і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Взяти участь
Поспішайте взяти участь у вебінарі Арт-терапія в роботі з підлітками і старшокласниками. Шлях до мети
До початку вебінару залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Родинне свято: "Мужні захисники Вітчизни"

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Родинне свято  

 

Начало формы

Мужні захисники Вітчизни

                           Мужні лицарі Вітчизни

                                         

 

Мета: ознайомити учнів з історією козацтва, святкуванням дня захисника України, прищеплювати шанобливе ставлення до славних лицарів України; виховувати любов до історії рідного народу, рідної землі.

Обладнання: сцена імітована під українську хату.

 

                                         Лунають фанфари ( голос за сценою)

                                                

З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості постановляю:

1. Установити в Україні свято - День захисника України, яке відзначати щорічно 14 жовтня.

Президент України П.Порошенко м.Київ, 14 жовтня 2014 року

 

День захисника України – свято, яке відзначається 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року є державним святом.

 

                                                Музика

                                         Виходять ведучі

 

Ведучий 1: Добрий день, люди добрі

                   Що завітали до нашої господи.

                   Раді вас ми тут вітати

                   Щастя і добра бажати

 

Ведучий 2: Заспіваєм вам не пісню

                    Про стару старовину,

                    Розкажемо вам не казку,

                    а бувальщину одну.

                    Розкажемо про минуле                        

                   Що вже мохом поросло

                   Що, нащадками забуте,

                   за водою попливло.

 

Ведучий 3:У всьому світі – кожен знає :                                                                        

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона єдина –

Це наша славна Україна

Ведучий 4: Не забувай Шевченка слів

              Про горду славу козаків.

              Не забувай, що ти дитина

              Землі, що зветься Україна.

Ведучий 5:. Улюблена Богом перлина                                   

 Для всіх українців одна

 Козацька моя Україна.

 Хлібів золотих сторона

Ведучий 3: В історичному минулому українського народу була неповторна і легендарна Запорозька Січ. Давно те діялося, майже 500 років тому.

 

Ведучий 4: То був час, коли нашу землю загарбали і поділили між собою сусідні держави. Важко жилося українському народу. Знущалися пани, убивали турки та татари, гнобили ляхи-поляки.

                                                                                                             

Ведучий 5: І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі  степи. Втікачі називали себе козаками, що означало « вільні люди». Козаки не боялися ані пана, ані султана, ані короля, , а поклонялися тільки  волі. вольній  До лав козацтва приймали найсміливіших, найвитриваліших чоловіків, адже на них чекали військові походи і битви.

 

             Чекають повернення козаків з походу дівчата

 

Заходять дівчата, співають

« Я україночка»

 

Голос за кадром                                             

 

За  дніпровськими  порогами,

За  південними  дорогами,

За  степами  за  широкими

Наші  прадіди  жили.

Мали  Січ  козацьку  сильную,

Цінували  волю  вільную,

Україну  свою  рідную

Як  зіницю  берегли.

Дівчинка 1: Сьогодні козаки з походу повертаються.                              

 

Дівчинка 2: Козаки наші – це вільні люди!

                     Козаки – безстрашні хлопці!

                     Козаки – борці за волю,

                     За щасливу кращу долю

Дівчинка 3:                                                                                            

Наш Петро розказував, що живуть вони на Січі у великих хатах. Там проживає до 100 козаків І ці козацькі хати називаються – курені.

Дівчинка 4:                                                                                                

 Ох і гарні наші козаки: високі, кремезні, вусаті, на голові зачіска, яка називається оселедець. На боках по дві пістолі, срібна шабля збоку. Ось який він лицар українських земель, оборонець нашої землі.                                                                                                                   

Дівчинка 5: Про хоробрість і відвагу наших козаків було відомо не тільки в Україні. Запорізьке військо вважали найкращим у Європі.

 

 

                 Виходять дві господині ( вчитель та бібліотекар).

-Доброго вечора, дівчатка.                                

Господиня 1.

 Ви знаєте, діти, я народилася в Софіївському районі, за 20 км від м.Нікополя. Так от у степах, де знаходиться нині місто Нікополь, колись давно-давно було 5 козацьких січей.

