Російські та польські визвольні рухи на території України. Соціальні протести ( друга половина XIX ст.)

Володимир Антонович (1830(1834)—1908) серед українських діячів другої по-ловини ХІХ ст. був надзвичайно яскравою постаттю: історик, археолог, етнограф, археограф; засновник народницької школи в українській історичній науці; голов-ний редактор Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві (1863-1880 pp.): із 1878 р. професор російської історії Київського університету; із 1881 р. -голова Історичного товариства Нестора-літописця, один із засновників і лідерів київської «Української громади»; автор багатьох історичних і публіцистичних праць. Незважаючи на всю неоднозначність свого життя, він залишався вірним тим сло-вам, що завершували його твір «Моя сповідь»: «Сподіваюсь, що працею і любов'ю заслужу коли-небудь, що українці визнають мене сином свого народу, оскільки я все готовий розділити з ним».Услід за київською «Українською громадою» були організовані громади в Чернігові, Вінниці, Катеринославі, Катеринодарі на Кубані, Одесі, Полтаві, Харкові, а також у Москві. Вони розширювали мережу недільних шкіл, доки їхня кількість в Україні не наблизилася до сотні.Також громадівці займалися видавничою діяльністю. Так, у Чер-нігові виходив тижневик «Чернігівський листок». Його видавцем і ре дактором був відомий поет-байкар Леонід Глібов.5 Польське повстання 1863-1864 рр. У 1863-1864 рр. Правобереж на Україна стала одним із районів, де розгорталися події остан нього в ХІХ ст. польського національно-визвольного повстання. Його головною метою проголошувалося здобуття національної незалежності Польщі та проведення реформ. Більшість керівників повстання висту пала за відновлення Польщі в кордонах 1772 р., тобто до поділів Речі Посполитої. Стосовно соціальних реформ чіткості також не було. Неви значеність, зрештою, мала негативні наслідки: українські селяни та ді ячі українського руху не підтримали повстання.Готуючи повстання, його керівники велику увагу приділяли Пра-вобережній Україні. Тут проживала значна частина польського насе лення (485 тис. осіб, або 9,2%). Заворушення на українських землях мали відволікти сили царських військ від повстання на власне польській території.Повстання, що почалося. ніч на 23 січня 1863 р. у Польщі, швид ко поширилося на землі Литви, Білорусії та Правобережної України. На бік повсталих перейшли незначна частина солдатів і офіцерів російської армії та діячів таємної російської революційної організації «Земля і воля».У Правобережній Україні діяло близько 20 партизанських загонів, що складалися переважно з представників польської шляхти. Усі спро-би повсталих залучити на свій бік українських селян успіху не мали. Активну участь у повстанні взяли лише 500 українців.