У кожній країні романтизм мав свої специфічні риси. Англія в цьому плані не становить винятку. На англійському ґрунті плідно розвивалися такі романтичні течії, як ранній (універсальний, філософський) романтизм — В. Блейк, С. Колрідж; народно-фольклорний романтизм — В. Вордсворт; «байронічна» течія — Дж. Г. Байрон; утопічна — П. Б. Шеллі; «вальтерскоттівська » (історична) — В. Скотт; релігійно-містична течія — В. Вордсворт, Р. Сауті.
Англійський романтизм, що відрізнявся розмаїттям тем і мотивів, дав світовій культурі нові романтичні образи, збагатив поетику напряму новими художніми знахідками. Англійські романтики були надзвичайно уважні до національного життя, глибоко цікавилися соціально-політичними проблемами своєї країни, стежили за життям представників різних класів (як вищих, так і нижчих — селян, робітників), утверджуючи право людини на щастя і свободу незалежно від її соціального походження. Водночас вони виявляли інтерес до різних країн і просторів, вивчали життя інших народів, прагнучи осягнути сам «дух епохи» і знайти місце людини в ній.
В англійському романтизмі поєдналися суперечливі риси: увага до старовини і глибоке дослідження сучасності, релігійні вірування і богоборчі мотиви, захоплення таємничим, містичним і водночас звернення до правди життя, до дійсності в усіх її проявах. Герої англійських романтиків замріяні, зосереджені на собі та своїх почуттях, але в них з'являється дещо своєрідне — гостре відчуття незадоволеності буржуазною дійсністю, до якої вони ніяк не могли пристосуватись, усвідомлення всесвітньої туги і потяг до світу волі, мрії, високих ідеалів. Ці герої — переважно блукачі, мандрівники, шукачі незнаного, бунтівники, але водночас і великі страдники, які переймаються не тільки національними проблемами, а вболівають за весь світ.