 Січ- це укріплене місце, оточене ровом, земляним валом. На Січі козаки займалися виготовленням зброї, веденням господарства, а головне -військовою підготовкою.  І керував Січчю  гетьман.                                                                                                  

Господиня 2: А я родом з Лихівки. Там на берегах Дніпра були козацькі зимівники. Це хутори, села, куди взимку приїздили вони з січі відпочивати до родини, до дітей. Та й не тільки відпочивати, а поремонтувати збіжжя, допомогти по господарству.

 

Господиня 1 .                                                                      

  От я чула, що в Лихівці раніше протікала річка Омельник, яка впадала у Дніпро. І там на пісчаному острові жив козак за прізвиськом Лихий, і він приймав усіх чоловіків, що втікали від панської неволі та переправляв на Запорізьку Січ.

Господиня 2:

 Багатий наш рідний край на козацькі поселення. Біля села Мишурин Ріг жив козак Михайло за прізвиськом Миша-ура. Так і село назвали. А у Бородаївці –козак Прокіп Бородай.

 

Господиня 1:                                                                         кадр 16

Багата  Дніпропетровщина на козацьку історію, бо

Козаки боронили рідний край від  ворогів.

І козацтво у Європі

Величезну мало славу.

 

                        Лунає « Марш козаків» Заходять козаки.

                                      Пісня « Ми маленькі козачата»

Козаки: Всім господарям, низько кланяємось. 

Жінки: З поверненням козаки, проходьте , відпочивайте та розкажіть про похід.

 

Козак 1:                                                                              

 Я кухарем був.  Варив куліш, тетерю, соломаху, щербу, галушки   Пообідавши, молились богу, та клали мені по копійці, щоб я купив продукти на завтрашній обід. А ще вам скажу серед запорожців існував такий закон: кашовар ніколи не сідав за стіл. А їв завжди стоячи.

Козак 2:                                                                            

 А я був у « дозорі». На варті значить. Ось одного разу, бачу суне бусурман, тільки пилюка стоїть стовпом. Я підпалив хвіругу, дав сигнал про небезпеку, а сам до річки, стриб, накрився чайкою, це наш легкий корабель чайкою називається, а вночі добрався до товаришів.

Козак 3: І мене вода спасла. Був поранений у бою, добрався до річки. Вирізав очеретину, зробив у ній дірочку, пірнув у воду, так і просидів, доти ординці пішли геть.

 

Господиня1:  Наші козаки не тільки  вміли воювати, а й танцювати.

Може станцюєте нам?

 

                                    Танок хлопців « Гопак»

                                                                             

Конкурси: Хто сильніший» перевірка сили рук;

                  « Присідання на одній нозі»

                  « Перетягування канату»

Козак 4:                                                                               

На Січі всередині знаходилася майдан і церква. Адже козаки дуже були набожні люди                                                                                                                      

Вони  називали церкву Покровською, в честь Покрови Святої Богородиці.

Козак 5:

         Коли у давнину Царгород оточили вороги, усі жителі міста звернулися з молитвою до Пресвятої Богородиці, щоб вона врятувала їх.

Юродивому Андрію було видіння, у якому Матір Божа покриває всіх, хто молиться, своїм покровом. Після цього вороги втекли з міста.

 

Козак 6:

         Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Багато церков вони побудували на честь Покрови.

Козак 7:

         Відомий дослідник Запорізької Січі Дмитро Яворницький писав « .. під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого огню, ні грізної стихії, ні морської бурі.» Вона була священною для кожного січовика – від її порога вони вирушали на захист рідної землі і з подякою за порятунок поверталися до неї після походів.

                                                                                                   

Козак 8: Саме на свято Покрови, 14 жовтня, козаки проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана.

                                                                                                    

Козак 9:

         Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву – Козацька Покрова.

 

Козак 10:

         Різні вороги, в різні часи мріяли знищити Запорізьку Січ, де жив бунтівний козацький дух, де не вмирала дума про свободу. Цариця Катерина ІІ добре розуміла: доки буде Січ, доти буде неспокій в країні.

Майже 300 років тому за наказом російської цариці була знищена Січ, знищене українське козацтво

 

 Козак 11:

 Але ж недурно браття

Вони жили на Січі.

Козаки люди завзяті

Українські захисники

 

Козак 12:

Наша пісня, наша душа

Не вмре, не загине,

Ось де люди, наша слава

Слава Україні

 

                               Пісня « Ми нащадки козаків»

Учень 13:

Через багато випробувань, війн, революцій проходила наша держава. Вставали на її захист чоловіки, жінки, справжні лицарі рідної землі.

 

                           Виходять дівчинка і хлопчик

 

Дівчинка. Хлопчику, а як тебе звати?

 

Хлопчик-козак. Українцем мене звати.

                            Україна - моя мати.

                             І козацький в мене рід,

                             З давна славен на весь світ.

 

Дівчинка. Хлопчику, а коли ти виростеш, будеш захищати свою Україну?

 

Хлопчик-козак. Так, бо у мене Батьківщина – дивовижна Україна.

                            Буду козаком зростати, буду дім свій захищати.

 

                                                                                                   

Учень 14 : Ніколи наші війська не загарбували чужих територій, не посягали на чуже добро, чужі землі, ніколи – не були агресорами. Ми – миролюбивий, працьовитий народ.

 

Вчитель: Довгі століття українці боролися за свою незалежність. Боротьба на неї продовжується і нині. З березня 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни.  Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої.  Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви – захисники Вітчизни, сміливі воїни.

 

Учень 14:

У нас  на сході України,

Нема спокійненької днини.

Пусті всі села і міста,

В біді Вкраїнонька моя.

 

Учень 15.

Летять, зриваються гранати,

Земля горить, ридає мати…

На сході української землі

Ще й досі йдуть грізні бої.

 

Учень 16.

І кожен день , і кожну мить

Чекаєм з фронту добру вість,

Що більше вже нема війни

І мир панує на землі.

                                                                                                

Вчитель: Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну. Це  бійці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.  Солдати  України  і в цю хвилину віддають  життя за кожного з нас!

Одним із учасників бойових дій  в зоні АТО був Рибалко Олександр  Іванович.

Народився Олександр Іванович на Хмельниччині 10 лютого 1986 року в сім’ї робітників, які працювали на гірничо-металургійному комбінаті.

Доля закинула хлопця до Вільногірська. Навчався Саша у Вільногірській ЗОШ №5. Улюбленими уроками були історія, фізкультура, література, географія. У 2002 році, після закінчення 9 класів він поступив до Вільногірського ліцею, де здобув професію електрика. Працьовитий,  врівноважений мовчазний хлопець добре себе зарекомендував, працюючи і  на гірничо-металургійному комбінаті, і проходячи службу в армії.                                                                                                                                                  Коли прийшла  біда не задумувався, не ховався від повісток, а попрощавшись з дружиною та сином пішов захищати рідну землю.

На посаді заступника командира бойової машини брав участь в           

антитерористичній операції на території Донецької області. Захищав Олександр Іванович села Шевченково, Миколаївку, Піски, Водяне, Матяшево, Карлівку.                                                                                 

З 2014 по 2015 рік під кулями автоматів, мінометів захищав рідну Україну від ворога.                                                                                    

У 2015 році отримав посвідчення учасника бойових дій. Нагороджений медалями «Захисник Вітчизни» та « Учасник бойових дій».              

Нині Олександр Іванович, людина щира, смілива, чесна, продовжує працювати оператором установочних машин, є учасником громадської організації « Об’єднання учасників АТО Вільногірська»

Учень 17:

Наш  Любий солдате, звертаюсь   до тебе
З подякою від щирого серця,
Що маю сьогодні я мирнеє небо,
Й надію, що лихо минеться.

Учениця 18:

І дякую,що зранку у кімнаті,
Я сонце бачу у вікні,
За подих кожний на моїй Землі,
Я вдячна Вам усім, захисники

Учениця 19:

Я дякую тобі  за рідну мову,
За Батьківщину, за життя.
Й вклонившись низько до Землі,
Подякувати хочу захисник , тобі .

Син:

Батька свого я вітаю
З чоловічим святом:
В АТО я точно знаю,
Був найкращим він солдатом.
Був він мужній воїн,
Гарний командир.
Свята цього гідний,
Захищав він мир!

                             Подарунки, квіти учаснику АТО.

Перед іконою я стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

І помолюсь за рідну Україну,

За тих солдатів,

Що полягли в жорстокому бою.

Солдате український, я за тебе

Щодня благаю Бога і молю,

Щоб захистив жовте поле, синє небо,

І щоб живим лишився ти в бою.

Перед солдатом стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

За те, що захищає Україну

В запеклому жорстокому бою.

І вірю я: настане день розплати,

Господь засудить наших ворогів,

В огні пекельному довічно їм палати,                   

Бо прокляли їх українські матері.

І пам’ятник величний звести треба

Тим, хто Україну так любив свою,

Життя віддав за жовте поле, синє небо

В запеклому жорстокому бою.

Л.Удіванова, .

Вчитель: Завдяки вам, Олександре Івановичу, вашим бойовим побратимам  ворог не пройшов далі, не увірвався у наші міста, не зруйнував наші будинки, школи, лікарні. Для вашого сина, для нас – ви герой, захисник, лицар. Нехай Пресвята Богородиця захищає вас від бід і негараздів. Здоров’я міцного вам  і щастя великого. Прийміть наш танцювальний подарунок

                                   Танок « Колисаночка»

Учень 20:

Коли війна приходить в дім,                                             

Не дуже "затишно" у нім:

 Вогонь, стрільба, усюди дим,                                        

 І ти у розпачі німім.

Чи зможеш вижити тоді,

 Коли ти сам в своїй біді?

Учень 21:

Ти не один, повір мені.                                                  

 Тобі поможе в скрути дні

людина - волонтер.

Він не злякається химер,

і смерті на війні.

 

Учениця 22:

 Ні, не прості це люди, ні!                                            

Відважні, мужні їх серця,

 

 Пройдуть все пекло до кінця,

 Ціною власного життя

Врятують матір і дитя,

З полону визволять бійця,

 Доставлять немічним хлібця.

Учениця 23:

 Піде усе життя на лад,                                                 

 Бо волонтер - і батько. й брат

, Намісник Бога на війні.

 Він не проста людина. Ні!

Надія нації тепер –

,цей  мужній волонтер.

Вчитель: Сьогодні  хочеться  розповісти  і про людину великої душі і безкористя,  який за власним покликом  серця був в зоні АТО більше 10 разів. Людину, яка не має посвідчення волонтера, але допомагає нашим бійцям на передовій.                                                         

Це Сергій Петрович Мельник, татусь нашої Лізи.

Разом з дружиною Анжелікою Василівною виховує 4 дітей. Добрий, люблячий, справедливий прививає дітям порядність, чесність, працелюбність.                                                                     

В родині Мельників панує любов, повага до старших, взаєморозуміння , чемність                                                                                               

Коли у червні 2014 року знайомі хлопці, що стояли під Мар’їнкою

зателефонували і попросили допомоги, бо не було у них ні одягу, ні харчів, ні води, Сергій Петрович звернувся  до профспілкового комітету Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. У першу поїздку він поїхав разом з Євтушенком Ігорем та Ханжином Олегом.           

 Проїхав він з товаришами від Волновахи до Авдіївки, допомагаючи вільногірцям, вистояти у важких боях.                                     

Він шукає спонсорів, які дають продукти харчування, медикаменти, заправляє машину бензином , бере на роботі відпустку за власний рахунок, і вирушає в зону АТО, туди, де чекають бійці, захисники, яким потрібна наша підтримка, добрі слова.

 Бувало, що повертаючись назад вивозили біженців.

В останню поїздку Сергій Петрович разом   з однодумцями давав концерти для переселенців.

Волонтер – за покликом серця.                                                   

 Волонтер – за покликанням,  він закликає до розуміння того, що нам українцям необхідно триматися разом, допомагати всім, хто опинився в цій страшній пастці на Сході України                                               

Учні нашої школи завжди активно приймають участь в акціях « Допоможемо нашим». Хто чим може: хтось печивом, інший картоплею., третій консервованими огірками, зубною пастою, водою, чаєм. Ми малюємо малюнки, пишемо листи. А про те, що наші посилки доходять на передову, підтвердив і Сергій Петрович, який сфотографував один із ящиків школи №4.

Доходить наша учнівська допомога солдатам на передову, читають захисники наші листи та розглядають малюнки..

 

Учень:24

Пишаюсь я козацьким духом,
Незламним, сильним та міцним,
Потужним волонтерським рухом,
Та як народ наш - вольовим.
Учень25:
Непереможним, нескоримим,
Несущим синьо-жовтий стяг, 
Єдиним, як ніколи, вільним,
Твердим, немов сталевий цвях.
Учениця26:
Тим, хто бере до рук не зброю,                                        
І ризикуючи життям,
Везе солдатам гум-конвої,
Рідненькі, дякуємо вам.

Учениця27:
Хто день і ніч плете та шиє,
Тушкує, смажить та пече,
Хто нагодує, обігріє,
Від Бога, волонтером є.
Вчитель: Дозвольте сказати вам, Сергію Петровичу, слова великої подяки від усієї нашої класної родини за  благородну, потрібну місію, яку виконуєте.                               
                      Виступ  родини Мельник « Ой на горі, там женці жнуть»
Учениця 28:
Сьогодні - свято всіх батьків,
                                 
Усіх синів, всіх, хто готовий
 
Свій дім і маму захистити,
 
Всіх нас від бід відгородити

                                                                                                           

 

Учень 29:

Споконвіку батько в сім’ї був господарем. На нього покладалися обов’язки піклуватися про родину, захищати її, годувати. Батьків приклад мав у родині велике значення. Сини, хлопчики намагалися наслідувати батька, бути як він.

 

Учень 30:

Татку, любий татку!

Соколику ясний.

Який ти нам добрий,

Який ти нам красний.

Можу я маленький цілий світ сходити.

Море переплисти. В небо полетіти.

Та знайти не зможу такого словечка

Щоб татові передати всю любов сердечка.

 

Учень 31:

Тату, таточку, татусю.

Хочу все я знати.

Ти мені про Січ .будь ласка,

Починай читати.

Ті книжки такі цікаві.

І такі потрібні.

Ті книжки дітей навчають

Край любити рідний.

 

Учень 32:

Ти за нас ,татусю не журися.

На славу й честь благослови синів.

Будь певний, батьку, весело всміхнися

Ми ще повернем славу козаків

 

Чудове свято в жовтні

Моя країна зустрічає.
Вона захисників своїх 
Щиро вітає!


Учень34:

На суші, в небі, і на морі
І навіть під водою
Солдати мир наш бережуть
Для нас, друже, з тобою.


Учень 35:


Коли я виросту великим,                                                                
Де б не служив,я всюди
Свою Вітчизну захищати
І я надійно буду.

 

Вчитель: Шановні гості. Прийміть музичний подарунок татуся Міри Ярошенко. Зустрічайте Олега Івановича Ярошенка

 

    

                                  Виступ Ярошенко О.І.

 

Учениця 36.

День захисника Вітчизни-

Мужності й геройства свято.

І ми вклоняємося тим,

Хто літ тому назад багато

 

Учениця 37.

І тим, хто нині з автоматом                                                          

Наш спокій береже і захищає,

Всю нашу велику родину,

Рідну землю свою - Україну.

 

Учень 38.

Хай змилостивиться над нами доля,

Хай майбутнє буде без війни,

Щоб не з фронту, а з заводу, з поля

Батька виглядали всі сини.

 

Учениця 39.

І нехай же квітне ваше щастя,

І дзвінкі для вас звучать пісні,

Стелиться всім шлях сонячний й квітчастий,

В ранок завтрашній чудовий і ясний.

 

              Виконання пісні: «Разом ми єдина сила»

 

 

 

 

                  

 

 

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Ознайомити учнів з історією козацтва, святкуванням дня захисника України, прищеплювати шанобливе ставлення до славних лицарів України; виховувати любов до історії рідного народу, рідної землі.
  • Додано
    12.08.2018
  • Розділ
    Виховна робота
  • Клас
    3 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    191
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    FN723631
  • Вподобань
    0
Курс:«Мовленнєва майстерність педагога Нової української школи. Вербальний і невербальний імідж»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 години
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь