Роль контролю у внутрішкільному управлінні

Різне

22.10.2018

720

9

0

Опис документу:
Внутрішньо шкільний контроль дає можливість визначити, наскільки якісно здійснюється в школі процеси навчання та виховання, як відносяться до своїх функціональних обов'язків не тільки педагоги, діяльність яких контролюється, але й керівники школи. Система внутрішньошкільного контролю повинна бути планомірною, обґрунтованою й всебічною, а його результати – основою для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Роль контролю у внутрішкільному управлінні

Організація внутрішкільного контролю - один з найскладніших видів діяльності керівника освітнього закладу, що вимагає глибокого усвідомлення місії та ролі цієї функції, розуміння її цільової спрямованості та оволодіння різними технологіями.

Щоб керувати неформально, а реально освітнім процесом і життям навчального закладу в цілому, приймати правильні, науково обґрунтовані рішення, суб’єкту менеджменту потрібні різноманітні фактичні дані про різні аспекти цього процесу.

Внутрішкільний контроль - це управлінська функція, яка є попередньою до всебічного аналізу процесу навчання та виховання

Внутрішньо шкільний контроль дає можливість визначити, наскільки якісно здійснюється в школі процеси навчання та виховання, як відносяться до своїх функціональних обов'язків не тільки педагоги, діяльність яких контролюється, але й керівники школи.

Система внутрішньошкільного контролю повинна бути планомірною, обґрунтованою й всебічною, а його результати – основою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

«Контроль – це система спостереження й перевірки відповідності процесу функціонування об’єктів прийнятим управлінським рішенням – законам, планам, правилам, наказам; це система виявлення результатів впливу управління на шкільну підсистему». Б.Тевлін

Завдання внутрішньо шкільного контролю полягають у:

  • зборі оперативної інформації про стан керованих підсистем;

  • поширенні передового педагогічного досвіду;

  • підвищення рівня навчальних досягнень школярів;

  • підвищення рівня вихованості учнів;

  • своєчасному виявленні й виправленні, попередженні помилок, недоліків в організації й здійсненні навчально-виховного процесу;

  • кваліфікованій допомозі педагогам у підвищенні педагогічної майстерності, в оволодінні сучасними технологіями, ефективними методами навчання і виховання.

Відповідно до значення внутрішкільного контролю для діяльності школи, можна визначити, що контроль має бути:

  • багатоцільовий – тобто спрямований на перевірку різних питань (навчально-виховна, методична, науково-дослідна й експериментальна діяльність, удосконалення навчально-матеріальної бази школи, виконання санітарно-гігієнічних вимог, дотримання техніки безпеки та ін.);

  • багатобічний – означає застосування різних форм і методів контролю до одного й того самого об'єкта (фронтальний, тематичний, персональний контроль діяльності вчителі і т.п.);

  • багатоступінчастий – контроль одного й того самого об'єкта різними рівнями органів управління (роботу вчителя в ході освітнього процесу контролює директор, заступник директора, голова методичного об'єднання, представники Управління освіти і т.д.).

Функції внутрішньо шкільного контролю:

  • інформаційна (створення достатньої кількості правдивої інформації про якість освіти і виховання в школі);

  • діагностична (вивчення реального стану навчально-виховного процесу та його результативності в школі);

  • управлінська (реальний вплив управління на реалізацію мати та завдань діяльності);

  • педагогічна (побудова цілісного процесу навчання, виховання та розвитку учнів);

  • адаптаційна (мінімізація негативних наслідків у школі).

Керівник повинен знати:

  • структуру внутрішньо шкільного контролю в школі;

  • зміст кожної підсистеми;

  • форми і методи контролю.

Види, форми і методи контролю

Вид контролю – це сукупність форм контролю, проведених з певною метою.

Єдиної класифікації видів внутрішкільного контролю немає. У практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів найбільш поширеними є такі види контролю: оглядовий, попередній, персональний, тематичний, фронтальний, класно-узагальнюючий. У цій класифікації немає єдиної основи, тому що оглядовий і попередній – класифікація за часом проведення, тематичний і фронтальний – за змістом, класно-узагальнюючий – за об’єктом і за змістом.

Виходячи з мети проведення, можна виділити два види контролю: тематичний (поглиблене вивчення й одержання інформації про стан певного елемента управління) і фронтальний (одночасна всебічна перевірка об'єкта управління в цілому).

Форма контролю – це спосіб організації контролю. Форми розрізняють за періодичністю та за способом організації.

За періодичністю:

вхідний; попередній; поточний; проміжний; підсумковий.

За способом організації:

персональний; класно-узагальнюючий; предметно-узагальнюючий;

тематично-узагальнюючий; оглядовий; комплексно-узагальнюючий.

Тематичний контроль – це контроль за розв'язанням окремих педагогічних проблем. Він може переслідувати різну мету: контроль за станом викладання окремих навчальних предметів, за формуванням національної свідомості учнів, розвитком пізнавальної самостійності школярів, за організацією фронтальної, групової та індивідуальної роботи на уроці, здійсненням диференційованого підходу до учнів на уроках, за організацією перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, формування в них інтересу до навчання, за організацією навчально-виховного процесу в групі продовженого дня, за використанням міжпредметних зв"язків у процесі вивчення окремих навчальних дисциплін тощо.

Тематичний контроль передбачений в річному плані роботи загальноосвітнього закладу. Результати цього контролю обговорюються на педагогічній раді закладу або узагальнюються в наказах директора.

Фронтальний контроль використовується для перевірки в повному обсязі всієї системи роботи вчителя, групи вчителів. Він охоплює перевірку таких питань, як планування навчального матеріалу (календарне і поурочне), виховної роботи з класом, роботи гуртка, проведення уроків, позакласних заходів, участь у роботі методичного об'єднання вчителів, в інших формах методичної роботи, ведення шкільної документації (класних журналів, особових справ учнів, журналів роботи груп продовженого дня, гуртка, зошитів, щоденників тощо), організацією роботи з батьками учнів, обладнання класу-кабінету.

Тривалість фронтального контролю – 2-3 тижні. Аналіз його результатів може проводитись у вигляді бесіди з учителем, розглядатися на засіданні предметного методоб’єднання.

Оглядовий контроль передбачає ознайомлення за короткий період зі станом справ у навчальному закладі (з професійним рівнем учителів, з роботою над загальноосвітньою проблемою та ін.). Він використовується на початку та в кінці навчального року. Завдання оглядового контролю полягає у виявленні нового, передового в практиці роботи вчителів, а також тих труднощів, з якими зустрічаються окремі педагоги, і вироблення заходів для надання їм практичної допомоги.

Попередній контроль спрямований на попередження можливих помилок учителя в підготовці та проведенні уроку, виховного заходу, занять гуртка, вивченні окремих тем, розділів навчальної програми.

Ця форма контролю використовується в роботі з молодими та малодосвідченими вчителями. Наприклад, окремим вчителям важко правильно спланувати урок (доцільно вибрати тип уроку, форми і методи роботи з учнями, засоби навчання тощо). Заступник з навчально-виховної роботи повинен проводити з такими вчителями бесіду, під час якої дає рекомендації щодо планування уроку. Це допоможе уникнути помилок у роботі вчителів, позитивно вплине на результативність навчання.

Персональний контроль застосовується для надання допомоги окремим педагогам, зокрема молодим і малодосвідченим вчителям, а також вчителям, які одержали рекомендації за наслідками атестації.

Такий контроль дає можливість вивчити недоліки в роботі вчителя (наприклад, в активізації пізнавальної діяльності учнів, в організації індивідуальних занять, виховної роботи з учнями, в дотриманні вимог єдиного мовного режиму, у використанні засобів навчання тощо) і надати йому необхідну методичну допомогу.

Персональний контроль – це не одноразова дія (перевірив – надав допомогу). Керівник закладу вказує термін для виправлення недоліків, здійснює повторну перевірку роботи вчителя.

Класно-узагальнюючий контроль передбачає вивчення впливу різних учителів на учнів одного класу. Керівник закладу освіти або його заступник з навчально-виховної роботи протягом кількох днів відвідує всі уроки в одному класі. Такий контроль, як правило, здійснюється у слабших класах. Мета його – вивчити причини відставання учнів у навчанні, їх низької дисципліни. Такими причинами можуть бути відсутність єдиних вимог з боку вчителів, що викладають навчальні предмети в даному класі, перевантаження учнів домашніми завданнями, розрив між теоретичними знаннями і формуванням вмінь та навичок тощо.

Правильне використання керівництвом навчального закладу розглянутих видів контролю дає змогу отримати різнобічну інформацію про стан навчально-виховного процесу і на цій основі кваліфіковано керувати педагогічним колективом.

Попередній контроль – перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру для з'ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб намітити організацію їх навчально-пізнавальної діяльності.

Поточний контроль – спостереження вчителя за навчальною діяльністю учнів на уроці. Метою його є отримання оперативних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, оптимізація управління навчальним процесом. Періодичний (тематичний) контроль – виявлення й оцінювання засвоєних на кількох попередніх уроках знань, умінь учнів з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб усі належно засвоїли кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лише на поточний контроль.

Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумкову оцінку за се­местр виставляють за результатами тематичного оціню­вання, за рік — на основі семестрових оцінок.

Метод контролю – це спосіб практичного здійснення контролю для досягнення поставленої мети.

Найбільш ефективними методами контролю для вивчення стану освітньої діяльності є:

Спостереження – урок, позаурочний захід

Аналіз – встановлення причин, визначення тенденцій розвитку

Бесіда –обговорення певної теми

Анкетування – опитування учасників навчально-виховного процесу

Хронометраж – витрати часу

Вивчення документації – нормативна, шкільна

Перевірка успішності (усна або письмова перевірка знань)– контрольні роботи, тести, усне опитування

Структура організації внутрішкільного контролю складається з таких етапів:

1) визначення мети і об'єкта контролю;

2) складання плану перевірки;

3) вибір видів і методів контролю;

4) констатування фактичного стану справ;

5) об'єктивна оцінка цього стану;

6) висновки, що випливають з оцінки даного стану;

7) рекомендації щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу або ліквідації недоліків;

8) повторний контроль за виконанням рекомендацій.

Контроль за веденням шкільної документації. У систему контролю за веденням шкільної документації входить перевірка класних журналів, зошитів, щоденників учнів журналів груп продовженого дня, факультативних занять, предметних гуртків.

Перевірка ведення учнівських зошитів. Система письмових робіт учнів (класних і домашніх); зміст роботи, його відповідність вимогам програм. Рівень складності виконуваних робіт; наявність диференційованого, індивідуального підходу до робіт учнів; обсяг та характер робіт; якість знань, умінь і навичок на підставі письмових робіт, грамотність учнів; перевірка зошитів учителем. Якість перевірки. Якість виправлення помилок учителем; оцінювання письмових робіт, характер оцінки; дотримання нормативних вимог оцінювання письмових робіт; система роботи над помилками, її результативність; дотримання єдиного орфографічного режиму: почерк, каліграфія учнів, зовнішній вигляд, культура ведення зошита (чистота, акуратність, поля, дати, найменування письмових робіт,підпис титульної сторінки); популяризація учителем кращих зошитів учнів; підсумки; пропозиції.

За результатами перевірки учнівських зошитів може бути виданий наказ по школі або це питання може виноситися на методичні «оперативки», на засідання методичного об’єднання. Систематична перевірка ведення зошитів сприяє покращенню грамотності учнів,каліграфії, охайності в записах, відповідальність вчителя за якість та періодичність перевірки зошитів.

Перевірка ведення учнівських щоденників. Регулярне виставлення оцінок, отриманих учнями; завантаження учнів протягом тижня; охайність ведення записів; обсяг домашніх завдань з навчальних предметів; підпис батьків та класного керівника.

Перевірка ведення класних журналів

Мета перевірки журналів

Вересень – оформлення журналів

Жовтень – оцінювання навчальних досягнень учнів

Листопад – дотримання графіка виконання контрольних і самостійних робіт

Грудень – виконання навчальних планів і програм

Січень – система роботи з учнями з початковим рівнем навчальних досягнень

Лютий – відвідування учнями уроків

Березень – тематичний облік знань учнів

Квітень – організація повторення навчального матеріалу

Травень - виконання навчальних планів і програм

Прізвище, ім’я, по батькові вчителя; виконання навчального плану: кількість уроків за навчальним планом ______,дано, дано фактично ____; виконання навчальних програм: зміст вимог програм щодо тем та фактичне відображення їх у журналі, кількість контрольних, практичних, лабораторних робіт; система перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів; своєчасність і правильність оформлення записів у журналі; зміст, характер і обсяги домашнього завдання; відвідування учнями уроків;об’єктивність оцінювання навчальних досягнень учнів; дані про батьків та учнів; оцінювання за семестр; облік пропущених уроків; культура ведення журналу; пропозиції вчителю, класному керівникові. Перевірка виконання даних зауважень.

Вивчення стану виконання навчальних планів і програм

проводиться з таких питань

  1. Готовність календарних планів учителів – предметників, їх відповідність вимогам програм (перевіряється до 10.09 та до 10.01).

  2. Проходження програмового матеріалу згідно з календарним планом (перевіряється один раз на місяць).

  3. Заміна уроків (перевіряється щоденно).

  4. Зведений облік пропущених учителями уроків, заміни уроків (перевіряється один раз на місяць).

  5. Виконання практичної частини програми (перевіряється один раз на місяць).

  6. Виконання навчальних програм за записами в журналах (перевіряється один раз на семестр, доцільно кінець грудня - початок січня, середина квітня – кінець травня).

Заздалегідь кожен учитель за схемою листа самоконтролю (додаток 2) має можливість перевірити виконання навчальних програм, їх практичної частини, що забезпечує своєчасне виявлення помилок, недоліків та їх усунення.

Адміністрація школи порівнює результати перевірки із листами самоконтролю, узагальнює результати контролю наказом «Про виконання навчальних планів і програм», аналізує на педраді.

Зауваження щодо ведення класних журналів директор або заступник директора з НВР, ВР записує на окремій сторінці в кінці журналу із вказівкою термінів ліквідації недоліків.

Контроль за станом викладання навчальних предметів. Мета такого контролю – підвищення якості викладання вчителем навчальних предметів, якості знань, умінь, навичок та вихованості учнів. У річному плані роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу вказано перелік навчальних дисциплін, стан викладання яких планується вивчати, а також строки вивчення, хто буде вивчати (директор чи заступник директора з навчально-виховної роботи), в якій формі будуть заслуховуватися результати контролю: на засіданні педагогічної ради чи узагальнюватимуться у наказі.

У ході перевірки стану викладання навчального предмету вивчаються такі питання:

– якість та ефективність уроків учителя; якість знань, умінь і навичок учнів;

– виконання вчителем навчальних планів і програм;

– організація позакласної роботи з предмета;

– участь учителя в різних формах методичної роботи.

Перед відвідуванням і спостереженням уроків директор (заступник директора з навчально-виховної роботи) знайомиться з програмними вимогами з даного навчального предмета, із змістом навчального матеріалу в підручниках, посібниках, з методичними рекомендаціями, статтями в предметних журналах щодо вивчення окремих тем, з методичними листами Міністерства освіти, з передовим педагогічним досвідом з даного предмету, на основі записів у журналі встановлює, який матеріал вже вивчено, що задано додому, яка система оцінок учнів.

Результати спостереження навчальних занять директор, заступник директора фіксують у журналі внутрішкільного контролю (кожен окремо). Форма запису і ведення журналу довільна. У процесі спостереження уроків перевіряючий звертає увагу на такі питання:

– знання вчителем фактичного матеріалу;

– доцільність вибору методів і прийомів навчання;

– способи активізації і стимулювання пізнавальної діяльності учнів;

– питома вага самостійних і творчих завдань на уроці;

– використання диференційованого та індивідуального підходу до учнів на уроці;

– дотримання принципів навчання;

– виховання інтересу до предмета;

– система перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, вмотивованість і об'єктивність оцінювання;

– щільність уроку, раціональне використання часу;

– забезпечення міжпредметних зв'язків у процесі реалізації дидактичної мети уроку;

– використання можливостей уроку для формування загальнонавчальних умінь і навичок;

– якість засвоєння учнями навчального матеріалу на уроці;

– обсяг і характер домашніх завдань;

– психологічний мікроклімат на уроці.

Після відвідування уроку чи системи уроків учителя перевіряючий проводить глибокий педагогічний аналіз навчального заняття, вказує на його позитивні сторони, недоліки (якщо такі є), надає необхідну методичну допомогу.

Під час перевірки виконання вчителем навчальної програми керівник школи зіставляє календарні плани із записами в класному журналі, зошитах учнів, звертає увагу на виконання практичних і лабораторних робіт, навчальних екскурсій, проведення достатньої кількості контрольних робіт, з'ясовує доцільність внесення коректив (якщо такі зроблені) у послідовність вивчення навчального матеріалу, в розподіл часу на його вивчення.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.