Злочин і кара - найвідоміший роман Ф.М. Достоєвського, який зробив потужний переворот суспільної свідомості. Написання роману символізує відкриття найвищого, нового етапу творчості геніального письменника. У романі, з властивим Достоєвському психологізмом, показаний шлях душі людини, що метушиться, крізь терни страждань до осягнення Істини.
Головні теми «Злочини та покарання» — теми бідності та пригніченості більшої частини суспільства, на яку всім начхати, а також теми бунту та помилок особистості під гнітом соціальної невлаштованості та задушливої бідності. Письменник хотів донести до читачів свої християнські уявлення про життя: для гармонії в душі треба жити морально, за заповідями, тобто не поступатися гордині, егоїзму та пожадливості, а робити добро людям, любити їх, жертвуючи навіть своїми інтересами на благо суспільства. Саме тому наприкінці епілогу Раскольников кається і приходить до віри. Проблема хибних переконань, піднята у романі, актуальна й досі. Теорія головного героя про вседозволеність і злочин моральності заради благих цілей веде до терору та свавілля. І якщо Раскольников подолав розкол у душі, покаявся і дійшов гармонії, подолавши проблему, то масштабніших випадках це негаразд. Війни починалися через те, що одні правителі вирішили, що життям тисяч людей заради їх цілей можна з легкістю пожертвувати. Ось чому роман, написаний у ХІХ столітті, не втрачає гостроти сенсу і досі.
