і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

Родинне свято: "Мужні захисники Вітчизни"

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Родинне свято  

 

Начало формы

Мужні захисники Вітчизни

                           Мужні лицарі Вітчизни

                                         

 

Мета: ознайомити учнів з історією козацтва, святкуванням дня захисника України, прищеплювати шанобливе ставлення до славних лицарів України; виховувати любов до історії рідного народу, рідної землі.

Обладнання: сцена імітована під українську хату.

 

                                         Лунають фанфари ( голос за сценою)

                                                

З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості постановляю:

1. Установити в Україні свято - День захисника України, яке відзначати щорічно 14 жовтня.

Президент України П.Порошенко м.Київ, 14 жовтня 2014 року

 

День захисника України – свято, яке відзначається 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року є державним святом.

 

                                                Музика

                                         Виходять ведучі

 

Ведучий 1: Добрий день, люди добрі

                   Що завітали до нашої господи.

                   Раді вас ми тут вітати

                   Щастя і добра бажати

 

Ведучий 2: Заспіваєм вам не пісню

                    Про стару старовину,

                    Розкажемо вам не казку,

                    а бувальщину одну.

                    Розкажемо про минуле                        

                   Що вже мохом поросло

                   Що, нащадками забуте,

                   за водою попливло.

 

Ведучий 3:У всьому світі – кожен знає :                                                                        

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона єдина –

Це наша славна Україна

Ведучий 4: Не забувай Шевченка слів

              Про горду славу козаків.

              Не забувай, що ти дитина

              Землі, що зветься Україна.

Ведучий 5:. Улюблена Богом перлина                                   

 Для всіх українців одна

 Козацька моя Україна.

 Хлібів золотих сторона

Ведучий 3: В історичному минулому українського народу була неповторна і легендарна Запорозька Січ. Давно те діялося, майже 500 років тому.

 

Ведучий 4: То був час, коли нашу землю загарбали і поділили між собою сусідні держави. Важко жилося українському народу. Знущалися пани, убивали турки та татари, гнобили ляхи-поляки.

                                                                                                             

Ведучий 5: І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі  степи. Втікачі називали себе козаками, що означало « вільні люди». Козаки не боялися ані пана, ані султана, ані короля, , а поклонялися тільки  волі. вольній  До лав козацтва приймали найсміливіших, найвитриваліших чоловіків, адже на них чекали військові походи і битви.

 

             Чекають повернення козаків з походу дівчата

 

Заходять дівчата, співають

« Я україночка»

 

Голос за кадром                                             

 

За  дніпровськими  порогами,

За  південними  дорогами,

За  степами  за  широкими

Наші  прадіди  жили.

Мали  Січ  козацьку  сильную,

Цінували  волю  вільную,

Україну  свою  рідную

Як  зіницю  берегли.

Дівчинка 1: Сьогодні козаки з походу повертаються.                              

 

Дівчинка 2: Козаки наші – це вільні люди!

                     Козаки – безстрашні хлопці!

                     Козаки – борці за волю,

                     За щасливу кращу долю

Дівчинка 3:                                                                                            

Наш Петро розказував, що живуть вони на Січі у великих хатах. Там проживає до 100 козаків І ці козацькі хати називаються – курені.

Дівчинка 4:                                                                                                

 Ох і гарні наші козаки: високі, кремезні, вусаті, на голові зачіска, яка називається оселедець. На боках по дві пістолі, срібна шабля збоку. Ось який він лицар українських земель, оборонець нашої землі.                                                                                                                   

Дівчинка 5: Про хоробрість і відвагу наших козаків було відомо не тільки в Україні. Запорізьке військо вважали найкращим у Європі.

 

 

                 Виходять дві господині ( вчитель та бібліотекар).

-Доброго вечора, дівчатка.                                

Господиня 1.

 Ви знаєте, діти, я народилася в Софіївському районі, за 20 км від м.Нікополя. Так от у степах, де знаходиться нині місто Нікополь, колись давно-давно було 5 козацьких січей.

 Січ- це укріплене місце, оточене ровом, земляним валом. На Січі козаки займалися виготовленням зброї, веденням господарства, а головне -військовою підготовкою.  І керував Січчю  гетьман.                                                                                                  

Господиня 2: А я родом з Лихівки. Там на берегах Дніпра були козацькі зимівники. Це хутори, села, куди взимку приїздили вони з січі відпочивати до родини, до дітей. Та й не тільки відпочивати, а поремонтувати збіжжя, допомогти по господарству.

 

Господиня 1 .                                                                      

  От я чула, що в Лихівці раніше протікала річка Омельник, яка впадала у Дніпро. І там на пісчаному острові жив козак за прізвиськом Лихий, і він приймав усіх чоловіків, що втікали від панської неволі та переправляв на Запорізьку Січ.

Господиня 2:

 Багатий наш рідний край на козацькі поселення. Біля села Мишурин Ріг жив козак Михайло за прізвиськом Миша-ура. Так і село назвали. А у Бородаївці –козак Прокіп Бородай.

 

Господиня 1:                                                                         кадр 16

Багата  Дніпропетровщина на козацьку історію, бо

Козаки боронили рідний край від  ворогів.

І козацтво у Європі

Величезну мало славу.

 

                        Лунає « Марш козаків» Заходять козаки.

                                      Пісня « Ми маленькі козачата»

Козаки: Всім господарям, низько кланяємось. 

Жінки: З поверненням козаки, проходьте , відпочивайте та розкажіть про похід.

 

Козак 1:                                                                              

 Я кухарем був.  Варив куліш, тетерю, соломаху, щербу, галушки   Пообідавши, молились богу, та клали мені по копійці, щоб я купив продукти на завтрашній обід. А ще вам скажу серед запорожців існував такий закон: кашовар ніколи не сідав за стіл. А їв завжди стоячи.

Козак 2:                                                                            

 А я був у « дозорі». На варті значить. Ось одного разу, бачу суне бусурман, тільки пилюка стоїть стовпом. Я підпалив хвіругу, дав сигнал про небезпеку, а сам до річки, стриб, накрився чайкою, це наш легкий корабель чайкою називається, а вночі добрався до товаришів.

Козак 3: І мене вода спасла. Був поранений у бою, добрався до річки. Вирізав очеретину, зробив у ній дірочку, пірнув у воду, так і просидів, доти ординці пішли геть.

 

Господиня1:  Наші козаки не тільки  вміли воювати, а й танцювати.

Може станцюєте нам?

 

                                    Танок хлопців « Гопак»

                                                                             

Конкурси: Хто сильніший» перевірка сили рук;

                  « Присідання на одній нозі»

                  « Перетягування канату»

Козак 4:                                                                               

На Січі всередині знаходилася майдан і церква. Адже козаки дуже були набожні люди                                                                                                                      

Вони  називали церкву Покровською, в честь Покрови Святої Богородиці.

Козак 5:

         Коли у давнину Царгород оточили вороги, усі жителі міста звернулися з молитвою до Пресвятої Богородиці, щоб вона врятувала їх.

Юродивому Андрію було видіння, у якому Матір Божа покриває всіх, хто молиться, своїм покровом. Після цього вороги втекли з міста.

 

Козак 6:

         Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Багато церков вони побудували на честь Покрови.

Козак 7:

         Відомий дослідник Запорізької Січі Дмитро Яворницький писав « .. під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого огню, ні грізної стихії, ні морської бурі.» Вона була священною для кожного січовика – від її порога вони вирушали на захист рідної землі і з подякою за порятунок поверталися до неї після походів.

                                                                                                   

Козак 8: Саме на свято Покрови, 14 жовтня, козаки проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана.

                                                                                                    

Козак 9:

         Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву – Козацька Покрова.

 

Козак 10:

         Різні вороги, в різні часи мріяли знищити Запорізьку Січ, де жив бунтівний козацький дух, де не вмирала дума про свободу. Цариця Катерина ІІ добре розуміла: доки буде Січ, доти буде неспокій в країні.

Майже 300 років тому за наказом російської цариці була знищена Січ, знищене українське козацтво

 

 Козак 11:

 Але ж недурно браття

Вони жили на Січі.

Козаки люди завзяті

Українські захисники

 

Козак 12:

Наша пісня, наша душа

Не вмре, не загине,

Ось де люди, наша слава

Слава Україні

 

                               Пісня « Ми нащадки козаків»

Учень 13:

Через багато випробувань, війн, революцій проходила наша держава. Вставали на її захист чоловіки, жінки, справжні лицарі рідної землі.

 

                           Виходять дівчинка і хлопчик

 

Дівчинка. Хлопчику, а як тебе звати?

 

Хлопчик-козак. Українцем мене звати.

                            Україна - моя мати.

                             І козацький в мене рід,

                             З давна славен на весь світ.

 

Дівчинка. Хлопчику, а коли ти виростеш, будеш захищати свою Україну?

 

Хлопчик-козак. Так, бо у мене Батьківщина – дивовижна Україна.

                            Буду козаком зростати, буду дім свій захищати.

 

                                                                                                   

Учень 14 : Ніколи наші війська не загарбували чужих територій, не посягали на чуже добро, чужі землі, ніколи – не були агресорами. Ми – миролюбивий, працьовитий народ.

 

Вчитель: Довгі століття українці боролися за свою незалежність. Боротьба на неї продовжується і нині. З березня 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни.  Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої.  Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви – захисники Вітчизни, сміливі воїни.

 

Учень 14:

У нас  на сході України,

Нема спокійненької днини.

Пусті всі села і міста,

В біді Вкраїнонька моя.

 

Учень 15.

Летять, зриваються гранати,

Земля горить, ридає мати…

На сході української землі

Ще й досі йдуть грізні бої.

 

Учень 16.

І кожен день , і кожну мить

Чекаєм з фронту добру вість,

Що більше вже нема війни

І мир панує на землі.

                                                                                                

Вчитель: Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну. Це  бійці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.  Солдати  України  і в цю хвилину віддають  життя за кожного з нас!

Одним із учасників бойових дій  в зоні АТО був Рибалко Олександр  Іванович.

Народився Олександр Іванович на Хмельниччині 10 лютого 1986 року в сім’ї робітників, які працювали на гірничо-металургійному комбінаті.

Доля закинула хлопця до Вільногірська. Навчався Саша у Вільногірській ЗОШ №5. Улюбленими уроками були історія, фізкультура, література, географія. У 2002 році, після закінчення 9 класів він поступив до Вільногірського ліцею, де здобув професію електрика. Працьовитий,  врівноважений мовчазний хлопець добре себе зарекомендував, працюючи і  на гірничо-металургійному комбінаті, і проходячи службу в армії.                                                                                                                                                  Коли прийшла  біда не задумувався, не ховався від повісток, а попрощавшись з дружиною та сином пішов захищати рідну землю.

На посаді заступника командира бойової машини брав участь в           

антитерористичній операції на території Донецької області. Захищав Олександр Іванович села Шевченково, Миколаївку, Піски, Водяне, Матяшево, Карлівку.                                                                                 

З 2014 по 2015 рік під кулями автоматів, мінометів захищав рідну Україну від ворога.                                                                                    

У 2015 році отримав посвідчення учасника бойових дій. Нагороджений медалями «Захисник Вітчизни» та « Учасник бойових дій».              

Нині Олександр Іванович, людина щира, смілива, чесна, продовжує працювати оператором установочних машин, є учасником громадської організації « Об’єднання учасників АТО Вільногірська»

Учень 17:

Наш  Любий солдате, звертаюсь   до тебе
З подякою від щирого серця,
Що маю сьогодні я мирнеє небо,
Й надію, що лихо минеться.

Учениця 18:

І дякую,що зранку у кімнаті,
Я сонце бачу у вікні,
За подих кожний на моїй Землі,
Я вдячна Вам усім, захисники

Учениця 19:

Я дякую тобі  за рідну мову,
За Батьківщину, за життя.
Й вклонившись низько до Землі,
Подякувати хочу захисник , тобі .

Син:

Батька свого я вітаю
З чоловічим святом:
В АТО я точно знаю,
Був найкращим він солдатом.
Був він мужній воїн,
Гарний командир.
Свята цього гідний,
Захищав він мир!

                             Подарунки, квіти учаснику АТО.

Перед іконою я стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

І помолюсь за рідну Україну,

За тих солдатів,

Що полягли в жорстокому бою.

Солдате український, я за тебе

Щодня благаю Бога і молю,

Щоб захистив жовте поле, синє небо,

І щоб живим лишився ти в бою.

Перед солдатом стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

За те, що захищає Україну

В запеклому жорстокому бою.

І вірю я: настане день розплати,

Господь засудить наших ворогів,

В огні пекельному довічно їм палати,                   

Бо прокляли їх українські матері.

І пам’ятник величний звести треба

Тим, хто Україну так любив свою,

Життя віддав за жовте поле, синє небо

В запеклому жорстокому бою.

Л.Удіванова, .

Вчитель: Завдяки вам, Олександре Івановичу, вашим бойовим побратимам  ворог не пройшов далі, не увірвався у наші міста, не зруйнував наші будинки, школи, лікарні. Для вашого сина, для нас – ви герой, захисник, лицар. Нехай Пресвята Богородиця захищає вас від бід і негараздів. Здоров’я міцного вам  і щастя великого. Прийміть наш танцювальний подарунок

                                   Танок « Колисаночка»

Учень 20:

Коли війна приходить в дім,                                             

Не дуже "затишно" у нім:

 Вогонь, стрільба, усюди дим,                                        

 І ти у розпачі німім.

Чи зможеш вижити тоді,

 Коли ти сам в своїй біді?

Учень 21:

Ти не один, повір мені.                                                  

 Тобі поможе в скрути дні

людина - волонтер.

Він не злякається химер,

і смерті на війні.

 

Учениця 22:

 Ні, не прості це люди, ні!                                            

Відважні, мужні їх серця,

 

 Пройдуть все пекло до кінця,

 Ціною власного життя

Врятують матір і дитя,

З полону визволять бійця,

 Доставлять немічним хлібця.

Учениця 23:

 Піде усе життя на лад,                                                 

 Бо волонтер - і батько. й брат

, Намісник Бога на війні.

 Він не проста людина. Ні!

Надія нації тепер –

,цей  мужній волонтер.

Вчитель: Сьогодні  хочеться  розповісти  і про людину великої душі і безкористя,  який за власним покликом  серця був в зоні АТО більше 10 разів. Людину, яка не має посвідчення волонтера, але допомагає нашим бійцям на передовій.                                                         

Це Сергій Петрович Мельник, татусь нашої Лізи.

Разом з дружиною Анжелікою Василівною виховує 4 дітей. Добрий, люблячий, справедливий прививає дітям порядність, чесність, працелюбність.                                                                     

В родині Мельників панує любов, повага до старших, взаєморозуміння , чемність                                                                                               

Коли у червні 2014 року знайомі хлопці, що стояли під Мар’їнкою

зателефонували і попросили допомоги, бо не було у них ні одягу, ні харчів, ні води, Сергій Петрович звернувся  до профспілкового комітету Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. У першу поїздку він поїхав разом з Євтушенком Ігорем та Ханжином Олегом.           

 Проїхав він з товаришами від Волновахи до Авдіївки, допомагаючи вільногірцям, вистояти у важких боях.                                     

Він шукає спонсорів, які дають продукти харчування, медикаменти, заправляє машину бензином , бере на роботі відпустку за власний рахунок, і вирушає в зону АТО, туди, де чекають бійці, захисники, яким потрібна наша підтримка, добрі слова.

 Бувало, що повертаючись назад вивозили біженців.

В останню поїздку Сергій Петрович разом   з однодумцями давав концерти для переселенців.

Волонтер – за покликом серця.                                                   

 Волонтер – за покликанням,  він закликає до розуміння того, що нам українцям необхідно триматися разом, допомагати всім, хто опинився в цій страшній пастці на Сході України                                               

Учні нашої школи завжди активно приймають участь в акціях « Допоможемо нашим». Хто чим може: хтось печивом, інший картоплею., третій консервованими огірками, зубною пастою, водою, чаєм. Ми малюємо малюнки, пишемо листи. А про те, що наші посилки доходять на передову, підтвердив і Сергій Петрович, який сфотографував один із ящиків школи №4.

Доходить наша учнівська допомога солдатам на передову, читають захисники наші листи та розглядають малюнки..

 

Учень:24

Пишаюсь я козацьким духом,
Незламним, сильним та міцним,
Потужним волонтерським рухом,
Та як народ наш - вольовим.
Учень25:
Непереможним, нескоримим,
Несущим синьо-жовтий стяг, 
Єдиним, як ніколи, вільним,
Твердим, немов сталевий цвях.
Учениця26:
Тим, хто бере до рук не зброю,                                        
І ризикуючи життям,
Везе солдатам гум-конвої,
Рідненькі, дякуємо вам.

Учениця27:
Хто день і ніч плете та шиє,
Тушкує, смажить та пече,
Хто нагодує, обігріє,
Від Бога, волонтером є.
Вчитель: Дозвольте сказати вам, Сергію Петровичу, слова великої подяки від усієї нашої класної родини за  благородну, потрібну місію, яку виконуєте.                               
                      Виступ  родини Мельник « Ой на горі, там женці жнуть»
Учениця 28:
Сьогодні - свято всіх батьків,
                                 
Усіх синів, всіх, хто готовий
 
Свій дім і маму захистити,
 
Всіх нас від бід відгородити

                                                                                                           

 

Учень 29:

Споконвіку батько в сім’ї був господарем. На нього покладалися обов’язки піклуватися про родину, захищати її, годувати. Батьків приклад мав у родині велике значення. Сини, хлопчики намагалися наслідувати батька, бути як він.

 

Учень 30:

Татку, любий татку!

Соколику ясний.

Який ти нам добрий,

Який ти нам красний.

Можу я маленький цілий світ сходити.

Море переплисти. В небо полетіти.

Та знайти не зможу такого словечка

Щоб татові передати всю любов сердечка.

 

Учень 31:

Тату, таточку, татусю.

Хочу все я знати.

Ти мені про Січ .будь ласка,

Починай читати.

Ті книжки такі цікаві.

І такі потрібні.

Ті книжки дітей навчають

Край любити рідний.

 

Учень 32:

Ти за нас ,татусю не журися.

На славу й честь благослови синів.

Будь певний, батьку, весело всміхнися

Ми ще повернем славу козаків

 

Чудове свято в жовтні

Моя країна зустрічає.
Вона захисників своїх 
Щиро вітає!


Учень34:

На суші, в небі, і на морі
І навіть під водою
Солдати мир наш бережуть
Для нас, друже, з тобою.


Учень 35:


Коли я виросту великим,                                                                
Де б не служив,я всюди
Свою Вітчизну захищати
І я надійно буду.

 

Вчитель: Шановні гості. Прийміть музичний подарунок татуся Міри Ярошенко. Зустрічайте Олега Івановича Ярошенка

 

    

                                  Виступ Ярошенко О.І.

 

Учениця 36.

День захисника Вітчизни-

Мужності й геройства свято.

І ми вклоняємося тим,

Хто літ тому назад багато

 

Учениця 37.

І тим, хто нині з автоматом                                                          

Наш спокій береже і захищає,

Всю нашу велику родину,

Рідну землю свою - Україну.

 

Учень 38.

Хай змилостивиться над нами доля,

Хай майбутнє буде без війни,

Щоб не з фронту, а з заводу, з поля

Батька виглядали всі сини.

 

Учениця 39.

І нехай же квітне ваше щастя,

І дзвінкі для вас звучать пісні,

Стелиться всім шлях сонячний й квітчастий,

В ранок завтрашній чудовий і ясний.

 

              Виконання пісні: «Разом ми єдина сила»

 

 

 

 

                  

 

 

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Ознайомити учнів з історією козацтва, святкуванням дня захисника України, прищеплювати шанобливе ставлення до славних лицарів України; виховувати любов до історії рідного народу, рідної землі.
  • Додано
    12.08.2018
  • Розділ
    Виховна робота
  • Клас
    3 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    157
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    FN723631
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь