії – справжня «само терапія». Придумуючи історії, дитина проговорює питання, які її хвилюють, і намагається знайти на них відповіді. Адже казки, які складає Ваша дитина, не тільки відображають її внутрішній світ, але й сприяють його
особистісному розвитку, вчать вирішувати життєві завдання. Будьте уважні! Якщо дитя переписує хороший кінець казки на поганий, робить доброго героя надмірно жорстоким і мстивим або, пишучи історію, акцентує свою увагу на агресії та сценах насильства – варто звернутися до психолога.

Але психотерапевти уточнюють: казки – це одне, а казкотерапія – зовсім інше. Звичайні казки можуть слугувати тренуванням, ілюстрацією, моделлю, профілактикою для багатьох дітей (та й дорослих). Казки, що їх застосовують у психотерапевтичній роботі, суто індивідуальні. Їх складно записати, сторонньому вони можуть видатися невиразними (тому що його не цікавить ця проблема).

Які казки читати? Щодо вибору казок, то тут педагоги одностайні: читати дитині казки треба, орієнтуючись на її вік. Тобто, щоб вона розуміла про що йдеться. Зараз на прилавках дуже багато яскравих книжечок із серій «Мудра казка», «Світ веселих чомучок», «Читаємо по складах», «Криниця казок», «Моя перша абетка», «Світ дитинства», «Виховуємо особистість» тощо. Також видається безліч дитячої періодики («Малятко», «Велика дитяча газета», «Колобочок», «Стежка», «Веселі картинки», «Барвінок», «Казковий вечір» та ін.). Зазвичай, 5-6-річні діти полюбляють не дуже складні казки, а 7-8-річним можна починати читати довші, навіть із кількома сюжетними лініями. Якщо дитина починає тільки читати, намагайтесь купувати тоненькі книжки з
великими малюнками. Діти старшого віку самі підкажуть що вибрати. Не підганяючи, не вдаючись до примусу можна зацікавити дитину до самостійного читання. Добирати літературу треба таку, від якої справді буде важко відірватися – ту, що відповідає його вікові та вподобанням. Книга має нести щось нове, невідоме раніше. А читання (спочатку з мамою чи татом) приносить радість. Можна вдатися до хитрощів, запропонувавши: «Я читатиму майже всю сторінку, а ти лише перший та останній рядок» або «Я митиму підлогу, а ти читатимеш уголос для нас обох». Дитина вчитиметься читати швидше і їй це буде цікаво. Звичка читати поступово закріпиться.
Вдома повинні бути власні книги як у дорослих, так і в дітей. Збирайте не рідкісні книги, а потрібні, необхідні й цікаві Вам та Вашим дітям.

І, на останок: діти читають у тих сім’ях, де читають батьки – вони бачать перед собою приклад! Читайте. Пізнавайте. Робіть висновки. І просто насолоджуйтеся. Адже «немає розваги розваги дешевшої за читання, як і тривалішого задоволення» (М. Монтегю).

Список використаної літератури:

1. Зінченко Г.М. Виховання у дитини інтересу до читання / Г.М. Зінченко // Розкажіть онуку. – 2006. - № 5-16. – С. 103-104.;
2. Константинова І.М. Загальні заповіді читача. Поради батькам / І.М. Константинова // Шкільна бібліотека. – 2009. - №6. – С. 63-64.;
3. Онісковець О.Ф. Мамо, почитай, будь ласка, або Як привчити малюка до читання / О.Ф. Онісковець // Шкільна бібліотека. – 2010. - №10. – С. 63-64.;
4. Скрябіна Д. Читання замість психолога: які казки позбавлять дитину від комплексів і страхів / Д. Скрябіна // Жіноча газета. – 2014. - №9, 26 лютого. – С. 22.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Мовленнєва майстерність педагога Нової української школи. Вербальний і невербальний імідж»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн
590 грн