Пахолівецького В.
Конспект уроку 7 клас. Всесвітня історія
Розділ І. Перші середньовічні держави
2. Франкська держава
Мета:
вивчати: історію утворення «варварських королівств», Франкську державу, діяльність Хлодвіга, завоювання Карла Великого, Імперію франків і її розподіл;
розвивати аналітичні вміння, навички роботи з картою та джерелами;
виховувати шанобливе ставлення до минулого, зацікавленість до предмету.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: Всесвітня історія: Підручник для 7кл. загальноосвіт. навч. закл./ Гісем О., Мартинюк О. Харків: в-во «Ранок», 2020. – 144с, атлас із всесвітньої історії 7 клас, презентація.
Основні терміни та поняття: Хлодвіг, «варварські королівства», Франкська держава, Карл Великий, Меровеї, бенефіцій, «каролінгське ваідродження»
ХІД УРОКУ
І Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Історичний диктант
Які хронологічні межі Середніх віків?
На які етапи поділяють історію Середніх віків? Назвіть їх хронологічні рамки.
Дайте визначення понять: варвар, колон, воєнна демократія, історичні джерела (наведіть приклад джерел з історії Середніх віків).
ІІІ. Повідомлення теми уроку
Тема сьогоднішнього заняття: «Франкська держава».
ІV. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності
V. Вивчення нового матеріалу
Утворення «варварських королівств»
(2 слайд) У 410 р. вестготи під проводом вождя Аларіха після тривалої облоги захопили й пограбували Рим. Але римляни зуміли домовитися з вестготами, дозволивши їм оселитися в Галлії. У 418 р. вестготи заснували тут першу варварську державу зі столицею в Тулузі.
Поступово на території Римської імперії одне за одним виникають нові варварські королівства: вандалів – у Північній Африці, англів і саксів - у Британії, бургундів і франків – у Галлії. Це був важкий удар, але основна загроза Риму йшла від гунів. Гуни оселилися на території сучасної Угорщини. Своїми кривавими набігами вони наводили жах на всю Європу.
(3 слайд) У 451 р. гунський вождь Аттіла повів військо в Галлію. Назустріч йому виступила римська армія, очолювана полководцем Аецієм, який колись був заручником у гунів і добре знав їхні звичаї. На допомогу Аецію прийшли франкські, остготські та інші германські вожді. Майже всі племена й народи тогочасної Європи зійшлися з обох боків у битві на Каталаунських полях (теперішня Франція). Аецій здобув важку перемогу, але за рік гуни знову увірвалися в Італію. Цього разу Рим урятував Папа Лев I. За великий викуп він умовив Аттілу повернутися назад. Невдовзі Аттіла раптово помер. Його держава розпалася, а гуни перекочували в Північне Причорномор’я. Перемога на Каталаунських полях стала останнім великим успіхом Риму.
(4 слайд) У 455 р. місто захопили і впродовж 14 днів грабували вандали. Усі скарби, що їх не вмістили на кораблі, вандали навмисно знищили. Загинула безліч творів мистецтва. Відтоді будь-яке безглузде знищення культурних цінностей називають вандалізмом. Землі, населені вестготами, франками та іншими германськими племенами, вважалися власністю імперії. Проте ці народи жили за своїми законами, тобто політично були незалежні від Риму, а часом навіть ворожі йому. У 476 р. римський уряд відмовився виділити варварам нові землі. Стався заколот, який очолив командир германських найманців Одоакр. Він скинув з престолу останнього римського імператора - 16-річного Ромула Августула, а ознаки імператорської влади - діадему й пурпурну мантію - відіслав до Константинополя. Воїни оголосили Одоакра конунгом Італії, і східноримський імператор був змушений узаконити його владу. Західна Римська імперія припинила своє існування.
Який спосіб життя вели германські племена?
(5 слайд) Германці жили великими родинами, які об’єднувалися в рід. Декілька родів утворювали племена, які своєю чергою об’єднувалися в племінні союзи. На чолі племен стояли вожді (або королі) та старійшини. Германці мешкали в невеликих поселеннях та хуторах, розташованих на чималій відстані один від одного. Місця для поселення вибирали зазвичай на галявинах, узліссях, поблизу річок та струмків. Займалися вони переважно землеробством та скотарством. Вирощували жито, ячмінь, пшеницю, овес, льон, просо, овочі. Ліси та болота навколо їхніх поселень були багаті на дичину, ягоди, гриби.
Що таке варварські королівства?
(6 слайд) У V ст. на території Західної Римської імперії варварські племена утворюють свої держави – варварські королівства. Після загибелі Риму Велике переселення народів не припинилося. На землях колишньої імперії продовжували виникати нові германські держави. У VI ст. тюркомовні вихідці з євразійських степів заснували на середньому Дунаї могутній Аварський каганат, який тримав у страху всіх своїх сусідів. У 493 р. остготи на чолі з конунгом Теодоріхом перейшли засніжені Альпи і знищили державу Одоакра. Вони заснували в Північній Італії власне королівство із столицею в Равенні, на той час найсильніше в Західній Європі. Але в середині VI ст. його завоювала спочатку Візантія, а потім германське плем’я, яке римляни називали лангобардами - довгобородими. Варвари зруйнували стару політичну організацію Європи.
Ватажки варварських племен проголошували себе самостійними володарями – королями. Утім, більшість варварських королівств виявилися нестабільними та нетривкими державними утвореннями: через деякий час вони розпадалися або підкорювалися більш сильними сусідами. Звичними тут були чвари між членами королівської родини, між самим королем і знаттю.
Франкська держава. Хлодвіг.
(7 слайд) Майже всі ці германські королівства загинули під ударами завойовників. Виключенням стало Франкське королівство, яке із часом перетворилося на імперію та проіснувало понад 400 р. У 486 р. в битві біля міста Суассон франки розгромили військо римського намісника, управителя частини Галлії. Очолював переможців 19-річний Хлодвіг із знатного роду Меровея.
На завойованих землях він заснував королівство і дав початок династії Меровінгів.
(8 слайд) Хлодвіг першим з германських конунгів зрікся язичництва і прийняв християнство за римським зразком. Приклад правителя наслідували спочатку його воїни, а потім й інші франки. Цим мудрим кроком Хлодвіг забезпечив собі підтримку римської церкви.
До речі, чи знали ви, що тоді Християнська Церква була єдиною? На її чолі стояв Папа Римський.
(9 слайд) Як ви гадаєте, чому Хлодвіг вирішив поширити християнство? Відповідь дуже проста. Католицька Церква на той час стала єдиним носієм, виразником і зберігачем античної спадщини. Адже все інше було знищене варварами. Саме духовенство мало освіченість, писемність, тримало надбання римської культури, науки та мистецтва. Церква стала головним автором та замовником витворів мистецтва та літератури. Лише в Церкві перебували залишки давньої цивілізації. Тож, коли Хлодвіг звернувсь до Християнства, то цим прагнув піднести рівень освіченості та добробуту своєї держава.
(10 слайд) Поступово франки та римляни, яких уже не розділяла віра, почали зливатися в єдиний народ. Хлодвіг усунув суперників і зосередив у своїх руках владу над усіма франками. За його наказом на початку VI ст. було записано судові звичаї франків, які доти існували в усній формі. Цей судебник отримав назву «Салічна правда», тому що до нього увійшли закони лише одного з племен - салічних (приморських) франків. «Салічна правда» зберегла кровну помсту, повідомляє багато цікавого про життя й господарство франків, їхні звичаї та вірування.
(11-12 слайди) Вона є свідченням того, як зі звичайного військового вождя германський король перетворився на справжнього правителя держави. Хлодвіг здійснив численні завоювання і залишив після себе велику об’єднану державу. Однак у міжусобних війнах його нащадків вона розпалася, а самі меровінгські королі втратили авторитет і реальну владу. Країною почали розпоряджатися майордоми. Спочатку майордом (старший у домі) був просто управителем королівського палацу. Згодом ці «слуги» прибрали до своїх рук управління всім королівством. За їхнім бажанням призначалися й усувалися королі, які вже нічого не вирішували й через це отримали від сучасників зневажливу назву «безсилі королі».
Робота з текстом джерела
Із твору Ейнгарда «Життя Карла Великого» (ІХ ст.)
«Багатство і влада зосереджувалися в руках придворних вельмож, яких називали майордомами. А король мусив задовольнятися своїм титулом і створювати позірність влади, коли, сидячи на троні, патлатий і довгобородий, вислуховував він іноземних послів і відповідав їм нібито від себе, а насправді – продиктоване й завчене. Крім титулу, за яким нічого не стояло, та убогого утримання, наданого йому майордомом, він мав лише один, та й то невеличкий маєток, у якому проживав і тримав нечисленну прислугу. Хоч куди б король вирушав, він їхав у візку, запряженому, як це було заведено на селі, парою волів, керованих пастухом. Так їздив він у палац, на щорічні народні збори… і так самісінько повертався додому».
На початку VIII ст. виникла загроза існуванню Франкської держави. На її територію вдерлися араби, які перед тим захопили Піренейський півострів. У 732 р. у битві біля Пуатьє майордом Карл Мартелл («Молот» - так назвали його за численні перемоги) завдав арабам поразки й зупинив їхнє подальше просування в Європу. Вирішальну роль у його успіхах відіграло створення кінноти. Кінь і обладунок коштували досить дорого. Придбати їх могли лише забезпечені люди, які володіли головним на той час багатством - землею. Щоб заохотити до служби в кінноті, Карл відібрав чимало землі в непокірної знаті та церкви й роздав її всім, хто виказав готовність стати під його прапори. Земля передавалася разом з прикріпленими до неї селянами. Називалося таке пожалування бенефіцій (благодіяння).
Робота із термінами і зошитом
Бенефіцій – (у Західній Європі раннього Середньовіччя) одна з форм земельної власності, отримуваної від короля чи великого земельного власника за виконання певних обов’язків – придворних, адміністративних, найчастіше – кінної військової служби. Бенефіцій надавали у довічне (пожиттєве) користування.
Розповідь вчителя
(13 слайд) Спочатку за службу його одержували в довічне користування, згодом бенефіцій перетворився на спадкове володіння - феод. Він переходив від батька до сина разом з обов’язком нести військову або іншу службу. Таких людей називали феодалами. Перемога над арабами, у якій меровінгські королі не брали участі, а також проведення бенефіційної реформи, унаслідок якої зросла боєздатність Франкської держави, надзвичайно піднесли авторитет майордома. Наступники Карла Мартелла зміцнили свою владу. Його син, Піпін Короткий, названий так за малий зріст, замислив стати королем. Щоб надати поваленню Меровінгів законності, він вирішив заручитися дозволом Папи. Той також сподівався за підтримки франків зупинити загарбання своїх територій лангобардами. Взаємні інтереси допомогли домовитися. Посланець Піпіна Короткого прибув до Рима й спитав у Папи, чи може людина, яка не має влади, називати себе королем. Папа відповів, що титул короля належить тому, хто має владу. У 751 р. Піпіна офіційно оголосили королем.
Вдячний Піпін перейшов Альпи й розбив лангобардів. Завойовані землі він подарував Папі. Так склався союз франкських королів з Римом, і 756 р. виникла світська Папська держава із центром у Римі (сьогодні це Ватикан, розташований на території декількох римських кварталів).
3. Імперія Карла Великого та її розпад.
Перед смертю Піпін ІІІ розділив королівство між двома своїми синами – Карлом і Карломаном. Після смерті Карломана (771 р.) одноосібним правителем Франкської держави став Карл, якого згодом назвуть Великим. Відтепер нову королівську династію, яку заснував Піпін ІІІ Короткий, стали називати Каролінгами (від імені Карла Великого).
(14-15 слайди) Майже все своє життя Карл провів у війнах. Він приєднав до своїх територій Лангобардське королівство, Баварію і Саксонію. У союзі зі слов’янами франки розгромили Аварський каганат. Не зовсім вдалими були походи в Іспанію проти арабів, про що розповідає одна з перлин середньовічної літератури - епос «Пісня про Роланда». Нові межі своїх володінь Карл укріпив прикордонними областями - марками. Тепер його величезна держава включала більшу частину Західної Європи з її численними племенами й народами. Цим вона нагадувала Західну Римську імперію. У Карла виникла ідея відродити імперію і стати імператором.
Якраз у цей час Папа Лев III, рятуючись від ворожої йому римської знаті, прибув до франкського короля з проханням про захист. Карл здійснив похід на Рим і повернув Папі його престол. На Різдво 800 р. Папа поклав на голову Карла імператорську корону. Так на Заході знову виникла імперія.
Після проголошення імперії Карл Великий займався її облаштуванням. Головну увагу він приділяв зміцненню рубежів своєї держави. З цією метою Карл Великий створював нові територіальні одиниці – марки. На їхній території будували спеціальні укріплення, замки та розміщували додаткові війська. Керували цими укріпленнями маркграфи. Верховна влада в імперії належала Карлу Великому. Територію своєї держави він поділив на окремі округи – графства. Призначені ним графи відповідали за збір з місцевого населення податків, вершили суд, очолювали місцеве ополчення.
Двічі на рік при імператорському дворі збиралися наради великих феодалів. З ними Карл узгоджував свої накази - капітулярії. Дуже багато зробив Карл для культурного розвитку своєї країни: створював ніколи, зводив прекрасні споруди. Саме тоді почали вести щорічні записи важливих подій – аннали. До свого двору імператор запрошував видатних учених, істориків, поетів з усієї Європи. За його правління відбулося піднесення культури, відродився інтерес до праць давніх римських і грецьких мислителів, записувалися давні варварські пісні, зводилися прекрасні палаци і собори. Цей час історики згодом назвали «Каролінгським відродженням». На початку IX ст. Карл мав великий вплив не лише всередині імперії, а й поза її межами. Його заступництва шукали правителі інших держав, а у 812 р. імператорський титул Карла визнала й Візантія (Східна Римська імперія).
З усієї Європи Карл запрошував до себе освічених людей і багатьох з них призначав на державні та церковні посади. Франкська держава досягла найвищого розвитку.
За зовнішнім благополуччям імперії Карла Великого приховувалася її внутрішня слабкість. Адже вона була створена шляхом завоювань. На її території проживало чимало племен і народностей з різною культурою, різним господарським розвитком. Вони розмовляли різними мовами, дотримувались своїх споконвічних традицій. Їх не пов’язувало нічого спільного, крім війська та адміністративного контролю.
Син і наступник Карла Великого - Людовік Благочестивий, названий так за особливе шанування церкви, - поділив імперію між своїми синами. Після смерті батька між ними спалахнула «війна трьох братів», яка закінчилася підписанням у 843 р. Верденського договору. За його умовами молодший з братів - Карл Лисий - отримав західні землі, здебільшого територію майбутньої Франції. Середньому - Людовіку – дісталася східна частина імперії, майбутня Німеччина. Старший - Лотар - зберіг імператорський титул. Він узяв собі Італію, а також широку смугу землі між володіннями братів, що її почали називати на його честь - Лотарингія. Отже, Верденський договір поділив імперію Карла Великого на три частини. Було започатковано утворення трьох майбутніх європейських країн - Франції, Німеччини та Італії.
VI. Закріплення вивченого матеріалу:
Як і коли утворилися «варварські королівства»?
Охарактеризуйте розвиток імперії Карла Великого.
Як відбувся розпад імперії?
VII. Підведення підсумків. Оцінювання.
VIII. Домашнє завдання:
Опрацювати параграф 2. Виконати контурні карти на ст. 1 «Велике переселення народів. Загибель Зх. Римської імперії» та ст. 2 «Франкська держава Меровінгів. Держава Каролінгів».
