Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Методичні ігри для урізноманітнення уроків природничого циклу
»
Взяти участь Всі події

Робочи зошит з навчальної дисципліни "Грунтознавство"

Різне

28.02.2020

1145

18

0

Опис документу:
Призначений для виконання лабораторних завдань, спрямованих на застосування теоретичних знань з ґрунтознавства в практичній діяльності. Робочий зошит складений згідно з типовою програмою. Рекомендований для студентів аграрних вищих навчальних закладів І –ІІ рівнів акредитації з дисципліни «Ґрунтознавство» зі спеціальності 201 «Агрономія»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Каховський державний агротехнічний коледж

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

для студентів спеціальності 201 «Агрономія»

з навчальної дисципліни «Грунтознавство»

Викладач: «Крейза Світлана Миколаївна»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Каховський державний агротехнічний коледж

Р О Б О Ч И Й З О Ш И Т

ДЛЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ҐРУНТОЗНАВСТВО»

Студента (ки) _________________________________

________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

_________________________________________________________

(група, спеціальність)

Укладач: Крейза Світлана Миколаївна, викладач агрономічних

дисциплін Каховського державного агротехнічного коледжу

Рецензент: Блищик Людмила Анатоліївна, завідувачка агрономічним

відділенням, викладач-методист

Призначений для виконання лабораторних завдань, спрямованих на застосування теоретичних знань з ґрунтознавства в практичній діяльності.

Робочий зошит складений згідно з типовою програмою. Рекомендований для студентів аграрних вищих навчальних закладів І –ІІ рівнів акредитації з дисципліни «Ґрунтознавство» зі спеціальності 201 «Агрономія»

Розглянуто цикловою комісією

агрономічних дисциплін

Протокол №___ від «___»_____ 20__ р.

Голова циклової комісії

_________________ _______________

ВСТУП

Дисципліна «Ґрунтознавство» вивчає основи геології і мінералогії, походження, будову Землі та процеси, що проходять в земній корі, материнські (ґрунтоутворювальні) породи, фактори ґрунтоутворення, класифікацію, будову, властивості ґрунтів, особливості їх поширення, бонітування та шляхи підвищення родючості.

Мета лабораторних та практичних занять з дисципліни «Ґрунтознавство» це набуття умінь і навичок, які необхідні студентам, пов’язаних з вивченням водних і структурних властивостей ґрунтів, морфології, генезису ґрунтів, підвищення їх родючості, бонітування та картографування.

Для проведення лабораторних і практичних занять студентам необхідно використовувати робочі зошити. Це дає можливість раціональніше спланувати навчальний процес, створити сприятливі умови для швидкого виконання лабораторних і практичних занять, проводити аналіз виконаної роботи, оптимально корегувати час на самостійне вивчення окремих тем дисципліни.

1. ГРУНТОЗНАВСТВО. ОСНОВИ ГЕОЛОГІЇ І МІНЕРАЛОГІЇ

1.4. Ґрунтоутворюючі породи на території України

Лабораторне заняття № 1

Тема заняття: Вивчення найголовніших мінералів і гірських порід за натуральними зразками.

Мета заняття: Ознайомитися із найбільш поширеними мінералами, гірськими і материнськими породами.

Обладнання та устаткування: Колекція мінералів і гірських порід.

Література: М.М.Шкварук, М.І.Делеменчук Ґрунтознавство – 976 стор. 23-44

Завдання 1. Вивчити фізичні властивості мінералів.

Методичні вказівки

Ознайомлюючись з мінералами звертають увагу на такі фізичні властивості:

  1. Колір мінералу – це його зовнішня ознака.

За цією ознакою мінерали поділяють на три групи:

  • кольорові (наприклад, малахіт має зелений, пірит – золотисто-жовтий кольори тощо);

  • безбарвні (переважно прозорі) – кварц, галіт;

  • забарвлення надають домішки, а в чистому вигляді переважно безбарвні.

Розрізняють вісім основних кольорів мінералів: чорний, білий, червоний, жовтий, зелений, бурий, синій, сірий.

  1. Риска. Рискою називають слід, що його залишає мінерал на фарфоровій пластинці, якщо він м’якший за неї. Твердіші за фарфор мінерали залишають на поверхні тільки подряпину.

  2. Блиск. На поверхні деяких мінералів відбиваються промені світла, тому їх називають блискучими. Мінерали, які не відбивають променів світла, називають матовими. Мінерали розрізняють не тільки за силою блиску, а й за якістю: металічний (характерний для металів) і неметалічний (характерні для кварцу). Різновидів неметалічного блиску мінералів виділяють: скляний (кварц, гірський кришталь), перламутровий (слюда), жирний (сірка), шовковий (гіпс), алмазний (цинковий блиск).

  3. Твердість – це опір мінералу, що виявляється при терті його іншим твердим тілом і визначається за допомогою шкали твердості Мооса або простим методом, коли на мінералі роблять подряпину, якщо твердість складає 1, то мінерал дряпається нігтем; якщо дряпається ножем, то твердість складає 4, якщо звичайне скло робить на мінералі подряпину, то твердість буде 6.

  4. Прозорість – це здатність мінералу просвічуватися. За прозорістю мінерали розрізняють: прозорі, непрозорі, напівпрозорі.

  5. Злам характеризується поверхнею, яка виникає під час розламування мінералу.

Завдання 1. Вивчити фізичні властивості мінералів. Всі результати спосте­режень записати за формою в табл. 1.

Таблиця 1

Фізичні властивості мінералів

Назва мінералів

і клас

Хімічна формула

Фізичні властивості

Походження

Місце- знаходження

Роль у

сільському господарстві і використа­ння в народ­ному госпо­дарстві

колір

риска

блиск

твердість

питома вага

прозорість

злам

Завдання 2. Вивчення гірських порід. Всі спостереження вивчення гірських порід оформити в табл. 2.

Методичні вказівки

Описуючи кожну породу, необхідно звернути увагу на колір, будову, мінералогічний склад, походження, місце залягання та значення їх в народному господарстві і для утворення ґрунтів.

Таблиця 2

Характеристика гірських порід

Назва породи

Мінера­логічний склад

Будова

Колір

Твердість

Поход­ження

Місце-

знаход­ження

Роль у сільському господарстві і використа­ння в народ­ному госпо­дарстві

1

2

3

4

5

6

7

8

Завдання 3. Вивчення найпоширеніших материнських (ґрунтоутворювальних) порід зони. Матеріали вивчення оформити у вигляді табл. 3.

Таблиця 3

Морфологічний опис ґрунтоутворювальних порід

Типи породи

Характерні ознаки

Хімічний склад

Райони

поширення

Типи грунтів, які формуються на

породі

1

2

3

4

5

висновки____________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Оцінка __________________ ___________________________

(підпис викладача)

“______” ________________ 20__ р.

2. УТВОРЕННЯ ҐРУНТУ. СКЛАД І ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ

2.2. Механічний гранулометричний склад ґрунту

Лабораторне заняття 2

Тема: Визначення механічного складу ґрунту найпростішими методами.

Мета:ознайомитись із ґрунтоутворювальними породами на території України. Навчитися визначати механічний склад ґрунту найпростішими методами.

Матеріали та обладнання:зразки материнських порід, зразки ґрунту, ґрунтові сита, лінійка, вода та терези.

Література

Л-2, с. 241–255; Л-3,с. 40–46.

Хід роботи

Завдання 1. Визначення механічного складу ґрунту найпростішими методами.

Розроблено кілька методів визначення гранулометричного складу ґрунту в лабо­раторних умовах. Найбільш простим і доступним серед них вважається метод М. М. Філатова, що дозволяє швидко встановити кількість головних груп ґрунтових часток – піску, глини, а потім за їх співвідношенням визначити ґрунтовий різновид.

Хід аналізу .Зразок ґрунту розтирається у ступці (чи на спеціальному млині) і просівається через сито з отворами 1 мм. Частини скелетної частки ґрунту, що залишилися на ситі, можуть бути зважені на терезах. Таким способом визначається кількість великих уламків.

Визначення глини.У мірний циліндр ємністю 50 мл насипають просіяну через сито ґрунтову масу, ущільнюючи її легким постукуванням доти, поки обсяг її не буде дорівнювати 5 мл. Після цього в циліндр доливають 30 мл води і 5 мл 1 н. розчину хлористого кальцію для коагуляції колоїдних часток і ретельно розмішують масу. Потім доливають воду до мітки 50 мл і залишають на 30 хв для відстоювання. Після відстоювання визначають збільшення об’єму ґрунту за допомогою лінійки, що прикладають до верхньої мітки мірного циліндра. Результати записують у таблицю за формою .

Таблиця 4

Форма запису

Об’єм ґрунту, узятого для визначення

Об’єм ґрунту в циліндрі через 30 хв

Приріст об’єму ґрунту, мл

Відсоток

глини в ґрунті

Для визначення процентного вмісту глини в ґрунті за приростом об’єму ґрунту користуються таблицею 2.

Таблиця 5

Вміст глини в ґрунті за приростом її об’єму

Збільшення об’єму ґрунту, мл

Відсоток

глини в ґрунті

Збільшення об’єму ґрунту, мл

Відсоток

глини в ґрунті

Визначення піску.У мірний циліндр ємністю 100 мл насипають той самий ґрунт, у якому визначали вміст глини, доти поки об’єм її після ущільнення не буде дорівню­вати 10 чи 20 мл.

Після цього доливають воду до позначки 100мл, добре розмішують ґрунт скля­ною паличкою і дають відстоятися протягом 90 сек. За цей час крупніші частки піску осідають на дно циліндра, а дрібніші і легші частки пилу і мулу (глини) знаходяться в зваженому стані у воді. Мутну воду зливають і до осаду, що залишився, знову доли­вають воду до позначки 100 мл, добре розмішують і залишають відстоюватися на 90 сек, після чого мутну воду зливають.

Усі ці операції (доливання води, розмішування й відстоювання протягом 90 сек) повторюють доти, поки вода після чергового відстоювання не стане зовсім прозорою. Потім вимірюють об’єм піску, що залишився, рахуючи кожен міліметр рівним 10% об’єму піску.

Отримані результати записують за такою схемою (табл. 3).

Таблиця 6

Форма запису

Об’єм ґрунту, узятого для визначення піску, мл

Об’єм ґрунту після проми­вання і відстоювання, мл

Відсоток піску в грунті

(1 мл = 10%)

Вміст пилу в ґрунті визначають віднімаючи від 100 суму відсотків глини і піску (а також ґрунтового скелета).

За співвідношенням глини і піску визначають гранулометричний склад і різно­вид ґрунту, користуючись табл. 4.

Таблиця 7

Гранулометричний склад ґрунту за співвідношенням піску і глини

Вміст у ґрунті

Різновид ґрунту

глини

піску

за механічним складом

1 частина

1–2 частини

Глинистий

Те ж

3

Важкосуглинистий

4

Середньосуглинистий

5–6 частин

Легкосуглинистий

7–10

Супіщаний

>І0

Піщаний

Остаточні результати аналізу записують у таблицю за формою (табл. 5).

Таблиця 8

Форма запису

Зразок ґрунту

(№, поле, сівозміна)

Вміст у відсотках

Різновид ґрун­ту за механіч­ним складом

глини

піску

пилу

Визначення гранулометричного складу польовими методами

При дослідженні ґрунтів у польових умовах гранулометричний склад визначають за зовнішніми ознаками і на дотик у сухому та вологому стані.

Сухий метод”– коли суху грудку дрібнозему випробовують на дотик, тобто кладуть на долоню і ретельно розтирають пальцями. Чим більша частина його вти­рається у шкіру, тим він важчий за гранулометричним складом.

Мокрий метод”– коли зразок ґрунту (3–4 г) змочують до тістоподібного стану, за якого він має найбільшу пластичність. Вода при цьому з ґрунту не відтискується. Добре розім’ятий і перемішаний у руках ґрунт розкачують на долоні в шнур товщиною близько 3 мм, з якого потім роблять кільце навкруг пальця діаметром до 3 см. Залежно від гранулометричного складу ґрунту шнур за розкачування набуде різного вигляду. Мокрий польовий метод, якщо його ретельно застосувати, дає результати, близькі до лабораторного аналізу.

Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у сухому стані («сухий метод»)

З кожного ґрунтового зразка (генетичного горизонту) беруть невелику пробу землистої маси ґрунту і розтирають її на долоні чи між пальцями і за відчуттям відносять до тієї чи іншої групи по гранулометричному складу, користуючись наступним групуванням.

1. Грудки і структурні окремості дуже тверді, не розминаються пальцями. При розтиранні відчувається однорідна, тонко подрібнена борошниста маса – ґрунт глинистий.

2. Грудки і структурні окремості міцні, з силою розминаються пальцями. При розтиранні на долоні з’являється відчуття борошнистості (глинисті чи тонко пилуваті частки) і слабкої шорсткості (піщані частки) – ґрунт важкосуглинковий.

3. Грудки і структурні окремості розминаються пальцями із зусиллям. При розтиранні відчувається шорсткість (піщані частки) і помітна борошнистість (глинисті і пилуваті частки) – ґрунт середньосуглинковий.

4. Грудки і структурні окремості розминаються з невеликим зусиллям. При розтиранні зразка на долоні добре помітні піщані (шорсткуваті) і пилуваті частки (борошнисті) – ґрунт легкосуглинковий.

5. Грудки легко розминаються. При розтиранні переважає відчуття шорсткості (піщані частки) – ґрунт супіщаний.

6. Грудки дуже легко розминаються, перетворюючись у сипучу масу. При розтиранні з’являється відчуття шорсткості (переважають піщані частки, чітко помітні неозброєним оком) – ґрунт піщаний.

7. При наявності серед мілкозему (часток менш 1 мм) уламків мінералів і гірських порід (величиною більш 3 мм) ґрунт характеризується як кам’янистий (щебнюватий).

Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у вологому стані («мокрий метод»)

До розтертого зразка ґрунту (мілкозему) потрібно додати таку кількість води, при якій утвориться тістоподібна маса, що набуває пластичності. Підготовлену таким способом ґрунтову пасту добре перемішують пальцями однієї руки, перекладають на долоню іншої і плавними рухами розгортають у шнур товщиною приблизно 3 мм, який потім згортають у кільце діаметром близько 3 см. Після цього визначають різновид ґрунту за ґрунтометричним складом, користуючись основними показниками (табл. ).

У лабораторних умовах спочатку необхідно навчитися визначати гранулометричний склад за відомими зразками грунтів з колекції, де є написи «пісок», «супісь», «суглинок», «глина», потім кожен студент визначає «сухим» і «мокрим» способом гранулометричний склад за шістьма контрольними коробковими зразками чи монолітами фунтів. Результати визначень фіксуються у робочому зошиті за такою формою (табл.6):

Таблиця 9

Форма запису

Номер зразка

Генетичний горизонт

Глибина зразка, см

Спосіб визначення

Назва різновиду ґрунту за механічним складом

висновки ___________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця 10

Основні ознаки механічного складу ґрунту при візуальному

визначенні

Стан сухого

ґрунту

Відчуття при розтиранні сухого ґрунту

Стан вологого ґрунту

Здатність скочуватися в шнур

Відчуття при розтиранні вологого ґрунту

Різновид-ність ґрунту за механіч-ним складом

Грудки дуже міцні, не розминаються між пальцями рук

Однорідна борошниста маса

Дуже в’язкий, пластичний

Шнур цільний, легко скручу-ється у кільце без тріщин

Паста в’язка, маститься, легко формується у виг-ляді любої геометричної фігури

Глинистий

Грудки міцні, із зусиллям розминаються пальцями

Невелика домішка шорсткуватих (піщаних) часток

Добра пластичність

Шнур легко скручується в кільце, тріскається по зовнішній стороні

Паста липка, слабо відчуваються піщинки

Важко-суглинковий

Грудки розминаються у руці із зусиллям

Борошнистих і шорсткуватих (піщаних) частинок приблизно порівну

Пластичний

Шнур утворюється легко, але кільце з нього розламується

Паста слабко липне, добре відчуваються піщинки

Середньо-суглинковий

Грудки руйнуються у руці при невеликому зусиллі

У неоднорідній масі переважають шорсткуваті (піщані) частинки

Слабоплас-тичний

При розкачуванні пасти утворю-ється подібне до шнура, що розпа-дається на окремі сегменти

Паста маститься, прощупується багато піску

Легко-суглинковий

Грудки легко розминаються

Переважають піщані частинки

Не пластичний

Шнур не утворюється, можна скачати кульку

Піску багато, долоня забруднюється

Супіщаний

Сипуча маса

Піщана маса

Не пластичний

Розсипчаста маса, кулька не утворюється

Багато піску, долоня не забруднюється

Піщаний

Містить мінеральні уламки крупніші 3 мм

Камянистий (щебенчас-тий)

Питання для самоконтролю

  1. Які ґрунтоутворювальні породи розміщені на території України?

  2. Які типи ґрунтів на них сформувались?

  3. Що таке механічний склад, фізична глина, фізичний пісок?

  4. Як класифікують ґрунт за механічним складом?

  5. Як впливає механічний склад на агрономічні властивості ґрунтів?

  6. Як визначити механічний склад ґрунту в польових умовах?

Оцінка __________________ ___________________________

(підпис викладача)

“______” ________________ 20__ р.

2.7. Водні властивості і водний режим ґрунту.

Ґрунтовий розчин

Лабораторне заняття 3

Визначення вологості, водопроникності і водопідіймальної здатності ґрунту. Структурний аналіз ґрунту

Мета:навчитися визначати вологість, водопроникність і водопідіймальну здатність ґрунту, проводити структурний аналіз ґрунту.

Матеріали та обладнання:термостат, ексикатор, бюкси, вага, зразки ґрунту, прилад Качинського для визначення водопроникності ґрунту, набір сит, три установки для визначення водопідіймальної здатності ґрунтів.

Література

Л-4, с. 28–36; Л-5, с.84–85.

Хід роботи

Завдання 1. Визначення вологості ґрунту.

В алюмінієвий пронумерований і попередньо зважений на технічних терезах бюкс насипають ґрунт приблизно на 1/3 його висоти (10–15 г) із середньої змішаної проби.

Бюкс швидко закривають і зважують з точністю до 0,01 г.

Кришку знімають, бюкс ставлять нижнім кінцем у кришку і відкритим поміщають у сушильну шафу (термостат).

Сушать ґрунт за температури 105°С, спочатку 4–5 години, а потім одну годину (до постійної маси).

Кожен раз бюкс (закритий) поміщають в ексикатор для охолодження, а охолодже­ний зважують. Якщо результати першого і другого зважування збігаються, то сушіння припиняють, якщо між ними є розходження, то сушіння повторюють до збігання результатів двох останніх зважувань.

Обчислюють польову вологість за формулою у відсотках:

В = (а * 100)/М,

де В– вологість;

а– маса води, що випарувалася, г;

М– маса абсолютно сухого ґрунту, г.

Таблиця 11

Форма запису результатів

Номер бюкса

Маса порожнього бюкса, г

Маса бюкса з ґрунтом

Маса води,

що випару-валася, г

Маса абсолю-

тно сухо­го ґрунту

Вологість ґрунту,

%

до висушу-

вання, г

після одного висушу-вання, г

після другого

висушува-ння,

А

Б

В

Г

а=Б–Г

М=Г–А

В= (ах100)

М

Органолептичний метод визначення вологості ґрунту.

В польових умовах при відсутності спеціальних приладів вологість грунту при визначенні оптимальних умов для його обробітку можна встановити органолептично.

  1. ґрунт мокрий – при стисканні його в руці вода просочується крізь пальці;

  2. ґрунт сирий - при стисканні його в руці вода не просочується крізь пальці, долоня зволожується, грунт легко деформується, при падінні з висоти 1 м не розсипається;

  3. ґрунт вологий - при стисканні в руці долоня не зволожується, проте аркуш фільтрувального паперу промокає, при падінні з висоти 1 м грудка грунту розсипається на дрібненькі грудочки;

  4. ґрунт свіжий - на відчуття прохолодний, при падінні з висоти 1 м розсипається на великі грудки, до рук не прилипає, при розтиранні пальцями не пилить;

  5. ґрунт сухий – при розтиранні пилить.

Таблиця 12

Ознаки стану ґрунту при визначенні його вологості органолептичним методом

Вологість ґрунту

Стан ґрунту на дотик

Вологість,%

НВ

1

2

3

Низька

Розсипається, немає в’язкості

Менше 25%

(критична)

Задовільна

Трохи кришиться, не розсипається

25-30

Добра

Скочується в кульки, при стисканні трохи прилипає

50-75

Відмінна

Скочується в кульки, пластичний, при стисканні грудки легко прилипають до рук, на поверхні вологий блиск

75-100

Ґрунт перезволожений

При стисканні в руці з’являється вода

Вища за НВ

Завдання 2. Визначення водопроникності ґрунту.

Виготовляють моноліти з різних за механічним складом і будовою ґрунтів. Моноліти розміщують в ящиках.

Дослідження проводять так:у моноліт площею 0,25 м2 за допомогою бура встав­ляють дев’ять скляних градуйованих трубок на глибину 6 см. Ґрунт навколо трубок утрамбовують так, щоб під час їх наповнення вода не проникла на поверхню.

Після встановлення пристрою трубки наповнюють водою до верхньої риски шкали за допомогою металевого наконечника з отворами у стінках, що сполучений з воронкоюгумовою трубкою. Завдяки цьому вода не розмиває ґрунт під час наповнення трубок. Потім записують час і рівень води, з яких почали вести спостереження.

Залежно від швидкості проникнення води в ґрунт спостереження ведуть через кожні 5 або 10 хв. Спочатку швидкість води більша, потім зменшується і настає мо­мент, коли вона стає постійною. Якщо вона в останні три визначення буде майже пос­тійною, спостереження припиняють. Постійна швидкість проникнення води в ґрунт у сантиметрах за одиницю часу характеризує водопроникність досліджуваного ґрунту. Визначають її за середньою кількістю води водяного стовпа в трубці (в см), що проникла в ґрунт за 10хв, і складають графік, де на осі абсцис відкладають час спосте­реження у хвилинах (5; 10; 15; 20і т.д.), а на осі ординат – кількість води (в міліметрах водного стовпчика), причому нульове значення відкладають зверху. Рівні води на графіку показують наростаючим підсумком (за показниками шкали в трубках).

З’єднавши точки відкладання даних на графіку, матимемо криву водопроник­ності.

Для оцінки водопроникності ґрунту користуються шкалою М.А. Качинського (табл. 10).

Таблиця 13

Шкала оцінки водопроникності ґрунту (за М.А. Качинським)

Водопроникність, мм/хв, у першу годину

Оцінка

Водопроникність, мм/хв, у першу годину

Оцінка

> 16,6

Провальна

1,6–1,1

Добра

16,6–8,3

Надто висока

1,1–0,5

Задовільна

8,3–1,6

Найкраща

< 0,5

Незадовільна

Записи ведуть за формою, наведеною в табл. 11.

Таблиця 14

Визначення швидкості проникнення води в ґрунт

Кількість відліків

Тривалість проникнення

Рівень води в трубці, мм

Рівень води в трубці знизився

год

хв

хв

мм

1

5

2

5

3

5

4

5

5

5

6

5

Завдання 3. Визначення водопідіймальної здатності.

  1. Скласти три установки для демонстраційного визначення водопідйомної здатності ґрунту. Для цього взяти скляну трубку діаметром в 2–3 см висотою з півметра (краще, якщо можливо брати трубку висотою не менше 75см).Зав’язати її з нижнього кінця кількома шарами марлі або фільтрувальним папером. Закріпити трубку вертикально на штативі, помістивши її нижній кінець у фарфорову чашку або будь-яку ванночку.

  2. Заповнити трубки ґрунтом, засипавши його через верхній край трубок. У трубку першої установки помістити повітряносухий грунт важкого механічного складу, перед цим просіяний крізь сито з діаметром отворів 0,25 мм.У трубку другої установки помістити піщаний грунт, а в третю трубку спочатку засипати деяку кількість того самого ґрунту (до висоти 10–15 см),який засипали в першу трубку, а на нього насипати грудочкуватого ґрунту, щоб він лежав у трубці пухким шаром з великими порами.

  3. Налити в фарфорові чашки води.

  4. Почати спостереження за підняттям води по ґрунту, роблячи через кожні 5 хв відлік висоти.У міру зменшення швидкості підняття відліки проводити через 10, 30, 60 хві рідше. Спостереження за підняттям води можна вести до 23-ох тижнів, хоч, звичайно, найбільш показовими є перші години підняття.

  5. Переконатися, що в розпиленому грунті важкого механічного складу підняття води йде повільно, але на значну висоту (установка 1), в грунті легкого механічного складу підняття відбувається швидше, але на меншу висоту (установка 2). У третій установці вода добре піднімається по розпиленому ґрунту, але після досягнення пухкого шару з великими некапілярними порами її підняття фактично припиняється. Це явище широко використовується в сільському господарстві для закриття вологи в грунті розпушуванням його поверхні.

  6. Скласти графік підняття води в першій і другій установці. Для цього на осі ординат відкладати висоту підняття води в трубці, а на осі абсцис час. Криву підняття води по першій трубці можна накреслити прямою лінією, а в другій переривчастою.

Завдання 4. Структурний аналіз ґрунту.

  1. Скласти всі сита набору так, щоб зверху було сито з найбільшими отворами, а донизу діаметр отворів поступово зменшувався (порядок розміщення сит зверху донизу: 10 мм, 7 мм, 5 мм, 3 мм, 2 мм, 1 мм, 0,5 мм, 0,25 мм).

  2. Встановити внизу колонки сит піддонник.

  3. Із зразка повітряносухого ґрунту після видалення великого коріння рослин взяти наважку близько 300350 г вагою з точністю до 0,1 г.

  4. Помістити наважку на верхнє сито і, нахиляючи набір сит, круговим рухом просіяти ґрунт крізь сита.

  5. Зважити структурні фракції, що залишилися на ситах і пройшли в піддонник, записуючи їх розмір. Очевидно, що на верхньому ситі будуть структурні окремості розміром, більшим 10 мм (фракція 10 мм), на ситі з розміром отворів 7 мм – структурні окремості розміром від 7 до 10 мм (фракція 7–10 мм), на ситі з діаметром отворів 5 мм– структурні окремості розміром від 5 до 7 мм (фракція 5–7 мм) і т.д. У піддон­нику міситиметься практично розпилена частина ґрунту з розміром частинок і найдріб­ніших грудочок, меншим 0,25 мм (фракція 0,25 мм).

  6. Обчислити процентний вміст у ґрунті структурних окремостей різного діаметра (за фракціями).

Формула розрахунку:

Х = А*100/Р, %;

де х– процентний вміст у ґрунті структурних окремостей даного розміру (фракції);

А– вага структурних окремостей даного розміру;

Р– вага ґрунту, взятого для просіювання (наважка).

Таблиця 15

Форма запису результатів

Розмір фракції, мм

10

107

75

53

32

21

10,5

0,50,25

0,25

Вага

фракції, г

Вміст фракції,%

висновки ___________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Питання для самоконтролю

  1. Яке значення вологи для рослин?

  2. Назвіть водні властивості ґрунту.

  3. Які форми води у грунті і їх доступність для рослин?

  4. Що таке структура і структурність ґрунту?

  5. Які види структури ґрунту?

  6. Яка агрономічно цінна структура ґрунту?

  7. Які причини втрати структурного стану ґрунту?

  8. Які шляхи покращення структурного стану ґрунту?

Оцінка __________________ ___________________________

(підпис викладача)

“____ _________________ 20__ р.

3. ҐРУНТИ

3.2. Ґрунти зони Полісся

Лабораторне заняття 4

Опис ґрунтів зони Полісся

Мета:поглибити знання студентів про ґрунти зони Полісся України. Навчитись описувати та розрізняти за ґрунтовими профілями ґрунти Полісся, розробляти заходи підвищення їх родючості.

Матеріали та обладнання:моноліти та зразки грунтів Полісся, лінійки, кольо­рові олівці, ґрунтова карта України.

Література

Л-3, с. 132134; Л-5, с.4148.

Хід роботи

Завдання 1. Вивчити межі поширення грунтів зони Полісся і Лісостепу та дати короткий опис.

Завдання 2. Типи грунтотворчих процесів.

Завдання 3. Розглянути і описати за монолітами морфологічні ознаки дерново-підзолистих і торфово-болотних ґрунтів.

Опис грунтів оформити у вигляді табл. 13.

Таблиця 16

Характеристика ґрунтів зони Полісся і Лісостепу

Тип ґрунту

Рисунок моноліту ґрунту

Назва горизонту

Товщина горизонту, см

Колір ґрунту

Структура

Механ.

склад

Ново­утворення

1

2

3

4

5

6

7

8

Висновки

  1. Придатність для вирощування сільськогосподарських культур.

  2. Родючість даних грунтів.

  3. Шляхи підвищення їх родючості.

Питання для самоконтролю

  1. Назвіть ґрунтотворчі процеси в зоні Полісся і Лісостепу?

  2. Які основні типи ґрунтів поширені в зоні Полісся і Лісостепу?

  3. Які морфологічні ознаки генетичних горизонтів?

  4. Які шляхи підвищення родючості ґрунтів Полісся і Лісостепу?

  5. Якими індексами позначають генетичні горизонти ґрунтів?

Оцінка __________________ ___________________________

(підпис викладача)

“______” _________________20___р.

3.3. Ґрунти зони Степу

Лабораторне заняття 5

Вивчення і опис ґрунтів Степової зони

Мета:поглибити знання студентів про ґрунти Степової зони, навчитись описувати та розрізняти за ґрунтовими профілями ґрунти Степу, розробляти заходи підвищення їх родючості.

Матеріали та обладнання:моноліти та зразки грунтів Степу, лінійки, ко­льорові олівці, ґрунтові карти України.

Література

Л-3, с. 134–140; Л-5, с.48–52.

Хід роботи

Завдання 1. Вивчити межі поширення, умови утворення грунтів зони Степу.

Завдання 2.Розглянути, описати за монолітами і дати агрономічну оцінку сірих лісових грунтів, чорноземів опідзолених і типових.

Завдання 3. Опис грунтів оформити у вигляді табл. 14.

Таблиця 17

Характеристика ґрунтів зони Степу

Тип ґрунту

Рисунок монолі-ту ґрунту

Назва горизон-ту

Товщина горизон-ту, см

Колір грун-ту

Струк-тура

Механ.

склад

Ново-утворе-ння

Вміст гумусу,%

рНгрун-ту

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Висновки

  1. Придатність до вирощування сільськогосподарських культур.

  2. Родючість сірих і чорноземних грунтів.

  3. Шляхи підвищення їх родючості.

Питання для самоконтролю

  1. Які умови утворення грунтів Степу?

  2. Які типи грунтів поширені в зоні Степу?

  3. Які морфологічні ознаки генетичних горизонтів основних грунтів і їх особли­вості?

  4. Які шляхи підвищення родючості грунтів Степу?

Оцінка __________________ ___________________________

(підпис викладача)

“______” _________________20____р.

3.7. Ґрунтові карти і картограми, їх значення в сільськогосподарському виробництві

Практичне заняття 1

Тема: Вивчення змісту великомасштабних ґрунтових карт господарства

Мета:навчитися читати ґрунтові карти та картограми, щоб одержати інформацію про рівень родючості грунтів для вирішення питань, пов’язаних з сільськогосподарським використанням та поліпшенням грунтів, планувати заходи щодо підвищення родючості грунтів.

Матеріали та обладнання:ґрунтові карти господарства, картограми, мо­ноліти ґрунтів господарства, копії карти конкретного господарства.

Література

Л-3, с. 178–185; Л-5, с.180–189.

Хід роботи

Завдання1. Ознайомитися з масштабом, умовними позначками ґрунтової карти господарства. “_________________________________”

Масштаб________________________________________________________________________________________________________________________________________

Кольорові позначки____________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 2. Ознайомитися з природними умовами господарства, скласти звіт.

Місцезнаходження господарства. ________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Коротка характеристика природних умов._________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

Особливості клімату, рослинності, ґрунтоутворення, рельєф._________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

Таблиця 18

Ґрунти господарства

Тип

Підтип

Рід

Вид

Площа, га

Відсоток

від загальної площі

Вид

угіддя

Методичні вказівки

Всі ґрунти об’єднати в декілька виробничих груп, враховуючи умови заля­гання по рельєфу, материнську породу, рослинність, ступінь розвитку ерозії, механічний склад.

Завдання 3. Користуючись ґрунтовою картою, необхідно виділити ділян­ки, де необхідно провести меліоративні заходи, спрямовані на підвищення родючості.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 4.Ознайомитися з картограмами, які відображають різні агро­виробничі показники грунтів, дані заповнити в табл. 16.

Таблиця 19

Агровиробнича характеристика ґрунтів

Тип, вид, сівозміни

Номер поля

Площа, га

Назва грунтів

Індекс грунтів

Номер агро-групи

Гумус, відсоток

рН

грунту

Рухомі

Заходи щодо поліп­шення ґрунтів

Р202

К20

Методичні вказівки

За картограмою, яка визначає потребу грунтів у вапнуванні, згрупувати ґрунти в групи з урахуванням доз внесення вапна. За картограмою механічного складу ґрунту згрупувати ґрунти: легкі, середні та важкі.

За картограмою вмісту нітратного азоту, рухомого фосфору та обмінного калію розділити на групи за ступенем їх окультуреності, користуючись даними табл.17.

Таблиця 20

Шкала для визначення ступеня окультуреності суглинистих грунтів

Ступінь

окультуреності

Нітратний азот,

мг на 100 г ґрунту

По фосфору

Обмінний калій

в мг на 100 гґрунту

Слабоокультурені

3–5

2–7

3–4

Середньо- окультурені

6–9

5–12

6–8

Добре окультурені

10–12

10–25

10–20

Питання для самоконтролю

  1. Що таке ґрунтова карта, її масштаб і призначення?

  2. Методика складання ґрунтових карт та картограм.

  3. Агровиробниче групування та бонітування грунтів.

  4. Зміст ґрунтової карти та картограми.

Висновки____________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Оцінка __________________ ___________________________

(підпис викладача)

“____” ____________ 20__ р.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Шкварук М.М. Ґрунтознавство.– К.: Вища школа, 1976.

  2. Тихоненко Д.Г. Геологія з основами мінералогії.– К.: Вища освіта, 2003.

  3. Крикунов В.Г. Ґрунтознавство. Лабораторний практикум. –Біла церква, 2003.

  4. Кравченко М.С. Практикум із землеробства. – К.:Вища школа, 2003.

  5. Польський Б.М. Практикум з ґрунтознавства. – К.: Вища школа, 1986.

  6. Крикунов В.П. Ґрунти та їх родючість – К., 1993.

  7. Гудзь В.П. Землеробство з основами ґрунтознавства та агрохімії / В.П.Гудзь. – К., 1995.

  8. Веселовський В.П. Землеробство з основами ґрунтознавства, меліорації та лісівництва /В.П. Веселовський. – К., 1982.

9. Тихоненко Д.Г. Ґрунтознавство: підручник / Д.Г. Тихоненко, М.О. Горін, М.І. Лактіонов та ін.; за ред. Д.Г. Тихоненка.-К.: Вища освіта, 2005. – 703 с.

10.Тихоненко Д.Г. Практикум з ґрунтознавства: навч. посіб. / Д.Г. Тихоненко, В.В. Дехтярьов та ін.; за ред. Д.Г. Тихоненка – 6-е вид., перероб. і доп. – Х.: Майдан, 2009. – 448 с.

.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.