РОЛЬ І ЗАВДАННЯ ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ПО РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСТНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Опис документу:
Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетент

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

13

РОЛЬ І ЗАВДАННЯ ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ПО РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСТНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Олександр Гаврилюк,вчитель технологій вищої категорії,вчитель методист,Великомочульська загальноосвітня школа I-III ступенів

Учитель-перший і головний світоч в інтелектуальному житті школяра; він пробуджує в дитини жадобу знань,повагу до науки,культури,освіти.

В.О.Сухомлинський

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення в конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Обґрунтовано педагогічні вимоги,щодо компетентністно зорієнтованого уроку та визначено роль і завдання вчителя в цьому процесі у контексті положень «Нової Української школи».

 

Реформа загальної середньої освіти спрямована на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями. Сучасна молода людина об'єктивно змушена бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а значить і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку протягом всього життя.

Новий етап у розвитку шкільної освіти пов'язаний із упровадженням Нової української школи та компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. У чинних навчальних програмах для 12-річної школи на засадах компетентнісного підходу переструктуровано зміст предметів, розроблено результативну складову змісту. До кожної теми програми визначено обов'язкові результати навчання: вимоги до знань, умінь учнів, що виражаються у різних видах навчальної діяльності (учень називає, наводить приклади, характеризує, визначає, розпізнає, аналізує, порівнює, робить висновки тощо).

Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів [1] Упровадження компетентнісного підходу передбачає обов'язкове прогнозування результативної складової змісту , що вимагає адекватних змін у системі організації навчальної діяльності в Новій українській школі.

Постановка проблеми.

Сучасна школа вимагає сучасного вчителя: активного, комунікабельного, динамічного, працездатного, вольового, впевненого у собі, толерантного, високо компетентного. Формулювання цілей статті.

Імідж учителя ХХІ століття залежить, насамперед, від його педагогічної майстерності.яка має йти в ногу з реформами НУШ та досягненням науки.

Педагогічні надбання Василя Олександровича Сухомлинського з кожним роком привертають все більшу увагу науковців як у нашій країні, так і за кордоном. Розроблена українським практиком педагогічна система збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями й положеннями, значно розширила теорію і освітню виховну практику і була своєрідним революційним етапом розвитку вітчизняної педагогічної думки, що заслуговує сьогодні на нове осмислення.

Виклад основного матеріалу. Образ вчителя в сучасних умовах зазнає значної трансформації і знаходиться в залежності від соціально-культурних змін, що відбуваються в суспільстві. Гуманістичні ідеї Сухомлинського – це ідеї майбутнього[ 6, 7 ,8].

Майстерність педагогічна – «високе і таке, що постійно удосконалюється, мистецтво виховання й навчання, доступне для кожного педагога, який працює за покликанням і який любить дітей» [4].

На сьогодні актуальним залишається завдання виховати гідного педагога .здатного реалізувати мету і завдання задекларовані НУШ.

У контексті цього змінюються і підходи до як до процесу навчання взагалі так і до його учасників як складової . Сучасні підходи мають ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування мети Нової української школи–сформувати нову генерацію випускників, які будуть цілісними особистостями,патріотами,які здатні бути новаторами нового інсклюзивного суспільства,суспільства освіченого загалу,в якому кожен громадянин матиме рівні права і можливості для розвитку свого таланту у продовж всього життя.

На нашу думку в системі майбутньї школи раціонально виділити пять основних елементів:

1.Вчитель-перший ,після батьків,елемент створення людини нової формації,патріота,що відмічав і Сухомлинський ще задовго до реформи школи.

2.Педагогіка партнерства-дитина-батьки- вчителі заради створення хорошої людини.

3.Прямий діалог між вчителем і дитиною.Дитину треба чути,вчити формувати ,аналізувати та аргументовано відстоювати власну позицію.

4. Досвід практикування навчання.тобто розвиток компетентнісної освіти.яка має враховути не лище тверді знання,а й досвід їх практичного використання в повсякденній діяльності,як в школі так і в побуті.

5.Учень не посудина.яку небхідно наповнити знаннями,а факел.який небхідно запалити.Успіх у навчанні та вихованні має стати джерелом внутрішніх сил дитини.

Дана тема сьогодні як ніколи актуальна і потребує ретельного вивчення, аналізу та подальшого розвитку

Тому нині, потрібні нові підходи і нові шляхи по реалізації задекларованих положень в контексті Нової української школи .

Результати навчальної діяльності учнів на всіх етапах шкільної освіти не можуть обмежуватися знаннями, уміннями, навичками, метою навчання мають бути сформовані компетентності, як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості.

Компетентності не суперечать знанням, умінням, навичкам, вони передбачають здатність осмислено їх використовувати. Удосконалення освітнього процесу з урахуванням компетентнісного підходу полягає в тому, щоб навчити учнів застосовувати набуті знання й уміння в конкретних навчальних та життєвих ситуаціях.

. Пока що реальних результатів в цьому процесі чекати ще зарано.але працювати є над чим. І хоча сучасні дослідники ,які вивчають вплив різних чинників в процесі виховання людини нової формації , школі відводять тільки 5-6 місце,а за метою реформування,яка виходить із міркувань Сухомлинського.який наголошував,що пізнання дитиною світу починається з пізнаня людини,а людина відкривається перед дитиною в образі матері.батька і вчителя.Отже в умовах Нової школи необхідно перш за все звернути на це увагу і так розподілити наші зусилля щоб школа по праву зайняла провідне місце в цьому процесі.

Важливу роль у процесі навчання та вихованні дітей та учнівської молоді відіграє педагог, його особистий приклад, його погляди та практичні дії, що мають бути взірцем для наслідування. Якість навчального процесу напряму залежить від рівня підготовленості педагогів до кожного заходу; використання різноманітних методів і форм; знання і вмілого врахування вікових й психологічних особливостей дітей; відвертості, емоційності, оптимізму та активної патріотичної позиції вчителя. Саме від того, як досконало вчитель, вихователь, тренер, керівник гуртка, володіє арсеналом сучасних методичних прийомів, ураховує вікові особливості учнів, власні можливості, який авторитет має в учнів, залежить певною мірою інтерес і бажання учнів вивчати той чи інший предмет. Позиція вчителя, його соціальний статус у навчальному закладі й суспільстві обумовлює також престижність трудового навчання серед інших навчальних предметів, тому важливо розробити дієву програму відбору, розподілу, підготовки та спеціальної психолого-педагогічної перепідготовки викладачів предмета трудове навчання,технології,профільне навчання.

Вимоги до діяльності вчителя,які пропагував Сухомлинський [ 6,7]:

1.     Систематичне піклування про всебічний розвиток дитини.

2.     Любов до дітей і кожної окремої дитини.

3.     Повага до дитини, вміння бачити в кожній людині особистість.

4.     Віра в дитину як запорука педагогічного успіху.

5.     Глибоке знання дитини.

6.     Розуміння дитини – педагогічна емпатія.

7.     Бережливе ставлення до духовного світу і природи дитини.

8.     Вміння розвивати у дитини почуття власної гідності.

9.     Вміння включати дитину в коло інтересів, життя і турбот інших людей.

10. Бути другом, мудрим радником дитини.

Одним із найважливіших факторів успішного запровадження компетентнісного підходу в навчанні такого предмета як технології є готовність самого учителя до реалізації поставленої мети в контексті НУШ.

Щоб успішно формувати компетентну особистість, уже зараз сучасний педагог повинен володіти певними якостями. Назвемо лише декілька найактуальніших,які виходять із вимог Нової української школи і грунтуються на спадщині Сухомлинського:

  • успішно вирішувати свої власні життєві проблеми, виявляючи ініціативу, самостійність і відповідальність;

  • усвідомлювати мету НУШ і компетентнісно орієнтованого навчання;

  • планувати урок з використанням усього розмаїття форм і методів навчальної діяльності і насамперед усіх видів самостійної роботи, діалогічних, евристичних і проблемних методів;

  • пов'язувати навчальний матеріал з повсякденним життям та інтересами учнів;

  • залучати до обговорення попередній досвід школярів;

  • демонструвати учням рольові моделі на прикладі реальних людей,народних майстрів рідного краю, старших учнів ;

  • —оцінюючи навчальні досягнення школярів, брати до уваги не тільки продемонстровані знання і вміння. а передусім здатність застосовувати їх у навчальних і життєвих ситуаціях.

« Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції»

 

«Учитель готується до хорошого уроку все життя... Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, вчителеві треба ввібрати ціле море світла «писав В.С. Сухомлинський майже півстоліття тому.

Сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні в оновленій системі НУШ має вирішувати ряд завдань. Це зокрема:

-підвищення рівня мотивації учнів; використання суб’єктивного досвіду набутого учнями;

-ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;

- формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел ;

- здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;

- підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;

-створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;

-наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання; --формування моральних цінностей особистості

Проаналізуємо основні вимоги кожної групи. Вимоги до структури уроку включають: чітко визначені цілі та завдання уроку; визначення типу уроку, органічний зв'язок всіх частин уроку; зв'язок уроку з попереднім уроком і закласти перспективу на наступний урок; вибір оптимальних, виходячи із цілей і завдань уроку, методів вивчення і закріплення нового матеріалу; оптимальність домашнього завдання (форма, обсяг, запис у щоденнику, облік індивідуальних особливостей і т. д.).

Вимоги до підготовки та організації уроку припускають:

  • підготовку та використання демонстраційного і роздавального матеріалу; можливість для учнів одержувати частину завдань самостійно під керівництвом педагога;

  • використовувати контроль і самоконтроль учнів у процесі виконання навчальних завдань; перевірку і самоперевірку після виконання ними завдання;

  • при підготовці виділити складні моменти пової теми, продумати методику їхнього пояснення.

Вимоги до змісту уроку і процесу навчання включають:

  • урок повинен сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняттю, пам'яті, уваги, мислення ), формувати якості особистості школярів (дисциплінованість, акуратність, ініціативність і т. д.);

  • урок повинен сприяти мотиву позитивного відношення учнів до навчання.

Вимоги до техніки проведення уроку припускають:

  • певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу;

  • сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна доброзичливість, готовність учителя прийти па допомогу учневі і т. д.);

  • взаємне співробітництво вчителя й учнів, педагогічний такт;

  • використання різних видів діяльності учнів, підтримувати інтерес до уроку.

Підготувати і провести такий урок практично досить нелегко, Потрібно відповідально ставитися до своїх обов’язків, але найбільше – вийти на сучасний рівень педагогічного мислення. Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще за сьогоднішній розпочинається з його підготовки. Учитель має володіти добре розвиненими навичками моделювання, проектування, конструювання уроку.

Давайте спробуємо проаналізуємо етапи (модулі) конструювання компетентнісного підходу до сучасного уроку з технологій.

Модуль вступного повторення:

Мета: Визначити рівень попередньої підготовленості учнів, що стосується теми. Актуалізувати знання, що потрібні для введення нового матеріалу. Активізувати мислення учнів. Методи: фронтальна бесіда, усне опитування, робота зі схемами, рисунками, метод прогнозування, робота з текстом підручника, самоперевірка за зразком тощо. Прийоми: «Інтрига», «Дивуй!», заповнення кросвордів, «Альтернатива», «Мозковий штурм», «Назви відповідь», тощо. Форми навчання: індивідуальні, парні, групові, фронтальні. Засоби: тести, ТЗН, навчальні та наочні посібники, підручник, таблиці, моделі тощо.

Модуль вивчення нового матеріалу:

Мета: Допомогти учням засвоїти факти та основні ідеї. Моделювання Створення умовної моделі уроку: Чітке визначення місця уроку і в змістовому, і в методичному аспектах у межах навчального курсу, розділу, теми; формулювання загальної мети вивчення матеріалу; вибір педагогічних методів, прийомів, технологій, використання яких забезпечить досягнення поставленої мети найбільш раціональним шляхом .

Проектування структури педагогічного процесу: визначення виховних і розвивальних завдань; прогнозування результатів; опрацювання змістової частини матеріалу; визначення методів, прийомів роботи; прогнозування навчальних та загальних компетентностей, які формуються на уроці

Конструювання. Створення конструктора (конспекту) уроку: Чітке формулювання мети, завдань, типу, форми проведення уроку; конкретизація методів, прийомів; запис дій учителя та передбачення дій учнів; раціональний розподіл часу; виділення структурних елементів навчальної діяльності. Забезпечити якість вивчення нового матеріалу. Формувати вміння виділяти головне, актуалізувати, конспектувати, порівнювати, зіставляти. Забезпечити диференційований підхід. Встановити зв'язки між засвоєними та новими знаннями. Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, інформаційну, загальнокультурну, соціально-трудову, уміння вчитися. Методи: пояснення,проблемна лекція, семінар- практикум, фронтальна бесіда, дискусія, робота з книгою, посібниками, схемами, таблицями, рисунками, моделями, демонстрація презентацій,власний показ техніки виконання технологічних операцій. Прийоми: «Асоціації», «Мозкова атака», створення проблемної ситуації, «Знаємо — бажаємо дізнатися — дізналися», «Моделі, що ожили», разом», «Навчаючи — учусь», тощо. Форми навчання: парна, групова, індивідуальна, колективна, фронтальна. Засоби: ТЗН, підручники, посібники, довідники, Іnternet, інформаційні таблички, роздавальний матеріал, таблиці, моделі ,виробнича база майстерні,тощо.

Модуль практики:

Мета: Формувати вміння практичного застосування знань, умінь і навичок. Формувати й удосконалювати вміння й навички у стандартах прямого й успішного руху до накресленої мети. Забезпечити ситуацію вибору. Формувати вміння розвязувати типові завдання, формувати творчі вміння. Переносити знання і способи діяльності, життєвого досвіду в нову ситуацію. Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, інформаційну, загальнокультурну, уміння вчитися. Методи: практичні роботи, розв’язування завдань за зразком, робота з підручником та різними джерелами інформації,проекти. Прийоми: «Синтез думок», «Альтернатива», «Коментування», «Навчаючи – учусь», «Карусель», «Поєдинок»,»Інтелектуальний тир», змагання тощо. Форми навчання: парна, групова, індивідуальна, колективна, фронтальна. Засоби: ТЗН, , тести, навчальні та наочні посібники, роздавальний матеріал, схеми.моделі.зразки виробів, тощо.

Модуль спостереження і діагностики:

Мета: Організувати і підтримати безперервний зворотний звязок. Одержати своєчасну інформацію про успішність просування у навчанні всіх учнів. Спостерігати за процессом засвоєння та застосування знань, умінь і навичок. Здійснювати моніторинг навчальних досягнень учнів. Формувати на кожного учня «дос’є» (залучаючи комп’ютер), до якого тільки він та вчитель мають доступ. Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, загальнокультурну. Методи: спостереження, дискусія, створення проблемної ситуації тощо. Прийоми: «Світлофор настрою», «Зворотний зв'язок», «Релаксаційні вправи», рефлексія тощо. Форми навчання: індивідуальна, парна, фронтальна, колективна. Засоби: ТЗН, завдання для моніторингу рівня знань, навчальні та наочні посібники,компютер, тощо.

Модуль домашньої роботи :

Мета: Удосконалити, узагальнити, систематизувати знання, вміння та навички. Розвивати самостійність та творче мислення. Формувати вміння самостійно засвоювати окремі питання навчального матеріалу. Формувати групи компетентностей: інформаційну, уміння вчитися, соціально-трудову. Методи: виконання вправ, письмових і графічних робіт, підготовка рефератів, доповідей, самоперевірка, індивідуальне опитування, фронтальна бесіда, робота з підручником, довідниками, додатковою літературою, використання Іnternet тощо. (залучення консультантів, якість виконання д/з за допомогою звірки зі зразками, усний коментар, самостійна робота, що аналогічна до домашньої). Прийоми: «Інтелектуальна розминка», «Одне завдання на двох», «Вірю - не вірю», «Так – ні», «Знайди помилку», «Вибери сам», «Заздалегідь», «Творче завдання», бліцопитування ланцюжком, тощо. Форми навчання: індивідуальна, парна, групова. Засоби: навчальні та наочні посібники, довідкова література, Іnternet , інформаційні таблички тощо.

Модуль узагальнення і систематизації :

Мета: Узагальнити і систематизувати знання, уміння і навички. Установити загальні звязки в матеріалі груп, що дозволяє побачити учням тему (розділ) в цілому. Формувати вміння застосовувати набуті знання під час розвязування задач різного рівня складності. Формувати потребу до постійної самоосвіти, продуктивної творчої діяльності.

Формування груп компетентностей: соціально-трудову, загальнокультурну. Методи: порівняння, узагальнення, усна розповідь, бесіда, вступні, оглядові, пошукові семінари, дебати, конференції тощо. Прийоми: «Письмовий звіт», «Інтелектуальне лото», «Ділова гра», «Аукціон ідей», «Творча робота», «Учені та їхні відкриття», «Фантастичні фігури» тощо. Форми навчання: індивідуальна, парна, фронтальна, колективна. Засоби: ТЗН, навчальні та наочні посібники, інформаційні картки, тести тощо.

Модуль психологічного супроводу:

Мета: Врахувати психофізіологічні особливості учнів. Розвивати пізнавальні процеси (пам'ять, увагу, сприймання, мислення, уяву тощо) та творчі здібності учнів. Формувати пізнавальний інтерес. Створити позитивно-емоційний настрій і психологічно комфортні умови. Сприяти позитивному відношенню учнів до навчання. Методи: інтерактивні, ігрові, релаксаційні тощо. Прийоми: «Світлофор настрою», «Навіювання», , «Бліц- опитування», «Релаксаційні вправи», «Зворотний зв'язок» тощо. Форми навчання: індивідуальні, парні, групові, фронтальні, колективні. Засоби: ТЗН, інформаційні таблички тощо.

З точки зору компетентнісного підходу можна розглянути види діяльності учнів ,що стимулюють розвиток технологічних компетентностей і серед них такі види діяльності :

-уміння вчитися , написання учнями повідомлень, рефератів, самостійних творчих робіт,бліц проектів;

- використання випереджальних завдань , що передбачають активну самостійну та самоосвітню діяльність учнів;

-залучення учнів до творчих виставок , залучення учнів до роботи в МАН;

- консультування учнів з питань самоосвіти ;

-організація інтелектуальних конкурсів, ігор, предметних тижнів, які передбачають самостійне опанування учнями певних питань та їх самоосвітню діяльність;

- використання інтенсивних завдань з предмету, які передбачають пояснення учнями певних питань; - використання навчальних програм з метою самоосвіти учнів;

- залучення учнів до роботи консультантами, що підтримує їх самоосвітній тонус;

- забезпечення високого наукового рівня викладання предмета;

- створення проблемних ситуацій на основі сучасного життя;

- розв'язування задач та прикладів різними способами, використання задач підвищеної складності;

- складання та розв'язування учнями тестів, задач, кросвордів тощо;

- залучення учнів до участі в конкурсах „ Кенгуру " , „ Золотий ключик ", „ Левеня " тощо;

- залучення учнів до участі в олімпіадах , у роботі заочних фізико-математичних шкіл;

-інформаційна діяльність:

. - залучення вчителем додаткової інформації в процесі викладання предмета;

- стимулювання учнів до використання додаткової інформації;

- використання малюнків, таблиць, схем, як джерел інформації, та передбачення складання схем, таблиць, планів, опорних конспектів, як результату роботи учнів з інформацією;

- випуск шкільних газет, створення інформаційних сторінок у класних куточках. Загально- культурна (комунікативна) компетентність;

- стимулювання вміння учнів висловлювати власну точку зору;

- сприяння удосконаленню вмінь вести навчальний діалог;

- використання усних та письмових рецензій на відповідь, доповнень та зауважень до неї ;

- удосконалення вмінь дітей формулювати цілі власної діяльності та робити висновки за її результатами;

- застосування взаємоопитування та взаємоперевірки з можливим подальшим коментуванням;

. -організація групової роботи ;

- проведення нестандартних уроків, уроків-змагань, КВК;

- підготовка учнями нестандартних запитань однокласникам ;

. - стимулювання спілкування учнів з ровесниками та дорослими з метою підвищення рівня навчальних досягнень та ерудиції учнів;

- використання інформації з історії винаходів;

- розв'язання задач екологічного змісту;

- характеристика внеску в науку вчених різних національностей;

- наголошення на внесок в розвиток науки українських вчених;

- виховання учнів на прикладі життєвого та творчого шляху видатних людей;

- вибір учителем завдань, які передбачають для учнів самостійний пошук розв'язку;

- надання учням можливості обрання варіанту завдання чи шляху розв'язання задач;

- використання самооцінки та взаємооцінки учнів;

- розв’язування задач різними способами та визначення раціонального шляху розв'язування;

- залучення дітей до роботи в групах. Обов'язкова умова - врахування індивідуальних можливостей школярів. Завдання мають бути якщо не індивідуальними, то хоча б різнорівневими ;

- надання учням можливості виявлення ініціативи;

- практикування доручень учням ( наприклад : „ відповідальний за наочність” , „ консультант ” тощо);

-планування виховних заходів та заходів предметних тижнів, у яких передбачається самостійна активна діяльність учнів;

- складання та розв’язування кросвордів із зашифрованими назвами технологічних процесів(після чого учні одержують завдання додому знайти способи їх застосування),та багато інших.

Реалізація згаданих видів діяльності сприятиме розвитку можливостей, що відкриває компетентнісний підхід,які ми віднесемо до соціально-трудової компетентності,а саме:

- вміння робити вибір;

- вміння приймати рішення;.- вміння брати відповідальність;

-вміння безконфліктно співіснувати;

- забезпечення власної активності учня (activity - діяльність);

-стимулювання пізнавальної активності учнів;

-опора на діяльність учня;

-забезпечення співробітництва;

-здійснення роботи в команді;

- орієнтація на конкретний продукт;

-забезпечення мотивації діяльності (те, що я роблю, є корисним);

- усвідомлення власного внеску у спільну роботу;

-розв'язання проблем;

-пошук шляхів реалізації проекту;

-встановлення причинно-наслідкових зв'язків;

-формування адекватної оцінки й самооцінки;

-вміння використовувати власний досвід;

-адаптація до змін;

-розвиток здібностей та обдарованості учнів та підвищення через це їх соціального статусу .тобто елементів агальнокультурнаої(комунікативної) компетентності ,яка є не менш значимою і включає в себе:

- оволодіння досягненнями культури;

-розуміння інших людей, їх індивідуальності, їх відмінностей за національними, культурними, релігійними та іншими ознаками;

-розробка проектів культурологічної спрямованості;

-забезпечення розширення кругозору та підвищення культурного рівня учнів;

- усвідомлення ролі й впливу предмета на розвиток культури. Оцінювання творів літератури та мистецтва;

.- визначення ставлення до власної діяльності та діяльності інших людей;

-повага до чужої праці;

-вміння спілкуватися усно, писемно, рідною та іноземними мовами;

– обговорення проблем;

-формування власної точки зору. Вміння доводити власну позицію;

-вміння презентувати свій продукт;

- адекватне ставлення до критики;

-стимулювання критичного ставлення до себе;

. -формування загальнолюдських цінностей;

-уміння вчитися

- готовність та потреба у творчості;

-вміння побачити та сформулювати проблему;

- вміння знаходити нові рішення;

- вміння діяти в нестандартних ситуаціях;

-активізація творчих здібностей учнів. Реалізація творчого потенціалу учнів;

- інформаційна компетентність .Вміння добувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел. Вміння класифікувати документи. Вміння користуватися новими інформаційними технологіями. Вміння переробляти інформацію для отримання певного продукту. Аналіз та критичне ставлення до інформації. Самостійне опрацювання інформації. Розуміння та усвідомлення інформації;

-мотивація саморозвитку. Саморозвиток й самоосвіта. Готовність та потреба навчатися протягом усього життя Узагальнення власних знань. Організація власних прийомів навчання. Організація самоосвітньої діяльності. Постійне удосконалення. Залучення та збагачення власного досвіду. Підтримка пізнавального інтересу. Потреба в нових знаннях.

«Наша праця - формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставити»-відмічав Сухомлинський і тому для розв'язання задач компетентнісної освіти вчитель має керуватися системою правил, незалежно від стажу роботи, категорії, технології, яку він використовує,зокрема:

 головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета;

 на виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень — завтрашній активний член суспільства;

 ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням;

 допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально- пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися;

 слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб навчити мислити причинно-розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розвивального навчання;

 пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці;

 привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічного копіювання, дослівного відтворення;

 творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі та практичні завдання;

 вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом та формою висловлення думки учнів;

 слід частіше показувати учням перспективи їх навчання;

 використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань;

 олскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах;

 у значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й показати учням;

 у процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем;

 вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку;

 будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета;

 заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайомити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв'язання винахідницьких задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів;

 суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю;

 пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

Ці корисні правила-поради — тільки невеличка частинка, тільки вершина айсберга педагогічної мудрості, педагогічної майстерності, спільного педагогічного досвіду багатьох поколінь. Але згадати їх ще раз не буде зайвим. Пам'ятати їх, слідувати їм, керуватися ними буде дієвою умовою, яка здатна полегшити учителю досягнення провідної найважливішої мети — формування компетентної особистості.

Висновки

Сьогодні Україні потрібен учитель ХХІ століття та нова школа, нова по суті, а не за вивіскою. Діяльність такої школи неможлива без високої культури особистості вчителя. Для людини, яка зробила свій вибір на користь педагогічної діяльності, найбільш важливими є наявність педагогічних здібностей і можливість всебічного їх розвитку.

Сучасний ринок освітніх послуг зацікавлений у якості: мало знати свій предмет – необхідно бути неординарною особистістю, здатною на «суб’єктно-суб’єктні» відносини у ставленні та подачі навчального матеріалу. Учні мають доступ до інформації, технічний прогрес сприяє максимально оперативному розповсюдженню фактажу. Проте вчитель-людина ніколи не стоятиме поруч із вчителем-комп’ютером, оскільки духовна сутність виховання в пріоритеті і в наш час. Учитель поєднує в собі дві спеціальності: він має бути фахівцем не лише з того предмета, який викладає, а ще й педагогом-вихователем. Тобто вчитель, навчаючи, виховує, а виховуючи, навчає. Навчаючи, він покликаний не лише передавати учням знання, а й прищеплювати їм гуманні ідеали, пробуджувати потребу до суспільно корисної діяльності, виховувати активну життєву позицію. Ось чому вчитель має поєднувати в собі майстерність викладача і вихователя

. Дослідники наводять різноманітні означення поняття компетентності."Бути компетентним означає вміння мобілізувати в даній ситуації отримані знання та досвід". Як зазначає українська вчена О.І.Пометун, у педагогічній науці "компетентність" розуміється як спроможність особистості сприймати індивідуальні потреби та відповідати на них, кваліфіковано будувати діяльність у будь-якому напрямі, виконувати певні завдання або роботу. Отже, компетентність — це складна інтегрована характеристика особистості, під якою розуміють набір знань, умінь, навичок, ставлень, що дають змогу ефективно провадити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи вирішення проблем і досягнення певних стандартів у галузі професії або виді діяльності.

Не зважаючи на різноманітні визначення компетентностей, усі дослідники виокремлюють їх важливу якість - вияв компетентності у конкретній діяльності в певній ситуації. Компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації. Вона тісно пов'язує одночасну мобілізацію знань, умінь і способів поведінки в умовах конкретної діяльності.

Таким чином, компетентність не зводиться ні до знань, ні до умінь. Компетентність - це той ланцюжок, який пов'язує знання та діяльність людини

Реалізація компетентнісного підходу в навчанні в Новій українській школі буде успішною за умови комплексного забезпечення усіх складових навчального процесу, а саме: чіткого визначення цілей навчання, добору відповідного змісту навчання, оновлення навчально-методичного забезпечення, добору ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності, відповідної професійної підготовки вчителя.

Література

1. Гаврилюк О.М.Реалізація компетентнісного підходу підчас вивчення технологій учнями в загальноосвітній школі. Науково-методичний журнал»Трудове навчання в школі».№18-21,2016.

2.Гаврилюк О.М. Дидактичні умови діагностування графічних компетентностей учнів на уроках трудового навчання в 5-9 класах.-ж.Трудове навчання в школі.2014.№6.

3.Гаврилюк О.М. Розвиток технічного мислення засобами сучасних інформаційних технологій.ж.»Відкритий урок: розробки.технології.досвід».2014.№7-8.

4. Гриньова В. М. Педагогічна майстерність учителя : Навчальний посібник / В. М. Гриньової, С. Т. Золотухіної. – Вид. 2-е, випр. і доп. – Харкiв : «ОВС», 2006. – 224 с

5.Савченко О. Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти / О. Я. Савченко // Компетентнісний підхід у сучасній освіті; світовий досвід та українські перспективи; під заг. ред. О. В. Овчарук. — К.: К.І.С., 2005.

6. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори : в 5 т. – К., 1976–1977. – Т. 4. – С. 393–626.

7.Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори : в 5 т. – К., 1976–1977. – Т. 4. – С. 48–52.

8.Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1988. – 304 

9.Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освті / О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : [б-ка з освітньої політики] ; під заг. ред. О. В. Овчарук. - К.: К.І.С., 2004. - С. 66-72.

10..Пометун О. І. Теорія і практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн /О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : [б-ка з освітньої політики]; під заг. ред. О. В. Овчарук. - К.: К.І.С., 2004. - С. 16-25

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Особливі діти в закладі освіти: характеристика нозологій, педагогічні підходи»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн