і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Акція
Вебінарний безліміт
Заощаджуйте понад 5000грн

Замовляйте усі свідоцтва за вебінари (понад 90 вебінарів)

з 12 липня
до 25 липня
199грн
з 26 липня
до 15 серпня
299грн
з 16 серпня
до 31 серпня
399грн
Замовляйте «Вебінарний Безліміт» та отримуйте
місяць необмеженого доступу до 90 вебінарів
Предмети »

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА факультативного курсу «Практикум з української мови».

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РУБІЖАНСЬКИЙ ПРОФЕСІІЙНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЛІЦЕЙ

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

факультативного курсу

«Практикум з української мови»

для учнів професійної (професійно-технічної) освіти

за програмою

Українська мова

для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання

10-11 класи

РІВЕНЬ СТАНДАРТУ

Пояснювальна записка

Програму факультативного курсу з української мови для учнів професійно-технічної освіти розроблено на основі вимог нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти(постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.11 №1392) з урахуванням змісту чинної програми з української мови для 10-11 класів(що затверджені наказом МОН України від 23.10.2017 № 1407), а також концепції «Нова українська школа». В основу факультативного курсу покладено зміст програми Міністерства освіти і науки України із зовнішнього незалежного оцінювання з української мови(2020р.).

Програма факультативних занять є варіативною складовою навчального плану і розрахована на 58 годин викладання протягом трьох років на І, ІІ та ІІІ курсах навчання.

Оскільки атестація з української мови для випускників є обов’язковим предметом, поглиблення й систематизація знань з української мови набувають особливого значення. За планом Українського центру з оцінювання рівня освіти випускники по всій території України здаватимуть ДПА безпосередньо у формі ЗНО.

Крім того, як зазначає чинна програма з української мови, «здобуті у процесі навчання української мови знання, набуті вміння й навички мають бути опорою, яка дасть учням змогу реалізувати себе в житті, стати носіями культури свого народу, ініціаторами відновлення й збереження найкращих культурних традицій свого народу».

Основна мета факультативного курсу – поглиблення, розширення й систематизація знань учнів з основних розділів мовознавства, вдосконалення їх усного й писемного мовлення, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання з української мови.

У структурі програми виділено такі складники: пояснювальна записка й основна частина (власне програма).

Матеріал програми розподілено за розділами відповідно до програми підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання за 2020 рік. Основну частину програми структуровано у вигляді таблиці, яка охоплює такі елементи: 1) назва розділу; 2) орієнтовний розподіл годин на вивчення окремих тем розділів; 3) зміст мовного матеріалу; 4) вимоги до рівня підготовки учнів.

Включено такі розділи з української мови: Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія”, „Лексикологія. Фразеологія”, „Будова слова. Словотвір”, „Морфологія”, „Синтаксис”, „Стилістика”, „Розвиток мовлення”.

Поданий у програмі розподіл годин є орієнтовним. Згідно з принципом академічної свободи вчитель може на власний розсуд змінювати його з метою педагогічної доцільності.

Зміст програми має узагальнювальний характер, оволодіння якими важливе для кожної освіченої людини. Під час вивчення мовних тем учитель має акцентувати не на розпізнаванні, класифікуванні мовних явищ, а на правилах використання мовних одиниць усіх рівнів, зокрема приділяти увагу труднощам слововжитку, складним випадкам правопису, нормам узгодження мовних одиниць, культурі слова тощо.

Компетентнісний підхід в освіті спрямовує навчально-виховний процес на формування ключових і предметної компетентностей. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти визначає такий перелік ключових компетентностей: уміння вчитися протягом життя, спілкування рідною/державною й іноземними мовами, математична, компетентності у природничих науках і технологіях, інформаційно-комунікаційна, соціальна і громадянська, здоров’язбережувальна, загальнокультурна, підприємницька, а також як предметну називає комунікативну.

Головні завдання факультативного курсу:

  • систематизація знань з кожного розділу програми;

  • розвиток ключових компетентностей у процесі засвоєння теоретичного матеріалу;

  • поглиблення навичок практичного використання засвоєного, вдосконалення навичок аналізу мовних одиниць;

  • активізація мовленнєвої діяльності учнів;

  • удосконалення навичок роботи з різноманітними тестовими завданнями.

Програма факультативного курсу з української мови містить вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учасників з цього навчального предмета, а також конкретизує, що повинен знати та вміти випускник навчального закладу в межах визначених тематичних розділів.

Особлива увага приділяється практичній і творчим складовим навчальної діяльності учнів. Програма передбачає вивчення основних понять із кожного розділу мовознавства, що забезпечує необхідний обсяг теоретичних знань, практичне їх застосування та формування ключових компетентностей і готує до ефективного виконання тестових завдань з української мови.

Як основні форми контролю за якістю навчання пропонується виконання тестових завдань та складання власного висловлення.

Факультативний курс рекомендовано учням професійно-технічних навчальних закладів.

УКРАЇНСЬКА МОВА (58 год.)

Назва розділу

К-ть

годин

Зміст мовного матеріалу

Вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

Вступ.

1

Мета і завдання факультативного курсу. Про зовнішнє тестування з української мови.

1. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія

8

Алфавіт. Наголос. Співвідношення звуків і букв. Основні випадки уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Основні випадки чергування у-в, і-й. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака (знака м’якшення). Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови

Учень (учениця) повинен (повинна) вміти:

Розташовувати слова за алфавітом; наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм; визначати звукове значення букв у словах; розпізнавати явища уподібнення й спрощення приголосних звуків, основні випадки чергування голосних і приголосних звуків, чергування у-в, і-й; розпізнавати вивчені орфограми; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила

2. Лексикологія. Фразеологія

3

Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про фразеологізми

Пояснювати лексичні значення слів; добирати до слів синоніми й антоніми та використовувати їх у мовленні; уживати слова в переносному значенні; знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні вивчені групи слів за значенням (омоніми, синоніми, антоніми, пароніми); пояснювати значення фразеологізмів, правильно й комунікативно доцільно використовувати їх у мовленні

3. Будова слова. Словотвір

2

Будова слова. Спільнокореневі слова й форми того самого слова

Визначати значущі частини й закінчення слова; розрізняти форми слова й спільнокореневі слова, правильно вживати їх у мовленні

4. Морфологія

4.1. Іменник

13

1

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Число іменників. Відмінювання іменників. Незмінювані іменники в українській мові. Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові. Кличний відмінок іменників (на прикладі етикетних формул звертань пане полковнику, сестро Олено, друже Сергію, Інно Вікторівно і под.)

Розпізнавати іменники; визначати належність іменників до певної групи за їхнім лексичним значенням, уживаністю в мовленні; правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми іменників від помилкових; використовувати іменники в мовленні, послуговуючись їхніми виражальними можливостями

4.2. Прикметник

1

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Відмінювання прикметників. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення. Зміни приголосних за творення ступенів порівняння прикметників

Розпізнавати й відмінювати прикметники; утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників; відрізняти правильні форми прикметників від помилкових

4.3. Числівник

1

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Типи відмінювання кількісних числівників. Порядкові числівники, особливості їх відмінювання. Особливості правопису числівників. Узгодження числівників з іменниками. Уживання числівників для позначення часу й дат

Розпізнавати й відмінювати числівники; відрізняти правильні форми числівників від помилкових; правильно використовувати їх у мовленні; визначати сполучуваність числівників з іменниками; правильно утворювати форми числівників для позначення часу й дат

4.4. Займенник

1

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Відмінювання займенників. Правопис неозначених і заперечних займенників

Розпізнавати й відмінювати займенники; відрізняти правильні форми займенників від помилкових, правильно використовувати їх у мовленні; правильно писати неозначені й заперечні займенники

4.5. Дієслово

3

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Вид дієслова (доконаний і недоконаний). Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособове дієслово. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Особові закінчення дієслів І та ІІ дієвідміни. Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівниковий зворот

Розпізнавати дієслова, особливі форми дієслова, безособове дієслово; визначати види, часи й способи дієслів; відрізняти правильні форми дієслів від помилкових; правильно писати особові закінчення дієслів.

Розпізнавати дієприкметники (зокрема відрізняти їх від дієприслівників), визначати їхні морфологічні ознаки й синтаксичну роль; відрізняти правильні форми дієприкметників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати дієприкметники, дієприкметникові звороти та безособові форми на -но, -то в мовленні.

Розпізнавати дієприслівники, визначати їхні морфологічні ознаки, синтаксичну роль; відрізняти правильні форми дієприслівників від помилкових; правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами

4.6. Прислівник

2

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних за творення прислівників вищого та найвищого ступенів порівняння. Правопис прислівників на , , утворених від прикметників і дієприкметників. Написання разом, окремо й через дефіс прислівників і сполучень прислівникового типу

Розпізнавати прислівники, визначати їхню синтаксичну роль, ступені порівняння прислівників; відрізняти правильні форми прислівників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати прислівники в мовленні

4.7. Службові частини мови

3

Прийменник як службова частина мови.

Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Правопис прийменників.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні й підрядні. Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені). Правопис сполучників. Розрізнення сполучників та інших співзвучних частин мови.

Частка як службова частина мови. Правопис часток

Розпізнавати прийменники, визначати їхні морфологічні ознаки; правильно й комунікативно доцільно використовувати прийменники в мовленні.

Розпізнавати сполучники, визначати групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю, за вживанням і будовою; відрізняти сполучники від інших співзвучних частин мови; правильно й комунікативно доцільно використовувати сполучники в мовленні.

Розпізнавати частки; правильно писати частки

4.8. Вигук

1

Вигук як частина мови. Правопис вигуків

Розпізнавати вигуки й правильно їх писати

5. Синтаксис

5.1. Словосполу

чення.

14

1

Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення

Розрізняти словосполучення й речення, сурядний і підрядний зв’язок між словами й частинами складного речення

5.2. Речення

1

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, звертань, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення)

Розрізняти речення різних видів: за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за будовою, складом граматичної основи, за наявністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення, за наявністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, звертань, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення)

5.2.1. Просте двоскладне речення

1

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Зв’язок між підметом і присудком. Тире між підметом і присудком

Визначати структуру простого двоскладного речення, особливості зв’язку між підметом і присудком; правильно й комунікативно доцільно використовувати прості речення. Правильно вживати тире між підметом і присудком

5.2.2.Другорядні члени речення у двоскладному й односклад

ному реченні

1

Означення. Прикладка як різновид означення. Додаток. Обставина. Порівняльний зворот

Розпізнавати види другорядних членів; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості другорядних членів речення в мовленні

5.2.3.Односкладні речення

1

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні)

Розпізнавати типи односкладних речень, визначати особливості кожного з типів; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості односкладних речень у власному мовленні

5.2.4. Просте ускладнене речення

1

Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Речення зі вставними словами, словосполученнями й реченнями, їхнє значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки в ускладненому реченні

Розпізнавати просте речення з однорідними членами; звертаннями; вставними словами, словосполученнями й реченнями; відокремленими членами (означеннями, прикладками, додатками, обставинами), зокрема уточнювальними; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості таких речень у мовленні; правильно розставляти розділові знаки в них

5.2.5. Складне речення

1

Типи складних речень за способом зв’язку їхніх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення

Розпізнавати складні речення різних типів, визначати їхню структуру, види й засоби зв’язку між простими реченнями; добирати й конструювати складні речення, що оптимально відповідають конкретній комунікативній меті

5.2.5.1. Складносурядне речення

1

Складносурядне речення, його будова. Єднальні, протиставні й розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Розділові знаки в складносурядному реченні

Розпізнавати складносурядні речення, визначати смислові зв’язки між частинами складносурядного речення; комунікативно доцільно використовувати його виражальні можливості в мовленні; правильно розставляти розділові знаки в складносурядному реченні

5.2.5.2. Складнопідряд

не речення

1

Складнопідрядне речення, його будова. Головна й підрядна частини. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку в складнопідрядному реченні. Основні види підрядних частин: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умови, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, розділові знаки в них

Розпізнавати складнопідрядні речення, визначати їхню будову, зокрема складнопідрядних речень з кількома підрядними; визначати основні види підрядних частин, типи складнопідрядних речень за характером зв’язку між частинами; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості складнопідрядних речень різних типів у процесі спілкування; правильно розставляти розділові знаки в складнопідрядному реченні

5.2.5.3. Безсполучнико

ве складне речення

1

Безсполучникове складне речення. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Розпізнавати безсполучникові складні речення; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості безсполучникових складних речень у мовленні; правильно розставляти розділові знаки в них

5.2.5.4. Складне речення з різними видами

сполучникового й безсполучнико

вого зв’язку

1

Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку, розділові знаки в ньому

Розпізнавати складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості речень цього типу в мовленні; правильно розставляти розділові знаки в них

5.3. Способи відтворення чужого мовлення

3

Пряма й непряма мова. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог. Розділові знаки в конструкціях із прямою мовою, цитатою та діалогом

Замінювати пряму мову непрямою; правильно й доцільно використовувати в тексті пряму мову й цитати; правильно вживати розділові знаки в конструкціях із прямою мовою, цитатою та діалогом

6. Стилістика

2

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їхні основні ознаки, функції

Розпізнавати стилі мовлення, визначати особливості кожного з них; користуватися

різноманітними виражальними засобами української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування

7. Розвиток мовлення

10

Види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення. Тема й основна думка висловлення. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Основні ознаки тексту: зв’язність, комунікативність, членованість, інформативність. Зміст і будова тексту, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Способи зв’язку речень у тексті. Тексти різних стилів, типів, жанрів. Власне висловлення

Уважно читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне; критично оцінювати прочитане;

аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів; будувати письмове висловлення, логічно викладаючи зміст, підпорядковуючи його темі й основній думці, задуму, вибраному стилю та типу мовлення, досягати визначеної комунікативної мети; формулювати, добирати доречні аргументи й приклади, робити висновок, висловлювати власну позицію, свій погляд на ситуацію чи обставини; правильно структурувати текст, використовуючи відповідні мовленнєві звороти; знаходити й виправляти помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень, спираючись на засвоєні знання

Усього:58 год.

Резерв(6 год.) – тестування.

Опис документу:
Основна мета факультативного курсу – поглиблення, розширення й систематизація знань учнів з основних розділів мовознавства, вдосконалення їх усного й писемного мовлення, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання з української мови.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Використання веб-квестів в освітньому процесі»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн
354 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти